Рішення № 92770215, 28.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року Справа № 915/387/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представників позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса представника - адвоката Голубенка Д.К.: АДРЕСА_2),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" (54037, м.Миколаїв, вул.Знаменська, буд.16-А; ідент.код 37386052),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський тепловозоремонтний завод" (54037, м.Миколаїв, вул.Знаменська, буд.16А; ідент.код 39471500),

про: визнання недійсними договору відступлення права вимоги,-

в с т а н о в и в:

02.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський тепловозоремонтний завод", в якій просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги №07/1 від 03.07.2018.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що укладення між відповідачами спірного договору грубо порушує його корпоративні права, як учасника, якому належить 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод", оскільки рішення з приводу укладання та надання директору або іншій уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" права на підписання спірного договору про відступлення права вимоги в сумі 3091508,98 грн загальними зборами відповідача-1 за участі позивача не приймалось. Оскільки спірний договір в силу ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є значним, та для його укладання необхідна обов`язкова згода загальних зборів учасників відповідача-1. Відсутність такої згоди, за твердженнями позивача, суперечить вимогам вказаного закону, що є підставою для визнання правочину недійсним на підставі ст.203 ЦК України.

Ухвалою суду від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено без визначення дати судового засідання до відміни чи послаблення обмежувальних протиепідемічних заходів, застосованих внаслідок введення в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Суд також ухвалив провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

У зв`язку з послабленням карантинних заходів ухвалою суду від 23.06.2020 справу призначено до розгляду на 22.07.2020.

Ухвалою суду від 22.07.2020 розгляд справи було відкладено на 26.08.2020 за відповідним клопотанням відповідача-1.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18.08.2020, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відсутності рішення загальних зборів учасників відповідача-1 про надання згоди на укладення оспорюваного правочину не свідчать про порушення корпоративних прав позивача, відсутності повноважень на укладення оспорюваного правочину та його невідповідності вимогам закону, зокрема, ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Ухвалою суду від 26.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2020.

У судовому засіданні 25.09.2020 судом оголошено перерву до 28.10.2020.

Під час розгляду справи представник позивач підтримував позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позові, представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з підстав викладених відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 28.10.2020 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Позивач телефонограмою від 28.10.2020 просив розглядати справу без його участі та без участі його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 28.10.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Пунктами 1.1, 2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" (ідент.код 37386052), затвердженого зборами учасників товариства - протокол №3 від 10.10.2012 та зареєстрованого державним реєстратором Виконкому Миколаївської міської ради 10.10.2012 за №15221050003020598 (а.с.22-31), ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1 ) є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод", якому належить частка в розмірі 50% голосів від статутного капіталу товариства, що становить 2500000,0 грн.

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" передбачено, що:

- вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників (п.5.1 статуту);

- виконавчим органом товариства є одноосібний директор товариства, а в разі колегіального керівництва створюється дирекція, яка очолюється генеральним директором. Директор (генеральний директор) керує щоденно діяльністю товариства. Він уповноважений вирішувати усі питання, що стосуються діяльності товариства, які не є винятковою компетенцією загальних зборів (п.6.1 статуту).

Позивач зазначає, що в червні 2019 року з рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2019 по справі №916/265/19, яке було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.06.2019 (а.с.38-50), йому стаю відомо про те, що 03.07.2018 між відповідачами по даній справі було укладено договір №07/1 відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що 03.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський тепловозоремонтний завод", як новим кредитором, дійсно укладено договір №07/1 відступлення права вимоги (а.с.51), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги грошових коштів загалом у сумі 3091508,98 грн, згідно Акту звірки заборгованості за господарськими взаємовідносинами від 03.07.2018 (а.с.52), укладеним між первісним кредитором і Малим приватним підприємством Фірма «Фартон», як боржником, в обсягах і умовах, встановлених згідно укладених договорів між первісним кредитором і боржником (п.1.1 Договору).

Вказаний договір відступлення права вимоги підписано головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" Федорчак Оленою Іванівною за довіреністю №3 від 03.07.2018, виданою їй директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" Сімченком В`ячеславом Валентиновичем.

Позивач вказує, що зі змісту вказаного договору відступлення права вимоги вбачається, що відповідач-1 здійснив відступлення права вимоги відповідачу-2 до боржника МППФ «Фартон» безоплатно, оскільки умовами договору не передбачено одержання відповідачем-1 будь-якої компенсації за відступлене право, а тому за оспорюваним договором фактично відбулась передача майнових прав, належних відповідачу-1 на загальну суму 3091508,98 грн, які безоплатно вибули з власності ТОВ "Николаевский тепловозоремонтный завод".

Відповідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2017 власний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" на кінець звітного періоду становить 3921,0 тис. грн (а.с.57,58).

На думку позивача, оспорюваний договір відступлення права вимоги порушує його корпоративне право на участь в управлінні товариством шляхом участі у загальних зборах, адже в розумінні ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» такий договір є для ТОВ "Николаевский тепловозоремонтный завод" значним правочином, оскільки вартість відступлених майнових прав перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ "Николаевский тепловозоремонтный завод", тому з приводу укладання та надання директору або іншій уповноваженій особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" права на підписання спірного договору мало бути прийняте рішення загальних зборів відповідача-1. Однак такі збори не скликались, позивач на них не запрошувався і відповідні рішення зборами не прийняті.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи ст.4 ГПК України та з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Позивач обґрунтовуючи позов вказує на наявність у нього частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" та посилається на порушення його корпоративних прав на управління товариством внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору.

Відповідно до статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за оспорюваним договором права та обов`язки набули - Товариство з обмеженою відповідальністю "Николаевский тепловозоремонтный завод" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський тепловозоремонтний завод" як сторони договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, на надання згоди укладати певні договори, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не мають права діяти від імені товариства.

Таким чином, підписання виконавчим органом товариства певних господарських договорів, без згоди загальних зборів (у разі необхідності такого погодження передбаченого законом чи статутом), може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, але не корпоративних прав його учасника, оскільки уповноважена особа товариства діяла саме від імені товариства, а не його учасників.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №910/23635/17.

При цьому, Велика Палата зазначила, що підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства не може вважатись прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства за результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява №29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine) від 18.10.2005, заява №70297/01 (пункти 28-30); рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» від 21.12.2017, заява №42758/05 (пункт 30). При цьому, навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» від 21.12.2017, заява №42758/05 (пункт 1).

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку правомірності спірного договору.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 09.11.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва