Рішення № 92769160, 04.11.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2020 року Справа № 903/131/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича: Безрода Р.С. – представник, адвокат (ордер серія АА №1018803 від 10.02.2020р., посвідчення адвоката №000144 від 28.07.2017р.); Гапоненко Р.І. – представник, адвокат (ордер серія АА№1027674 від 07.05.2020р., посвідчення адвоката №000224 від 18.06.2018р.)

від ПрАТ "Волинська Фондова Компанія": Дзюрило А.Р. – представник, адвокат (довіреність №965/1 від 06.11.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007р.)

розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за первісним позовом Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , м. Володимир-Волинський

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія", м. Луцьк

про визнання договорів недійсними

за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія", м. Луцьк

до відповідача: Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , м. Володимир-Волинський

про стягнення 2 772 299,17 грн.

Встановив: Фермерське господарство "Західний Буг" ОСОБА_1 звернулось до господарського суду з позовом від 17.02.2020р. до Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія" про:

- визнання недійсним договору поставки №252/Т від 12.07.2017р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" та Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним договору оренди №24 від 12.07.2017р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" та Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 .

В правове обґрунтування позовних вимог позивач/відповідач за зустрічним позовом здійснював посилання на положення ст. ст. 265, 283 ГК України, ст. ст. 203, 207, 215, 235, 236, 292, 655, 656, 658, 806 ЦК України та засвідчував, що укладення даних оспорюваних договорів спрямованЕ на приховування іншого правочину – договору фінансового лізингу, який сторони насправді вчинили, а тому спірні договори є удаваними правочинами.

Крім того, на момент укладення спірних договорів поставки і оренди, укладення яких в свою чергу спрямовано на приховування іншого правочину-договору фінансового лізингу, ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" не було фінансовою установою, також, відповідача не було включено до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що є підставою, на думку позивача, для визнання договору поставки та договору оренди недійсними.

Ухвалою суду від 25.02.2020р. позовну заяву Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 було залишено без руху; встановлено позивачу строк впродовж 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки (надати суду докази доплати судового збору на суму 2 102,00 грн.).

10.03.2020р. на адресу суду від позивача/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання від 05.03.2020р. про усунення недоліків позовної заяви та долучення до матеріалів позовної заяви платіжного доручення №6534 від 28.02.2020р. в підтвердження доплати судового збору на суму 2 102,00грн.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2020р. на 10:00 год.; запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

24 березня 2020 року на адресу господарського суду від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 надійшло клопотання від 23.03.2020р., в якому заявник просив суд забезпечити участь його представника в судовому засіданні 13.04.2020р. о 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 25.03.2020р. клопотання ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 було задоволено, постановлено Дарницькому районному суду міста Києва забезпечити проведення 13.04.2020р. на 10:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні суду судового засідання по справі №903/131/20 за позовом ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 до ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" про визнання договорів недійсними.

03.04.2020 р. на адресу суду від відповідача/позивача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву від 02.04.2020р. вих.№62 з обґрунтовуючими відзив документами та доказами надіслання останнього на адресу позивача/відповідача за зустрічним позовом у справі, в котрому відповідач/позивач за зустрічним позовом первісний позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останнього.

При цьому засвідчив, що позивачем/відповідачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу який би свідчив про те, що воля сторін при укладанні договору поставки та договору оренди спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, а саме правовідносин по договору фінансового лізингу. Також є незрозумілим з якою метою ПрАТ "ВФК" та ФГ "Західний Буг" прагнули настання між сторонами правовідносин по договору фінансового лізингу та чим підтверджується встановлення між останніми правовідносин по договору фінансового лізингу.

Крім того, укладені між сторонами договір поставки №252/Т від 12.07.2017р. та договір оренди №24 від 12.07.2017р. не є удаваними, оскільки останні відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зокрема, по договору оренди майно фактично було передано ФГ "Західний Буг" в оренду, що підтверджується актами приймання-передачі від 14.07.2017р. та від 01.08.2017р., ПрАТ "ВФК" щомісячно виставляло акти здачі-приймання робіт (надання послуг), зазначені акти за період з моменту передачі майна в оренду до 30.11.2018р. підписані зі сторони орендаря - позивача, крім того ФГ "Західний Буг" сплачувало орендну плату за договором оренди, що підтверджується карткою рахунку 361 за 01.01.2017р.-24.02.2020р. по договору оренди №24 від 12.07.2017р. по ФГ "Західний Буг".

По договору поставки ФГ "Західний Буг" за період з 23.08.2017р. по 01.02.2019р. здійснив оплати на загальну суму 2 996 017,60 грн., що підтверджується реєстром оплат та виписаними розхідними накладними по контрагенту ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 по договору поставки №252/Т від 12.07.2020р. станом на 30.03.2020р. Крім того, по видатковій накладній №350 від 25.02.2020р. ПрАТ "ВФК" було здійснено поставку ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича Трактора для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB 111014 та Трактора для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB111010. Дана видаткова накладна була відправлена ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 разом з супровідним листом вих. №90 від 25.02.2020р., з проханням протягом 7 календарних днів з моменту отримання видаткової накладної, підписати її зі свого боку та повернути один примірник ПрАТ "ВФК". Лист вих. №90 від 25.02.2020р. з додатками (видатковою накладною №350 від 25.02.2020р. в 2 екз.) був отриманий ФГ "Західний Буг" 03.03.2020р., проте видаткова накладна з підписом ФГ "Західний Буг" до ПрАТ "ВФК" не повернулася, як і не надходило будь яких відповідей на лист вих. №90 від 25.02.2020р.

Товар за договором поставки, на момент укладання вищезазначеної видаткової накладної, перебував у володінні та користуванні ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на підставі договору оренди №24 від 12.07.2017р., укладеному між ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. (орендар) та ПрАТ "ВФК" (орендодавець) та актів приймання-передачі майна в оренду від 14.07.2017р. та 01.08.2017р. Передача даного товару за договором поставки також підтверджується товарно-транспортними накладними №П393 від 14.07.2017р. та №000000208 від 01.08.2017р.

Оскільки ФГ "Західний Буг" (покупцем) не було заявлено про відмову від прийняття товару, тому товар за договором поставки, а саме – Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB111014 та Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETFIB 111010 є належним чином поставленим ПрАТ "ВФК" (продавцем) ФГ "Західний Буг" (покупцю).

Та обставина, що договір поставки та договір оренди були укладені між сторонами 12.07.2017р. та те, що предметом даних договорів є одні й ті ж самі трактори марки MF7722 Dyna-6 в компл. (2017) свідчить лише про пов`язаність даних договорів, але жодним чином не свідчить, про те, що ці договори удавані.

В позовній заяві ФГ "Західний Буг" Юнака С.П. зазначає, що однією із підстав визнання договору поставки та договору оренди недійсними є те, що свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів серп ЕЕ №106923 та серія ЕЕ №106922 на трактори передані в оренду та визначені предметом договору поставки, датовані 22.11.2017р., а договір поставки та договір оренди укладені 12.07.2017р.

Посилаючись на положення Постанови КМ України від 08.07.2009р. №694 "Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" відповідач/позивач за зустрічним позовом засвідчив, що реєстрація машини не впливає на набуття права власності на неї, спочатку суб`єкт господарювання має набути право власності на відповідну машину, а вже після цього здійснювати її реєстрацію.

Оскільки ПрАТ "ВФК" є суб`єктом господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю машинами, що включений до електронного реєстру суб`єктів господарювання, що підтверджується Реєстраційним повідомленням від 24.01.2013р. №514/9/2-13, та має право не реєструвати машини, тому ПрАТ "ВФК" скористалося цим правом та не здійснювало реєстрацію зазначених тракторів відразу після набуття права власності на них.

Право власності на Трактор с/г MF7722 Dyna-6 в компл (2017) №VKKMX66ETHB 111014 було набуте ПрАТ "ВФК" згідно з митною декларацією UA205090/2017/016714 від 31.05.2017р., а на Трактор с/г MF7722 Dyna-6 в компл (2017) №VKKMX66ETHB161010-згідно з митною декларацією UA205090/2017/028845 від 31.07.2017р.

Крім того, в позивача/відповідача за зустрічним позовом, як орендаря за договором оренди, не було жодних претензій до орендодавця - ПрАТ "ВФК" стосовно передачі свідоцтв про реєстрацію машини після 22.11.2017 року, оскільки акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з моменту передачі майна в оренду по 30.11.2018 року підписані з боку орендаря без будь-яких зауважень.

Також позивач/відповідач за зустрічним позовом зазначає, що у ПрАТ "ВФК" на момент укладення договору поставки та договору оренди було відсутнє необхідне право власності на товар.

Однак, відповідач/позивач за зустрічним позовом, здійснюючи посилання на положення ч.3 ст. 264, ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 656, 658, 712 ЦК України засвідчив, що вважає таку позицію позивача такою, яка не базується на положеннях чинного законодавства України та умовах, укладених між сторонами договорів, оскільки право власності на Трактор с/г MF7722 Dуnа-6 в компл (2017) № НОМЕР_1 було набуте ПрАТ "ВФК" 31.05.2017 року (тобто до моменту укладення договору поставки). Зазначене також додатково підтверджується п. 1.1. Договору поставки (де прописана назва товару, що є предметом договору поставки) та п. 1.6 договору поставки в якому зазначено, що Трактор с/г МТ7722 Dуnа-6 в компл (2017) №VККМХ66ЕТНВ111014 на момент укладення даного договору наявний на складі продавця.

Право власності на Трактор с/г MF7722 Dуnа-6 в компл. (2017) № НОМЕР_2 було набуте ПрАТ "ВФК" 31.07.2017р. (тобто задовго до моменту виникнення обов`язку ПрАТ "ВФК" - продавця здійснювати передачу права власності на заначений товар ФГ "Західний Буг" - покупцю, згідно з умовами укладеного між договору поставки). Поставка Трактора мала бути здійснена продавцем покупцю після здійснення повної оплати товару, а повна оплата товару, мала бути внесена покупцем продавцю до 20.10.2017р.

Щодо договору оренди, то здійснюючи посилання на положення ч. ч. 2, 6 ст. 283 ГК України, ст. 761 ЦК України відповідач/позивач за зустрічним позовом засвідчив, що відповідно до п. 1.1. договору оренди, за цим договором сторони досягли домовленості про передачу орендодавцем орендарю у зворотне (обов`язкове до повернення), строкове, платне користування 2 одиниць техніки, які належать орендодавцеві на праві власності. Згідно з п. 4.1 укладеного між сторонами договору оренди, даний договір вступає в дію з моменту підписання та передачі майна за актом приймання-передачі, тобто, для того щоб даний договір набув чинності має статися дві події: сам договір має підписатися між сторонами та майно має бути фактично переданим орендодавцем орендарю. Передача Трактора с/г MF№7722 Dуnа-6 в компл (2017) №VККМХ66ЕТНВ111014 було здійснено відповідно до акту прийому-передачі майна в оренду від 14.07.2017 року, а передача Трактора с/г MF№7722 Dуnа-6 в компл. (2017) № VККМХ66ЕТНВ161010 - відповідно до акту прийому-передачі майна в оренду від 01.08.2017 року. Дати вказаних актів свідчать про те, що майно в оренду було передано після набуття орендодавцем - ПрАТ "ВФК" права власності на зазначені трактори.

Тому жодних порушень чинного законодавства при укладенні договору поставки та договору оренди не має. Оскільки в договорі поставки чітко зазначено, що один трактор наявний на складі продавця, а другий трактор має прибути на склад продавця до 28.07.2017 року, тобто в майбутньому - після укладення між сторонами даного договору. Право власності на Трактор с/г MF№7722 Dуnа-6 в компл (2017) №VККМХ66ЕТНВ111014 було набуте ПрАТ "ВФК" згідно з митною декларацією UА205090/2017/016714 від 31.05.2017р., а право власності на Трактор с/г MF7722 Dуnа-6 в компл. (2017) № VККМХ66ЕТНВ161010 - згідно з митною декларацією UА205090/2017/028845 від 31.07.2017р.

В договорі оренди передбачено, що останній набуває чинності після його укладення та передачі майна в оренду, акти передачі майна в оренду від 14.07.2017 року та від 01.08.2017 року, були укладені після виникнення в орендодавця права власності на майно. Тому в сторін не було жодних перешкод в одночасному укладенні договору поставки та договору оренди.

Позивач/відповідач за зустрічним позовом зазначає, що укладення договору поставки та договору оренди спрямоване на приховування іншого правочину договору фінансового лізингу, який сторони насправді вчинили, а тому спірні договори є удаваними правочинами згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України і до них слід застосовувати правила параграфу 6 глави 58 ЦК України, якими врегульовано зобов`язання з лізингу.

Посилаючись на положення ст. 1 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст. 292 ГК України, ст. 806 ЦК України, відповідач/позивач за зустрічним позовом засвідчив, що в даному випадку не можна вважати, що між сторонами був прихований договір фінансового лізингу, оскільки один трактор - №VKKMX66ETHB111014 на момент укладення договорів вже був на складі продавця, тобто даний трактор не придбавався по заявці та специфікації лізингоотримувача, а щодо іншого трактора - №VККМХ66ЕТНВ161010, то він був замовлений ПрАТ "ВФК" в компанії AGCO INTERNATIONAL GmbH 22 травня 2017 року відповідно до замовлення №1000928 та поставлений продавцем покупцеві відповідно до інвойсу №5203033256 від 27.07.2017 року, отже даний трактор також не придбавався по заявці та специфікації лізингоотримувача.

Більше того, в договорі поставки та договорі оренди також встановлено, що трактори, які є предметом даних договорів придбавалися по заявці та специфікації орендаря (лізингоотримувача) у певного продавця (постачальника). Оскільки таких домовленостей сторін в договорах зафіксовано не було.

Отже, не можна вважати, що укладені між сторонами договір поставки та договір оренди приховують договір фінансового лізингу, оскільки трактори, які є їх предметом не придбавалися по заявці та специфікації лізингоотримувача у певного продавця (постачальника), тому на них не можуть поширюватися особливі вимоги встановлені для суб`єктів господарювання, що мають намір надавати фінансові послуги, тому відсутні підстави для визнання недійсними договору поставки та договору оренди. Зазначене також підтверджується листом Нацкомфінпослуг вих. №1629/11-11 від 11.03.2020р., що був наданий на запит ПрАТ "ВФК".

Тому укладення окремого договору поставки та оренди щодо одного й того ж майна жодним чином не свідчить про намір сторін приховати саме договір фінансового лізингу, оскільки викуп орендованого майна може бути здійснено сторонами навіть в межах одного договору оренди. А заборони щодо укладення договору оренди та договору поставки щодо одного й того ж майна чинним законодавством не передбачено.

В п. 4.1. договору оренди передбачено, що він укладений терміном на 1 місяць з можливістю його пролонгації, якщо жодна із сторін за 3 дні до закінчення строку даного договору не повідомить іншу про бажання його розірвати або внести до нього зміни. Таким чином, при умові належного та своєчасного здійснення ФГ "Західний Буг" оплати за договором поставки, термін дії договору оренди закінчився би 21.10.2017 року, тобто його строк був би менше як 4 місяці з моменту його укладення між сторонами. Тому встановлення такого строку дії договору оренди не є підтвердженням того, що сторони домовилися укласти його терміном не менше 1 року.

Зазначене підтверджується тим, що в п. 1.7. договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. встановлений строк поставки товару покупцю протягом 5 банківських днів з моменту надходження повної оплати згідно з п. 1.3. договору на розрахунковий рахунок продавця (кінцевий строк оплати до 21.10.201р.) та прибуття товару на склад продавця (1-й трактор був наявний на складі продавця на момент укладення даного договору, 2-й трактор прибув на склад продавця 31.07.2017р.).

Відповідно до ст. 606 ЦК України, зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Таким чином, протягом 5 банківських днів з моменту надходження від покупця продавцю повної оплати ціни товару, ПрАТ "ВФК" зобов`язане було передати ФГ "Західний Буг" право власності на товар, і відповідно договір оренди припинився би у зв`язку з поєднанням орендодавця і орендаря в одній особі. Тому, в будь-якому випадку, не можна говорити, що укладаючи договір оренди, сторони мали намір укласти його на термін, що становитиме не менше 1 року, оскільки умови укладених між сторонами договору поставки та договору оренди підтверджують домовленість сторін на укладення даних договорів на строк менше 4 місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що за договором поставки, окрім ціни товару позивачем здійснювалися будь-які інші платежі, або що по договору оренди ФГ "Західний Буг" були оплачені ПрАТ "ВФК" будь-які інші платежі, окрім орендної плати.

Більше того, умовами п. 1.12. договору поставки передбачено, що у випадку своєчасного здійснення платежів за ним (кінцевий строк оплати по договору поставки до 20.10.2017р.) загальна ціна товару за даним договором зменшується на 96,2% від загальної суми сплаченої орендної плати.

Тобто положення п. 1.12. договору поставки навпаки свідчить про відсутність лізингових платежів, оскільки за умови дотримання графіку платежів, що передбачені договором поставки, ціна товару по договору поставки зменшується практично на весь розмір сплаченої орендної плати (на 96,2%). Таким чином, у випадку дотримання графіку оплати по договору поставки ФГ "Західний Буг" сплатив би ПрАТ "ВФК" тільки вартість товару не оплачуючи орендну плату за користування товаром з моменту його фактичного отримання по дату повної оплати його вартості та набуття права власності на нього.

Тому твердження позивача/відповідача за зустрічним позовом, що в даному випадку відбувається зарахування орендної плати в якості оплати за товар, що за своєю природою є лізинговим платежем, є необґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ст. 1 ЗУ "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу - договір, згідно з яким лізингодавець зобов`язується придбати у власність у продавця (постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Тобто, договір фінансового лізингу передбачає передачу речі у користування, він нічого не говорить про зобов`язання передати (поставити) річ у власність лізингоодержувача.

Посилаючись на положення ст. 712 ЦК України відповідач/позивач за зустрічним позовом засвідчив, що по закінченню договору фінансового лізингу між сторонами такого договору може укладатися окремий договір купівлі-продажу майна, що перед цим було предметом лізингу, або за умови здійснення всіх лізингових платежів право власності на предмет лізингу може бути переданим лізингоодержувачу, але в такому випадку лізингові платежі - мають включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Тобто ФГ "Західний Буг" було не правильно обрано спосіб захисту своїх прав, позивач/відповідач з зустрічним позовом мав би ставити вимогу про визнання недійсним тільки договору оренди, оскільки саме за ним ПрАТ "ВФК" здійснило передачу майна (тракторів) у користування ФГ "Західний Буг" і тільки щодо цього договору можна говорити про його удаваність. А договір поставки не має ніякого відношення до фінансового лізингу.

Водночас, 03.04.2020р. на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія" (відповідач/позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява від 02.04.2020р. Вих.№63 до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (позивач/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 2 772 299,17 грн., в тому числі 2 526 438,29 грн. заборгованості за отриманий згідно договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. товар та 245 860,88 грн. 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування пред`явлених зустрічних позовних вимог відповідач/позивач за зустрічним позовом посилався на порушення ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 умов договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. в частині проведення своєчасної оплати товару, виникнення заборгованості та нарахування у зв`язку з цим трьох процентів річних.

При цьому, зважаючи на ту обставину, що позивач за первісним позовом стверджує, зокрема, недійсність договору поставки №252/Т від 12.07.2017р., а відповідач за первісним позовом заперечує вказані позовні вимоги та стверджує поставку ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" та часткову оплату ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 отриманого на підставі договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. товару, то вимога заявляється про стягнення заборгованості неоплаченого товару.

Ухвалою суду від 06.04.2020р. було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія" до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення 2 772 299,17 грн.; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; підготовче засідання у справі призначено на 13.04.2020 р.; запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали.

10.04.2020р. на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія" надійшло клопотання Вих.№70 від 07.04.2020р. про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантинними заходами та неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника товариства в засідання суду.

Ухвалою суду від 13.04.2020р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено.

24.04.2020р. на адресу суду від позивача/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив від 21.04.2020р. на зустрічний позов з обґрунтовуючими відзив документами, в котрому позивач/відповідач за зустрічним позовом зустрічний позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останнього, а також заперечив стосовно заявленого відповідачем/позивачем за зустрічним позовом розміру судових витрат.

При цьому позивач/відповідач за зустрічним позовом, здійснюючи посилання на положення ст. ст. 655, 712 ЦК України, п.п. 1.3., 1.7., 1.8. договору поставки засвідчив, що як вбачається із умов договору поставки, загальна ціна товару на день укладення договору-5 236 017,60грн., що становить 176 000,00 Євро за максимальним середнім міжбанківським курсом продажу євро до гривні за 12.07.2017р. Порядок оплати вартості товару сторони погодили в п.1.3. та п.1.12. договору поставки.

Відповідач/позивач за зустрічним позовом на виконання умов договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. в період з 07.05.2018р. по 01.02.2019р. частково перерахував відповідачу/позивачу за зустрічним позовом кошти на загальну суму 2 996 017,60грн.

Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" товар Фермерському господарству "Західний Буг" Юнака С.П. по договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. не передавався, про що свідчить відсутність належним чином оформленої видаткової накладної на товар, інших доказів такої поставки згідно договору.

Наявна ж в матеріалах справи копія видаткової накладної № 350 від 25.02.2020р. не є належним доказом передачі позивачем товару, оскільки даний документ не містить печатки Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 та підпису уповноваженого представника.

Здійснюючи посилання на положення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. позивач/відповідач за зустрічним позовом засвідчив, що письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підпис уповноваженої особи та печатку одержувача товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, позивач/відповідач за зустрічним позовом отримав товар (2 трактори) у користування по договору оренди № 24 від 12.07.2017р., що підтверджується: актами прийому-передачі майна в оренду від 14.07.2017р., від 01.08.2017р., товарно-транспортними накладними № П393 від 14.07.2017р., № - 000000208 від 01.08.2017р.

Окрім того, пунктом 1.7 договору поставки сторони погодили умови і базис постачання товару покупцю: зі складу м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16 відповідно до Інкотермс 2010 на умовах СРТ - 44711, Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Кладнів, протягом 5 банківських днів з моменту надходження повної оплати згідно з п. 1.3. договору, на розрахунковий рахунок продавця та прибуття товару на склад продавця.

Приймання товару по кількості та якості відбувається у порядку, передбаченому у п. 3.1 договору поставки. Так, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень.

У відповідності до п. 1.8. договору поставки право власності на товар переходить до покупця після здійснення оплати вартості товару згідно з умовами договору та передачі продавцем покупцю товару за видатковою накладною.

Однак, без вчинення дій з приймання та передачі товару від постачальника покупцю відповідно до обумовлених умов договору поставки, підписання видаткової накладної є неправомірним.

Збіг в одній особі орендаря за договором зберігання № 24 від 12.07.2017р. та покупця за договором поставки № 252/т від 12.07.2017р. не припиняє зобов`язання постачальника передати визначений договором товар покупцеві.

Відтак, доводи позивача про нібито отримання відповідачем товару по договору поставки, на думку позивача/відповідача за зустрічним позовом, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Що ж до процентів річних, визначених ст. 625 ЦК України, враховуючи все вищевказане, відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача/відповідача за зустрічним позовом на користь відповідача/позивача за зустрічним позовом 3% річних, оскільки товар не було передано.

Ухвалою суду від 23.07.2020р. було постановлено повідомити ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" про призначення розгляду справи у підготовчому засіданні на 26.08.2020р. та продовження сторонам строків до 05.08.2020р. включно для подання заяв, клопотань, можливість подання котрих передбачена положеннями ГПК України.

Протокольною ухвалою суду від 26.08.2020р. було оголошено в судовому засіданні перерву до 17.09.2020р. для надання можливості представнику ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" ознайомитись із відзивом на зустрічний позов та надати суду та представникам ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 письмові пояснення. При цьому, судом було встановлено представнику ПрАТ "ВФК" строк до 10.09.2020р. для надання суду та направлення представникам ФГ "Західний Буг" письмових пояснень стосовно відзиву на зустрічну позовну заяву; представникам ФГ "Західний Буг" встановлено строк для подачі письмових пояснень до 16.09.2020р.

11.09.2020р. на адресу суду від відповідача/позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь Вих.№101 від 09.09.2020р. на відзив ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 з обгрунтовуючими відповідь документами та доказами надіслання останньої на адресу позивача/відповідача за зустрічним позовом, в котрій відповідач/позивач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та цій відповіді на відзив.

При цьому, відповідач/позивач за зустрічним позовом посилаючись на положення ст. ст. 531, 664, 689 ЦК України засвідчив, що в п.1.7. договору поставки №252/Т від 12.07.2017 року, укладеному між ПрАТ "ВФК" і ФГ "Західний Буг" Юнака С.П., передбачено, що товар постачається продавцем покупцю на умовах СРТ відповідно до Інкотермс 2010 - 44771, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Кладнів, протягом 5 банківських днів з моменту надходження повної оплати товару та прибуття товару на склад продавця (трактор № НОМЕР_3 прибув на склад продавця-31.05.2017р., а трактор № НОМЕР_4 прибув на склад продавця -31.07.2017р.)

Таким чином, виходячи з умов укладеного між сторонами договору поставки, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

На момент складання вищезазначеної видаткової накладної Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB111014 та Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB111010 перебували у володінні та користуванні ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на підставі договору оренди №24 від 12.07.2017р., укладеному між ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 (орендар) та ПрАТ "ВФК" (орендодавець), актів приймання- передачі майна в оренду від 14.07.2017р. та 01.08.2017р. та товарно-транспортних накладних №П393 від 14.07.2017р. та №000000208 від 01.08.2017р. В даних актах приймання-передачі майна в оренду зафіксовано, що Трактори нові, повністю комплектні та перебувають у технічно-справному стані. Місце передачі тракторів згідно з актами приймання- передачі майна в оренду: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Кладнів.

Тому Трактори, що є предметом договору поставки, на момент виписки даної видаткової накладної вже були вручені покупцю - ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 .

Відтак, продавцем - ПрАТ "ВФК" видаткова накладна була відправлена ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 разом з супровідним листом вих. №90 від 25.02.2020р., з проханням протягом 7 календарних днів з моменту отримання видаткової накладної, прийняти товар у власність, підписати видаткову накладну з свого боку та повернути один примірник ПрАТ "ВФК". Лист вих. №90 від 25.02.2020р. з додатками (видатковою накладною №350 від 25.02.2020р. в 2 екз.) був отриманий ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 03.03.2020р., проте видаткова накладна з підписом останнього до ПрАТ "ВФК" не повернулася, як і не надходило будь яких відповідей на лист вих. №90 від 25.02.2020 р. Також покупцем не було заявлено про відмову від прийняття товару, тому товар за договором поставки, а саме - Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB111014 та Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMX66ETHB111010 є належним чином поставленим продавцем покупцю.

Позивач за зустрічним позовом у відзиві стверджує, що згідно із ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте ч. 1 ст. 9 була викладена в новій редакції ще Законом України №1724-VIII від 03.11.2016р.

В новій редакції цієї норми зазначено, що "підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи".

Тобто, видаткова накладна, як первинний документ, є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, вона містить відомості про господарську операцію, а не підтверджує факт здійснення господарської операції.

Відтак, внаслідок постачання товару, що відбулося згідно з видатковою накладною №350 від 25.02.2020р. відбувся реальний рух активів, зокрема, ПрАТ "ВФК" припинило нараховувати ФГ "Західний Буг" орендну плату за договором оренди №24 від 12.07.2017р. та, відповідно, складати Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по даному договору оренди, що підтверджується довідкою №240 від 19.05.2020р. та карточкою рахунку 361 за період з 01.01.2017р. по 19.05.2020р. Зі сторони ФГ "Західний Буг" не надходило до ПрАТ "ВФК" ніяких заперечень чи питань з приводу не нарахування орендної плати за період починаючи з 25.02.2020 року.

Внаслідок постачання товару, що відбулося згідно з видатковою накладною №350 від 25.02.2020р., ПрАТ "ВФК", в строки передбачені чинним законодавством було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №306 від 25.02.2020р., що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.03.2020р.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень.

03.03.2020 року відповідачем за зустрічним позовом було отримано лист вих. №90 від 25.02.2020р., з проханням протягом 7 календарних днів з моменту його отримання прийняти Трактор серійний №VККМХ66ЕТНВ111014 та Трактор серійний №VККМХ66ЕТНВ111010 у власність, підписати видаткові накладні, що додавалися та повернути один примірник ПрАТ "ВФК". Таким чином, ФГ "Західний Буг" зобов`язувався протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного листа перевірити комплектність товару, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару та у випадку відсутності зауважень підписати видаткову накладну та повернути її до ПрАТ "ВФК" або повідомити продавця про відмову від прийняття товару.

Проте, покупцем - ФГ "Західний Буг" не було повідомлено продавця про відмову від прийняття товару, а також про місце та умови його зберігання, також не було заявлено про наявність в товарі будь яких недоліків по кількості чи якості останнього.

Також у відзиві позивач/відповідач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п. 1.8 договору поставки право власності на товар переходить до покупця після здійснення оплати вартості товару згідно з умовами договору та передачі продавцем покупцю товару за видатковою накладною.

Однак, відповідач/позивач за зустрічним позовом, посилаючись на положення ст. ст. 531, 538 ЦК України, вказав, що з такою позицією відповідача за зустрічним позовом також не може погодитися, оскільки незважаючи на порушення покупцем - ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 зобов`язань з оплати товару по договору поставки, продавець - ПрАТ "ВФК" здійснив поставку товару, передбаченого умовами даного договору покупцю - ФГ "Західний Буг".

На думку відповідача/позивача за зустрічним позовом, оскільки договором поставки №252/Т від 12.07.2017 р. встановлений обов`язок продавця доставити товар, тому ПрАТ "ВФК" було виконано обов`язок щодо передачі товару покупцю шляхом вручення товару покупцю.

В п. 3.1. договору поставки зазначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень. Таким чином, отримавши повідомлення від ПрАТ "ВФК" про передачу товару у власність, покупець був зобов`язаний здійснити його приймання по кількості та якості, перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них.

Отже, ПрАТ "ВФК" було виконано обов`язок щодо передачі товару покупцю шляхом вручення товару останньому.

З огляду на викладене, дії ФГ "Західний Буг", на думку відповідача/позивача за зустрічним позовом по даній справі, є результатом його недобросовісної поведінки як учасника ділового обороту, оскільки: ФГ "Західний Буг" уклавши з ПрАТ "ВФК" договір поставки №252/Т від 12.07.2017р. та договір оренди №24 від 12.07.2017р. до моменту пред`явлення ПрАТ "ВФК" позову про стягнення заборгованості по договору поставки (справа №903/154/19), визнавав та виконував свої зобов`язання по них, що підтверджується оплатою ФГ "Західний Буг" вартості товару по договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. в розмірі 2 996 017,60 грн. (остання оплата за договором поставки - 01.02.2019р., оплатою ФГ "Західний Буг" орендної плати по договору оренди №24 від 12.07.2017р. в розмірі 305 000,00 грн. (остання оплата за договором оренди - 08.02.2019р.), підписанням ФГ "Західний Буг" акту звірки взаєморозрахунків від 30.03.2018р., підписанням ФГ "Західний Буг" актів здачі-приймання робіт (надання послуг) по договору оренди №24 від 12.07.2017р. за період з моменту передачі майна в оренду до 30.11.2018р.

Фермерське господарство "Західний Буг" використовувало передані в оренду трактори у своїй господарській діяльності, так напрацювання по трактору № НОМЕР_3 станом на лютий 2020 року становило 3680 мото/годин, а трактора №VKKMX66ETHB161010 - 2290 мото/годин. Підтвердженням напрацювань трактором №VKKMX66ETHB 111014 станом на березень 2018 року є заказ-наряд №201 від 12.03.2018р. (напрацювання становлять - 966 мото/годин), а по трактору № НОМЕР_5 станом на липень 2018 року є заказ-наряд та №920 від 30.07.2018р. (напрацювання становлять - 1020 мото/годин).

Тільки після пред`явлення ПрАТ "ВФК" позову про стягнення заборгованості по договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. у справі №903/154/19 (ухвала про порушення провадження від 04.03.2019р.), ФГ "Західний Буг" було заявлено зустрічну вимогу про визнання даних договорів удаваними.

Після рішення суду апеляційної інстанції від 05.11.2019р. у справі №903/154/19, яким було визнано договір поставки №252/Т від 12.07.2017р. та договір оренди №24 від 12.07.2017р. недійсними, ФГ "Західний Буг" було подані окремі позови про застосування наслідків недійсності правочинів та заявлено вимоги про повернення в порядку реституції з ПрАТ "ВФК" раніше сплачених коштів за договором поставки №252/Т від 12.07.2017р. в розмірі 2 996 017,60 грн. та договором оренди №24 від 12.07.2017р. в розмірі 305 000,00 грн., незважаючи на те, що зазначені трактори були передані ФГ "Західний Буг" новими і він користувався ними починаючи з липня 2017 року (справа №903/957/19 та №903/958/19).

Після прийняття Верховним Судом постанови від 29.01.2020р., якою була скасована постанова суду апеляційної інстанції від 05.11.2019р. у справі №903/154/19, ФГ "Західний Буг" пред`явив даний позов про визнання договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. та договору оренди №24 від 12.07.2017р. недійсними.

Таким чином, на думку відповідача/позивача за зустрічним позовом, вказані обставини свідчать про недобросовісність поведінки ФГ "Західний Буг" як контрагента за укладеними договорами спрямовану на уникнення оплати за поставлений товар та оплати орендної плати за час користування орендованим майном. Також дії ФГ "Західний Буг" спрямовані на стягнення сплачених грошових коштів за договором поставки №252/Т від 12.07.2017р. та договором оренди №24 від 12.07.2017р., незважаючи на користування та володіння зазначеними Тракторами протягом тривалого часу (починаючи з липня 2017 року), та повернення бувших у використанні Тракторів ПрАТ "ВФК" (хоча передавалися вони в оренду новими) без сплати будь-яких компенсацій за час їх фактичного використання. Такі дії ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 не відповідають таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність та справедливість.

В позовній заяві відповідачем/позивачем за зустрічним позовом було зазначено, що 02.10.2019р. ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 було здійснено оплату за товар в розмірі 445 770,44 грн. відповідно до виписки з банку. Дана сума була стягнута з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на підставі наказу Господарського суду Волинської області № 903/154/19-1 від 16.09.2019р. по справі №903/154/19. На даний момент на підставі ухвали Господарського суду Волинської області від 02.06.2020р. по справі №903/154/19 про поворот виконання, оплату за товар в розмірі 445 770,44 грн. ПрАТ "ВФК" було повернуто ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням №42298 від 12.06.2020р. на суму 491 172,28 грн. (445 770,44 грн. + 45 401,84 грн. - виконавчий збір). Тому сума в розмірі 445 770,44 грн. не враховується в загальну суму здійснених ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 оплат по договору поставки і сума боргу ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 визначена без урахування даної суми.

Також до відзиву №62 від 02.04.2020р. на позовну заяву ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, ПрАТ "ВФК" було долучено реєстр оплат та виписаних розхідних накладних по контрагенту станом на 30.03.2020р., в даному реєстрі зроблено помилку оскільки, зазначено, що борг ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 перед ПрАТ "ВФК" станом на 30.03.2020 р. становить 2 408 267,62 грн. Насправді борг ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 перед ПрАТ "ВФК" станом на 30.03.2020р. становить 2 526 438,29 грн. Вірний реєстр оплат та виписаних розхідних накладних по контрагенту ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 станом на 31.08.2020 року додається.

15 вересня 2020 року на адресу господарського суду від Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 надійшло клопотання від 15.09.2020р. в якому заявник просив суд забезпечити участь його представника в судовому засіданні 17.09.2020р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою суду від 16.09.2020р. у задоволенні клопотання Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 від 15.09.2020р. про проведення судового засідання у справі №903/131/20 в режимі відеоконференції було відмовлено.

17.09.2020р. на адресу суду від позивача/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання від 16.09.2020р. про закриття підготовчого провадження у даній справі та перехід до розгляду справи по суті.

Присутній в судовому засіданні 17.09.2020р. представник відповідача/позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи супровідного листа Вих.№104 від 17.09.2020р. з додатковими документами, яке було судом задоволено про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 17.09.2020р. судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення розгляду справи по суті на 05.10.2020р.

Поруч з цим, ухвалою суду від 17.09.2020р. судом було постановлено повідомити ФГ "Західний Буг" про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.10.2020 року, згідно протокольної ухвали, постановленої судом за результатами проведеного 17.09.2020р. підготовчого судового засідання.

25.09.2020р. на адресу суду від позивача/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.09.2020р. на адресу суду від відповідача/позивача за зустрічним позовом надійшов супровідний лист про приєднання до матеріалів справи копії витягу з Інвойсу №5203028462 від 05.05.2017р. на Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №№VKKMX66ETHB111014.

В судовому засіданні 05.10.2020р. судом було долучено до матеріалів справи копію витягу з Інвойсу №5203028462 від 05.05.2017р. на Трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №№VKKMX66ETHB111014, надану суду відповідачем/позивачем за зустрічним позовом.

Поруч з цим, судом було постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника позивача/відповідача за зустрічним позовом про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи по суті на 20.10.2020р.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. судом було постановлено повідомити ФГ "Західний Буг" про відкладення розгляду справи по суті на 20.10.2020 року, згідно протокольної ухвали, постановленої судом за результатами проведеного 05.10.2020р. судового засідання.

15.10.2020р. на адресу суду від відповідача/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії видаткової накладної №350 від 25.02.2020р., яке було судом задоволено.

В судовому засіданні 20.10.2020р. судом, на стадії дослідження доказів, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 04.11.2020р.

Присутні в судовому засіданні 04.11.2020р. представники позивача/відповідача за зустрічним позовом первісні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у первісній позовній заяві. Водночас, зустрічний позов заперечили та просили суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на обставини, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву. При цьому засвідчили на понесенні витрат по оплаті професійної правничої допомоги та звернулися до суду з клопотанням про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача/позивача за зустрічним позовом первісний позов заперечила та просила суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог з огляду на обставини, викладені у відзиві на первісну позовну заяву. Зустрічні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву. Поруч з цим, надала суду додаткові пояснення по справі Вих.№123 від 04.11.2020р. стосовно пояснень представників відповідача/позивача за зустрічним позовом, які були долучені судом до матеріалів справи. При цьому засвідчила на понесенні витрат по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 210 000,00грн., які просила відшкодувати ПрАТ "ВФК" за рахунок ФГ "Західний Буг".

Представники позивача/відповідача за зустрічним позовом розмір витрат відповідача/позивача за зустрічним позовом по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 210 000,00грн. заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред`явлених ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 до ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" первісних позовних вимог, наявність підстав для відмови первісному позивачу у їх задоволенні, а також до висновку про часткову підставність зустрічних позовних вимог.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

12 липня 2017 року між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" було укладено договір оренди №24 відповідно до пункту 1.1 котрого сторонами було досягнуто домовленості про передачу Орендодавцем – ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" Орендарю – ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 у зворотне (обов`язкове до повернення), строкове, платне користування двох одиниць техніки: трактори с/г MF7722 Dyna-6 в компл. (2017), які належать Орендодавцеві на праві власності, вартістю за одиницю 2 618 008,80 грн., загальною вартістю 5 236 017,60 грн.

Пунктами 1.3, 4.1, 8.1, 11.8 договору оренди від 12.07.2017р. №24 встановлено, що орендна плата сплачується ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" протягом трьох днів з моменту передачі майна за актом приймання-передачі. У випадку пролонгації строку дії договору, орендна плата сплачується протягом 3 днів з дня пролонгації строку дії даного договору. Договір вступає в дію з моменту підписання та передачі майна в оренду за актом прийому-передачі і діє протягом 1 місяця з моменту передачі майна за актом прийому-передачі. У випадку, якщо за три дні до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін письмово не заявить про бажання розірвати даний договір або внести до нього зміни, договір вважається пролонгованим на такий же строк та на тих же умовах. Після закінчення строку оренди у відповідності до п. 4.1 даного договору, майно повертається відповідачем позивачу за первісним позовом в справному стані з урахуванням нормального зносу, який виник внаслідок його експлуатації. Сторони підтверджують, що даний договір укладено належно уповноваженими особами, які підписали текст договору власноручно. Підписанням цього договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін.

До матеріалів справи долучено підписані між сторонами та скріплені печатками господарюючих суб`єктів акти прийому-передачі майна в оренду від 14.07.2017р. та від 01.08.2017р. до договору оренди №24 від 12.04.2017р.

Також 12 липня 2017 року між Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" укладено договір поставки №252/Т.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.8, 2.1, 7.1 договору поставки від 12.07.2017р. №252/Т ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" зобов`язалось передати у власність, а ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , прийняти і оплатити наступний товар: трактор с/г МР7722 Dуnа-6 в компл.(2017) №VККМХ66ЕТНВ111014 в кількості 1 штука; трактор с/г МР7722 Dуnа-6 в компл.(2017) в кількості 1 штука. Загальна ціна товару на день укладення договору – 5 236 017 грн. 60 коп., що становить 176 000,00 євро за максимальним середнім міжбанківським курсом продажу євро до гривні за 12.07.2017. Форма, порядок та термін оплати за товар:

а) 30% від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п. 1.4. даного договору до 10.08.2017;

б) 35% від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п. 1.4. даного договору до 20.09.2017;

в) 35% від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п. 1.4. даного договору - до 20.10.2017.

У випадку зростання курсу продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар у порівнянні з курсом продажу євро до гривні, на день укладення даного договору, позивач за первісним позовом зобов`язується оплатити відповідачу за первісним позовом проіндексовану суму відповідного платежу.

Сторони погодили, що зміна загальної ціни товару в гривні у зв`язку із зростанням курсу продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар у порівнянні з курсом продажу євро до гривні, на день укладення даного договору, відбувається автоматично та не потребує укладання додаткових угод до даного договору, при цьому оплати, здійсненні ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" за даним договором вважаються здійсненими з використанням наступної формули: ПСП =(К2/К1)хСПП, де ПСП – проіндексована сума платежу за договором, грн.; К1 - курс продажу євро по відношенню до гривні на день укладання відповідного договору; К2 - курс продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар; СПП - сума поточного платежу за договором, грн.

Як встановлено судом та підтверджено (не заперечено) сторонами, предметом договору поставки та договору оренди є одні і ті ж трактори.

Умови вищезазначених договорів поставки та оренди, як стверджує позивач за первісним позовом, є удаваними та мають на меті приховання іншого правочину, а саме фінансового лізингу.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що на момент укладення спірних договорів поставки і оренди, ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" не було фінансовою установою, також, відповідача за первісним позовом не було включено до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що є підставою для визнання договору поставки та договору оренди недійсними.

Правові наслідки удаваного правочину встановлені приписами статті 235 Цивільного кодексу України, згідно з якою удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один – удаваний, а інший – той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (ст. 235 ЦК України).

При цьому, для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати іншій правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В свою чергу ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 292 ГК України встановлено, що лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу – це договір, згідно з яким лізингодавець зобов`язується придбати у власність у продавця (постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно п.п. 4 та 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Фінансові активи – кошти, цінні папери, боргові зобов`язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

В свою чергу, Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 22.01.2004р. за №21 передбачає, що фінансова послуга з фінансового лізингу (послуга з фінансового лізингу) – операції з фінансовими активами, які полягають в набутті юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) на підставі договору фінансового лізингу.

Таким чином, фінансовим лізингом є тільки непрямий лізинг, коли лізингодавець зобов`язується придбати у власність у продавця (постачальника) майно відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій та умов і передати це майно у користування лізингоодержувачу. Прямий же лізинг, тобто договір лізингу, згідно з яким лізингодавець передає або зобов`язується передати лізингоодержувачу в користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, не регулюється положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", а регулюється положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами в договорі оренди №24 від 12.07.2017р. та договорі поставки №252/Т від 12.07.2017р. відсутні посилання на домовленість про придбання тракторів у продавця (постачальника) відповідно до встановлених ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 специфікацій та умов. Доказів, які б підтверджували наявність таких домовленостей (попередні угоди, листування тощо) між сторонами матеріали справи не містять.

Трактор - № НОМЕР_3 на момент укладення договорів поставки та оренди вже був на складі ПрАТ "Волинська Фондова Компанія", що підтверджується самим договором поставки №252/Т від 12.07.2017р. та митною декларацією №UA205090/2017/016714 від 31.05.2017р. Право власності на зазначений трактор перейшло до відповідача за первісним позовом 05.05.2017р., що підтверджується інвойсом №5203028462 від 05.05.2017, п. 7.2 договору поставки обладнання №4VFK-4М-2015 від 16.12.2015р., укладеного між ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" та компанією AGCO INTERNATIONAL GmbH та додатком до зазначеного договору №1.22 від 05.05.2017р.

Інший трактор - № НОМЕР_5 також не придбавався по заявці та специфікації ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , він був замовлений ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" в компанії AGCO INTERNATIONAL GmbH 22 травня 2017 року, тобто, задовго до укладення спірних договорів, відповідно до замовлення №1000928, та поставлений Відповідачу за первісним позовом відповідно до інвойсу №5203033256 від 27.07.2017р. Зазначене також підтверджується листом виробника Товару компанії AGCO INTERNATIONAL GmbH від 10.03.2020 року. Право власності на зазначений трактор перейшло до Відповідача за первісним позовом 27.07.2017р., що підтверджується інвойсом №5203033256 від 27.07.2017р., п. 7.2 договору поставки обладнання №4VFK-4М-2015 від 16.12.2015р., укладеного між ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" та компанією AGCO INTERNATIONAL GmbH, додатком до зазначеного договору №1.23 від 27.07.2017р.

Щодо тверджень ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 про те, що на момент підписання договору поставки та договору оренди у ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" було відсутнє необхідне для укладення відповідних договорів право власності на товар, то суд зазначає, що ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Пунктами 1.6, 1.7, 1.8 договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. передбачено, що трактор с/г МF7722 Dyna- 6 в компл. (2017) № НОМЕР_1 наявний на складі ПрАТ "Волинська Фондова Компанія"; трактор с/г МF7722 Dyna-6 в компл. (2017) прибуває на склад ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" до 28.07.2017р. Таким чином, договір поставки укладений з дотриманням вимог ст. 656 ЦК України. Крім того право власності на трактори, що є предметом договору поставки, набуті Відповідачем за первісним позовом у власність 05.05.2017р. та відповідно 27.07.2017р., тобто до настання обов`язку ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" (продавця) здійснити поставку зазначених тракторів.

Відповідно до ч.ч. 2 та 6 ст. 283 ГК України, у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 761 ЦК України, встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до п. 4.1 укладеного між сторонами договору оренди №24 від 12.07.2017р., даний договір вступає в дію з моменту підписання та передачі майна за актом приймання-передачі. Передача трактора с/г MF7722 Dyna-6 в компл (2017) №VKKMX66ETHB111014 було здійснено відповідно до акту прийому-передачі майна в оренду від 14.07.2017 року, а передача трактора с/г MF7722 Dyna-6 в компл. (2017) №VKKMX66ETHB161010 – відповідно до акту прийому-передачі майна в оренду від 01.08.2017 року. Дати вказаних актів свідчать про те, що майно в оренду було передано після набуття Орендодавцем – ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" права власності на зазначені трактори, згідно з інвойсами №5203028462 від 05.05.2017р., №5203033256 від 27.07.2017р. та випуску зазначених тракторів у вільний обіг на території України згідно з митними деклараціями №UA205090/2017/016714 від 31.05.2017р. та №UA205090/2017/028845 від 31.07.2017р.

Враховуючи зазначене вище суд вважає, що твердження позивача за первісним позовом про те, що на відміну від договорів поставки та оренди, договір фінансового лізингу передбачає можливість його укладення до того, як право власності на відповідний товар буде набуте лізингодавцем, не заслуговує на увагу, оскільки договір поставки та договір оренди можуть бути укладені на майно, яке є у продавця/орендодавця на момент укладення договору або буде придбане, набуте продавцем/орендодавцем, у майбутньому.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. №694 "Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів", яка визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснення інших заходів, пов`язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, власники, крім суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов`язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Тобто виходячи з зазначеної норми, спочатку суб`єкт господарювання має набути право власності на відповідну машину, а вже після цього здійснювати її реєстрацію.

Підпунктом 5 пункту 8 визначеного Порядку передбачено, що суб`єкт господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю машинами, що включений до електронного реєстру суб`єктів господарювання, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, держателем якого є Держпродспоживслужба, може їх не реєструвати за умови оформлення в установленому порядку актів прийняття-передачі (додаток 1) (якщо це стосується підприємства-виробника) або договорів купівлі-продажу (якщо це стосується іншого суб`єкта господарювання). Такі суб`єкти під час продажу машин видають власникові номерний знак "Транзит" (додаток 3), строк дії якого становить 10 діб.

Судом встановлено, що ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" є суб`єктом господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю машинами, що включений до електронного реєстру суб`єктів господарювання, що підтверджується Реєстраційним повідомленням від 24.01.2013 року №514/9/2-13.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки обладнання №4VFK-4М-2015 від 16.12.2015р., укладеного між ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" та компанією AGCO INTERNATIONAL GmbH, право власності на обладнання переходить від Продавця до Покупця з моменту, коли поставка Обладнання рахується виконаною у відповідності з термінами Інкотермс 2000, вказаними у відповідних Додатках до даного Договору. Додатки до даного Договору №1.22 від 05.05.2017р. та №1.23 від 27.07.2017р. передбачають умови поставки Обладнання - FCA Allone, Франція до 19.05.2017р. по трактору № НОМЕР_3 та до 04.08.2017р. по трактору № НОМЕР_5 та умови оплати тракторів протягом 90 днів після виставлення інвойсу на них.

Правила ICC з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі (офіційний переклад на українську мову Інкотермс 2010 Міжнародної торгової палати), передбачають, що поставка на умовах FCA вважається здійсненою а) коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є площі продавця, б) у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем на транспортному засобі продавця готовим до розвантаження.

Інвойс (англ. invoice), рахунок (англ. bill), рахунок-фактура (нім. Rechnung) чи накладна (рос. накладная) - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Виписка інвойсу свідчить про те, що товар чи послугу вже надано покупцеві відповідно до умов поставки, тож у покупця з`являється обов`язок оплати цього товару чи послуги. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D1%81)

В інвойсі №5203028462 від 05.05.2017 на трактор №VKKMX66ETHB111014 та інвойсі №5203033256 від 27.07.2017р. на трактор № НОМЕР_5 вказано, що дата відвантаження відповідає даті накладної (інвойсу).

Таким чином, право власності на трактор № НОМЕР_3 виникло у ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" 05.05.2017р. згідно з інвойсом №5203028462 від 05.05.2017р., а право власності на трактор № НОМЕР_5 виникло у ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" 27.07.2017р. згідно з інвойсом №5203033256 від 27.07.2017р.

Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. №694 регламентує процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та не пов`язує момент реєстрації тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів у відповідних органах із набуттям особою права власності на них.

За таких обставин судом не прийнято до уваги посилання ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на те, що договір поставки №252/Т та договір оренди №24 були укладені 12.07.2017 року, тоді як свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 на трактори передані в оренду та визначені предметом договору поставки, датовані 22.11.2017 року, оскільки відомча реєстрація не впливає на набуття особою права власності на зазначені трактори.

Аналогічну правову позицію наведено в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі №910/4924/18.

Крім того в позивача за первісним позовом, як в орендаря за договором оренди, не було жодних претензій до орендодавця – ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" стосовно передачі свідоцтв про реєстрацію машини після 22.11.2017 року, оскільки акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з моменту передачі майна в оренду по 30.11.2018 року підписані з боку орендаря без будь-яких зауважень, орендна плата за вказаний період орендарем ПрАТ "ВФК" оплачена, що підтверджується карточкою рахунку 361 за 01.01.2017-24.02.2020 по договору оренди №24 від 12.07.2017 року по ФГ "Західний Буг".

Умовами п. 1.12. договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. передбачено, що у випадку своєчасного здійснення платежів за ним (кінцевий строк оплати по договору поставки до 20.10.2017р.) загальна ціна товару за даним договором зменшується на 96,2% від загальної суми сплаченої орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Тобто положення п. 1.12. договору поставки свідчить про відсутність лізингових платежів, оскільки за умови дотримання покупцем графіку платежів, що передбачені договором поставки, ціна товару по договору поставки зменшується практично на весь розмір сплаченої орендної плати (на 96,2%). Отже умови п.1.12. договору поставки виконують стимулюючу функцію спрямовану на своєчасне здійснення ФГ "Західний Буг" платежів за ним. За таких обставин, твердження позивача за первісними позовом про те, що в даному випадку відбувається зарахування орендної плати в якості оплати за товар, що за своєю природою є лізинговим платежем, на думку суду, є необґрунтованим.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що за договором поставки, окрім ціни товару позивачем за первісним позовом здійснювалися будь-які інші платежі, або підтверджували те, що по договору оренди ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 були оплачені ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" будь-які інші платежі, окрім орендної плати.

Однією з ознак фінансового лізингу є те, що майно передається лізингоотримувачу в користування на строк не менше одного року.

Судом засвідчується, що пунктом п. 4.1. укладеного між сторонами у справі договору оренди передбачено, що він укладений терміном на 1 місяць з можливістю його пролонгації, якщо жодна із сторін за 3 дні до закінчення строку даного договору не повідомить іншу про бажання його розірвати або внести до нього зміни. За умови дотримання сторонами своїх зобов`язань за спірними договорами трактори мали перебувати в оренді позивача за первісним позовом не більше 4 місяців. Після здійснення позивачем за первісним позовом повної оплати товару, ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" повинна була оформити перехід права власності на трактори на позивача за первісним позовом, при цьому суд виходить із того, що згідно з ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Тому, на переконання суду, встановлення в договорі оренди терміну оренди 1 місяць з можливістю його пролонгації не є підтвердженням того, що сторони за ним домовилися укласти договір оренди терміном не менше 1 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Згідно з ст. 806 ЦК України, 292 ГК України, Закону України "Про фінансовий лізинг" до істотних умов договору фінансового лізингу не відноситься викуп предмету лізингу лізингоодержувачем в лізингодавця.

Статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частинами 2 та 3 статті 806 Цивільного кодексу України, встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Отже, до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг". Положення про купівлю-продаж та поставку застосовуються до відносин пов`язаних з фінансовим лізингом, в тому контексті, що лізингодавець зобов`язується придбати у власність у продавця (постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій.

За таких обставин, на думку суду, заявлення позивачем за первісним позовом вимоги про визнання недійсним договору поставки, як такого, що поряд з договором оренди приховує укладення договору фінансового лізингу є необґрунтованим. Оскільки договір поставки є самостійним договором, який не має відношення до фінансового лізингу. Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу – це договір, згідно з яким лізингодавець зобов`язується придбати у власність у продавця (постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі). Таким чином, за договором фінансового лізингу майно передається в користування, а питання про викуп лізингоодержувачем предмету лізингу належить до окремих правовідносин, що можуть виникнути між сторонами, а можуть і не виникнути в залежності від їх домовленостей. Відтак договір оренди може приховувати укладення договору фінансового лізингу, але ніяк не можуть два договори (поставки та оренди) приховувати укладення договору фінансового лізингу, оскільки, як зазначалося вище, предметом договору фінансового лізингу не є поставка предмету лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу, а є передача предмета лізингу лізингоотримувачу в користування.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. При цьому, за змістом ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що при укладенні договору поставки та договору оренди сторони мали намір створити правові наслідки в тому вигляді, в якому вони були закріплені в умовах договорів, що спростовує посилання Позивача за первісним позовом про те, що сторони укладали та виконували спірні договори з метою приховання договору фінансового лізингу. Зокрема по договору оренди майно фактично було передано ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 в оренду, що підтверджується актами приймання-передачі від 14.07.2017 року та від 01.08.2017 року, товарно-транспортними накладними №П393 від 14.07.2017 року та №000000208 від 01.08.2017 року; відповідач за первісним позовом протягом всього періоду оренди виставляв акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти здачі-приймання робіт за період з моменту передачі майна в оренду до 30.11.2018 року підписані з боку орендаря – позивача за первісним позовом, крім того ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 сплатило за договором оренди орендні платежі на загальну суму 305 000 грн., що підтверджується карточкою рахунку 361 за 01.01.2017-24.02.2020 по договору оренди №24 від 12.07.2017 року по ФГ "Західний Буг". По договору поставки ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 за період з 23.08.2017 року по 01.02.2019 року провело оплати на загальну суму 2 996 017,60 грн., що підтверджується реєстром оплат та виписаних розхідних накладних по контрагенту ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 по договору поставки №252/Т від 12.07.2020 року станом на 30.03.2020 року. Тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних договору поставки та договору оренди.

Окрім того, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в справі №910/9817/19 від 20.08.2020 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Проте в даній справі судом не встановлено, які цивільні права позивача за первісним позовом було порушено укладеними між сторонами договором поставки та договором оренди.

Крім того судом засвідчується недоведеність належними та допустимими доказами позивачем за первісним позовом наявності спільної мети двох сторін приховати правочин фінансового лізингу.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року по справі №904/3315/18, "однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Так, принцип добросовісності – це загально правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі -"non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" – однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року по справі №390/34/17.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що дії ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 у відносинах з ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" по договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. та договору оренди №24 від 12.07.2017р. є результатом його недобросовісної поведінки, як учасника ділового обороту, оскільки ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 визнавало та виконувало свої зобов`язання по визначених договорах, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а лише після пред`явлення ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" позову про стягнення заборгованості за договором поставки та незважаючи на користування тракторами протягом більше як 1,5 роки, заявило зустрічний позов про визнання договору поставки та договору оренди удаваними (справа №903/154/19). Пізніше ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 пред`явило даний позов про визнання договору поставки та договору оренди недійсними. Така поведінка є свідченням наявності мети уникнути оплати вартості товару та орендної плати, незважаючи на використання переданих в оренду тракторів у своїй господарській діяльності протягом тривалого часу та належним виконанням ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" взятих на себе за зазначеними договорами зобов`язань. На думку суду, такі дії ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 не відповідають таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність та справедливість.

Стосовно заявлених ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" до ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог щодо стягнення 2 772 299,17 грн., в тому числі 2 526 438,29 грн. заборгованості по оплаті отриманого згідно договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. товару (тракторів) та 245 860,88 грн. 3% річних, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, судом засвідчуються наступні обставини:

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.07.2017р. між Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" та Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 було укладено договір поставки №252/Т.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки відповідач за первісним позовом зобов`язався передати у власність, а позивач за первісним позовом прийняти і оплатити наступний товар: трактор с/г МР7722 Dуnа-6 в компл.(2017) №VККМХ66ЕТНВ111014 в кількості 1 штука; трактор с/г МР7722 Dуnа-6 в компл.(2017) в кількості 1 штука.

У п. 1.2 договору сторони визначили, що загальна ціна товару на день укладення договору – 5 236 017 грн. 60 коп., що становить 176 000,00 євро за максимальним середнім міжбанківським курсом продажу євро до гривні за 12.07.2017р.

Згідно із п. 1.3 договору погоджено форму, порядок та термін оплати за товар:

а) 30% від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п. 1.4. даного договору до 10.08.2017;

б) 35% від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п. 1.4. даного договору до 20.09.2017;

в) 35% від загальної ціни товару, в гривнях на день укладення даного договору, з урахуванням вимог п. 1.4. даного договору - до 20.10.2017.

У випадку зростання курсу продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар у порівнянні з курсом продажу євро до гривні, на день укладення даного договору, покупець зобов`язується оплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу, яка визначається за наступною формулою. ПСП =(К2/К1)хСПП, де ПСП - проіндексована сума платежу за договором, грн.; К1 - курс продажу євро по відношенню до гривні на день укладання відповідного договору; К2 - курс продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар; СПП - сума поточного платежу за договором, грн.

Сторони погодили, що зміна загальної ціни товару в гривні у зв`язку із зростанням курсу продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар у порівнянні з курсом продажу євро до гривні, на день укладення даного договору, відбувається автоматично та не потребує укладання додаткових угод до даного договору, при цьому оплати здійсненні покупцем продавцю за даним договором вважаються здійсненими з використанням зазначеної вище формули. Сторони досягли домовленості, що у випадку зниження курсу продажу євро по відношенню до гривні на день, що передує дню здійснення оплати за товар у порівнянні з курсом продажу євро до гривні, на день укладення даного договору, ціна за товар не змінюється (п. 1.4. договору)

Відповідно до п. 1.8 договору право власності на товар переходить до відповідача за первісним позовом після здійснення повної оплати вартості товару згідно з умовами договору та передачі позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом товару за видатковою накладною.

У випадках передбачених даним договором, відповідальність сторін визначається відповідно до чинного законодавства. (п. 2.7. договору)

Відповідно до п. 3.1. договору вказано, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Термін дії договору встановлюється до повного виконання сторонами свої зобов`язань за даним договором. (п. 7.1 договору).

Позивач за первісним позовом на виконання умов договору поставки №252/Т від 12.07.2017р. у період з 07.05.2018р. по 01.02.2019р. перерахував відповідачу за первісним позовом кошти на загальну суму 2 996 017 грн. 60 коп., що становить 95 050,10 Євро та підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях: "за трактори зг. дог. 252/Т від 12/07/17".

Судом встановлено, що сторони узгодили порядок оплати за товар у формі попередньої оплати, останній платіж згідно з п. 1.3 договору повинен був бути здійснений відповідачем за зустрічним позовом до 20.10.2017р.

Судом також встановлено, що останній платіж згідно з договором поставки №252/Т від 12.07.2017р. Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 було здійснено 01.02.2019р.

Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 531 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Укладеним між сторонами договором поставки не передбачено заборони на дострокове виконання боржником своїх зобов`язань з поставки товару.

ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" здійснило поставку товару за договором поставки ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича по видатковій накладній №350 від 25.02.2020р. Судом встановлено, що товар за договором поставки на момент складання вищезазначеної видаткової накладної перебував у володінні та користуванні ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на підставі договору оренди №24 від 12.07.2017р., укладеному між ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 (Орендар) та ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" (Орендодавець), актів приймання-передачі майна в оренду від 14.07.2017р. та від 01.08.2017р., товарно-транспортних накладних №П393 від 14.07.2017р., №000000208 від 01.08.2017р.

Видаткова накладна №350 від 25.02.2020р. була відправлена відповідачу за зустрічним позовом разом з супровідним листом вих. №90 від 25.02.2020р., із пропозицією протягом 7 календарних днів з моменту отримання видаткової накладної, підписати її з свого боку та повернути один примірник ПрАТ "Волинська Фондова Компанія". Лист вих. №90 від 25.02.2020р. з додатками (видатковою накладною №350 від 25.02.2020р. в 2 екз.) був отриманий позивачем за первісним позовом 03.03.2020р., однак, ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 в той же час зазначену видаткову накладну не підписав та не заявив про відмову від прийняття товару,

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Пунктом 1.7. договору поставки від 12.07.2017р. передбачено, що товар постачається продавцем покупцю на умовах СРТ відповідно до Інкотермс 2010 – 44771, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н.,с. Кладнів, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надходження повної оплати товару та прибуття товару на склад продавця (трактор № НОМЕР_8 прибув на склад продавця - 31.05.2017р., а трактор № НОМЕР_9 прибув на склад продавця – 31.07.2017р.).

Таким чином, виходячи з умов укладеного між сторонами договору поставки, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Як зазначалося вище, на момент складання вищезазначеної видаткової накладної трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMХ66ЕTHB111014 та трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMХ66ЕTHB111010 вже були вручені покупцю – ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на підставі актів приймання-передачі майна в оренду від 14.07.2017р. та від 01.08.2017р., товарно-транспортних накладних №П393 від 14.07.2017р. та №000000208 від 01.08.2017р. В актах приймання-передачі майна в оренду зафіксовано, що трактори на момент передачі нові, повністю комплектні та перебувають у технічно-справному стані, місце передачі тракторів згідно з актами приймання-передачі майна в оренду: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н., с. Кладнів.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 690 ЦК України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв`язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Пунктом 3.1. договору поставки від 12.07.2017р. №252/Т сторонами визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень.

Таким чином, отримавши повідомлення від ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" про передачу товару у власність, покупець був зобов`язаний здійснити його приймання по кількості та якості, перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю про них.

Згідно з ч. 5 ст. 205 та ст. 202 ЦК України, у випадках встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може визначатися її мовчанням. Правочином є діє особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд вважає, що оскільки покупцем не було заявлено про наявність в товарі будь-яких недоліків по кількості чи якості товару, про відмову від прийняття товару, а також про місце та умови його зберігання, тому товар за договором поставки, а саме – трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMХ66ЕTHB111014 та трактор для сільськогосподарських робіт MF7722 Dyna-6 Efficient Tier 3 в комплекті серійний №VKKMХ66ЕTHB111010 є належним чином поставленим продавцем покупцю.

Окрім того правовою позицією Верховного Суду, зокрема по справі №905/102/17 (п. 28.3), встановлено, що відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживати правом в інших формах. Отже, сторона договору поставки, яка прийняла поставлений товар на виконання такого договору, не повідомивши протилежну сторону про прийняття товару на відповідальне зберігання, не вправі відмовитись від виконання зобов`язань з розрахунку за отриманий товар, незважаючи на те, що умовами договору поставки передбачалась 100% передоплата товару, оскільки протилежне матиме наслідки зловживання правом з боку одержувача товару.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Тобто видаткова накладна, як первинний документ, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, вона містить відомості про господарську операцію. Тому не заслуговує на увагу твердження позивача за первісним позовом, що видаткова накладна фіксує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова по справі №914/2267/18 від 29.11.2019р.) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного Товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про обставини здійснення постачання товару.

Тому та обставина, що видаткова накладна не підписана з боку ФГ "Західний Буг" не має визначального значення, оскільки внаслідок постачання товару, що відбулося згідно з видатковою накладною №350 від 25.02.2020р. відбувся реальний рух активів, зокрема ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" припинило нараховувати ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 оренду плату за договором оренди №24 від 12.07.2017р. та, відповідно, складати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по даному договору оренди, що підтверджується довідкою №240 від 19.05.2020р. та карточкою рахунку 361 за період з 01.01.2017р. по 19.05.2020р.

Внаслідок постачання товару по видатковій накладній №350 від 25.02.2020р. ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" в строки, передбачені чинним законодавством, було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №306 від 25.02.2020р., що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.03.2020р.

На вказану податкову накладну було здійснено посилання відповідачем/позивачем за зустрічним позовом у відзиві на позову заяву та існування останньої не було спростовано позивачем/відповідачем за зустрічним позовом.

Згідно зі ст.198.6. Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Платник податку має право включити податкові накладні до податкового кредиту протягом 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Відповідно до частин 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, в сукупності з видатковою накладною податкова накладна ПрАТ "Волинська Фондова Компанія", яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, свідчать про передачу товару позивачу/відповідачу за зустрічним позовом.

Крім того, судом приймається до уваги, що зі сторони ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 не надходило будь-яких заперечень стосовно не нарахування орендодавцем орендної плати за період починаючи з 25.02.2020р., також ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 не було повідомлено продавця про відмову від прийняття товару, а також про місце та умови його зберігання, також не було заявлено про наявність в товарі будь яких недоліків по кількості чи якості.

Посилання ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на те, що ним не було надано довіреність на отримання товару, як передбачено умовами п. 1.8 договору поставки, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником підприємства вказано Юнака Миколу Петровича, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи – не вказані. Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Згідно з ч. 1 та 3 ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В видатковій накладній №350 від 25 лютого 2020 року передбачено, що з боку ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 вона мала підписуватися керівником господарства ОСОБА_2 , який діє від імені підприємства без доручення. Крім того, на момент виписки даної видаткової накладної товар фактично знаходився у ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 , що позивачем за первісним позовом визнавалося в процесі розгляду даної справи, тому не має потреби перевіряти повноваження представника ФГ "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича на отримання товару за договором поставки.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що збіг в одній особі орендаря за договором оренди №24 від 12.07.2017р. та покупця за договором поставки №252/Т від 12.07.2017р. не припиняє зобов`язання продавця передати визначений договором товар покупцеві. При цьому ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду в справі №911/634/19 від 12.12.2019р.

Судом засвідчується, що справа на яку посилається позивач за первісним позовом містить ряд відмінностей по фабулі, зокрема по справі №911/634/19 в договорі поставки передбачена обов`язковість підписання між сторонами акту приймання-передачі та цей акт не було надано продавцем покупцю. Крім того, по справі №911/634/19 с/г техніка перебувала у володінні ФГ "Ніна" на підставі договору зберігання №Н-015ОП-17 від 20.06.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності. Ст. 948 ЦК України встановлено обов`язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Ст. 949 ЦК України передбачено обов`язок зберігача повернути річ, яка була передана на зберігання.

По справі, що перебуває на розгляді суду, товар перебував у позивача за первісним позовом на підставі договору оренди, відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В свою чергу ч. 1 ст. 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Тобто, суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом, що згідно з ч. 1 ст. 770 ЦК України, під час дії договору оренди орендодавець вправі продати орендоване майно і до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Договір оренди, укладений між ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" та ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 не передбачав такої умови, що у випадку продажу наймодавцем речі, договір оренди припиняється. Отже, продаж орендованого майна не створює обов`язку ні для орендаря, ні для орендодавця повернути/прийняти майно з оренди.

Як встановлено судом, відповідачем за первісним позов здійснено поставку товару, тому строк виконання позивачем за первісним позовом обов`язку із сплати коштів за товар згідно з договором поставки настав, а обставини, які б свідчили про відсутність підстав для звільнення останнього від його виконання, відсутні.

Згідно з умовами договору поставки загальна ціна тракторів становить 176 000,00 Євро. Позивачем за первісним позовом здійснено оплату по договору поставки у розмірі 2 996 017,60 грн, що згідно з умовами Договору поставки становить 95 050,10 Євро. Таким чином, сума заборгованості ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 перед ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" становить 80 949,90 Євро, що станом на 31.03.2020 року складало 2 526 438,29 грн. за максимальним середнім міжбанківським курсом (продажу) євро до гривні 31,2099 грн. станом на день, що передує дню нарахування (30.03.2020 року).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом відповідно до договору поставки №252/Т від 12.07.2017 станом на 31.03.2020р. складає 2 526 438,29 грн., що становить 80 949,90 євро за максимальним середнім міжбанківським курсом (продажу) євро до гривні станом на 30.03.2020р. (31,2099 грн. за 1 євро) підтверджена матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Судом також засвідчується та обставина, що ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 суму основного боргу не оспорено та не спростовано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.п.1.3. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" передбачено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

В п.п.1.7. п. 1 зазначеної постанови засвідчено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом також просить стягнути з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" 245 860,88 грн. 3 % річних за період з 11 серпня 2017 року по 31 березня 2020 року, нарахованих на суму простроченої оплати з урахуванням строків, встановлених в договорі платежів та здійснених Позивачем за первісним позовом оплат.

За змістом стст.524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника щодо такої сплати.

Оскільки трактори за договором поставки №252/Т від 12.07.2017 року були поставлені ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 згідно з видатковою накладною №350 від 25.02.2020 року, яку ФГ "Західний Буг" отримав 03.03.2020р., тому саме з врахуванням цього моменту в ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 виник обов`язок щодо оплати за дані трактори, то відповідно 3% річних підлягають нарахуванню за період з 04.03.2020 року по 31.03.2020 року із встановлених судом та наведених позивачем за зустрічним позовом сум основної заборгованості у розрахунку 3% річних. Тому, на думку суду, з відповідача за зустрічним позовом на користь ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" в силу ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних в розмірі 5 596,58 грн. за період з 04.03.2020р. по 31.03.2020р.

Відтак, в задоволенні позову на суму стягнення з ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" 240 264,30 грн. трьох процентів річних слід відмовити, зокрема, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

При цьому судом засвідчується, що відповідачем за зустрічним позовом контррозрахунку 3% річних суду надано не було, розрахунків позивача за зустрічним позовом не оспорено.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що останньою покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладається на позивача.

Враховуючи прийняття судом рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду (сплата судового збору), котрі поніс позивач за первісним позовом, слід залишити за Фермерським господарством "Західний Буг" ОСОБА_1 .

Стосовно клопотання представників позивача/відповідача за зустрічним позовом про вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд засвідчує, що у відповідності до положень ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат, з огляду на що суд приходить до висновку про необхідність призначення судового засідання для вирішення клопотання Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на 16 листопада 2020 року на 09:00год.

При цьому, позивачу/відповідачу за зустрічним позовом судом було встановлено строк до 09.11.2020 року для подання ним суду доказів щодо розміру, понесених ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, враховуючи прийняття судом рішення про часткове задоволення зустрічного позову, судові витрати Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія", пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач за зустрічним позовом, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України за рахунок Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 у розмірі 37 980,52 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зустрічній позовній заяві, відзиві на позовну заяву, заяві про стягнення судових витрат Вих.№121 від 03.11.2020р. відповідач/позивач за зустрічним позовом засвідчив, що Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 210 000,00грн., які останній просив відшкодувати відповідачу/позивачу за зустрічним позовом за рахунок позивача/відповідача за зустрічним позовом.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача/позивача за зустрічним позовом був заперечений позивачем/відповідачем за зустрічним позовом.

Клопотання позивача/відповідача за зустрічним позовом вмотивовано тим, що заявлений розмір відшкодувань судових витрат є неспівмірним, тобто завищеним порівняно з ціною позову та складністю справи, не відповідає критерію пропорційності та розумності, а виконані адвокатом роботи необхідні для надання правничої допомоги по даній справі не відповідають заявленій сумі.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат – це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зауважує, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяви про стягнення судових витрат Вих.№121 від 03.11.2020р. відповідач/позивач за зустрічним позовом просить стягнути з позивача/відповідача за зустрічним позовом 210 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/131/20 та які складаються з: 120 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" у зв`язку з розглядом первісного позову та 90 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПрАТ "Волинська Фондова Компанія" у зв`язку з розглядом зустрічного позову в суді.

В підтвердження надання адвокатом Дзюрило Анастасією Ростиславівною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007р., довіреність №965/1 від 06.11.2019р.) Приватному акціонерному товариству "Волинська Фондова Компанія" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи № 903/131/20 відповідачем/позивачем за зустрічним позовом надано: копії договору про надання правничої допомоги №22/06/18 від 22.06.2018р. з додатковими угодами №10 від 02.12.2019р., №12 від 20.03.2020р., №12/1 від 20.03.2020р., калькуляцію вартості надання послуг професійної правничої допомоги №22 від 30.10.2020р., акту №22 про надання послуг професійної правничої допомоги від 30.10.2020р. та платіжні доручення №000048266 від 02.11.2020р. на суму 63 000,00грн. з призначенням платежу: "Оплата правничої допомоги згідно з Дод.угодою №12/1 від 20.03.2020, без ПДВ", №000048265 від 02.11.2020р. на суму 84 000,00грн. з призначенням платежу: "Оплата правничої допомоги згідно з Дод.угодою №12 від 20.03.2020, без ПДВ".

Дослідивши надані позивачем докази, суд бере до уваги, що 22.06.2018р. між Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" та Приватним акціонерним товариством "Волинська Фондова Компанія" (клієнт) було укладено договір №22/06/18 про надання правничої допомоги, згідно умов п.п.1.1.-1.2. котрого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язується сплатити бюро гонорар за надання професійної правничої допомоги, який визначається окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Дія договору встановлюється сторонами до 31.12.2019р. (п. 4.2. договору).

Згідно Додаткової угоди №10 від 02.12.2019р. до договору №22/06/18 про надання правничої допомоги сторони погодили викласти п. 4.2. договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. у наступній редакції: "Дія договору встановлюється сторонами до 31.12.2021р.".

У відповідності до Додаткової угоди №12 від 20.03.2020р. до договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. сторони погодили, що правнича допомога, з питань визначених у цій Додатковій угоді, є оплатною та її вартість (гонорар) становить 120 000,00грн. за надання правничої допомоги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді Волинської області при розгляді справи №903/131/20 за позовною заявою Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, в тому числі аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовку відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, процесуальних заяв, клопотань та заперечень, представництво інтересів в суді та вчинення будь-яких інших дій, що на думку Адвокатського бюро, є необхідними для належного захисту інтересів Клієнта. Оплата правничої допомоги здійснюється до 30.11.2020р. шляхом перерахування Клієнтом на поточний рахунок Бюро.

Відповідно до Додаткової угоди №12/1 від 20.03.2020р. до договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. сторони погодили, що правнича допомога, з питань визначених у цій Додатковій угоді, є оплатною та її вартість (гонорар) становить 90 000,00грн. за надання правничої допомоги щодо представництва інтересів клієнта у Господарському суді Волинської області при розгляді справи №903/131/20 при поданні зустрічного позову до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в тому числі аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовку відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті справи, процесуальних заяв, клопотань та заперечень, представництво інтересів в суді та вчинення будь-яких інших дій, що на думку Адвокатського бюро, є необхідними для належного захисту інтересів Клієнта. Оплата правничої допомоги здійснюється до 30.11.2020р. шляхом перерахування Клієнтом на поточний рахунок Бюро.

Згідно Калькуляції вартості надання послуг професійної правничої допомоги №22 по Додатковій угоді №12 від 20.03.2020 та по Додатковій угоді №12/1 від 20.03.2020 до Договору №22/06/18 про надання правничої допомоги від 22.06.2018р. по справі №903/131/20 вартість послуг складає: вивчення та правовий аналіз позовної заяви Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними від 17.02.2020р. – 5 годин вартістю 20 000,00грн. (з розрахунку 4 000грн./год.), підготовка відзиву на позовну заяву вих.№62 від 02.04.2020 (в т.ч. ознайомлення із матеріалами справи, аналіз чинного законодавства, збір та подання доказів і т.п.) – 8 годин вартістю 40 000,00грн. (з розрахунку 5 000грн./год.), підготовка та подання зустрічного позову про стягнення заборгованості вих.№63 від 02.04.2020 (в т.ч. ознайомлення із матеріалами справи, аналіз чинного законодавства, збір та подання доказів і т.п.) – 10 годин вартістю 50 000,00грн. (з розрахунку 5 000грн./год.), вивчення та правовий аналіз відзиву ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на зустрічний позов від 21.04.2020р.– 5 годин вартістю 20 000,00грн. (з розрахунку 4 000грн./год.), підготовка та подання відповіді на відзив вих.№101 від 09.09.2020р. (в т.ч. аналіз законодавства та наявної судової практики, збір та подання доказів і т.п.) - 8 годин вартістю 40 000,00грн. (з розрахунку 5 000грн./год.), представництво інтересів позивача у суді - 4 години вартістю 40 000,00грн. (з розрахунку 10 000грн./год.).

Згідно Акту №22 про надання послуг професійної правничої допомоги від 30.10.2020р., підписаного сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 210 000,00грн. та включає в себе: вивчення та правовий аналіз позовної заяви Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними від 17.02.2020р. – 5 годин вартістю 20 000,00грн. (з розрахунку 4 000грн./год.), підготовка відзиву на позовну заяву вих.№62 від 02.04.2020 (в т.ч. ознайомлення із матеріалами справи, аналіз чинного законодавства, збір та подання доказів і т.п.) – 8 годин вартістю 40 000,00грн. (з розрахунку 5 000грн./год.), підготовка та подання зустрічного позову про стягнення заборгованості вих.№63 від 02.04.2020 (в т.ч. ознайомлення із матеріалами справи, аналіз чинного законодавства, збір та подання доказів і т.п.) – 10 годин вартістю 50 000,00грн. (з розрахунку 5 000грн./год.), вивчення та правовий аналіз відзиву ФГ "Західний Буг" ОСОБА_1 на зустрічний позов від 21.04.2020р.– 5 годин вартістю 20 000,00грн. (з розрахунку 4 000грн./год.), підготовка та подання відповіді на відзив вих.№101 від 09.09.2020р. (в т.ч. аналіз законодавства та наявної судової практики, збір та подання доказів і т.п.) - 8 годин вартістю 40 000,00грн. (з розрахунку 5 000грн./год.), представництво інтересів позивача у суді - 4 години вартістю 40 000,00грн. (з розрахунку 10 000грн./год.).

Згідно платіжного доручення №000048266 від 02.11.2020р. Приватне акціонерне товариство "Волинська Фондова Компанія" здійснило оплату Адвокатському бюро "Дзюрило Анастасії" наданих послуг в розмірі 63 000,00грн. з призначенням платежу: "Оплата правничої допомоги згідно з Дод.угодою №12/1 від 20.03.2020, без ПДВ".

Згідно платіжного доручення №000048265 від 02.11.2020р. Приватне акціонерне товариство "Волинська Фондова Компанія" здійснило оплату Адвокатському бюро "Дзюрило Анастасії" наданих послуг в розмірі 84 000,00грн. з призначенням платежу: "Оплата правничої допомоги згідно з Дод.угодою №12 від 20.03.2020, без ПДВ".

Згідно Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Дзюрило Анастасія Ростиславівна (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №330 від 24.04.2007р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському бюро "Дзюрило Анастасії".

Враховуючи вказане, відповідачем/позивачем за зустрічним позовом згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення ним витрат в розмірі 210 000,00 грн. на надання адвокатом Дзюрило А.Р. послуг з професійної правничої допомоги.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018р. у справі №922/3142/17, від 02.05.2018р. у справі №910/22350/16, від 11.06.2018р. у справі №923/567/17.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Суд зазначає, що заявлений відповідачем/позивачем за зустрічним позовом розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а позивачем/відповідачем за зустрічним позовом не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем/позивачем за зустрічним позовом розмірі, тому клопотання позивача/відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, надані відповідачем/позивачем за зустрічним позовом документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок позивача/відповідача за зустрічним позовом витрат відповідача/позивача за зустрічним позовом на професійну правничу допомогу, оскільки розмір понесених останнім витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Разом з тим, суд засвідчує, що у відповідності до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем/позивачем за зустрічним позовом при зверненні з позовом до суду було заявлено до стягнення з позивача/відповідача за зустрічним позовом загалом 2 772 299,17 грн., а судом визначено суму, що підлягає задоволенню в розмірі 2 532 034,87 грн., тобто 91 % від заявленої відповідачем/позивачем за зустрічним позовом, з огляду на положення ч.2 ст.126, ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія" підлягає стягненню 191 800,12 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наведена правова позиція узгоджується з численною практикою Верховного Суду, відображеною, зокрема, у постановах від 03.04.2020р. у справі №910/17626/18, від 06.04.2020р. у справі №910/4783/19.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Приватного акціонерного товариства "Волинська Фондова Компанія" (43023, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, код ЄДРПОУ 13356951) 2 526 438,29 грн. заборгованості, 5 596,58 грн. 3% річних, а всього 2 532 034,87 грн., 37 980,52 грн. витрат по сплаті судового збору, 191 800,12 грн. витрат, пов`язаних з оплатою наданої професійної правової допомоги адвоката.

4. В задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 240 264,30 грн. 3% річних відмовити.

5. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

6. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно клопотання Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_1 , призначити на 16 листопада 2020 року на 09:00год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №210.

7. Фермерському господарству "Західний Буг" ОСОБА_1 в строк до 09.11.2020р. надати суду документальні підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 11.11.2020р.

Суддя В. А. Войціховський