Рішення № 92778553, 03.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2020 р. Справа № 120/4708/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.,

представника позивача: Чумака Д.П.,

представника відповідача: Бешлей І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області), у якому просив:

визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1089 від 07.08.2020 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 155 о/с від 28.08.2020 року в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектору відділу ювенальної превенції УПД ГУНП у Вінницькій області;

стягнути з ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він перебував на службі у Національній поліції України на посаді інспектора відділу ювенальної превенцїї УПД ГУНП у Вінницькій області.

За час перебування на службі отримав звання капітана поліції. Стаж служби в поліції років складає 15 років 04 місяці 09 днів.

Згідно з наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 1089 від 07.08.2020 року за порушення службової дисципліни, Присяги поліцейського, вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки поліцейських, було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу №155 о/с від 28.08.2020 року по особовому складу на підставі наказу ГУНП у Вінницькій області № 1089 від 07.08.2020 року у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у відповідності п. 6 ч. 1 ст. ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції.

З даним наказом позивача було ознайомлено 28.08.2020 року.

Відповідно змісту вказаного наказу позивачу стало відомо, що рішення про його звільнення мотивоване тим, що у спірному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. Факти вини встановлені відповідачем на підставі службового розслідування, однак з його висновком позивача станом на день подачі позову ознайомлено не було.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ відповідача прийнятий за відсутності належних доказів вчинення позивачем конкретно визначеного дисциплінарного проступку та без доведення вини, що є підставою для його скасування.

Також позивач вказує, що висновок службового розслідування на який є посилання у наказі №1089 містить лише опис вчиненого діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об`єктивна сторона не встановлені.

На думку позивача наказ про звільнення з посади є передчасним, так як його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження, а не матеріалами службового розслідування, оскільки вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення взагалі зі служби в поліції, що передбачена п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України № 580-ХІІІ «Про національну поліцію».

Позивач вважаючи накази відповідача в частині звільнення зі служби та у частині застосування до нього дисциплінарного стягнення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

14.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 12.10.2020 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

06.10.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що дисциплінарною комісією ГУНП у Вінницькій області, на підставі наказу ГУНП у Вінницькій області № 977 від 21.07.2020 року проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП у Вінницькій області.

На думку відповідача, у позовній заяві позивач помилково вказує на те, що службове розслідування призначено за фактом вчинення ним злочину, передбаченого ст. 368 КК України, а саме у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди та є кримінальним правопорушенням, і з огляду на інститут презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена (у цьому випадку) прийняття рішення компетентним органом за результатами розгляду кримінальної справи.

Відповідач вказує, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінальною кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального правопорушення та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Також не знаходять свого підтвердження обставини необхідності застосування ст. 62 Конституції України, адже, як вбачається з наказу про застосування дисциплінарного стягнення, позивач був звільнений не за вчинення кримінального правопорушення, а саме за порушення відомчих нормативних актів.

Таким чином, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

12.10.2020 року розгляд справи відкладено на 20.10.2020 року у зв`язку із поданням позивачем заяви про відкладення розгляду справи.

20.10.2020 року оголошено перерву у справі до 03.11.2020 року.

26.10.2020 року позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, що аргументи відповідача наведені у відзиві є необгрунтованими та непереконливими.

02.11.2020 року відповідач подав заперечення на позов, у яких просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, викладені в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом ГУНП У Вінницькій області № 212 о/с від 12.12.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП у Вінницькій області.

21.07.2020 року з Вінницького управління ДВБ НП України до ГУНП У Вінницькій області надійшов лист про те, що 20.07.2020 року о 22:20 працівниками Вінницького управління ДВБ НП України спільно з працівниками УСБУ у Вінницькій області та прокуратури Вінницької області, біля будинку №м 12 по вул. Грибоєдова у м. Вінниці, у порядку ст. 208 КПК України, затримано інспектора відділу ювенальної превенції УПД ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, після отримання ним неправомірної вигоди у сумі 5500 доларів США за сприяння у закритті кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

На підставі зазначеної інформації Наказом ГУНП у Вінницькій області № 977 від 21.07.2020 року призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин події та виявлення можливих порушень службової дисципліни, допущених поліцейськими ГУНП у Вінницькій області.

Пунктом 3 наказу ГУНП у Вінницькій області № 977 від 21.07.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону України «Про національну поліцію», ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків інспектора відділу ювенальної превенції УПД ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування встановлено, що до чергової частини Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_2 , про те, що в будинку АДРЕСА_1 незаконно, всупереч її волі, утримується протягом тривалого часу ОСОБА_3 . За вказаним фактом слідчим відділенням Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020020030000738, відомості про яке 07.07.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Проведення досудового розслідування доручено слідчому слідчого відділення Вишенського ВП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9

Встановлено, що ОСОБА_1 , без відповідного доручення слідчого, з власної ініціативи, не маючи права на здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12020020030000738 від 07.07.2020 за ч. 2 ст. 146 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 (що є знайомим ОСОБА_1 -кумом) у незаконний спосіб намагався вирішити питання щодо закриття кримінального провадження на користь останнього.

В службовому розслідуванні міститься посилання на порушення позивачем ст. 3 та ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких поліцейським забороняється використовувати своє службове становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, та ст.24 цього ж Закону, відповідно до якої особи, уповноваженні на виконання функцій держави, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватний інтерес зобов`язані невідкладно відмовитися від пропозиції, ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у і тому числі з числа співробітників та у письмовій формі повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Також у висновку зазначено про порушення ОСОБА_1 п.п.1,2,3,4,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1,2,5 п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 .

Зазначено, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у неналежному виконанні ним службових обов`язків, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією пору пишка дисципліни.

Вина поліцейського у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто, ОСОБА_1 свідомо допустив настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій, а саме вимагання та отримання неправомірної вигоди.

Отримання неправомірної вигоди капітаном поліції ОСОБА_1 , суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України.

Крім того, дана подія ІНФОРМАЦІЯ_1 була висвітлена в засобах масової інформації, а саме на інтернет сайті «Вінниця.info» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» та на сайті Вінницьких новин « Vежа » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », інтернет- виданнях « На Парижі », « 368 медіа ».

Окрім цього, стаття про затримання капітана поліції ОСОБА_1 була розміщена в соціальній мережі «Fасеbооk», де зібрала велику кількість негативних відгуків. Це підірвало авторитет поліції Вінниччини серед населення.

Також, протиправні дії ОСОБА_1 підтверджуються рапортами осіб, які виїжджали на місце події. З даних рапортів вбачається, що у ОСОБА_1 дійсно було вилучено грошові кошти у розмірі 200 доларів та 5500 за адресою проживання його матері.

22.07.2020 року ОСОБА_5 надано пояснення, у яких пояснив, що 20.07.2020 року він зустрівся із ОСОБА_1 та передав йому кошти у сумі 5500 доларів США для передачі слідчому Вишенського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 для закриття відносно ОСОБА_5 кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Крім того, ОСОБА_5 надав пояснення щодо подій та розмов, які відбувалися 13.07-20.07 та стосувалися передачі коштів для слідчого ОСОБА_9 .

При цьому, ОСОБА_1 при проведенні службового розслідування 21.07.2020 року та 22.07.2020 року відмовився від надання пояснень щодо обставин події, яка відбулась 20.07.2020 року, відповідно до ст. 63 Конституції України.

Службовим розслідуванням зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, Присяги поліцейського, п. 1, 3, 6 ч. 3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 ч.1 ст.18 Закону «Про Національну поліцію», ст.24 Закону України «Про запобігання корупції», абз.1,2,5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських та, відповідно, наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 1089 від 07.08.2020 року за вказані порушення застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу №155 о/с від 28.08.2020 року по особовому складу на підставі наказу ГУНП у Вінницькій області № 1089 від 07.08.2020 року у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»

Позивач вважаючи накази відповідача в частині звільнення зі служби та у частині застосування до нього дисциплінарного стягнення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями частини 1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно ст. 18 Закону України "Про Національну поліції", поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Статтею 64 Закону передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 року (далі - Статут).

Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Згідно зі ст. 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ст.1 Статуту).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Відповідно до ст.11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 13 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції.

Статтями 14-19 Статуту, а також Наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2018 року № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807, яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (набув чинності 21.12.2018 року), унормовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Аналогічні підстави призначення службового розслідування містяться і у Порядку проведення службових розслідувань.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.7,8 ст.19 Статуту).

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Даючи правову оцінку доводам позивача стосовно того, що підставою для звільнення його зі служби слугувала оголошена підозра про вчинення кримінального правопорушення за відсутності при цьому рішення суду, яким би було визнано позивача винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, суд зважає на наступне.

Так, представник позивача посилається на те, що пунктом 10 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Але суд звертає увагу, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення не були висновки про вчинення поліцейським кримінального правопорушення, а висновки про порушення позивачем відомчих нормативних актів, а саме вимог пунктів 1,3, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону «Про Національну поліцію», статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзацу 1,2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських.

Відповідно до ст.12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За вчинення дисциплінарного проступку до особи порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення із служби в поліції.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Таким чином, однією з підстав для звільнення з органів поліції є дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, не пов`язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту.

Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.

При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Суб`єкт владних повноважень, у свою чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, суд дійшов висновку про те, що у випадку, що розглядається, відсутність обвинувального вироку в кримінальній справі відносно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Позивач прийняв присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред`являються до працівників поліції при проходженні служби і які він повинен дотримуватися.

Отже, наведені фактичні обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі було допущено грубе порушення службової дисципліни, а саме вимог ч.1, п.1,3,6,7 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1.ч.1ст.18 Закону України "Про національну поліцію", п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накази відповідача в частині звільнення зі служби від 28.08.2020 року та у частині застосування до нього дисциплінарного стягнення від 07.08.2020 року прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання його звільнення незаконним, в їх задоволення також слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів № 1089 від 07.08.2020 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та № 155 о/с від 28.08.2020 року в частині звільнення зі служби в поліції; поновлення позивача на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 10.11.2020

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна