Рішення № 92776089, 10.11.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2020 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/4121/20

Номер провадження 2/629/1231/20

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що з 08.04.2004 року вона знаходилася у трудових відносинах з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод». Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього були нараховані, але не виплачені при звільнені грошові кошти у розмірі 30708,70 гривень. 15.06.2020 року вона була звільнена за п. 3 ст. 38 КЗпП у зв`язку з невиконанням адміністрацією умов колективного договору, згідно наказу № 393 від 15.06.2020 року. Вказаним наказом була також передбачена виплата вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України, та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 28 календарних днів. В день звільнення, в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП, відповідач письмово не повідомив про нараховані суми, належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. На неодноразові звернення, щодо проведення остаточного розрахунку, а також надання довідки про заборгованість заробітної плати, надання копії наказу про звільнення, а також довідки про середню заробітну плату, відповідач не відреагував. За розрахунковими листками, ТОВ «ЛКМЗ» за період з лютого 2020 року по червень 2020 року має заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 16442,07 грн, компенсація за невикористану відпустку за 28 календарних дні у розмірі 3966,95 грн, вихідна допомога при звільненні у розмірі 10299,68 грн. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 30708,70 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

У справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження та копію позову з доданими документами отримав, у встановлений судом строк надав суду відзив на позов та заяву про визнання частини позовних вимог, вказала, що позивачем не надано доказів про сплату судового збору за подачу позову із вимогами про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку. ТОВ «ЛКМЗ» має заборгованість з виплати заробітної плати позивача у розмірі 13179,27 грн, вихідна допомога -10299,68 грн. Згідно із наказом № 271 від 30.09.2019р. ТОВ «ЛКМЗ» у зв`язку із сформованою кон`юнктурою ринку, виниклою необхідністю внесення змін в організацію виробництва і праці, керуючись ст. 32 КЗпП встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. за наступним графіком роботи: Січень - 2,6,13,20,27 з 7-45 до 8-45; Лютий-3,10,17,24 з 7-45 до 8-45; Березень-2,10,16,23,30 з 7-45 до 8-45; Квітень - 1,6,13,21,27 з 7-45 до 8-45; Травень-4,12,18,25 з 7-45 до 8-45; Червень -1,9,15,22,30 з 7-45 до 8-45; Липень- 1,6,13,20,27 з 7-45 до 8-45; Серпень-3,10,17,25,31 з 7-45 до 8-45; Вересень-1,7,14,21,28 з 7-45 до 8-45; Жовтень- 1,5,12,19,26 з 7-45 до 8-45; Листопад - 2,9,16,23,30 з 7-45 до 8-45; Грудень - 1,7,14,21,28 з 7-45 до 8-45. Відповідно до пункту 3.1. вказаного наказу робітники, у тому числі позивач, була попереджена письмово під особистий підпис, про зміни суттєвих умов праці, було запропоновано робітникам при незгоді з новими умовами звільнитися за п.6 ст. 36 КЗпП України. Переведення підприємства на роботу у режимі неповного робочого часу, також вплинуло й на можливість підприємства здійснювати своєчасно виплати із заробітної плати працівникам. Вказаний наказ на даний час не скасовано, не зупинено, тому під час нарахування середнього заробітку за час затримки необхідно брати графік роботи Підприємства в режимі: неповні робочі дні та визначені години. Розмір середнього заробітку за час затримки станом на 22.10.2020р., виходячи із даних вказаних у Розрахунку при звільненні № 00000000203 від 26.06.2020р. становить- 403,90 грн. (8529,64 грн. ( з/плата за два останні місяці, які передували звільненню квітень, травень 2020р.): 255 годин (відпрацьовані протягом останніх 2-х місяців, що передували звільненню) = 33,45грн. середньо годинна заробітна плата Позивача. 33,45грн. х 15 годин (відповідно до Графіку режиму роботи Підприємства затверджений наказом №271 від 30.09.2019р.) =501,74грн., з яких Підприємство сплачує при нарахуванні та виплаті - 18 % ( 90,31грн.) податок на доходи фіз. осіб та 1,5 % ( 7,53грн.) - військовий збір, тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки станом на 22.10.2020р.- 403,90грн.

Згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування /ч. 1 ст. 77 ЦПК України/. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення /ч. 2 ст. 77 ЦПК України/. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування /ч. 4 ст. 77 ЦПК України/.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /ч. 1 ст. 79 ЦПК України/.

Частина 1 ст. 94 КЗпП України встановлює, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Щодо посилань представника відповідача на складні умови для підприємства, то частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

В ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці визначено, що роботодавець зобов`язаний виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Ці вимоги стосуються всіх роботодавців - як юридичних осіб, так і фізичних осіб - підприємців.

Сторонами не заперечується, що заробітна плата сплачується відповідачем частинами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод». З 15.06.2020 року позивач була звільнена з посади оператора заправної станції 3 розряду в управлінні матеріально-технічного постачання за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрації ТОВ «ЛКМЗ» умов колективного договору, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки /а.с.4-9/.

Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» б/н від 21.10.2020 року, станом на 19.10.2020 року рахується заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2020 року - червень 2020 року та компенсація за 28 календарних днів невикористаної відпустки у сумі 13179 гривень 27 копійок, вихідна допомога в сумі 10299 гривень 68 копійок. Таким чином, перед позивачем існує заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації відпустки, вихідної допомоги, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, компенсації відпустки, підлягають частковому задоволенню - у сумі 13179 гривень 27 копійок, невиплаченої вихідної допомоги - у сумі 10299 гривень 68 копійок

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивачам не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі відповідачем.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позиваав не здійснив з ними остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 16.06.2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 04.11.2020 року, тобто по день прийняття рішення судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Як вбачається з розрахункових листів за період з лютого 2020 по червень 2020 року, ОСОБА_1 : у лютому 2020 році було відпрацьовано 19 днів (150 годин); березні 2020 року - 18 днів (144 годин); квітні 2020 року - 13 днів (104 годин); травні 2020 року - 19 днів (151 годину); червні 2020 року - 10 днів (80 годин), а тому посилання відповідача на наявність наказу № 271 від 30.09.2019 року про встановлення на підприємстві режиму неповного робочого часу є безпідставними.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі години, виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих годин в період затримки.

За період з 16.06.2020 року по 10.11.2020 року кількість робочих днів складає: червень 2020 року - 10, липень 2020 року - 23, серпень 2020 року - 20, вересень 2020 року - 22, жовтень 2020 року - 21, листопад 2020 року - 7, а всього 103 робочих днів.

Середня заробітна плата за останні 2 місяці роботи позивача без вирахування податків склала 4264,82 гривень, з вирахуванням податків - 3433,18 гривень, середньоденна заробітна плата склала без вирахуванням податків - 266,55 гривень, з вирахуванням податків - 214,57 гривень.

Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 214,57*103=22100,77 гривень, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Суми, що підлягають стягненню визначені з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16).

Судом встановлено, що позивач була звільнена за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати, а тому суд вважає, що несплата судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки, не є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, щодо заяви про визнання частини позовних вимог, то суд зазначає, що така заява надійшла до суду після початку розгляду справи по суті - 23.10.2020 року. У відзиві, який надійшов 29.09.2020 року до початку розгляду справи по суті ( ч. 1 ст. 142, ч. 2 ст. 279 ЦПК України) відповідач заперечував позов з підстав, що в ньому викладені, і в резолютивній частині відзиву містилося лише умовне визнання частини вимог, тобто вірогідне та залежне від дій позивача, що в розумінні ст. 206 ЦПК України не може вважатися судом як визнання позову відповідачем.

З урахування того, що лише після пред`явлення позовних вимог з боку відповідача відбулася виплата частини заборгованості заробітної плати, що призвело до часткового задоволення позовних вимог, а тому з відповідача в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, 840 грн. 80 коп. за позовну вимогу про стягнення вихідної допомоги, та 840 грн. 80 коп. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що разом становить 2522 гривні 40 копійки.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 206, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації її втрати, моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: м. Лозова Харківської області, вул. Свободи, буд. 24 на користь на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 13179 /тринадцять тисяч сто сімдесят дев`ять/ гривень 27 копійок, вихідної допомоги у розмірі 10299 /десять двісті дев`яносто дев`ять/ гривень 68 копійок, середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 22100 /двадцять дві тисячі сто/ гривень 71 копійки, а всього 45579 /сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять/ гривень 66 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 2522 гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод», код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: м. Лозова Харківської області, вул. Свободи, буд. 24

Суддя: К.Ш.Харабадзе