Рішення № 92769319, 11.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4148/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.Ю., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", Дніпропетровська область, м. Нікополь

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 115 324,28 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу

Представники:

від позивача: Добровольський А.Т. адвокат, посвідчення №1969 від 22.04.2019

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 115 324,28 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Позовні вимоги, мотивовано тим, що у квітні, травні та червні 2020 року відповідачем здійснювались перевезення вантажу на адресу Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (вантажоодержувач). У зв`язку із порушенням залізницею встановленого терміну доставки, позивачем розраховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 115 324,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.09.2020.

31.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також відповідач у відзиві на позов просив суд, у разі задоволення позовних вимог, прийняти до уваги контррозрахунок штрафу та зменшити розмір штрафу, наведений у контррозрахунку відповідача до 50%.

02.09.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 113 105,68 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що зазначена заява не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судом було прийнято заяву до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 113 105,68 грн.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулось 02.09.2020, позовні вимоги визнав, але заявив клопотання про зменшення розміру штрафу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020, відкладено судове засідання на 01.10.2020.

07.09.2020 позивач подав до суду заперечення проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

01.10.2020 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову не заперечував та просив суд зменшити нарахований позивачем штраф.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020, відкладено судове засідання на 01.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному в період з 29.09.2020 по 23.10.2020 судове засідання у справі №904/4148/20, призначене на 01.10.2020, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020, після усунення обставин, які перешкоджали проведенню судового засідання, суд призначив судове засідання у розумні строки на 11.11.2020.

11.11.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.138).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту прострочення термінів доставки вантажу, вартість спірних перевезень, правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу на суму 113 105,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні, травні та червні 2020 року до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажу (руда, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, глина, флюси, тощо), одержувачем якого є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та відзиву на позов, вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 48367197, 48396121, 48447841, 48444087, 48466908, 48472328, 47288279, 47350400, 47364229, 47335286, 47476544, 47454228, 47461736, 47511449, 47858162, 45350832, 47810312, 47851100, 49088594, 49183460, 49220981, 40266272, 40266298, 40266397, 40266405, 40266983, 40267007, 40267197, 40267460, 40267502, 40267536, 40288565, 40288573, 40288581, 40288599, 40288607, 40288615, 40288623, 40288631, 40288649, 40288656, 40288664, 40266280, 40267361, 40338048 та досильною накладною № 40359150.

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Відтак, на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 113 105,68 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

При цьому, відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.

Відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив, що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

В той же час, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до пункту 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Згідно з нормами статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

При цьому, слід зауважити, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, з матеріалів справи вбачається, що у квітні, травні та червні 2020 року на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 48367197, 48396121, 48447841, 48444087, 48466908, 48472328, 47288279, 47350400, 47364229, 47335286, 47476544, 47454228, 47461736, 47511449, 47858162, 45350832, 47810312, 47851100, 49088594, 49183460, 49220981, 40266272, 40266298, 40266397, 40266405, 40266983, 40267007, 40267197, 40267460, 40267502, 40267536, 40288565, 40288573, 40288581, 40288599, 40288607, 40288615, 40288623, 40288631, 40288649, 40288656, 40288664, 40266280, 40267361, 40338048 та досильною накладною № 40359150.

Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Як підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище накладних, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Крім того, позивачем було враховано збільшення термінів доставки вантажу, про що у спірних накладних у графі 49 містяться відповідні відмітки.

Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Представником відповідача у судовому засіданні 02.09.2020 також було підтверджено вірність розрахунку позивача, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, та відсутність арифметичних помилок при його здійсненні.

Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 113 105,68 грн. не надав.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 113 105,68 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 50 %, суд зазначає наступне.

Клопотання про зменшення штрафу відповідач обґрунтовує тим, що фінансово-економічний стан залізниці, як і Укрзалізниці в цілому, багато в чому визначаються тими тенденціями, які сформувалися у попередніх роках. За основними доходо- і фінансоутримуючими показниками роботи (вантажообіг, відправлення вантажів) продовжується тенденція щодо їх зниження. Основною причиною є зниження обсягів промислового виробництва та непред`явлення вантажу до перевезень. Так, у 2019 році регіональною філією виконано перевезення вантажів у обсязі 31.2 млрд. т-км, що менше попереднього року на 1,6 млрд. т-км (-4,8%).

При зниженні обсягів перевезень та значному зростанні вартості матеріалів та паливо-енергетичних ресурсів, які становлять третину у складі операційних витрат регіональної філії, залізниця має забезпечувати баланс доходів та витрат і, як наслідок, змушена переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів. В умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів, а також для оновлення рухомого складу, 2020 рік залізниця почала зі значними сумами заборгованості.

Заборгованість по залучених коштах на кінець 2019 року становить 4 413,5 млн. грн., з яких 1 214,8 млн. грн. - за довгостроковими кредитами, 896,4 млн. грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця" та 2 302,3 млн. грн. - заборгованості за договорами фінансового лізингу. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн. грн. Протягом року її зменшено на 33,9 млн, заборгованість залишається значною - 277,6 млн грн., з яких 90,3 млн. грн. це заборгованість капвкладеннях, 112,6 млн. грн. - за ТМЦ, 35,8 млн. грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів.

Залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безкоштовних послуг з перевезення пільгових категорій громадян (5,7 млн. осіб у 2018 році та 5,8 млн. осіб у 2019 році), але не отримує компенсації у потрібному обсязі. Місцевими органами влади не прийнято до оплати та не компенсовано 54,6 млн. грн. у 2018 році (68,9% нарахувань) та 72,5 млн. грн. у 2019 році (73,8% нарахувань). Що стосується надання пільг дітям віком від 6 до 14 років, то законодавчо не визначено хто саме має компенсувати в наслідок чого недоотримано 16,4 млн. грн. за 2018 рік та 21,8 млн. грн. за 2019 рік.

Відповідач звертає увагу на те, що Регіональна філія є платником податків до бюджетів всіх рівнів та державних фондів соціального страхування, що дозволяє також вирішувати і соціальні питання жителів регіонів, де розташовані підрозділи залізниці. У 2019 році значно зросло навантаження на фінансовий стан регіональної філії внаслідок відміни ціни для залізничного транспорту на загальнодержавному рівні та збільшення органами місцевого самоврядування ставок податку ля земель (відсотків нормативної грошової оцінки землі), які використовуються для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту. За 2019 рік регіональною філією сплачено 2 411,8 млн. грн., що більше попереднього року на 480 млн. грн. Із загальної суми 267,2 млн. грн. надійшло до держбюджету, 959,4 млн. грн. до цільових фондів та 1 176,3 млн. грн. до місцевих бюджетів, з яких 552 млн. грн. це плата за землю, що у 2,5 рази більше попереднього року.

Враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зазначає, що сторони в судовому процесі мають право подавати пояснення, заяви, клопотання та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Господарський суд звертає увагу, що право зменшувати розмір неустойки виникає за наявності виняткових обставини.

Відповідач не повідомив суд про існування виняткових обставин та не надав жодного доказу на обґрунтування заявленого клопотання, у зв`язку з чим господарський суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 113 105,68 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310, код ЄДРПОУ 00186520) 113 105,68 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.11.2020

Суддя Л.П. Кармазіна