Рішення № 92769685, 15.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020Справа № 910/6130/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач"

про стягнення штрафу у сумі 923 875,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Чикалов Р. Г.

від відповідача: Кепич І. В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" (далі - ТОВ "Праймтехпостач", відповідач) про стягнення штрафу у сумі 923 875,00 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № УЗ/ЦЛ-19721/Ю від 30.09.2019 р. в частині належної поставки товару за рознарядкою № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р., у зв`язку з чим позивачем був нарахований штраф. У позові АТ "Українська залізниця" просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 923 875,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У строк, визначений законом, відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначив, що обов`язковою умовою для поставки відповідачем товару за договором № УЗ/ЦЛ-19721/Ю від 30.09.2019 р. є отримання від позивача рознарядки. Рознарядку № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р. (направлену на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яку посилається позивач, відповідач не отримав, тому обов`язку поставки товару у ТОВ "Праймтехпостач" не виникло і штраф залізницею нараховано безпідставно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 р. справу вирішено розглянути із викликом сторін, виходячи із характеру спірних правовідносин та наявних у справі доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, зазначив, що підтвердженням направлення копії письмової рознарядки відповідачу за допомогою інтерактивного способу зв`язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 є паперова копія електронного доказу, а саме - роздруківка знімку екрана персонального комп`ютера заступника начального відділу забезпечення виробництва філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 відправлених листів з електронної пошти.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, додатково вказав, що електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку позивач направив рознарядку про поставку товару, не належить відповідачу, оскільки належною електронною поштою відповідача є ІНФОРМАЦІЯ_4. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Установлено, що за результатами проведення процедури закупівлі на відкритих торгах відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (оголошення № UA-2019-08-16-001062-b), 30.09.2019 р. між АТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "Праймтехпостач" (постачальник) був укладений договір закупівлі № УЗ/ЦЛ-19721/Ю (далі - договір).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника (кінцевим отримувачам товару) предмет закупівлі: ДК 021:2015 - 09110000-3 тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (13-100)), у найменуванні, кількості та за ціною, що зазначені у специфікації (додаток № 1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, а замовник - здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цією угодою. Товар, що постачається згідно даного договору повинен відповідати найменуванню, кількості та вартості за одиницю товару, вказаних у специфікації до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.5 договору).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили продукцію, яка підлягала поставці, а саме - вугілля кам`яне марки ДГ (13-100), кількістю 950 тон, загальною вартістю 3 695 500,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару відповідно до рознарядки замовника на умовах DDP «поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), Інкотермс 2010, в пункти призначення за адресами, зазначеними в додатку № 2 до цього договору (місце поставки). Кожна партія товару постачається протягом 30 календарних днів з дати направлення рознарядки замовником постачальнику, якщо інше не зазначено у рознарядці (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 9.5 договору за відмову від поставки товару частково або повністю постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25 % від ціни договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (п. 12.1).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 525, 629 ЦК України).

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що 28.12.2019 р., на виконання п. 4.2 договору, заступником начальника відділу забезпечення виробництва філії «Пасажирська компанія» АТ "Українська залізниця" ОСОБА_1 зі своєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_5 на електронну пошту ТОВ "Праймтехпостач" ІНФОРМАЦІЯ_1 була направлена рознарядка № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р. про готовність прийняти вугілля кам`яне марки ДГ (13-100), кількістю 900 тонн, який отримує виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо Львів філії «Пасажирська компанія» із подальшим його перерозподілом на інші виробничі підрозділи залізниці. Тому, на думку позивача, за рознарядкою № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р, що була отримана відповідачем 28.12.2019 р. та є замовленням на поставку продукції, ТОВ "Праймтехпостач" мало поставити продукцію залізниці не пізніше 27.01.2020 р. згідно з п. 4.3 договору, чого не здійснило та порушило господарське зобов`язання, а отже, має нести відповідальність у вигляді штрафу.

Перевіряючи такі доводи позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).

Як вбачається з умов договору поставки, у п. 4.3 договору сторони погодили, що товар постачається партіями протягом терміну дії цього договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого отримувача товару до його прийому.

Згідно з п. 4.2 договору рознарядка направляється постачальнику замовником за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно. Після отримання рознарядки постачальник повинен протягом доби направити замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (на електронну пошту) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або нарочно повідомлення про отримання рознарядки.

У матеріалах справи міститься копія рознарядки № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р., яка, як зазначає позивач, була направлена залізницею на електронну пошту ТОВ "Праймтехпостач" ІНФОРМАЦІЯ_1, на підтвердження чого позивач надав скріншот з екрану комп`ютера заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії «Пасажирська компанія» ОСОБА_1 із зазначенням електронної пошти останнього ІНФОРМАЦІЯ_5, з якої була відправлена рознарядка.

Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.12.2019 р. у справі № 922/788/19, від 24.09.2019 р. у справі № 922/1151/18.

Однак, з наявного у матеріалах справи скріншоту екрану позивача не вбачається, що відправлений ним електронний лист містив електронний підпис Суханова Є О., що є обов`язковим реквізитом електронного документа відповідно до вимог закону.

Крім того, наданий позивачем скріншот не свідчить, що з електронної пошти заступника начальника відділу забезпечення виробництва філії «Пасажирська компанія» ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5) 28.12.2019 р. відповідачу була направлена саме рознарядка № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р. із конкретними відомостями про товар, який мав бути поставлений відповідачем.

Окремо слід зазначити щодо електронної пошти відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку позивачем була направлена рознарядка про поставку товару.

Судом встановлено, що сторонами у договорі № УЗ/ЦЛ-19721/Ю від 30.09.2019 р. адреса електронної пошти відповідача, на яку позивач мав відправляти рознарядки про поставку товару на виконання положень пункту 4.2 цього правочину, не була погоджена. Разом з тим, встановлено, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 не є офіційною електронною поштою ТОВ "Праймтехпостач" для прийняття заявок про поставку товару, оскільки, здійснюючи подачу тендерної пропозиції для участі у публічній закупівлі № UA-2019-08-16-001062-b (за результатами якої був укладений договір № УЗ/ЦЛ-19721/Ю від 30.09.2019 р.), ТОВ "Праймтехпостач" надало відомості про себе, як учасника закупівлі, де електронною поштою останнього визначена ІНФОРМАЦІЯ_2

Також на авторизованому майданчику «Держзакупівлі.онлайн» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 була розміщена інформація про учасника закупівлі UA-2019-08-16-001062-b, відповідно до якої електронною поштою ТОВ "Праймтехпостач" також зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_4. Доказів того, що електронною поштою ТОВ "Праймтехпостач" є інший e-mail - ІНФОРМАЦІЯ_1, матеріали справи не містять.

Більше того, відповідно до відомостей з електронних сервісів перевірки наявності e-mail адреси (ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_7) встановлено, що електронна пошта, на яку посилається позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та на яку ним була направлена рознарядка від 28.12.2019 р., не існує, у той час, як вказані сервіси засвідчують існування e-mail адреси: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Доводи позивача про те, що за іншими договорами (зокрема, №№ УЗ/ЦЛ-19590/Ю; № УЗ/ЦЛ-19591/Ю; № УЗ/ЦЛ-19592/Ю; № УЗ/ЦЛ- 19593/Ю; № УЗ/ЦЛ-19594/Ю від 21.08.2019 р.) філією «Пасажирська компанія» АТ "Українська залізниця" на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 вже направлялись подібні рознарядки відповідачу, які той виконав належним чином, суд до уваги не приймає, оскільки ці рознарядки стосуються інших угод, які не є предметом даного спору.

Натомість суд враховує ту обставину, що строк належної поставки товару за доводами позивача спливав 27.01.2020 р. (за його рознарядкою), разом з тим, з даним позовом до суду залізниця звернулась тоді, коли дія договору поставки закінчилась, при цьому будь-якої претензії про порушення умов договору до цього часу позивач постачальнику не направив, що вказує на відсутність інтересу у позивача до замовленого товару, що у свою чергу, також може свідчити про відсутність направленої відповідачу рознарядки.

Таким чином суд вважає, що рознарядка № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р. не була направлена відповідачу, а тому обов`язку поставити товар за цією рознарядкою у ТОВ "Праймтехпостач" не виникло. До таких висновків суд дійшов, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем були надані більш вірогідні докази того факту, що поставка за рознарядкою № ПК-7/1716 від 28.12.2019 р. ТОВ "Праймтехпостач" не відбулась у зв`язку з тим, що постачальник не отримав замовлення від покупця.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що невиконання позивачем (кредитором у спірних правовідносинах) своїх договірних зобов`язань щодо направлення рознарядки потягло за собою непоставку відповідачем товару у визначений договором термін.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для застосування до відповідача заходів господарської (цивільної) відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафу немає, відтак, позов АТ "Українська залізниця" задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймтехпостач" про стягнення штрафу у сумі 923 875,00 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні в присутності учасників справи 15 жовтня 2020 року.

Повний текст рішення складений 9 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.