Ухвала суду № 92761365, 09.11.2020, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1534/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2020 м.Красилів

Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюк Р.В., вивчивши матеріали цивільного позову фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ – СЕРВІС» про стягнення заборгованості, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість в розмірі 72037,69 грн, 9647,14 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки - в якості зобов`язань за договором №1ЄВР про перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ – СЕРВІС» (надалі ТОВ «ЄВРАЗІЯ – СЕРВІС») та ОСОБА_1 , а також 10000 грн моральної шкоди, 10700 грн витрат на оплату правової допомоги, та 1034,86 грн витрат на сплату судового збору.

Суд, перевіривши позовну заяву з доданими до неї додатками та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов таких висновків.

Згідно ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленимст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Звертаючись до суду з позовом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «ЄВРАЗІЯ – СЕРВІС» заборгованість у розмірі 72037,69 грн, пені в розмірі подвійної облікової ставки, що становить 9647,14 грн, та 10000грн моральної шкоди, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором перевезення.

Зі змісту та підстав поданого позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо невиконання зобов`язань за договором, укладеним між суб`єктами господарювання - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «ЄВРАЗІЯ – СЕРВІС».

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У відповідності до відомостей наданих позивачем в якості доказів по справі, а саме Витягу з реєстру платників податків єдиного податку від 23.01.2018 та Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.01.2018, позивач на час укладення договору була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що спір, який виник між сторонами, відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщозаява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 3ст. 186 ЦПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.186 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у справі за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ – СЕРВІС» про стягнення заборгованості, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.

Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачу разом із позовною заявою та всіма доданими до позовної заяви документами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Красилівський районний суд Хмельницької області.

СуддяР. В. Вознюк