Вирок № 92775669, 11.11.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 611/558/20

Номер провадження 1-кп/623/365/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Абраменко Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220200000096 від 02.05.2020за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. ІІ-Іванівка Барвінківського району Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, на обліку у лікаря- психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимого, не військовозобов`язаного, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2020 року близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вирішив скоїти крадіжку майна з території будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2

30 квітня 2020 о 23 годині 10 хвилин, реалізуючи злочинний умисел, направлений на крадіжку майна, ОСОБА_1 прийшов у двір вищевказаного будинку, після чого з господарчої споруди - сараю, руками витягнув віконну раму та проник всередину. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, діючи умисно та протиправно, з корисливим мотивом, із вказаного приміщення таємно скоїв крадіжку електричної дрилі б\в, в робочому стані, вартістю 480 гривень, а також 85 кілограмів брухту чорного металу, вартістю 3 гривні 30 копійок за 1 кг, на загальну суму 280 гривень 50 копійок

Викраденим розпорядився на власний розсуд, а саме 80 кг металобрухту продав жительці с. Мечебилове ОСОБА_3 за 100 гривень, а іншу частину металобрухту та електричну дриль залишив для власного користування.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у приміщення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював та повідомив суду, що дійсно 30 квітня 2020 року близько 23 години 00 хвилин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, напевно знаючи, що на території сусіднього домоволодіння, розташованого по по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 , ніхто не мешкає, вирішив скоїти крадіжку майна. Так, він з сараю, розташованого на подвір`ї вказаного домоволодіння, витягнув вікно, заліз та забрав звідти електричну дриль б\в та брухт чорного металу, після чого частину металобрухту продав, а електричну дриль та іншу частину металобрухту вирішив залишити собі. У скоєному щиро розкаювався, просив суд про призначення мінімального покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив про відсутність до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Прокурор Абраменко Г.В. в судовому засіданні, з урахуванням пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, просила суд визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням положень ст.75 КК України з випробувальним терміном 1 рік та стягнути судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 817 гривень 25 копійок.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз`яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз`яснив, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у приміщення, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, не одружений, не військовозобов`язаний, раніше не судимий, має базову загальну середню освіту, постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та Барвінківському районному комісаріаті не перебуває, перебуває на обліку в КНП ХОР «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1», що підтверджується наданими суду копією паспорта громадянина України, довідкою комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1», довідками лікарів та Барвінківського районного комісаріата, характеристикою з місця проживання, вимогою щодо судимостей та його особистими свідченнями.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що при середньому рівні ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середньому рівні ймовірності небезпеки для суспільства, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжкого злочину.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинні дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення - злочину, який у відповідності до ст.12 КК України віднесений до категорії тяжкого злочину, а також дані, що характеризують особу, наявність обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, обтяжуючих покарання, щире каяття, відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого з боку потерпілої сторони, тому суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції статті КК України, інкримінованого йому злочину із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України з випробувальним терміном.

На стадії досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном у 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного випробувального терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 в період випробувального строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6/1029СЕ-20 від 19.05.2020 у розмірі 817 грн. 25 коп.(стягувач платежу: Держава, Код доходів: 24060300, отримувач платежу: УКСлобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок: UА298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений, згідно ухвали слідчого судді Барвінковського районного суду Харківської області Коптєва Ю.А. від 05.05.2020 року на брухт чорного металу загальною вагою 85 кн, електричну дриль та картер двигуна від мотоциклу «М-72», місцем зберігання яких визначено камеру збереження речових доказів Барвінквського ВП ГУГП в Харківській області.

Речові докази: брухт чорного металу загальною вагою 85 кн, електричну дриль та картер двигуна від мотоциклу «М-72» повернути власнику, потерпілому ОСОБА_2 під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т. Д. Бєссонова.