Рішення № 92766040, 29.10.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4946/20

2/212/2697/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Меланчук Ігор Віталійович до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року представник позивач ОСОБА_1 адвокат Меланчук І.В. звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») - 236 150,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 13 років 7 місяців.

Висновком ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлені професійні захворювання:

«Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). Легенева недостатність першого ступеня. код J 44;

Дв.плечолопатковий періартроз ПФС справа другого ступеня, зліва -ПФС першого ступеня, деф.артроз ліктьових суглобів ПФС першого ступеня і колінних суглобів ПФС справа ПФС першого ступня.G 62.8;

Радикулопатія S1 справа, М 54.1»з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), деформуючого артрозу, в поєднанні з періоартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. М54.1».

За висновком останнього МСЕК від 08/11/2016 року серії 12 AAA № 043321 позивачу безстроково встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50% (з них 30% - ХОЗЛ, 10% - радикулопатія, 10% -плечолопатковому періартрозу) та встановлена 3 група інвалідності.

В позовній заяві зазначено, що внаслідок отримання професійного захворювання

Позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.

З метою уникнення подальшого прогресування хвороби, попередження розвитку більш тяжких захворювань, які дуже часто виникають при загостренні професійних захворювань та для того, щоб покращити свій емоційний стан, позивачу потрібно активно підтримувати своє здоров`я.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань, що призводять до значних і постійних моральних страждань та змушують звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Ухвалою від 20.07.2020 в зв`язку з відсутністю підтверджень отримання ухвали суду про відкриття провадження та позовної заяви відповідачем, продовжено строк розгляду справи.

Відповідачу ПАТ «КЗРК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «КЗРК» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

29 вересня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПАТ «КЗРК». У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, на думку відповідача, факт спричинення моральної шкоди є недоведеним.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наданої до матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 27.06.1995 року по 02.02.2009 року - слюсарем по ремонту обладнання ДСФ шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком».

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини від 15.01.2009 ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання:

«Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). Легенева недостатність першого ступеня. код J 44;

Дв. плечолопатковий періартроз ПФС справа другого ступеня, зліва -ПФС першого ступеня, деф.артроз ліктьових суглобів ПФС першого ступеня і колінних суглобів ПФС справа ПФС першого ступня.G 62.8;

Радикулопатія S1 справа, М 54.1»з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), деформуючого артрозу, в поєднанні з періоартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. М54.1»

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.02.2009 року де вказано, що ОСОБА_1 працюючи на протязі 13 років 7 місяців на ДСФ шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком»: слюсарем черговим та з ремонту обладнання займався монтажем-демонтажем, ремонтом та технічним обслуговуванням механічної частини машин, вузлів та механізмів.

При цьому виконувані роботи з недосконалості технологічного процесу та внаслідок не систематичного використання комплексу пилеподавлення характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищує ГДК, а також в причин недосконалості робочого місця-тяжкою фізичною працею, зумовлено необхідністю підняття та утримання окремих вузлів під час ремонту, монтажу-демонтажу обладнання.

Посилюючим шкідливим фактором був несприятливий мікроклімат. (п.16 Акту).

Причиною професійного захворювання стала робота в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, важкою фізичною працею та несприятливого мікроклімату:

Запиленість повітря робочої зони: пил з вмістом вільного кремнію діоксмду кристалічного від 10% до 70% в концентраціях 4,2 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 ; пил зварювальної аерозолі в концентрації 4,2 мг/м3 при ГДК 1,0 мг/м3.

Рівень фізичного навантаження: маса вантажу, який підіймається та переміщується вручну до 36 кг при допустимій до 30кг;

Нахили тулуба 125 та більше раз за зміну при допустимих 100;

Важкість праці відноситься до 3 класі 2 ступеня шкідливості. ( п.17 Акту).

За висновками МСЕК від 11.03.2009 року серія ДНА-02 №030377 первинно ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких 20% - ХОЗЛ, 10% - радикулопатія, 10% -плечолопатковому періартрозу).

За висновком МСЕК від 08.11.2016 року серії 12 AAA № 043321 ОСОБА_2 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50% (з них 30% - ХОЗЛ, 10% - радикулопатія, 10% -плечолопатковому періартрозу) та встановлена 3 група інвалідності з 08 листопада 2016 року - безстроково.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває фізичний біль в плечових, ліктьових та колінних суставах, поперековоу відділі хребта, утруднення ходи, заніміння кінцівок, загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, біль в епігастральній ділянці, загальну слабкість, втому. Через стан здоров`я він змушений періодично проходити стаціонарне лікування, позивач не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває у знервованому стані, через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення у стані здоров`я не відбуваються, позивачу встановлений хронічний характер захворювань. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо охорони праці пов`язаних з вимогами трудового законодавства, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - навряд чи це твердження потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача у своєї відзові на позов. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, викладених у відзові, опонентом переконливо доведено, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 60%, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Згідно положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімального прожиткового мінімуму - становить 2102,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 приблизно п`ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 110000 гривень, що буде виваженою матеріальною компенсацією тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1 100,10 гривень

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1 ч.1,153 КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215, 218 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Меланчук Ігор Віталійович до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 - 110000 (сто десять тисяч) гривеньв рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ушкодження його здоров`я, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 1 100,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення виготовлено 04 лютого 2020 року.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Меланчук Ігор Віталійович, юридична адреса: АДРЕСА_2.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Суддя: Ю. В. Козлов