Рішення № 92776440, 03.11.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4346/20

Провадження № 2/645/1733/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань - Малій О.Л.,

за участю представника позивача - адвоката Приображенського А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 16,3 кв. м., загальною площею 29,0 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 року визнано за позивачем право власності на 1/ 2 частину вищевказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даним рішенням ОСОБА_2 було відмовлено у визнанні права власності на частку квартири у зв`язку із втратою правовстановлюючого документа на спірну частку квартири. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд вказав, що позивачем не надано відомостей щодо звернення до державного реєстратора прав на нерухоме майно за відновленням втраченого документа на право власності. 14.05.2018 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого усе належне на день її смерті майно заповідала позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/ 2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_2 відсутні, вказаний заповіт на час відкриття спадщини не було змінено або скасовано. У встановлений законом строк позивач звернулася до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , проте постановою державного нотаріуса від 07.07.2020 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщини за заповітом у зв`язку з відсутністю оригіналу, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Ще за життя ОСОБА_2 звернулася із заявою про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло, проте їй було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.07.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання у справі.

21.08.2020 року представником позивача - адвокатом Приображенським А.А. подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.09.2020 року закрито підготовче засідання по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, витребувано з Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 65047347, заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.10.2020 року з Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 65047347, заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача - адвокат Приображенський А.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Харківської міської ради - Лях І.Ю., яка діє на підставі довіреності від 19.12.2019 року, у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника Харківської міської ради та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України, яке не буде порушувати права сторін.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судовим розглядом встановлені наступні юридично значимі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.10.2019 року Харківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 14075.

14.05.2019 року ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, склав заповіт, яким зробила таке розпорядження: все її майно, де б таке не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, ОСОБА_2 заповідає ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 1261 ЦК України позивач має право на спадкування за заповітом на все майно, яке належить спадкодавцеві.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, видане 04.12.1997 року органом приватизації житлового фонду ВАТ «Харківський тракторний завод», квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

01 квітня 2003 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 147 (Свідоцтво про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 від 01 квітня 2008 року).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 6851 (Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 , видане 18 травня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК).

Відомостей щодо домовленості між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або рішення суду з приводу визначення часток у праві спільної сумісної власності матеріали справи не містять.

Враховуючи, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з втратою ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, вона звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом про визнання за нею право власності на 1/ 2 частину квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на 1/ 2 частину квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу відмолено.

Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/ 2 частину квартиру АДРЕСА_1 .

З рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 року вбачається, що, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд вказав, що позивачем не надано відомостей щодо звернення до державного реєстратора прав на нерухоме майно за відновленням втраченого документа на право власності.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України. У відповідності до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк позивач ОСОБА_1 звернулася до відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (заява від 13.11.2019 року подана заява ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори).

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 07.07.2020 року ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не подано оригінал документу, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Такий порядок реєстрації прав на нерухоме майно передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1878 від 11 лютого 2011 року, з 01 січня 2013 року державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяження таких прав здійснюють територіальні органи державної реєстрації прав Міністерства юстиції України і державні та приватні нотаріуси. Однак зазначені органи реєстрації наділені повноваженнями здійснювати відповідну реєстрацію прав на нерухоме майно лише за вимогою власника (уповноваженої особи).

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, суд вбачає встановленим, що позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємцею на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 , за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та має право на отримання належної їй частини квартири, так як прийняла спадщину у встановлений ст. 1270 ЦК України строк, однак позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру, тому суд вважає, що є наявні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове за заповітом, а саме на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 , на яку відсутній документ, що засвідчує право власності спадкодавцеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-80, 256, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, 1233 ЦК України, ст.ст. 182, 328, 1216, 1217, 1218, 1261, 1270, 1297 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 16,3 кв. м., загальною площею 29,0 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Відповідач - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Повне судове рішення складено 11.11.2020 року.

Суддя-