Рішення № 92778534, 09.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 листопада 2020 р. Справа № 120/4235/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Карпівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 24.12.2019 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га на території Карпівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Наказом відповідача від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг відмовлено у наданні дозволу на розробку документації, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відносно них нормативно - правових актів.

Також зазначено, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах, не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради та не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Крім того у наказі вказано, що відповідно до ст. 45 Закону України "Про землеустрій" для визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо розробляються схеми землеустрою і техніко - економічні обґрунтування використання та охорони земель.

Не погоджуючись із наказом від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг, позивач звернувся до суду, оскільки при його прийнятті, на його думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 20.08.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.09.2020 до суду надійшла заява про усунення, вказаних в ухвалі від 20.08.2020, недоліків.

Ухвалою від 08.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Також витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 із додатками до нього та наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку документації.

06.10.2020 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Мотивуючи відзив відповідач зазначив, що місце розташування земельної ділянки, зазначене ОСОБА_1 на графічних матеріалах, не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради та не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Крім того відповідач вказав, що відповідно до ст. 45 Закону України "Про землеустрій" для визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо розробляються схеми землеустрою і техніко - економічні обґрунтування використання та охорони земель.

Що стосується зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зауважив, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.

13.10.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій позивач вважає доводи відповідача викладені у відзиві необґрунтованими.

Суд дослідивши заяви по суті справи подані сторонами та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

24.12.2019 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га на території Карпівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія паспорту громадянина України та ідентифікаційний номер (а.с.23-26).

Наказом відповідача від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку документації, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відносно них нормативно - правових актів.

Також зазначено, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах, не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради та не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Крім того у наказі вказано, що відповідно до ст. 45 Закону України "Про землеустрій" для визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо розробляються схеми землеустрою і техніко - економічні обґрунтування використання та охорони земель (а.с.5).

Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 5 березня 2019 року у справі № 360/2334/17, від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2962/18 та 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18.

Судом встановлено, що відповідач наказом від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг відмовляючи у наданні дозволу на розробку документації зазначив, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах, не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради та не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Крім того у наказі вказано, що відповідно до ст. 45 Закону України "Про землеустрій" для визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо розробляються схеми землеустрою і техніко - економічні обґрунтування використання та охорони земель.

Водночас суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, та підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачу, до них не належать.

Суд звертає увагу на те, що законодавець чітко визначив, що за наслідком розгляду відповідного клопотання суб`єкт владних повноважень у місячний строк дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Однак, зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається, що відмова є вмотивованою, адже відповідач посилається лише на те, що у поданих документах не міститься обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Вимогами статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III не передбачено обов`язку особи, яка подає клопотання про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подавати схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, рішення організації раціонального використання та охорони земель.

Крім того, відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу забороняється вимагати додаткові матеріали та документи не передбачені цією статтею.

За наведених обставин, прийняття оскаржуваного наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, порушує права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту у спосіб, що заявлений у вимогах пред`явленого позову.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру Вінницькій області від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації" є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Карпівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області, за межами населеного пункту, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг є те, що клопотання позивача від 24.12.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржений позивачем наказ не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність наказу, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання позивачу бажаного для нього дозволу.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, наказ від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг, яким відмовлено у наданні дозволу позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, суд вбачає підстави задовольнити похідну позовну вимогу у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання від 24.12.2019 та прийняти мотивоване рішення у формі наказу із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України, мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 630,60 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.02.2020 № 2-5004/15-20-сг "Про відмову у наданні дозволу на розробку документації".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Карпівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області, за межами населеного пункту, та прийняти мотивоване рішення у формі наказу з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 630,60 грн. (шістсот тридцять гривень 60 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Богоніс Михайло Богданович