Рішення № 92778041, 22.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17991/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючої судді - Савлук Т.В., за участю секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а», ОСОБА_2 , третя особа Голова правління ОСББ «МЕГА_СІТІ 19а» ОСОБА_3 про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

26 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить: поновити ОСОБА_1 на посаді Голови правління ОСББ «МЕГА-СІТІ» 19а» шляхом визнання протиправними та недійсним Протоколу № 18/10/2018 засідання Правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» від 18 жовтня 2018 року, визнання протиправним та недійсним Наказу №6 про звільнення голови правління, підписаного ОСОБА_3 від 22 жовтня 2018 року, скасування реєстраційних дій, вчинених ОСОБА_2 державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві за № 1067107005026162 від 22 жовтня 2018 року відносно ОСББ «МЕТА-СІТІ 19а».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 08 квітня 2017 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1067102 0000 126162 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а». З 07 квітня 2017 року керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а» був обраний ОСОБА_1 . 18 жовтня 2018 року колишні члени Правління Об`єднаного співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 таємно без повідомлення Голови Правління ОСОБА_1 , та без повідомлення діючих членів Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а» провели зустріч, на якій незаконно вирішили припинити повноваження Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а» ОСОБА_1 та незаконно вирішили призначити на посаду Голови правління Правління Цудинович Світлану Василівну. 12 листопада 2018 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 копію протоколу № 18/10/2018 року засідання Правління Об`єднаного співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а» від 18 жовтня 2018 року та Наказ №6 від 22 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а». Позивач вважає, що протокол № 18/10/2018 засідання Правління та наказ №6 від 22 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а», складений незаконно, в зв`язку із чим вважає звільнення з посади безпідставно та незаконно.

05 грудня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01 липня 2019 року до суду від представника Об`єднаного співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а» - адвоката Апостолюк О.О. надійшов відзив на позовну заяву, мотивуючи свій відзив тим, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення рішення на користь позивача щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а»

27 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

17 жовтня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою залучено Голову правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

10 грудня 2019 року до суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, мотивуючи свої пояснення тим, що Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19-А» затверджених протоколом від 09 жовтня 2017 року №2 були обрані нові члени правління ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також затверджено Статут об`єднання у новій редакції. Відповідно до п 3.6. Статуту на першому засіданні новообраного правління Голови правління була обрана ОСОБА_4 , але у чоловічої частини правління: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , з перших днів появилися великі бажання зробити будинок джерелом власних достатків. У зв`язку з невиконанням рішення правління Об`єднання від 28 лютого 2018 року про скликання Загальних зборів на 12 травня 2018 року, узурпацією влади в управління Об`єднання, прийняття безконтрольних рішень з питань діяльності Об`єднання та безконтрольним розпорядженням коштів Об`єднання, вчинення дій впродовж тривалого часу, що могло привести до нанесення Об`єднанню матеріальних збитків, а також ігнорування вимог членів Правління ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 здійснювати управління Об`єднання згідно з вимогами Статуту Об`єднання та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», протокольним рішенням Правління, що діяло у складі більшості, повноваження ОСОБА_1 як Голови Правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» та ОСОБА_8 як заступника голови Правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» були припинені. Цим же протокольним рішенням правління Головою Правління була обрана ОСОБА_3 з наступною реєстрацією змін керівника в ЄДР 22 жовтня 2018 року. Отже після, внесення до ЄДР відомостей щодо зміни керівника ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а», а саме з 22 жовтня 2018 року ОСОБА_3 , як новообраний Голова правління мала вчиняти відповідні дії, зокрема видавати накази. Наказом від 22 жовтня 2018 року №6 ОСОБА_1 було звільнено з посади Голови правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» з 22 жовтня 2018 року, а бухгалтера ОСОБА_10 , яка досі перебуває у трудових відносинах на підставі цивільно правових договорів з Об`єднанням, зобов`язано провести нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за фактично відпрацьований час. 13 січня 2019 року чоловіча частина правління не маючи статутного кворуму підробивши підпис ОСОБА_6 незаконно обирають ОСОБА_1 . Головою правління на підставі фіктивного протоколу. З приводу підробки підпису ОСОБА_6 у слідчому відділ Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування № 12019100040000854, та № 12019100040000651, порушені за фактом підроблення документів ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а». Щодо клопотання адвоката Апосталюка О.О. як представника ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заявлене у заяві, також не підлягає задоволенню, оскільки рішення про укладення відповідного договору між цим адвокатам та Об`єднанням, прийнято членами Правління, що діяла у складі меншості ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Тобто адвокат Апосталюк О.О. фактично діє в інтересах інших осіб, які фактично незаконно узурпували владу над Об`єднанням, тому в позов є необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява від ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Особливості державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку регулюється Законом України № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно з преамбулою цього Закону, цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. (ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»)

Членом об`єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку. Членство в об`єднанні є добровільним і може набуватися одночасно зі створенням об`єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування. ( ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»)

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як не підприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку.

Судом встановлено, що 08 квітня 2017 року проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19-А» про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який діє на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» протокол №2 від 09 жовтня 2017 року .

Статут об`єднання - одночасно документ яким підтверджується факт створення і діяльності ОСББ, а також збірник правил, прав і обов`язків співвласників.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно із частиною четвертою статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання (частина третя згаданої статті). Об`єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону.

Відповідно до п.п 2.19 Статуту, рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління Об`єднання. Загальні збори своїми рішенням можуть у будь-який час скасувати або визнати таким, що втратило чинність рішення будь-якого іншого органу управління Об`єднання, зокрема, правління, ревізійної комісії об`єднання та зборів представників.

Відповідно до п.п. 3.1 Статуту, виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів.

Відповідно до п.п. 3.6 Статуту, правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника більшістю голосів.

Протоколом засідання Правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19-А» № 24/02/2018 від 24 лютого 2018 року, ОСОБА_1 на посаду Голови Правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19-А» з 01 березня 2018 року, обрано та передано повноваження на здійснення дій, необхідних для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.п. 3.3 Статуту, дострокове відкликання члена правління, в тому числі Голови правління, відбувається за рішенням загальних зборів у разі невиконання ним своїх обов`язків, недотримання вимог чинного законодавства та статуту об`єднання, завдання об`єднанню майнових збитків при виконанні покладених на нього обов`язків

22 жовтня 2018 року винесено наказ головою правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19-А» Цудинович С.В. «№ 6, на виконання, Протокольного рішення ОСББ «МЕГА-СІТІ 19-А» від 18 жовтня 2018 року №18/10/2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19-А».

Частиною першою статті 85 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Права учасників (засновників, членів) товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

Припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Згідно до ст. 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її орган. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Трудові відносини- врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб`єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв`язки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

Трудові правовідносини - об`єкт трудового права - це правові відносини між роботодавцем і працівником щодо виконання останнім певної роботи на умовах, визначених законодавством та роботодавцем. Працівник завжди є фізичною особою і є певною мірою залежною стороною в трудових правовідносинах, оскільки процес праці визначає роботодавець, але законодавство про працю передбачає широкий набір гарантій для працівника. Трудові правовідносини оформляються записом до трудової книжки, виданням наказу про прийом на роботу, а у визначених законодавством випадках - трудовим контрактом.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач просить поновити його на посаді Голови правління ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» шляхом визнання протиправним та недійсним Протокол №18/10/2018 засідання правління від 18 жовтня 2018 року, посилаючись на допущення порушення при його звільненні, а саме недотримання вимог ст. 40 КЗпП України, оскільки в період з 18 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2018 року, позивач як голова правління, перебував у відпустці, що підтверджується наказом №1-В від 17 жовтня 2018 року.

Згідно ч. 1ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт. 4КЗпП України).

За змістом до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 cт. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 40 КЗпП, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду; встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначаючи предмет позову як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд керується положеннями статті 16 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Процесуальний закон також містить норми, відповідно до яких судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи інтерес (статті 1-4 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відносини які виникли між ОСОБА_1 та ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» не є трудовими, а є публічно-правовим спором, оскільки припинення повноваження члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень КЗпП України, саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов`язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Пунктом 2 статті 19 вищевказаного закону передбачено, якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Щодо вимог про скасування реєстраційних дій, вчинених ОСОБА_2 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві за №1067107005026162 від 22 жовтня 2018 року відносно ОСББ «МЕГА-СІТІ19а», ці вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що є похідними від вимог які стосуються відновлення прав позивача на участь в правлінні ОСББ та обрання його головою ОСББ.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як роз`яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання позову - це спрямована на припинення цивільного процесу безумовна згода відповідача виконати матеріально-правові вимоги позивачу, виражена у встановленій законом процесуальній формі.

Визнаючи позов повністю, відповідач відмовляється від захисту проти всіх пред`явлених до нього матеріально-правових вимог позивача. У такому разі суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Суд вправі не прийняти визнання позову, якщо воно протирічить закону або порушує права і охоронювані інтереси інших осіб. Визнання позову оцінюється судом в сукупності зі всіма які маються в справі матеріалами із врахуванням з`ясованих в судовому засіданні обставин справи. Процес у такому випадку не зупиняється, справа розглядається по суті з винесеним рішенням. В судовому рішенні повинна міститься оцінка визнання позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умов відсутності конфлікту інтересів між ними.

Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть у справі на другій стороні. Таким, чином, нормами ЦПК України не встановлено прямої заборони одночасного представництва інтересів двох або більше позивачів чи двох або більше відповідачів одним адвокатом в одному цивільному процесі у разі процесуальної співучасті.

В розрізі даного спору, суд не приймає заяву ОСББ «МЕГА-СІТІ 19а» про визнання позову, яка подана в порядку статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, яка подана та підписана представником Апостолюком О.О. , який одночасно представляє інтереси позивача у справі, зважаючи на необхідність запобіганню конфлікту інтересів, тому формальне визнання позову відповідачем суд розцінює як спрямоване на припинення судового спору, закінчення судового процесу шляхом ухвалення судового рішення на користь позивача.

Суд керується положеннями статті 16 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Процесуальний закон також містить норми, відповідно до яких судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи інтерес (статті 1-4 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а», ОСОБА_2 , третя особа Голова правління ОСББ «МЕГА_СІТІ 19а» ОСОБА_3 про поновлення на роботі, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст. 9, 98, 99 ЦК України, ст. 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-СІТІ 19а», ОСОБА_2 , третя особа Голова правління ОСББ «МЕГА_СІТІ 19а» ОСОБА_3 про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я