Рішення № 92766771, 04.11.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/206/20

Провадження № 2/185/1584/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А., позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому, з урахуванням уточнень від 11.02.2020 року, просить: визнати накази виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 3653к від 20.12.2019 р. та № 243к від 28.10.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України - незаконними; зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» поновити ОСОБА_1 на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в шахті на дільниці ПР № 3; зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 1280,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 16 квітня 2018 року по 20.10.2019 року працював на виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в шахті на дільниці ПР № 3. 09 грудня 2019 року позивач отримав виробничу травму, а саме різану рану лівої кисті, але за домовленістю з керівництвом дільниці, як виробничу, не фіксував, оскільки вважав, що рана незначна та швидко загоїться. На наступний день позивач звернувся до лікаря травматолога та почав приймати призначені ним антибіотики та обезболюючі. 10 грудня 2019 року позивач повинен був виходити на роботу, але у зв`язку з тим, що дуже боліли порізана рука та застуджене вухо, а від перевищення дози прийнятих знеболюючих давило в грудях в області серця, він вирішив приїхати на роботу і до початку зміни попередити керівництво, що йде на лікарняний. Представник шахти з відділу охорони праці звинуватив позивача у тому, що позивач прийшов на роботу нетверезий та змусив його пройти медичне обстеження на наявність алкоголю та наркотиків. З 10.12.2019 року по 20.12.2019 року позивач перебував на лікарняному. Після надання ним листка непрацездатності для оплати лікарняного, відповідач 20.12.2019 року видав наказ № 3653 про звільнення позивача з роботи на підставі п. 7 ст. 70 КЗпП України за порушення трудової дисципліни, а саме через появу на роботі в нетверезому стані. Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним, оскільки він 10 грудня 2019 року не працював, оскільки перебував на лікарняному.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Згідно відзиву на позов від 12 лютого 2020 року, зазначив, 10 грудня 2019 року в третю зміну під час знаходження в нарядній дільниці ПР-3 з метою отримання наряду на виконання змінного завдання позивач був направлений в пункт охорони здоров`я ш. Тернівська для проходження обстеження на стан сп`яніння. Відповідно до складеного акту обстеження на наявність оп`яніння, було встановлено, що ОСОБА_1 має позитивну пробу на алкоголь, яка становить 0,43 проміле. Позивач не повідомляючи керівництво дільниці, порушуючи порядок контрольно-пропускного режиму, покинув територію підприємства. Після, з метою уникнення для себе негативних наслідків по роботі, позивач звернувся до цілодобового травмпункту КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування», де за його наполяганням був відкритий листок непрацездатності 10.12.2019 року. 11.02.2019 керівництво дільниці у зв`язку з відсутністю працівника на роботі, прибули за місцем проживання ОСОБА_1 з метою встановлення причин відсутності працівника на робочому місці. При спілкуванні було звернено на стан ОСОБА_1 - запах алкоголю із ротової порожнини, червоні очі, різки переходи від сліз до погроз.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що працює помічником начальника ділянки. 10.12.2019 року ОСОБА_1 не було на наряді, оскільки він був у медпункті, проходив алкотест. Позивач повинен був почати працювати у третю зміну о 18:30 год. За зовнішніми ознаками позивач перебував у стані сп`яніння, оскільки у нього було почервоніння очей, зіниці очей звужені.

Свідок ОСОБА_3 , який працює старшим начальником охорони праці показав суду, що це він запросив позивача пройти медогляд, оскільки позивач мав ознаки сп`яніння: у останнього було почервоніння очей, звужені зіниці. Про це склали акт, проте позивач не хотів його підписувати. Скарг щодо невірного освідчення на стан алкогольного сп`яніння у позивача не було. Пізніше він самовільно покинув територію шахти.

ОСОБА_4 , яка була допитана в якості свідка, показала суду, що працює медсестрою підземною у відповідача. Позивач перевірявся сертифікованим алкотестером. При цьому тест на стан сп`яніння робився двічі: перший раз з використанням очищеного мундштука, а другий - нового. Результат в обох випадках підтвердив стан алкогольного сп`яніння - 0,43 проміле. ОСОБА_4 особисто пропонувала пройти тест в лікарні, але позивач не забажав їхати до лікарні. У позивача було чути запах алкоголю з рота та було почервоніння очей.

Свідок ОСОБА_5 , яка працює спеціалістом у відповідача, показала суду, що лікарняний у позивача був до 19.12.2019 року. Підставою звільнення позивача була пояснювальна записка начальника здравпункту. Пояснень з боку позивача не було. Трудову книжку позивач отримав 20.12.2019 року, підписавшись про ознайомлення з наказом про звільнення.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, повністю та всебічно дослідивши всі обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 квітня 2018 року по 20 грудня 2020 року ОСОБА_1 працював прохідником з повним робочим днем під землею на дільниці ПР № 3 ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Наказом № 3653к від 20.12.2019 року позивача звільнено з роботи відповідно до п.7 ст. 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни, що виявилося в появі на роботі 10.12.2019 року у нетверезому стані.

Наказом №243к від 28.01.2020 було змінено дату звільнення з роботи позивача на 28.12.2019 року.

Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.1992).

Перебування позивача на роботі у нетверезому стані підтверджено у судовому засіданні показами свідків, які не суперечать один одному та узгоджуються між собою.

Згідно ч.3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Суд вважає, що відповідачем було правомірно направлено позивача на проходження обстеження, оскільки з показів свідків вбачається, що позивач, який прибув до нарядної дільниці з метою отримання наряду на виконання змінного завдання та за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з роту, незвична поведінка, порушення звичайної мови під час розмови).

Суд відхиляє доводи позивача про невідповідність результатів перевірки на стан сп`яніння через використання не одноразових мундштуків для алкотестера, оскільки з показів свідків вбачається, що при першому продуві алкотестера було дійсно використано мундштук, який було попередньо дезінфіковано, але, при другому продуві алкотестера було використано новий мундштук, а результати обох тестів були однакові та відповідали стану алкогольного сп`яніння - 0,43 проміле. Також свідками було пояснено, що позивачу пропонували проїхати до лікарні, якщо він не згоден з результатами, проте, позивач залишив територію підприємства. Отже, факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння підтверджений не тільки за зовнішніми ознаками (покази свідків), а й результатами алкотестера.

Відповідачем також було обґрунтовано та правомірно змінено дату звільнення позивача на дату першого робочого дня після закінчення часу тимчасової непрацездатності.

Також свідками було надано пояснення, з яких вбачається, що позивачу пропонували надати письмові пояснення, але останній не забажав їх надати.

Суд критично ставиться до пояснень позивача щодо того, що він прибув на підприємство для повідомлення роботодавця, що він перебуває на «лікарняному», оскільки на момент появи на роботі 10.12.2019 позивач ще не мав доказів тимчасової непрацездатності. Фактично, позивач звернувся до лікаря лише після освідування його на стан сп`яніння. Отже, на момент появи на роботі позивач не перебував на «лікарняному», оскільки звернувся до травмпункту лише о 21:55 год 10.12.2019, тобто через значний проміжок часу після його освідування на підприємстві. Зазначені позивачем діагнози та посилання на прийом лікарських препаратів не відповідають діагнозам, встановленим лікарями та прописаним лікам. З пояснень свідків вбачається, що позивач повідомив про те, що збирається йти на «лікарняний» лише після освідування його на стан сп`яніння, що не відповідає показам позивача. Позивач був ознайомлений з результатами обстеження його на стан сп`яніння, але не заперечував цього та відмовлявся проїхати до диспансера для обстеження у лікарні. Також позивач і сам після залишення території підприємства не пройшов обстеження та не надав жодних доказів, які б заперечували надані відповідачем докази та ставили під сумнів покази свідків. Свідок ОСОБА_4 , медсестра, також суду пояснила, що скарг на стан здоров`я у позивача не було, про вживання лікарських препаратів не повідомляв до проходження тесту, про травму також не казав.

Суд вважає, що вказані вимоги відповідачем не порушено, враховуючи, що шахта є підприємством з важкими і шкідливими умовами праці, де здійснюються роботи з підвищеною небезпекою, звільнення за вчинення цього дисциплінарного проступку є співмірним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ 00178353, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.

Суддя М. М. Перекопський