Рішення № 92770004, 29.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1759/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної про стягнення 348000,63 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Масовець В.П. (довіреність вих.№06-18/47 від 27.10.2020);

від відповідача: Коваль Н.В. (положення б/н від 25.09.2015, наказ №163-К від 01.10.2018, наказ вих.№ 22 від 10.03.2020)

Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області (далі – позивач) подало до суду позов до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (далі – відповідач), згідно з прохальної частини якої просить стягнути з Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області заборгованість у розмірі 348000,63 грн та стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 5220,02 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збільшення відповідачем навантаження теплової енергії всупереч договору №06-22/349 від 22.10.2018 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та договору №06-22/31 від 24.01.2019 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Ухвалою від 22.06.2020 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області вих.№06-16/904/20 від 15.06.2020 без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимогп. п. 2, 5, 8 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України.

26.06.2020 на адресу Господарського суду Київської області від Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 25.06.2020 вих.№06-16/995/20.

Ухвалою від 01.07.2020 Господарський суд Київської області відкрив провадження за правилами загального позовного провадження, призначив справу до підготовчого засідання на 04.08.2020, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія відповідної ухвали отримана позивачем – 06.07.2020, відповідачем – 14.07.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103273229349, 0103273229667.

30.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне:договори про закупівлю теплопостачання в період жовтень 2018-квітень 2019 були підписані обома сторонами; додатки до договорів з зазначенням теплового навантаження також погоджені і підписані з обох сторін; нарахування за тепло в період жовтень 2018-квітень 2019, у зв`язку з відсутністю засобу комерційного обліку теплової енергії, здійснювалося відповідно до договору та наказу державного комітету України з енергозбереження «Про затвердження Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери України» № 91 від 25.10.1999 р. і КТМ 204 України 244-94, розрахунковим методом на підставі зазначених в договорі теплових навантажень; акти виконаних робіт (наданих послуг) в період жовтень 2018-квітень 2019 погоджені та підписані обома сторонами та повністю оплачені позивачем.

Ухвалою суду від 04.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 08.09.2020, а також встановлено строки для подання позивачу – відповіді на відзив до 12.08.2020 включно, відповідачу – заперечення на відповідь на відзив до 26.08.2020 включно.

08.09.2020 ухвалою, яка занесена до протоколу засідання, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.09.2020.

29.09.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14:40 13.10.2020.

13.10.2020 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 13.10.2020 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, як вказано від інженера з питань енергоефективності, експерта – Шевченко В.В. При цьому, відповідні письмові пояснення не підписані електронним цифровим підписом, що виключає можливість суду ідентифікувати автора таких пояснень.

13.10.2020 ухвалою, яка занесена до протоколу засідання, судом відкладено розгляд справи по суті на 29.10.2020.

29.10.2020 в судове засідання з`явились всі учасники справи.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, правом подати відповідь на відзив позивач не скористався у встановлений судом строк.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ

22.10.2018 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Київській області та Комунальним підприємством “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради укладено договір № 06-22/349 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі – договір).

Відповідно до п. 1 договору, теплопостачальна організація зобов`язується поставити замовнику послугу в обсягах, встановлених договором, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати її вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що теплопостачальна організація передає замовнику теплову енергію в обсязі до 214 Гкал. Обсяги споживання теплової енергії визначаються за показниками засобів обліку теплової енергії .

Загальна сума договору складає 290 040, 62 грн (двісті дев`яносто тисяч сорок гривень 62 коп) з ПДВ (п. 3 договору).

Пунктом 4 договору сторонами узгоджено тарифи за послуги, які становлять з централізованого опалення – 1355, 33 гривень за 1 Гкал з ПДВ.

Ціна цього договору на дату укладання визначена згідно з тарифами, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 5 договору).

Відповідно до п. 6 договору, у разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення та у відповідності до умов договору.

Згідно п. 7 договору, теплопостачальна організація відпускає замовнику теплову енергію для об`єктів та в обсягах, які зазначені у додатку № 1 цього договору (Довідка про будівлі та споруди).

Як передбачено п. 19 договору, замовник має право відмовитися від послуг теплопостачальної організації, при умові додержання вимог чинного законодавства, попередивши останню письмово за 30 (тридцять) календарних днів.

Плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку, оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень (п. 20 договору).

Відповідно до п. 22 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за поставлену теплову енергію проводиться замовником за тарифами (їх корегуваннями), які затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (п. 23 договору).

У відповідності до п. 24 договору, плата за теплову енергію вноситься замовником не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, відповідно до актів – рахунків теплопостачальної організації.

Пунктом 26 договору передбачено, що у разі постачання теплової енергії не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних теплопостачальна організація здійснює перерахунок розміру плати.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 31 договору).

Відповідно до п. 32 договору, теплопостачальна організація несе відповідальність у разі: неналежного надання або ненадання послуг, що призвело до заподіяння збитків майну та/або приміщенню замовника-шляхом відшкодування збитків; надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема зниження їх кількісних та якісних показників – шляхом перерахунку нарахованої місячної плати за надані послуги з теплопостачання.

Всі розбіжності та суперечки між сторонами, які пов`язані з цим договором вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладанням додаткових угод тощо (п. 33 договору)

Всі спори і суперечки які не можуть бути вирішені між сторонами шляхом переговорів вирішуються в судах, згідно з діючим законодавством України ( п. 34 договору).

Пунктом 37 договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, що має бути підписана уповноваженими представниками сторін, а ці підписи скріплені печатками сторін.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін і діє у частині поставки теплової енергії до 31 грудня 2018 року включно, а у частині розрахунків – до їх повного здійснення (п. 36 договору).

Відповідно до Довідки про будівлі та споруди (додаток № 1 до договору), теплопостачальна організація відпускає замовнику теплову енергію в обсягах – 0, 1849 Гкал/год для об`єктів: Києво – Святошинський районний суд Київської області (м. Київ, вул. Мельниченка, 1) та котельня (м. Київ, вул. Янтарна, 12) .

24.01.2019 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Київській області та Комунальним підприємством “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради укладено договір № 06-22/31 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі – договір).

Відповідно до п. 1 договору, теплопостачальна організація зобов`язується поставити замовнику послугу в обсягах, встановлених договором, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати її вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що теплопостачальна організація передає замовнику теплову енергію в обсязі до 149,9 Гкал. Обсяги споживання теплової енергії визначаються за показниками засобів обліку теплової енергії .

Загальна сума договору складає 350460, 00 грн (триста п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп) з ПДВ (п. 3 договору).

Пунктом 4 договору сторонами узгоджено тарифи за послуги, які становлять з централізованого опалення – 2338, 48 гривень за 1 Гкал з ПДВ.

Ціна цього договору на дату укладання визначена згідно з тарифами, які встановлені Рішенням Київської обласної ради (п. 5 договору).

Відповідно до п. 6 договору, у разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення та у відповідності до умов договору.

Згідно п. 7 договору, теплопостачальна організація відпускає замовнику теплову енергію для об`єктів та в обсягах, які зазначені у додатку № 1 цього договору (Довідка про будівлі та споруди).

Як передбачено п. 19 договору, замовник має право відмовитися від послуг теплопостачальної організації, при умові додержання вимог чинного законодавства, попередивши останню письмово за 30 (тридцять) календарних днів.

Плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку, оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень (п. 20 договору).

Відповідно до п. 22 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за поставлену теплову енергію проводиться замовником за тарифами (їх корегуваннями), які затверджені Рішенням Київської обласної ради (п. 23 договору).

У відповідності до п. 24 договору, плата за теплову енергію вноситься замовником не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, відповідно до актів – рахунків теплопостачальної організації.

Пунктом 26 договору передбачено, що у разі постачання теплової енергії не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних теплопостачальна організація здійснює перерахунок розміру плати.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 31 договору).

Відповідно до п. 32 договору, теплопостачальна організація несе відповідальність у разі: неналежного надання або ненадання послуг, що призвело до заподіяння збитків майну та/або приміщенню замовника-шляхом відшкодування збитків; надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема зниження їх кількісних та якісних показників – шляхом перерахунку нарахованої місячної плати за надані послуги з теплопостачання.

Всі розбіжності та суперечки між сторонами, які пов`язані з цим договором вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладанням додаткових угод тощо (п. 33 договору)

Всі спори і суперечки які не можуть бути вирішені між сторонами шляхом переговорів вирішуються в судах, згідно з діючим законодавством України ( п. 34 договору).

Пунктом 37 договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, що має бути підписана уповноваженими представниками сторін, а ці підписи скріплені печатками сторін.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін і діє у частині поставки теплової енергії до 31 грудня 2019 року включно, а у частині розрахунків – до їх повного здійснення (п. 36 договору).

Відповідно до Довідки про будівлі та споруди (додаток № 1 до договору), теплопостачальна організація відпускає замовнику теплову енергію в обсягах – 0, 1849 Гкал/год для об`єктів: Києво – Святошинський районний суд Київської області (м. Київ, вул. Мельниченка, 1) та котельня (м. Київ, вул. Янтарна, 12) .

Судом встановлено, що у період жовтень 2018- квітень 2019 відповідачем надавались позивачу послуги теплопостачання у приміщенні Києво – Святошинського районного суду Київської області за адресою м. Київ, вул. Мельниченко, 1 та котельні за адресою м. Київ, вул. Янтарна, 12.

На підставі п. 24 договору, за період жовтень 2018- квітень 2019 відповідачем виставлено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в обсязі 336, 145 Гкал на загальну суму 575674, 30 грн, які позивачем оплачено в повному обсязі (копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Водночас, позивач стверджує, що відповідачем безпідставно збільшено теплове навантаження до 0,1849 Гкал/год, невірно розраховано обсяги теплової енергії, що потягло виставлення рахунків із збільшеними сумами, а впровадженні заходи з реконструкції котельні не забезпечили досягнення економії теплової енергії.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на Звіт по результатам виконання енергетичного аудиту, який виконано відокремленим підрозділом «Київський обласний експертний центр енергоефективності» Державного підприємства «Київоблбудінвест» у 2020 році (копія витягу із Звіту наявна в матеріалах справи).

У відповідному Звіті зазначено, що:

- максимальне теплове навантаження на опалення будівлі Києво – Святошинського районного суду Київської області становить 0, 0715 Гкал/год ,

- різниця між величиною максимального теплового навантаження будівлі суду відповідно до проекту реконструкції газовї котельні та величиною теплового максимального навантаження становить 0,1134 Гкал/год,

- згідно актів здачі – прийняття (надання послуг) за послуги теплопостачання з жовтня 2018 року по квітень 2019 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Київській області сплачено 575 674,3 грн. Тому дійсна переплата може складати : 575 674,3 грн – 227 673, 67 грн = 348 000, 63 грн,

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 621/20 від 27.04.2020 повернути надмірно сплачені кошти без достатньої правової підстави в розмірі 348 000, 63 грн.

Як зазначає позивач, відповідь на дану претензію не отримано, що і слугувало підставою звернення позивача до суду.

Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії має право, зокрема, на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що при укладенні договорів та узгодженні істотних умов договору, споживач погодив зміст пункту 7 договору, що теплопостачальна організація відпускає замовнику теплову енергію для об`єктів та в обсягах, які зазначені у додатку № 1 цього договору (Довідка про будівлі та споруди).

Так, відповідно до Довідки про будівлі та споруди (додаток за № 1 до договору), теплопостачальна організація відпускає замовнику теплову енергію в обсягах – 0, 1849 Гкал/год для об`єктів: Києво – Святошинський районний суд Київської області (м. Київ, вул. Мельниченка, 1) та котельня (м. Київ, вул. Янтарна, 12).

Матеріалами справи підтверджується, що договори про закупівлю теплопостачання в період жовтень 2018-квітень 2019 були підписані обома сторонами; додатки до договорів з зазначенням теплового навантаження також погоджені і підписані з обох сторін.

При цьому, у зв`язку з відсутністю засобу комерційного обліку теплової енергії, нарахування за тепло в період жовтень 2018-квітень 2019 здійснювалося відповідно до договору та наказу державного комітету України з енергозбереження «Про затвердження Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери України» № 91 від 25.10.1999 р. і КТМ 204 України 244-94, розрахунковим методом на підставі зазначених в договорі теплових навантажень.

Також, судом встановлено, що акти виконаних робіт (наданих послуг) в період жовтень 2018-квітень 2019 погоджені та підписані обома сторонами та повністю оплачені позивачем. У відповідних актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до п. 37 договорів, сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору, що має бути підписана уповноваженими представниками сторін, а ці підписи скріплені печатками сторін.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з пропозиціями або проектами додаткової угоди до договорів щодо внесення змін до договорів щодо обсягів теплової енергії.

Щодо посилання позивача на Звіт по результатам виконання енергетичного аудиту, який виконано Відокремленим підрозділом «Київський обласний експертний центр енергоефективності» Державного підприємства «Київоблбудінвест», то вони оцінюються судом критично, оскільки вказаний Звіт містить лише міркування та припущення, що дійсна переплата може складати : 575 674,3 грн – 227 673, 67 грн = 348 000, 63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2020 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, як вказано від інженера з питань енергоефективності, експерта – Шевченко В.В. У відповідних поясненнях зазначено, що дійсна переплата Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області на користь Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради становить 348000, 63 грн, про що зазначено у Звіті по результатам виконання енергетичного аудиту будівлі службового приміщення Києво – Святошинського районного суду Київської області.

Крім того, як встановлено судом, відповідні письмові пояснення не підписані електронним цифровим підписом, що виключає можливість суду ідентифікувати особу, яка надає такі пояснення.

Також, суд звертає увагу, що Звіт по результатам виконання енергетичного аудиту затверджено директором Відокремленого підрозділу «Київський обласний експертний центр енергоефективності» Державного підприємства «Київоблбудінвест» - Л.Р. Синецька та узгоджено начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області – С.В. Шевченко.

Підтвердження про внесення до нього змін та докази наявності повноважень у експерта Шевченка В.В. на внесення змін до Звіту в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, зазначені пояснення не можуть бути оцінені судом, як допустимий та достовірний доказ в розумінні ст.ст. 77, 78 ГПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надавав послуги теплопостачання позивачу до приміщення Києво – Святошинського районного суду Київської області ( м. Київ, вул. Мельниченко, 1) від котельні (м. Київ, вул. Янтарна, 12), яку підприємство обслуговує за договором Спільного обслуговування та користування котельнею № 33/2018 від 12.09.2018, укладеного між відповідачем та Києво – Святошинською районною радою Київської області.

Разом з укладанням договору, відповідачу було передано копію проекту реконструкції газової котельні (м. Київ, вул. Янтарна, 12).

Інформація про теплове навантаження приміщення суду (яке зазначено та погоджено позивачем в додатках до договорів) отримана саме з проекту реконструкції газової котельні (м. Київ, вул. Янтарна, 12) (копія договору та проекту реконструкції містяться в матеріалах справи).

Щодо посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, як на підставу стягнення заявлених коштів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її застосування до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Таким чином, оскільки між сторонами у даній справі було укладено договір № 06-22/349 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 22.10.2018 та договір № 06-22/31 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 24.01.2019, а кошти, які Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області просить стягнути з Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради, отримано останнім як оплата за надані послуги теплопостачання, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Приписами ч. 1 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заявлені в суді позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 348000, 63 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні даного позову судові витрати, понесені позивачем, у даній справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 348000,63 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено 11.11.2020.

Суддя В.М. Антонова