Ухвала суду № 92769817, 05.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/11673/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Мазура В.М.

заяву Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»

про забезпечення позову

у справі № 910/11673/20

за позовом Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук

«Міжнародний діловий центр»

до Київської міської ради

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним (протиправним) рішення

За участю представників сторін:

від позивача: Тищенко М.В., Аксаітова М.Ю.

від відповідача: Головін А.С., Баранов М.С.

від третьої особи: Заграничний Д.А.

УСТАНОВИВ:

Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Київської міської ради про визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088 прийняте без належних правових підстав з порушенням Регламенту Київради.

Позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010), що розташована за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішення суду в цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 позовну заяву Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 заяву Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» про забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику, оскільки остання була подана без дотримання вимог ст. 139 ГПК України.

13.08.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1990 га (кадастровий номер 8000000000:88:199:0010), що розташована за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішення суду в цій справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2020 відмовлено Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.09.2020.

11.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання щодо приєднання (врахування) додаткової інформації та документів до справи № 910/11673/20.

14.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити.

17.09.2020 через канцелярію суду надійшла заява Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, оскільки дана юридична особа є підзвітною і підконтрольною Київській міській раді та забезпечує виконання останньої повноважень у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Присутні в судовому засіданні 17.09.2020 представники позивача просили відкласти розгляд справи, оскільки тільки напередодні підготовчого засідання від відповідача було отримано відзив на позовну заяву, а відтак позивачу необхідно з ним ознайомитись і підготувати відповідь на відзив.

Також, представники позивача просили надати час для ознайомлення з заявою про вступ у справу третьої особи без самостійних вимог і підготувати свої заперечення на неї.

Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2020 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відкладено підготовче засідання у справі на 22.10.2020.

Судове засідання 22.10.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відпустці з 10.10.2020 по 25.10.2020.

Крім того, 09.10.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- заборонити Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:88:199:0010 загальною площею 0,1990 га та земельними ділянками кадастрові номери: 8000000000:88:199:0090, 8000000000:88:199:0091, 8000000000:88:199:0092, 8000000000:88:199:0093, що розташовані за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- зупинити подальший розгляд рішення Київської міської ради № 448/95 «Про внесення змін до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши зміст поданої заяви, враховуючи необхідність встановлення всіх обставин, що склалися, для з`ясування обґрунтованості заяви про забезпечення позову та з огляду на фактичні обставини справи № 910/11673/20, суд дійшов висновку про доцільність призначення заяви про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні за участі представників сторін.

Присутні в судовому засіданні 05.11.2020 представники позивача підтримали заяву про забезпечення позову з посиланням на обставини, наведені в ній.

Представники відповідача та третьої особи заперечили щодо задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що на даний час відсутня негайна потреба для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки на даний час фактично припинені повноваження попереднього складу Київради, у зв`язку з місцевими виборами, які відбулись в Україні 26 жовтня 2020 року, що є загально відомим фактом.

Розглянувши заяву Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18 зазначила, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі задоволення якого не вимагається примусове виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Виконання рішення немайнового характеру ставиться в залежність виключно від виконання боржником певного ряду дій. В даному випадку ймовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду пов`язується виключно з обставинами можливого ухилення боржника від виконання дій, які можуть стати наслідком визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088, визначеного в якості предмету позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї доказів, заявником не доведено того, що наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову обставини можуть ускладнити виконання рішення у даній справі, а заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення у даній справі, та того, що у випадку невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути істотно ускладнено чи унеможливлено та не порушить збалансованості інтересів сторін у даній справі.

Тобто, обраний заявником спосіб забезпечення позову - шляхом заборони Київській міській раді розпоряджатись земельною ділянкою площею 0,1990 га, що розташована за адресою: вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва, до моменту набрання законної сили рішення суду в цій справі, не має належного зв`язку з предметом позову щодо визнання незаконним (протиправним) рішення Київської міської ради від 07.07.2020 №9/9088, що свідчить про відсутність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви.

Також, заявником не обґрунтовано посилання на неможливість ефективного захисту або поновлення його прав та інтересів в майбутньому, у разі не вжиття судом заходів забезпечення позову, зокрема, не вказано які негативні наслідки можуть настати або настали на даний час для позивача внаслідок віднесення спірної земельної ділянки до паркувального майданчика, оскільки з наданих суду доказів не вбачається вчинення відповідачем таких дій, що можуть створити позивачу перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.

Відносно вимоги про зупинення подальшого розгляду рішення Київської міської ради № 448/95 «Про внесення змін до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, судом встановлено відсутність в матеріалах справи належних доказів на обґрунтування заявленої вимоги, зокрема, щодо включення у порядок денний найближчої сесії Київської міської ради даного питання.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада належить до представницького органу місцевого самоврядування, який є виборним органом (рада) та складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26, статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до чинного законодавства України суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

В той же час, суд звертає увагу на те, що рішення Київської міської ради № 448/95 «Про внесення змін до таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», яке було прийнято в першому читанні та подальший розгляд якого просить зупинити позивач, не є предметом спору у справі №910/11673/20.

Також, такий спосіб заходу забезпечення позову, як зупинення подальшого розгляду рішення органу місцевого самоврядування не відповідає способам забезпечення позову, визначеним у ч. 1 ст. 137 ГПК України та фактично направлено на втручання суду у діяльність органу місцевого самоврядування.

Приймаючи до уваги вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про забезпечення позову судом розглянуто по суті, тому витрати по сплаті судового збору в сумі 1051,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголлошення суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 10.11.2020.

Суддя А.І. Привалов