Рішення № 92763963, 15.10.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4088/17

Провадження № 2/362/116/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 рокуВасильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання – Шевченко М.В., Сілецької М.О., Шаблій Т.С., Яренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Великовільшанська сільська рада Васильківського району Київської області про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2017 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати заповіт від 03.08.2007 р., вчинений секретарем Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області, який не відповідає волі спадкодавцю ОСОБА_3 .

Свій позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3 , після якої відкрилась спадщина. В шестимісячний строк він звернувся до Васильківської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте він отримав відмову, оскільки ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Вважає, що зазначений заповіт не відповідає волі спадкодавцю, оскільки при житті баба казала, що все майно буде належати йому, так як він постійно з нею спілкувався, допомагав по господарству.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про слухання справи за його відсутності,заперечує щодо задоволення позову, оскільки вважає його дійсним.

Від голови Великовільшанської сільської ради до суду надійшла заяв про слухання справи за його відсутності, заперечує щодо задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо визнання заповіту недійсним.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), відповідно до ст. 1261 ЦК України.

За положеннями ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, відповідно до ст. 1233 ЦК України.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України.

За частиною 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт, як односторонній правочин особливого виду може бути визнаний недійсним як із загальних підстав, передбачених для правочинів параграф 2, глави 16 ЦК України, так із підстав, передбачених нормами ЦК України про спадкування, зокрема ч. 2 ст. 1257, яка передбачає визнання недійсним заповіту, у якому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Заповіт із вадами волі, тобто складений особою, волевиявлення якої не відповідало її дійсним намірам (внаслідок помилки, обману, насильства), може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи у відповідності до ст.ст. 229, 230, 231 ЦК України.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить актовий запис про смерть №19 від 22.08.2011 р. (а.с. 11).

Із спадкової справи №12/2012 р. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що своїми заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 6, 7).

Відповідно до довідки №48 від січня 2012 р., виданої Великовільшанською сільською радою, ОСОБА_3 з 1970 р. по день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно заповіту від 03.08.2007 р., складеного секретарем Великовільшанської сільської ради, ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 16).

ОСОБА_2 похоронила свою тітку ОСОБА_3 за власні кошти, проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка №533 від 17.10.2017 р. Великовільшанської сільської ради (а.с. 38).

Частиною 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так із умовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Заповіт може бути визнаний недійсним як повністю, так і частково. При цьому недійсність окремих частин заповіту не тягне недійсності його в цілому.

Однак, посилання у позовній заяві на обставини про невідповідність волі волевиявленню спадкодавця, що тягнуть за собою недійсність заповіту носять характер припущень з боку позивача, а за таких обставин не являються підставами для їх задоволення, і доказами у розумінні вимог ст. 76-80 ЦПК України. При цьому позивачем не заявлялось клопотання щодо проведення судової експертизи, що є обовязковим для визнання заповіту недійним, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р.

Враховуючи вище вищезазначене, вимоги ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд вважає, що позивачами не доведено свого порушеного права, яке підлягає захисту у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.

Враховуючи те, що підстав для визнання недійсним заповіту судом не встановлено, позовні вимоги про визнання недійсним заповіту, складеного від 03 серпня 2007 р., секретарем Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області, не підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 25, 225, 229 – 231, 1217, 1233, 1257, 1261 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Великовільшанська сільська рада Васильківського району Київської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко