Ухвала суду № 92770410, 10.11.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

_________________

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі

10 листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/153/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури (вул. Демократична, 32, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34500, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради (вул. 1-травня, 12, смт. Рафалівка, Володимирецький р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 34371) до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов`язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 року Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов`язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву розподілено судді Заголдній Я.В.

12.03.2019 року ухвалою господарського суду Рівненської області у справі № 918/153/19 позовну заяву виконувача обов`язків керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі в особі Рафалівської селищної ради та додані до неї документи повернуто прокурору.

Ухвала господарського суду Рівненської області від 12.03.2020 року мотивована тим, що прокурор звертаючись до суду в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради зазначив, що органом місцевого самоврядування не здійснюється захист порушених інтересів держави (не вживалося заходів досудового врегулювання спору, не пред`явлено до суду самостійно позовної заяви тощо).

Проте, суд дійшов висновку, що прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб Рафалівської селищної ради.

Окрім того, суд дійшов висновку, що прокурором також визначено позивачем Рафалівську селищну раду, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності та наявністю функцій щодо захисту майнових інтересів, яка також не позбавлена можливості звернутися до суду із даним позовом.

А тому, суд дійшов висновку, що прокурором не надано достатніх доказів неналежного виконання позивачем своїх обов`язків із захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов`язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, виконувач обов`язків керівника Сарненської місцевої прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Рівненської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Сарненської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 залишено без змін, справу №918/153/19 повернуто до господарського суду Рівненської області.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на помилковість висновків судів про відсутність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 09.07.2019 року та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 року провадження у справі поновлено та вирішено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2019 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 року провадження у справі поновлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 у справі № 918/153/19 скасовано, справу № 918/153/19 передано до Господарського суду Рівненської області для вирішення питання про відкриття провадження.

23.10.2020 року матеріали справи № 918/153/19 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу № 918/153/19 передано раніше визначеному складу суду, а саме - судді Заголдній Я.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.10.2020 року звернув увагу на те, що у цій справі місцевий господарський суд мав можливість залишити позовну заяву прокурора без руху для усунення її недоліків, зокрема, для підтвердження прокурором неналежного виконання позивачем свого обов`язку з захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди майна і зобов`язання повернення приміщення, а також наявності обставин "виключного" випадку представництва інтересів держави в особі позивача прокурором у даному випадку, проте зазначеного не зробив.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.10.2020 року зазначив, що з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Однак суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не застосував положення про залишення позовної заяви без руху, передбачені ст. 174 ГПК України, та не досліджував вищевказаний порядок звернення прокурора до ради, у зв`язку з чим належним чином не встановив, чи дотримався він порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та чи мала рада можливість спростувати стверджуване ним порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом протягом розумного строку після отримання такого повідомлення, а також, чи можна кваліфікувати її дії у спірних правовідносинах як бездіяльність.

Крім цього, колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшла думки про передчасність висновку судів обох інстанцій про те, що прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб Рафалівської селищної ради.

За наведених мотивів, оскаржувані ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі до місцевого господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження з дотриманням порядку, визначеного у цій постанові, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи № 918/153/19, врахувавши висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов`язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп. без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.10.2020 року позовну заяву заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов`язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп. залишено без руху, встановлено заступнику керівника Сарненської місцевої прокуратури строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху, запропоновано заступнику керівника Сарненської місцевої прокуратури усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у такий спосіб:

- подати до суду докази обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Судом встановлено, що заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури 29.10.2020 року отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 26.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером № 3301311025792.

Відтак, останнім днем для усунення недоліків позовної заяви є 08.11.2020 року, який є вихідним.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відтак, оскільки 10-й день на усунення недоліків позовної заяви є припадає на вихідний, останнім днем строку даному випадку є перший після нього робочий день - 09.11.2020 року.

06.11.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури надійшов лист № 36/2-1292вих-20 від 04.11.2020 року, до якого долучено докази на усунення недоліків позовної заяви.

Відтак, позивачем усунуто недоліки позовної заяви про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов`язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп. у строк, встановлений судом.

Судом встановлено, що прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб Рафалівської селищної ради.

Господарський суд, дослідивши лист № 36/2-1292вих-20 від 04.11.2020 року та документ, який до нього долучено, а саме - лист Рафалівської селищної ради № 13.12.2018 року № 71, встановив, що відповідач у справі повідомив, що станом на 13.12.2018 року заходи щодо розірвання договору оренди від 03.07.2017 року між Рафалівською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Вознюком Василем Васильовичем вживатися не будуть.

Окрім того, судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури долучено лист № 36/2-35вих-19 від 09.01.2019 року до голови Рафалівської селищної ради, у якому прокурор просив відповідача повідомити про те, чи проводилася належна оцінка вартості нежитлової будівлі по вул. Садовій, 1 в смт Рафалівка Володимирецького району Рівненської області.

У відповідь на вказаний лист відповідач надіслав лист № 3 від 09.01.2019 року у якому повідомив, що станом на 09.01.2019 року експертна грошова оцінка нежитлового приміщення, що передано в оренду на підставі договору оренди від 03.07.2017 року не розроблялася, селищна рада не планує вжиття заходів на виготовлення експертної грошової оцінки вказаного майна, підстави для внесення змін до вказаного договору оренди комунального майна відсутні.

Господарський суд, дослідивши порядок звернення заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури до Рафалівської селищної ради у порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", дійшов висновку про його дотримання та про підтвердження прокурором підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді, оскільки захист цих порушених інтересів держави не здійснює компетентний орган місцевого самоврядування - Рафалівська селищна рада.

Судом встановлено, що Рафалівська селищна рада як компетентний орган самостійно не зверталася до суду із позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення від прокурора про порушення істотних умов договору від 03.07.2017 року, виявлені Володимирецьким відділом Сарненської місцевої прокуратури та навпаки повідомила прокурора, що жодні заходи з цього приводу вживатися не будуть.

Оскільки позов у справі подано прокурором, суд також вважає за необхідне надати правову оцінку підстав такого звернення з позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж такий орган взагалі відсутній.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Зазначене узгоджується у позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 806/1000/17 (адміністративне провадження № К/9901/2562/17) від 25.04.2018 року.

Разом з цим, більш широке тлумачення зазначених понять наводить Верховний Суд при розгляді справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц).

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звертався до відповідача з листами, у яких з метою встановлення підстав для вжиття представницьких повноважень, просив надати у письмовому вигляді інформацію щодо вжитих сільською радою заходів щодо захисту інтересів держави.

Однак, Рафалівська селищна рада з часу звернення прокурора від 12.12.2018 року не вжила заходи для захисту інтересів держави.

Разом з тим, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Так, Європейський суд з прав людини, вирішуючи спори, неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, при цьому суд уникав абстрактного підходу до розгляду питання участі прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує на скільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 922/1361/17, дотримання належного економічного регулювання правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Згідно з ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, судом встановлено, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Рафалівська селищна рада

Враховуючи той факт, що порушення законодавства відповідачем триває протягом значного проміжку часу, така пасивна позиція органу місцевого самоврядування, уповноваженого розпоряджатися спірним нежитловим приміщенням комунальної власності, незважаючи на очевидний характер порушень, свідчить про його бездіяльність, адже Рафалівська селищна рада всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Отже, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом та про наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Господарський суд, здійснивши перевірку позовної заяви заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури на предмет відповідності вимогам ГПК України встановив, що підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, відсутні, а подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

У відповідності до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

При цьому, заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури у позовній заяві просив здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

На підставі ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Господарський суд, оглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури у відповідності до вимог ГПК України, врахувавши положення ч. 3 ст. 247 ГПК України, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін у справі та ін., вважає за необхідне розгляд справи № 918/153/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Додаткового господарський суд роз`яснює, що згідно з ч. 4, 5, 6, 8 ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Керуючись ст. ст. 3, 4,, 12, 53, 55, 162, 164, 174, 176, 234, 235, 247, 250 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/153/19.

2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання у справі призначити на "03" грудня 2020 р. на 10:00 год.

4. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 14.

5. Запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);

б) відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

6. Усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст. 170 ГПК України. Звернути увагу сторін на положення ст.ст. 74, 80, 81 ГПК України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання доказів, їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.

7. Попередити сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8. Звернути увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються, повинні бути оформлені відповідно до вимог ч. 4 ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003).

Ухвала набирає законної сили року в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею 10.11.2020 року та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної Заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в Заявці.

Суддя Заголдна Я.В.