Ухвала суду № 92777056, 11.11.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

712/7416/20

2/712/1969/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

11 листопада 2020 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області, про усунення перешкод в користуванні спільною власністю та визнання договорів купівлі – продажу автомобілів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить: розглянути та задовольнити заяву позивача про зменшення розміру судового збору за подачу позовної заяви до фактично сплаченого позивачем розміру судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову; поновити строк позовної давності ОСОБА_1 та визнати договір купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 від 14 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , недійсним і повернути автомобіль у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати договір купівлі-продажу від 24 травня 2019 року автомобіля «Mitsubishi Pajero 2.5 TD», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , укладений ОСОБА_2 без згоди співвласника - ОСОБА_1 – недійсним та повернути цей автомобіль у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спільною сумісною власністю подружжя шляхом визнання автомобіля «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіля «Hyundai Accent 1,5», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , та автомобіля «Mitsubishi Pajero 2.5 TD», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та встановити порядок користування вказаним автомобілями; стягнути з відповідача на користь позивача фактично понесені ним судові витрати.

04 серпня, після визначення системою автоматизованого розподілу справ головуючого судді у вказаній справі та передачі її судді, направлено запит до Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради для з`ясування місця реєстрації відповідача.

Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, картотека за вказаним в позовній заяві місцем реєстрації відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 – відсутня.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , встановлено, що вона подана до суду без додержання вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач ОСОБА_1 просить зменшити розмір судового збору з 10 510 гривень до фактично сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1000 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що за подання вказаного позову позивач має сплатити судовий збір в сумі 10510 гривень. При цьому, річний дохід позивача за 2019 рік становить 6088 гривень 84 копійки, що складається з допомоги по безробіттю від Черкаського міського центру зайнятості та соціальних виплат Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. Інше джерело доходів у позивача відсутнє.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду позовної заяви становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102 гривня.

Позивач ОСОБА_1 повинен сплатити судовий збір в сумі 10 510 гривень.

Згідно квитанції № ПН 381 від 29 липня, позивачем сплачений судовий збір в сумі 1000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою, за її клопотанням, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.10 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Чинний ЦПК України та Закон України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням..

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред 'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність такої особи, реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Knialv. Poland»; рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року скасовано рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 лютого 2019 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя; за ОСОБА_1 визнано право власності на 53/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_2 та на 194, 8 кв. м земельної ділянки за вказаною адресою; залишено у спільній частковій власності речі домашнього вжитку, в тому числі побутову техніку; відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними. Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в с. Червона Слобода Черкаського району виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку площею 0,15 га та надано дозвіл на здійснення будівництва.

Враховуючи викладене, посилання позивача на незадовільний фінансовий стан, як на підставу зменшення судового збору, за наявності у власності останнього значного вищезазначеного нерухомого майна, з урахуванням заявлених позовних вимог, в тому числі визнання трьох автомобілів спільним майном подружжя, не є підставою для зменшення розміру судового збору.

Крім того, до вирішення питання про відкриття провадження у справі надійшло клопотання ОСОБА_2 про відмову у відкритті провадження, в якому остання просить при вирішенні питання про відкриття провадження у даній заяві врахувати обставини, встановлені в ухвалі від 25.05.2020 року у справі № 712/10454/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів. Під час розгляду справи № 712/10454/19 судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2018 року перебував на обліку в центрі зайнятості, але на роботу так і не влаштувався. Позивач є працездатним, має дві вищих освіти. ОСОБА_1 проживає в домоволодінні, що складається з двоповерхового будинку загальною площею 94,4 кв.м. (введеному в експлуатацію в 2012 році.) та окремої частини житлового будинку А-1 загальною площею 81,9 кв.м.; володіє та користується автомобілем «DAEWOO LANOS», 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , за позивачем зареєстровано причіп ПМЗ 81011, 1993року випуску, та причіп ІІВА-1, 2008 року випуску; ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 7124989000:02:003:0149, площею 0,15 га в с. Червона Слобода. Обслуговування та утримання вказаного майна потребує щомісячних витрат в значному розмірі.

ОСОБА_1 зазначає, що він опікується своїм батьком - ОСОБА_7 , 1940р.н., який є інвалідом 1 групи. Під час розгляду справи № 712/10454/ 19 судом встановлено, що у батька ОСОБА_7 є ще двоє повнолітніх синів та дружина, які також можуть здійснювати догляд та утримання хворого.

Зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи викладене, вказані в позовній заяві та заяві про зменшення розміру судового збору доводи позивача не можуть бути підставою для зменшення розміру судового збору, оскільки судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати та зменшення розміру судового збору, встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

На підставі викладеного, відсутні підстави для зменшення розміру судового збору за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТСЦ № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Таким чином, позивачу необхідно доплати судовий збір в розмір визначеному Законом України «Про судовий збір».

Крім того, позивач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку позовної давності в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.03.2014р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 автомобіля «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 від 14 березня 2014 року і повернення вказаного автомобіля у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається з закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

ОСОБА_1 зазначає, що про укладення вказаного договору купівлі - продажу йому стало відомо під час розгляду справи № 712/2378/16-ц про поділ майна подружжя, розгляд якої тривав з 2016 по 2019 рік.

Згідно довідки ТСЦ № 7141 РСЦ в Черкаській області МВС України від 13 вересня 2018 року, яка міститься в матеріалах справи № 712/2378/16-ц, транспортний засіб, «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що був зареєстрований за ОСОБА_8 , 14 березня 2014 року перереєстровано на ОСОБА_3 .

Разом з тим позивачем не зазначені причини, на підставі яких він не міг звернутися з вказаним позовом з вересня 2018 року, тобто протягом двох років з того часу, коли йому стало відомо про укладення вказаного договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до постанови Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року справа № 22-ц/793/598/19, у квітні 2016 року ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій в вересні уточнив позовні вимоги і просив поділити між сторонами автомобіль «Hyundai Accent» та автомобіль «Mitsubishi Pajero». В подальшому ОСОБА_1 скористався своїм правом зменшення заявлених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, стороною яких він не являється.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області від 31 серпня 2020 року № 31/23-422, відповідно до інформації, що міститься у базі даних ЄДР «ЕАІС ГСЦ», власником автомобіля «Mitsubishi Outlender», 2008 р.в., кузов (VIN) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 ; власником автомобіля «Hyundai Accent», 2007 р.в., кузов (VIN) НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_5 , є ОСОБА_8 ; власником автомобіля «Mitsubishi Pajero», 2.5 TD, 2014 р.в., кузов (VIN) MMCG YKH40EDZ0045 3, д.н.з. НОМЕР_4 є AT КБ «ПРИВАТБАНК».

Третіми особами в позовній заяві позивач визначив ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області.

Разом з тим, вимог до АТ КБ «Приватбанк» який є власником автомобіля «Mitsubishi Pajero», 2.5 TD, 2014 р.в., кузов ( НОМЕР_8 ) MMCG YKH40EDZ0045 3, д.н.з. НОМЕР_4 , позовна заява не містить та АТ КБ «Приватбанк» не є учасником справи.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи, що позивачем при зверненні з позовом сплачено судовий збір в сумі 1000 грн., останньому необхідно доплатити судовий збір в сумі 9510 грн. (10510 грн. – 1000 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 260, 261 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області, про усунення перешкод в користуванні спільною власністю та визнання договорів купівлі – продажу автомобілів недійсними, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області про усунення перешкод в користуванні спільною власністю та визнання договорів купівлі – продажу автомобілів недійсними, - залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.

Ухвала окремо від остаточного судового рішення оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Борєйко