Рішення № 92769678, 15.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2020Справа № 910/9963/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Приватного акціонерного товариства «Київстар»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

про стягнення 618 627,99 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача Дорогін К.Ю. (довіреність № 2572 від 08.10.2020, адвокат)

від відповідача Євтєхов Є.А. (довіреність № 75 від 15.01.2020, адвокат)

від третьої особи не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - відповідач) про стягнення 618 627,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як орендарем, умов договору оренди № 12/02-4019-ОД від 27.05.2010, укладеного між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях щодо нерухомого майна, балансоутримувачем якого є позивач.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 618 627,99 грн, з яких 575 285,24 грн - основний борг, 29 479,44 грн - інфляційна складова боргу, 13 863,31 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9963/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.08.2020, залучено до участі у справу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - третя особа).

18.08.2020 до суду надійшли подані відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, а також долучення до матеріалів справи доказів сплати основного богу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 викликано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як третю особу, у підготовче засідання, призначене на 08.09.2020.

02.09.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому сторона вказала, що оскільки основний борг, про стягнення якого просить позивач, є неустойкою, нарахованою позивачем у розмірі подвійної плати за користування річчю за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна з оренди на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, то нарахування на нього 3% річних та інфляційної складової боргу є неправомірним, адже неустойка є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

08.09.2020 до суду надійшли подані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також пояснення, в яких, у тому числі, було зазначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було припинено 23.05.2019, а його правонаступником визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/9963/20 на 30 днів з ініціативи суду, замінено в порядку правонаступництва третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - третя особа), відкладено підготовче засідання у справі на 22.09.2020.

14.09.2020 до суду повторно надійшли пояснення, подані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

18.09.2020 до суду надійшла подана позивачем заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів на підтвердження розрахунку розміру заявлених позовних вимог.

21.09.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків між сторонами від 08.08.2020.

У той же день до суду надійшло подане третьою особою клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.10.2020.

13.10.2020 до суду надійшло подане третьою особою клопотання про розгляд справи без участі її представника.

У судовому засіданні 15.10.2020 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні 15.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.05.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як орендодавцем, та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», правонаступником якого є ПрАТ «Київстар» (як орендарем) був укладений договір оренди № 12/02-4019-ОД (далі - договір), який також був погоджений та підписаний балансоутримувачем майна, що передавалось в оренду, - ДП «Придніпровська залізниця».

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину даху (далі - майно) площею 32,5 (9+23,5) кв.м., розмішене за адресою: м. Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, 22, що перебуває на балансі ДП «Придніпровська залізниця» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна на 11.01.2010 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 86 750,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розташування обладнання базової станції мобільного зв`язку та антенно-фідерних пристроїв.

На виконання умов договору оренди, об`єкт оренди загальною площею 32,5 кв. м. був переданий в користування орендаря (відповідача), що підтверджується актом приймання-передачі в оренду державного майна від 27.05.2010.

Матеріали справи свідчать, що сторонами договору оренди № 12/02-4019-ОД від 27.05.2010 шляхом укладення додаткових угод неодноразово вносились зміни до вказаного договору в частині строку його дії, розміру та порядку сплати орендної плати, а також вартості майна згідно з його оцінкою.

Укладаючи додатковий договір від 26.12.2016, сторони встановили, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 27.05.2010 № 12/02-4019-ОД, є ПАТ «Укрзалізниця». Сторони погодили у тексті договору повне найменування Державне підприємство «Придніпровська залізниця» та скорочене найменування ДП «Придніпровська залізниця» замінити відповідно на Регіональна філія «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Сторони також погодили, що структурний підрозділ «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - повна назва балансоутримувача, та структурний підрозділ «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» - скорочена назва балансоутримувача.

Пунктом 3.6 договору (в редакції додаткового договору від 26.12.2016) передбачено, що орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - структурний підрозділ «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткового договору від 22.12.2017) розмір базової орендної плати за жовтень 2017 року складає 12 929,00 грн без ПДВ. Нарахування орендної плати проводиться із застосуванням індексу інфляції з 01.11.2017 до завершення дії договору.

Згідно з п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 10.1 договору (в редакції додаткового договору від 07.05.2018) визначено строк дії договору по 30.06.2018 включно.

Положеннями п. 5.5 договору у разі його припинення або розірвання на орендаря покладений обов`язок повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати повної або часткової орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 2.5 договору у разі його припинення майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання.

Обов`язок щодо складення акту приймання-передачі покладається на орендаря (п. 2.6 договору).

Згідно з п. 5.5 договору орендар зобов`язаний у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі надати один примірник такого акту орендареві. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважається не виконаним, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.

Отже, як свідчать матеріали справи, строк дії укладеного сторонами договору оренди № 12/02-4019-ОД від 27.05.2010 закінчився 30.06.2018, однак доказів на підтвердження повернення відповідачем орендованого державного майна з орендного користування жодною зі сторін спору суду не надано.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 575 285,24 грн, який є неустойкою, нарахованою за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна після спливу строку дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 01.07.2018 по 01.05.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач сплатив на користь позивача основний борг в розмірі 575 285,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.08.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 575 285,24 грн підлягає закриттю.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 29 479,44 грн та 3% річних в розмірі 13 863,31 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення інфляційна складова боргу та 3% річних нараховані ним на неустойку за невиконання зобов`язання повернути орендоване майно після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.

У п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 роз`яснено, що проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 по справі № 367/8076/15-ц, стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, яка є відмінною від відповідальності, встановленої частиною другою статті 625 ЦК України, зокрема щодо стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахованих ним на неустойку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення інфляційної складової боргу в розмірі 29 479,44 грн та 3% річних в розмірі 13 863,31 грн задоволенню не підлягають.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у частині позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив, покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що судовий збір, сплачений ним за частину позовних вимог, провадження щодо яких було закрито судом, позивач має право повернути з державного бюджету за відповідним клопотанням на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9963/20 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 575 285,24 грн.

2. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 10.11.2020.

Суддя О.Г. Удалова