Рішення № 92770056, 10.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2058/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 24209727)

до Фізичної особи-підприємця Шаповалова Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості з орендної плати,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №538/02 від 17.07.2020 Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області до Фізичної особи-підприємця Шаповалова Геннадія Володимировича про стягнення 9357,98 грн боргу та пені за договором оренди комунального майна №114/43-18 від 27.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

12.07.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №575/02 від 03.08.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 18.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 11.09.2020; відповідачу - заперечень до 18.09.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- 27.04.2018 між Управлінням комунальної власності Броварської міської ради та (позивач, орендодавець) та Фізичної особи-підприємця Шаповалова Геннадія Володимировича (орендар, відповідач) укладено Договір оренди комунального майна №114/43-18;

- на виконання умов договору позивачем відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення передано відповідачу у користування об`єкт оренди;

- відповідач свій обов`язок зі сплати орендних платежів не здійснив, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 8359,09 грн;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем окрім суми основного боргу, нараховано відповідачу 998,89 грн пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103274470953 від 29.07.2020 та №0103274414646 від 19.08.2020 з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом була направлена ухвала на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвала розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 між Управлінням комунальної власності Броварської міської ради та (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шаповаловим Геннадієм Володимировичем (орендар, відповідач) укладено Договір оренди комунального майна №114/43-18 (далі - Договір), за яким орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 27.03.2018 №218 передає, а орендар приймає в оренду окремо розташовану нежитлову будівлю, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Бровари, далі - об`єкт оренди, який знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Шевченка буд. 13, загальною площею 7,5 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Вартість об`єкта оренди згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2018 року становить без ПДВ 32700,00 грн. Об`єкт оренди передається орендарю з устаткуванням (за його наявності) згідно з переліком, що є невід`ємною частиною цього Договору. Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Бровари та знаходиться на балансі комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Житлова експлуатаційна контора - 4» (п. 1.2, 1.3., 1.5. Договору).

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору сторони погодили, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари, затвердженої рішенням Броварської міської ради від 09.10.2014 року №1309-48-06 (надалі - методика) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2018 року 299,75 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травня 2018 (без ПДВ) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за: квітень-травень 2018 року. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок відкритий в Броварському управлінні державної казначейської служби України Київської області за балансовим рахунком 3422 «Інші кошти, тимчасово введені на доходи місцевого бюджету», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкти оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця. Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати (п. 3.6., 3.7., 3.8. Договору)

У разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до моменту повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та інші платежі (п. 3.9. Договору).

Відповідно до Акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.05.2018 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду окремо розташовану нежитлову будівлю за адресою: м. Бровари, вул.. Шевченка, буд. 13, загальною площею 7,5 м2. Технічний стан - задовільний.

Також, судом встановлено, що Додатковою угодою №1-зс про внесення змін до Договору оренди сторони, зокрема, погодили викласти п. 1.1. Договору в іншій редакції, а саме замість: «Управління комунальної власності Броварської міської ради» (орендодавця) викласти: Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області».

Спірні правовідносини з договору оренди, що склались між сторонами регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», також до них застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону об`єктами оренди за цим Законом є: єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до ч. 5 ст. Закону порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

За ч. 1,2 ст. 24 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 25 Закону у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, а саме з підписаного обома сторонами Акту приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.05.2018, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання перед відповідачем з передачі останньому об`єкта оренди.

Отже, з цього слідує, що позивачем підставно нараховано відповідачі орендну плату за весь час користування орендованим майном з травня 2018 по червень 2020 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджувати сплату відповідачем орендних платежів з травня 2018 по червень 2020 року відповідно до Договору оренди №114/43-18 від 27.04.2018.

Водночас, суд зауважує, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у зв`язку з цим, останній позбавив себе можливості спростувати доводи позивача та надати докази підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Крім того, судом зроблено пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що рішенням від 24.02.2020 у справі № 910/13916/19 Господарським судом Київської області, зокрема, розірвано договір оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари №114/43-18 від 27.04.2018, укладений між Управлінням з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області, Фізичною особою-підприємцем Шаповаловим Геннадієм Володимировичем та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора-4», а також, виселено Фізичну особу-підприємця Шаповалова Геннадія Володимировича з окремо розташованої нежитлової будівлі, за адресою: м. Бровари, вул. Шевченка буд. 13, загальною площею 7,5 кв.м.

Разом з тим, у вказаному рішенні, зокрема, встановлено, що ФОП Шаповалов В.Г. не виконував свої договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування нежитловою будівлею, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість, а саме: станом на 16.11.2018 - 1 227,65грн; станом на 31.01.2019 - 2 096,86грн; станом на 16.07.2019 - складає 4 420,23грн; станом на 18.09.2019 - 5 413,15грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду надано не було.

Між тим, суд наголошує на тому, що вказане рішення Господарського суду Київської області набрало законної сили 25.03.2020, а отже застосування судом преюдиційних аспектів є можливим.

Отже, суд на підставі того, що станом на момент прийняття рішення у даній справі відсутні будь-які докази сплати відповідачем боргу та того, що у рішенні від 24.02.2020 у справі № 910/13916/19 встановлено існування у останнього заборгованості станом на вересень 2019 року доходить висновків про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу зі сплати орендних платежів є обґрунтованими за період дії Договору оренди.

Проте, суд не погоджується з тим, що позивачем нараховано відповідачу орендну плату після розірвання Договору рішенням суду, тобто після 25.03.2020, коли рішення від 24.02.2020 у справі № 910/13916/19 набуло законної сили.

Так суд наголошує, що у зв`язку з розірванням Договору позивач втратив своє право на нарахування орендних платежів, позаяк договірні правовідносини між сторонами автоматично припинились.

Водночас відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З наведеної норми вбачається, що з моменту розірвання договору та до моменту повернення орендодавцю його майна орендарем (якщо негайного повернення майна не відбулося) у орендодавця виникає право на нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Проте, у даному позові позивачем не заявлено вимог про стягнення з відповідача неустойки за весь час безпідставного користування об`єктом оренди.

Отже, у зв`язку з наведеним суд доходить висновків про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу, а саме, суд вважає правильними, підставними та такими що підлягають задоволенню нарахування основного боргу у період з 01.05.2018 (дата підписання Акта прийому-передачі) по 25.03.2020 (дата розірвання Договору), водночас, нарахування орендних платежів після 23.03.2020 задоволенню та стягненню з відповідача не підлягають.

Відтак, суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування відповідачу основного боргу за період користування об`єктом оренди з 01.05.2018 по 29.02.2020 встановив, що останній є арифметично вірним - 7918,53 грн, водночас розмір орендної плати, який підлягає до стягнення з відповідача за березень 2020 року судом розраховано у розмірі 141,25 грн з тих підстав, що правомірними будуть нарахування орендних платежів лише по 25.03.2020. Отже, сума основного боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 8059,78 грн.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Між тим, як вже зазначалось вище пунктом 3.8. Договору сторони передбачили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом вище, що відповідач порушив умови Договору, у зв`язку з цим, відповідачем підставно нараховано відповідачу пеню.

Відтак, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені та встановлено, що він є арифметично не вірними, позаяк позивачем не враховано, що 15.09.2018 та 15.12.2018 є вихідними днями, а отже право на нарахування пені відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України у відповідача виникло 18.09.2018 та 18.12.2018 відповідно.

Крім того, позивачем безпідставно нараховано пеню за квітень, травень 2020 року та на частину орендної плати за березень, з тих самих підстав, що і нарахування основного боргу (про вказані підстави судом наголошено вище).

З цих підстав, судом зроблено власний розрахунок пені відповідно до періодів заявлених позивачем та встановлено, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 970,29 грн.

Відтак, на підставі наведеного, суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з Фізичної особи-підприємця Шаповалова Геннадія Володимировича 8059,78 грн боргу та 970,29 грн пені.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати зі слати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідча у розмірі 2102,00 грн, позаяк сума вказаного судового збору є мінімальною при розгляді даної категорії справ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шаповалова Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 24209727) 8059,78 грн боргу та 970,29 грн пені, а також 2102,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз