Рішення № 92767711, 10.11.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/785/20

Провадження №: 2-а/0343/17/20

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання- Оленяк С.І., Димид О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному порядку в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнака Михайла Степановича, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії ДПО18 №769731 від 15.01.2020 по справі про адміністративне правопорушення,

за участю: позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Свинтицького І.К.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд поновити йому строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №769731 від 15.01.2020; скасувати постанову серії ДПО18 №769731 від 15.01.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, винесену інспектором взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнаком М.С., закривши справу за відсутністю події та в його діях складу адміністративного правопорушення; відшкодувати понесені ним судові витрати (суму судового збору та вартість отриманої правової допомоги) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень- Департаменту патрульної поліції України.

В обгрунтування позову покликається на те, що він 13.04.2020 отримав листа від головного державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №61595581 від 18.03.2020 про стягнення з нього штрафу в сумі 850 грн на виконання постанови серії ДПО8 №769731 від 15.01.2020 інспектора взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнака М.С. за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУАП, а саме: керування 15.01.2020 транспортним засобом Mercedes- Benz Е 280 CDI НОМЕР_1 на автодорозі М 06, 717 км+500м Київ- Чоп, не виконаня вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль», відсутність при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Однак, ні у його користуванні, ні у його власності немає жодного транспортного засобу, в зв`язку з чим він не міг і не керував транспортним засобом 15.01.2020, не проїжджав трасою №06 - Київ-Чоп, а тому не вчиняв жодного, в тому числі інкримінованого йому, адміністративного правопорушення. Йому не зрозуміло, з яких підстав саме на нього - відповідачем був складений зазначений матеріал про вчинення адміністративного правопорушення та прийняте рішення про застосування відносно нього адміністративного стягнення, так як ніяких належних та допустимих доказів про його причетність до керування зазначеним транспортним засобом та допущеним правопорушенням відповідачем не наведено. Під час складання протоколу про адміністративні правопорушення працівником поліції були допущені суттєві порушення норми КУпАП. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі ( відсутні будь які відомості про роз`яснення зазначених прав). Відповідач не зазначив, яким чином він встановив прізвище особи, яка керувала транспортним засобом та вчинила адміністративне правопорушення (якщо така взагаті була); не вчинив жодних дій на встановлення особи-правопорушника, не отримав пояснення у неї, не встановив її номер телефону, наявність страхового полюсу, особу, якій належить автомобіль Mercedes- Benz Е 280 CDI НОМЕР_1 , використовуючи відповідні бази даних МВС України. Водночас поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено суб`єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова від 15.01.2020 є незаконною, необгрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Представникам відповідачів надано строк для подання відзиву.

04.06.2020 представник УПП в Закарпатській області ДПП Котубей О.В. (довіреність від 03.02.2020 а.с. 37), скерував відзив, в якому вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, щопозов подано та відкрито провадження до неналежного відповідача. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. З наведеної норми слідує, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи. Отже, інспектори при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені. Звернув увагу, що в УПП в Закарпатській області ДПП відсутній поліцейський Мохнак Михайло Степанович. Постанова була винесена інспектором управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, а не Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Тобто, при винесенні постанови, інспектор реалізував повноваження, надані суб`єктом владних повноважень - юридичною особою, а саме Департаментом патрульної поліції. Отже, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, підстави для задоволення такого позову, відсутні.

В обгрунтування заперечення вказав, що 15.01.2020 екіпаж патрульної поліції під час несення служби на поліцейській дорожній станції «Нижні Ворота» помітив автомобіль Mercedes-Benz Е 280 номерний знак НОМЕР_2 , який порушив вимоги дорожнього знаку 3.41 ПДР України «Контроль», тобто керуючи транспортним засобом здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п.п.8.4.В ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний автомобіль було зупинено. Водієм зазначеного автомобіля виявився ОСОБА_1 . Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Під час перевірки документів інспектор встановив що водій керував автомобілем та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1А ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав. На підставі ч.2 ст.36 КУпАП шляхом поглинання більш легкого правопорушення тяжчим інспектор виніс постанову за ч.1 ст.126 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 425 грн, відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що у його власності та користуванні відсутні будь-які транспортні засоби, а, отже, він не керував автомобілем Mercedes-Benz Е 280 номерний знак НОМЕР_2 , при цьому в подальшому він сумнівно обгрунтовує необхідність скасування постанови порушеннями процедури розгляду справи. Отже, в самому позові, вже наявні суперечливі покази позивача (оскільки він заявляв, що на місці складання постанови його не було). Про керування позивачем автомобілем свідчить наявність у постанові його даних, в тому числі адреси проживання, та інших особистих даних, які було отримано від позивача. Більше того у постанові наявний підпис позивача про отримання копії постанови, що безперечно свідчить про присутність його на місці вчинення правопорушення в якості водія та отримання ним копії постанови. Заперечення позивачем факту керування транспортним засобом є прямою спробою ввести суд в оману. Зазначив, що інспектором було встановлено особу правопорушника за допомогою баз даних МВС («АРМОР»), що і було зафіксовано в постанові. Тому доводи позивача стосовно невстановлення особи правопорушника не відповідають дійсності. Позивачу було детально роз`яснено його права та доведено до його відома, що згідно зі ст. 59 КУ, кожен має право на правову допомогу, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Закон не встановлює за інспектором обов`язку забезпечити безпосередню присутність захисника і його доставлення за місцем розгляду адміністративної справи.

Зауважив, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог дорожньої розмітки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Такої позиції притримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року. Окремо звернув увагу суду на те що, строк на оскарження постанови було пропущено, при цьому в постанові міститься підпис особи про отримання копії постанови, що свідчить про те, що позивач знав про накладення на нього стягнення, та свідомо його не виконував. Фото-, відеофіксацію правопорушення, здійснену працівником патрульної поліції, надати неможливо, оскільки вони не зберігаються довше необхідного терміну. Таким чином, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно- правовими актами. Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.31-35).

Крім того, на адресу суду скерував додаткові пояснення (а.с.56-57), згідно яких просить звернутиувагу суду, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, ч. 4 ст. 161 КАС України зобов`язано позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). А тому позов не підлягає до задоволення ще й з тих причин, що позивачем не надано належних чи допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративної відповідальності.

10.06.2020 відповідно до ухвали Долинського районного суду замінено первісного відповідача: Головне управління національної поліції в Закарпатській області належним- Департамент патрульної поліції України на підставі подвної представником відповідача заявию.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, втому числі уточнені, просили його задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції області в судове засідання не з"явився, про причину неявк суду не вказав, хоч про час, місце та день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Інспектор взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнак М.С., який склав оскаржувану постанову, в судове засідання належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи не з`явився, про причину неявки суду не вказав.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку:

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.01.2020 встановлено, що інспектором взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнаком М.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №769731 (а.с.9), згідно з якою ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП, та з урахуванням ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до наведеної постанови ОСОБА_1 15 січня 2020 року о 13 год 55 хв на автодорозі М 06, 717 км+500м Київ- Чоп керував транспортним засобом марки Mercedes- Benz Е 280 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.41 «Контроль», а також не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.п.3.41 та 8.4.В ПДР.

Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справи про такі адміністративні правопорушення щодо порушень Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Поряд з цим суд наголошує, що згідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наявності заперечень з боку позивача з приводу того, що вказані у спірному протоколі керування ним транспортним засобом та порушення правил ДРУ здійснив саме він, висновки, вказані у відзиві, що саме ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст.ст. 122, 126 КУпАП суд вважає ймовірними, такими, що спираються на припущення, що в свою чергу не відповідає принципам, закріпленим ст.62 Конституції України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, свідків правопорушення в ній не зазначено. В постанові є відмітка про те, що особу встановлено згідно бази даних «ARMOR». Інших належних доказів встановлення особи правопорушника стороною відповідача суду не надано. Наведене свідчить про те, що поліцейським не було належним чином встановлено особу, яка притягується до відповідальності.

Крім того, інспектором не було вчинено жодних дій на встановлення зазначеної особи, не отримано пояснення у особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, не встановлено її номер телефону, наявність страхового полюсу, особу, якій належить транспортний засіб Mercedes- Benz Е 280 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , використовуючи відповідні бази даних МВС України.

Як вбачається з листа про надання інформації Територіального сервісного центру №2642 РСЦ ГСЦ МВС в Івано-Франківській області, згідно баз даних Єдиного державного реєстру МВС України автомобіль марки Mercedes- Benz Е 280 CDI, кузов НОМЕР_3 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , 29.05.2019 зареєстрований за громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_1 (а.с.62).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що справді він являється власником автомобіля марки марки Mercedes- Benz Е 280 CDI, кузов НОМЕР_3 , 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Даний транспортний засіб він близько двох років передав в користування ОСОБА_3 , який на той час був чоловіком двоюрідної сестри (на даний час розлучені), з метою подальшого продажу. ОСОБА_1 , позивача по справі, він взагалі не знає, з ним не знайомий, ніколи не передавав йому у користування свій транспортний засіб. Йому відомо, що ОСОБА_3 , під час керування його автомобілем, неодноразово був задіяний у дорожніх пригодах та порушував правила дорожнього руху. Де він перебуває на даний час, йому не відомо, хоч сам не проти був би дізнатись, оскільки кошти за транспортний засіб так і не повернув.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП, є недоведеним, оскільки єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в цій же постанові.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Представником відповідача не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що дійсно з боку позивача було вчинено порушення правил дорожного руху, вказаних у постанові, як і той факт, що саме він перебував за кермом.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про закриття адміністративної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, то в цій частині слід відмовити.

Суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 КпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених ст. 284 КпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 13 лютого 2020 року у справі № 201/243/17.

Отже, судом в даному випадку здійснювався розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на що суд не наділено повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративне правопорушення з підстав, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд встановив, та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Свинтицьким І.К., укладено угоду про надання правової допомоги та представництва №198/20 від 14.05.2020 (а.с.12).

Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №303 від 07.04.2009 адвокатом Свинтицьким І.К. (а.с.13), акт виконаних робіт від 18.05.2020 (а.с.15), квитанцію №000245 від 18.05.2020 (а.с.14).

Відповідно до Акта виконаних робіт адвокатом ОСОБА_4 від 18.05.2020 професійна правова правнича допомога, що надана позивачу, включала: надання консультацій, ознайомлення з нормативними документами – КупАП, КПК України, вибір правової позиції, виготовлення запиту до Регіонального сервісного центру та адміністративного позову - 1000,00 грн; участь у справі адвоката у кожному ззасіданні - 400 грн.

Таким чином, враховуючи незначну складність даної справи, розмір відшкодовуваних судових витрат, що потребує аналізу та вивчення судової практики стосовно предмету позову, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування витрат, пов"язаних з наданням правничої допомоги, у розмірі 1400 грн

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №769731 від 15.01.2020, винесену інспектором взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнаком М.С. відносно ОСОБА_1 слід скасувати та стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1400 грн, відмовивши в решті позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, ст.ст. 5, 8, 9, 12, 77, 139 241-243, 246, п.6 ст.250, 269, 286 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Закарпатській області Мохнака Михайла Степановича, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови від 15.01.2020 по справі про адміністративні правопорушення - задовольнити частково.

Постанову серії ДПО18 №769731 від 15.01.2020 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425,00 гривень - скасувати.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1400,00 гривень.

В іншій частині позову- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі: інспектор взводу №2 роти №2 батальону УПП в Закарпатській області Мохник Михайло Степанович, вул. О.Кошового,2, м. Ужгород, Закарпатської області,

Департамент патрульної поліції України, зареєстрований за адресою 03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, електронна пошта public@patrol.police.gov.ua.

Суддя:

Повне судове рішення складено 11.11.2020