Рішення № 92761405, 05.11.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/289/18

№2/680/24/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П., Боднарука О.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника позивача – адвоката Наталюка Н.М.,

представника відповідачки – адвокат Борсука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Новоушицька селищна рада Хмельницької області про визнання заповіту нікчемним,

установив:

28 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач спадщину не прийняв, оскільки не знав про наявність заповіту, а дізнався про нього лише у лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса даних щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2019 року справу передано судді Яцині О.І.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

ОСОБА_2 подала до суду відзив в якому позов не визнала та вказала, що вона є племінницею спадкодавця ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав разом із нею та її сином. Заяву про відмову від прийняття спадщини у визначений законом строк вона нотаріусу не подавала. За життя вона постійно піклувалась про рідного дядька, який був інвалідом першої групи та потребував постійного догляду. Вважає, що необізнаність про існування заповіту не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

12 березня 2020 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області 14 травня 2012 року за реєстром № 24.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог вказала, що ОСОБА_3 був інвалідом І групи внаслідок загального захворювання та потребував постійного стороннього догляду. У 2006 році ОСОБА_3 переніс ішемічний інсульт, у 2007 році повторно переніс інсульт, у 2010 році лікувався в неврологічному відділенні з діагнозом: стійкі наслідки перенесеного ішемічного інсульту в лівій СМА з правобічною геміплегією. Вказала, що через власний психічний та емоційний стан ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїй дій, також фізично не міг підписати заповіт, оскільки фактично не рухався, був паралізований, він фактично не говорив і нічого не усвідомлював, відтак він не міг підписати заповіт, відповідно секретар сільської ради не міг його посвідчити. Також відсутній запис про посвідчення заповіту при свідках. В обґрунтування своєї позиції покликалась на статті 203, 215, 1257 ЦК України.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк для подачі зустрічного позову, прийнято його до розгляду з первісним позовом.

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду відзив у якому вказав про безпідставність зустрічного позову. Зазначив, що спірний заповіт посвідчений секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області Глушко Т.Ф., текст заповіту прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 , його зміст зрозумілий та відповідає волі заповідача, підписаний ним власноручно в присутності секретаря Івашковецької сільської ради, його особу встановлено, дієздатність перевірено. Таким чином, заповіт ОСОБА_3 відповідає положенням ЦК України. Також зазначив, що місце проживання ОСОБА_3 у заповіті вказано АДРЕСА_1 , де на той час він проживав, разом із ним також проживала його рідна сестра ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , вони здійснювали догляд за ОСОБА_3 піклувались про нього. Особистий підпис заповідача свідчить про його волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємця за заповітом. Справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорена, при цьому вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано. Хвороба спадкодавця є неврологічною, а не психологічною. Доказів наявності фізичних вад ОСОБА_3 , які б могли завадити йому прочитати записаний секретарем сільської ради заповіт відсутні, тому підстав для посвідчення заповіту в присутності свідків небуло.

ОСОБА_1 у вступному слові пояснив, що спадкодавець ОСОБА_3 проживав разом із його сім`єю, він здійснював догляд за останнім у зв`язку із його захворюванням. Після смерті його матері, а сестри ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , дядька забрала ОСОБА_2 та її мати. З того часу він проживав з останніми. Про наявність заповіту він не знав, оскільки його мати ОСОБА_4 не сказала про його складення. В час коли секретар сільської ради посвідчувала заповіт він був відсутній у будинку. Також вказав, що ОСОБА_3 хоч і переніс інсульт, проте розумів значення своїх дій та міг фізично підписати заповіт.

ОСОБА_2 пояснила, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно спочатку проживав у будинку ОСОБА_1 , однак останній не здійснював за ним догляд. Доглядала ОСОБА_3 мати ОСОБА_1 ОСОБА_4 , окрім того вона та її мати щотижня приїздили до ОСОБА_5 та доглядали за ним. Після смерті ОСОБА_4 , вона забрала ОСОБА_3 до свого житла, де його доглядала. Наголосила на тому, що ОСОБА_3 ще до складання заповіту переніс декілька інсультів, він не розмовляв, не ходив, його права рука була повністю паралізована. Тому вважала, що він не міг висловити свою волю щодо складання заповіту та підписати його.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у вступному слові первісний позов підтримав з підстав викладених у ньому, зустрічний позов не визнав з підстав викладених у відзиві на нього.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7 первісний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, зустрічний позов підтримав. У вступному слові зазначив, що хвороби наявні у спадкодавця ОСОБА_3 , зокрема, моторна афазія виключають можливість мовлення останнього, а правобічна геміплегія свідчить про повний параліч правої частини тіла, що в свою чергу виключає можливість вираження спадкодавцем волевиявлення щодо складання заповіту та його підписання. Також вказав про відсутність повноважень щодо посвідчення заповіту в секретаря Івашковецької сільської ради ОСОБА_8 , яка посвідчувала спірний заповіт, оскільки докази наявності таких повноважень не були надані суду на виконання ухвали про витребування доказів. Щодо поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини зазначив, що такі обставини не встановленні, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом.

Суд, заслухавши сторони та їх представників сторін, свідка, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.7).

Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є племінниками ОСОБА_3 , що визнається ними.

14 травня 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого заповів земельну частку (пай) Р1 №805711, яка знаходиться на території Івашковецької сільської ради, свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ХМНВ №001766 ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області Глушко Т.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №24 (а.с.8).

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Новоушицького районного нотаріального округу Кохан О.В. від 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 проінформовано про те, що до нотаріуса по питанню оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_2 . У зв`язку із заведенням спадкової справи стало відомо про наявність заповіту, посвідченого Івашковецькою сільською радою Новоушицького району Хмельницької області від 14 травня 2012 року за реєстром №24 від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , якому рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини або подати заяву про не претендування на спадщину (а.с.11).

ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з пропуском встановленого строку для прийняття спадщини (а.с. 12).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена (а.с.23-24).

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка №4858 від 16 листопада 2017 року та довідка №4857 від 16 листопада 2017 року (а.с.71,72).

Однак згідно з даними довідки № 252 від 22 квітня 2020 року в період з 2006 року по 2010 рік ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав по 17 лютого 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.108).

ОСОБА_3 був інвалідом І групи та отримував соціальну допомогу з 01 грудня 2013 року та довічно (а.с.74).

Даними довідки №687 від 23 травня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_3 в 2006 році переніс ішемічний інсульт з вираженим парезом правої руки, легким парезом ноги, елементами моторної афазії. В 2007 році лікувався в неврологічному відділенні Новоушицької ЦРЛ з 11 по 20 листопада 2007 року. Діагноз: ішемічний інсульт з правобічною геміплагією, елементами сенсорної та моторної афазією, контрактурами в правій кінцівці, змішана енцефалопатія ІІІ ст. З 2011 по 2014 рік не оглядався і не лікувався. У 2014 році тричі лікувався в неврологічному відділенні з діагнозом: стійкі наслідки перенесеного ішемічного інсульту, правобічною геміплегією, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., дифузний кардіосклероз, меготлива аритмія СН ІІ А. Встановити можливість власноручного підпису документів станом на 14 травня 2012 року не є компетенцією лікаря (а.с.23).

Що стосується доводів ОСОБА_2 про нікчемність заповіту, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Водночас зі змісту статті 1251 ЦК України вбачається, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Такі ж положення містяться у статті 37 Закону України «Про нотаріат».

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку, в редакції 2011 року, зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Верховний Суд у справах, в яких особи покликались на нікчемність заповіту вказав, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова від 20.05.2019 у справі №522/904/16-ц, постанова від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15-ц).

Суд вважає підставними доводи представника ОСОБА_2 адвоката Борсука В.А. про наявність порушень при складанні та посвідченні спірного заповіту, як то не зазначення місця його складення, відсутності у його тексті запису, що заповіт прочитаний уголос заповідачем, а в разі неможливості його прочитання уголос, наявності при його складенні двох свідків, оскільки такі обставини були встановлені в ході розгляду справи та підтвердженні показаннями секретаря Івашковецької сільської ради ОСОБА_8 .

Окрім того, медична документація стосовно ОСОБА_3 наявна у матеріалах справи свідчить про наявність у останнього захворювань, які виключали можливість мовлення та руху. Зазначена обставина також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8 , яка безпосередньо посвідчувала спірний заповіт, яка вказала, що ОСОБА_3 не розмовляв, а лише відповів незрозуміло «так» на її запитання чи бажає він скласти заповіт на користь ОСОБА_1 та кивнув головою.

З огляду на те, що спадкодавець ОСОБА_3 особисто не висловив своєї волі щодо складання заповіту на користь ОСОБА_1 , текст заповіту ним не був прочитаний вголос, що підтвердила свідок ОСОБА_8 , а наявні у нього захворювання становлять обґрунтований сумнів щодо підписання ОСОБА_3 спірного заповіту, на думку суду, підстав вважати, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його внутрішній волі, суд не вбачає.

Водночас, суду не надані належні докази на підтвердження того, що секретар Івашковецької сільської ради Глушко Т.Ф. в передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати спірний заповіт від 14 травня 2012 року, на що у судовому засіданні покликався представник ОСОБА_2 – ОСОБА_7 .

Такі ж докази не були здобуті судом в ході розгляду справи, в тому числі не були надані Новоушицькою селищною радою, яка є правонаступником Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, в порядку витребування доказів за клопотанням представника ОСОБА_7 .

Окрім того, суд вважає, що наявність у Законі України «Про місцеве самоврядування» повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, не є самостійною підставою для вчинення таких дій секретарем ради, оскільки покладення зазначених обов`язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинне фіксуватись у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету відповідної ради.

Частиною першою і другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Згідно з вимогами статті 215 ЦК нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Норми статті 1257 ЦК України передбачають підстави як для недійсності (оспорюваності) заповіту так і для його нікчемності.

Суд установив підстави недійсності спірного заповіту, зокрема відсутність вільного волевиявлення заповідача.

Водночас суд також установив, що спірний заповіт був складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що свідчить про його нікчемність.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його нікчемність.

З огляду на викладене, суд вважає, що нікчемність заповіту, складеного ОСОБА_3 підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, а ефективним способом захисту порушеного ОСОБА_2 є саме встановлення нікчемності правочину.

Щодо первісного позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

На думку суду, ОСОБА_1 не надав суду доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, у даному випадку, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 за правом представлення входить до другої черги спадкування за законом, оскільки на час смерті свого дядька ОСОБА_3 , його мати, а сестра останнього ОСОБА_4 померла. Спадкоємці ж першої черги спадкування за законом відсутні.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення первинного позову, натомість вбачає підстави для задоволення зустрічного позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується частинами першою статті 141 ЦПК України, та враховуючи відмову у первісному позові судові витрати, понесенні ОСОБА_1 покладає на останнього. Водночас судові витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у виді судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. покладає на відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – Новоушицька селищна рада Хмельницької області про визнання заповіту нікчемним – задовольнити.

Встановити нікчемність заповіту ОСОБА_3 , складеного на користь ОСОБА_1 , посвідченого секретарем Івашковецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області Глушко Т.Ф. 14 травня 2012 року , зареєстрованого в реєстрі за № 24.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Івашківці, Новоушицького району, Хмельницької області, РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження смт.Нова Ушиця, вул.Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ – 04407388.

Суддя О. І. Яцина