Рішення № 92760081, 02.11.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

02.11.2020

Справа № 644/4140/20

н/п 2/644/1502/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 листопада 2020 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Сітало А. К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, стягнення заборгованості за цивільно-правовими договорами надання послуг,-

встановив:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: стягнути з ТОВ «Українська ливарна компанія» на його користь заборгованість по заробітній платі, яка станом на 11 листопада 2019 року складала суму 52179 грн. 86 коп.; середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, а саме: за половину листопада 2019 p., грудень та шість місяців 2020 року у сумі 99937 грн. 23 коп.; заборгованість за цивільно –правовими договорами надання послуг, яка станом на 28 лютого 2020 року складала суму 31447, грн. 00 коп.; 2500,00 грн. сплачених за надання правової допомоги; 89,00 грн. сплачених за послуги «Укрпошти» та судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працював в ТОВ «Українська ливарна компанія» з 14.03.2016 року прибиральником у ливарних цехах, зайнятий прибиральником відпрацьованої землі у бункерах (тунелях) і гарячого шлаку на землеприготувальній дільниці у ливарному цеху (наказ №1003/02 – ок від 10.03.2016 р.). 11 листопада 2019 р. позивача звільнено з посади за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України (наказ №1111/01-ок від 11.11.2019 р.). Станом на час звільнення у підприємства мала місце заборгованість перед позивачем по заробітній платі, згідно розрахункових листів за серпень 2019 р. у сумі 10194 грн., за вересень 2019 р. у сумі 10124 грн., за жовтень 2019 р. у сумі 10521 грн.16 коп., за 1-11 листопада 2019 р., разом з компенсацією за невикористану відпустку, у сумі 21270 грн.70 коп. Отже, заборгованість по заробітній платі та іншим виплатам на час звільнення 11 листопада 2019 р., за розрахунками позивача становила 52179 грн.86 коп., які не сплачені по день звернення до суду.

У подальшому щомісяця ТОВ «Українська ливарна компанія» в особі генерального директора ОСОБА_2 укладало з позивачем строкові договори про надання послуг: договір №2019/109 від 12.11.2020 p., договір №2019/118 від 2 грудня 2019 p., договір №2020/05 від 8 січня 2020 p., договір №2020/17 від 3 лютого 2020 р.

Кожного місяця між позивачем та ТОВ «Українська ливарна компанія» в особі генерального директора Захарова О.М. складались акти прийому-передачі наданих послуг з зазначенням суми коштів, які підлягали сплаті позивачу. Так за договором від 12.11.2019 р. позивачу мало бути сплачено 6667 грн. ( акт від 29.11.2019 р.), за договором від 02.12.2019 р. (акт без дати) мало бути сплачено 10180 грн., за договором від 08.01.2020 р. мало бути сплачено 6600 грн.( акт від 31.01.2020 р.), за договором від 03.02.2020 року мало бути сплачено 8000 грн.( акт від 28.02.2020 р.).

Загальна заборгованість по укладеним договорам надання послуг, згідно актів виконаних робіт від 29.11.2019 р, за грудень 2019 р., від 31.01.2020 p., від 28.02.2020 р. - становить 31447 грн. Ці кошти також не сплачені позивачу на час звернення до суду.

Оскільки при звільненні з підприємства позивачу не були виплачені вчасно належні до виплати суми позивач також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з середини листопада 2019 року по липень 2020 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов від відповідача не надходив.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти розгляду справи в заочному порядку позивач не заперечує. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював в ТОВ «Українська ливарна компанія» з 14.03.2016 року прибиральником у ливарних цехах, зайнятий прибиральником відпрацьованої землі у бункерах (тунелях) і гарячого шлаку на землеприготувальній дільниці у ливарному цеху (наказ №1003/02 – ок від 10.03.2016 р.). 11 листопада 2019 р. між позивачем та відповідачем припинені трудові відносини, оскільки позивача звільнено з підприємства за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України (наказ №1111/01-ок від 11.11.2019 р.). Станом на час звільнення у підприємства мала місце заборгованість перед позивачем по заробітній платі та іншим виплатам, згідно розрахункових листів за серпень 2019 р. у сумі 10194 грн., за вересень 2019 р. у сумі 9202,91 грн., за жовтень 2019 р. у сумі 10521 грн.16 коп., за 1-11 листопада 2019 р. у сумі 3335 грн. 65 коп., а разом з компенсацією за невикористану відпустку, у сумі 21270 грн. 70 коп. Отже, заборгованість по заробітній платі разом з конпенсацією за невикористану відпуску, на час звільнення 11 листопада 2019 р. становила 51188 грн. 77 коп., а не як помилково зазначив позивач 52179 грн. 86 коп. Належні позивачу суми не були виплачені відповідачем у повному розмірі і на час ухвалення рішення по справі.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02 листопада 2020 року та доданих до неї виписок з АТ «Альфа-Банк» від 05.10.2020 року та від 02.11.2020 року, у вересні, жовтні 2020 року відповідачем на картковий рахунок позивача перераховано в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі лише 1200 грн.

Після припинення відносин з позивачем за трудовим договором, ТОВ «Українська ливарна компанія» в особі генерального директора ОСОБА_2 щомісячно укладало з ним строкові цивільно-правові договори про надання послуг: договір №2019/109 від 12.11.2020 p., договір №2019/118 від 2 грудня 2019 p., договір №2020/05 від 8 січня 2020 p., договір №2020/17 від 3 лютого 2020 р., за якими позивач (виконавець) взяв на себе зобов`язання за завданням відповідача (замовника), протягом встановленого в договорі терміну надавати послуги з ремонту та налагодження обладнання землеприготувальної дільниці, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи на підставі актів прийому-передачі наданих послуг з утриманням податків і зборів, передбачених чинним законодавством, протягом 30 календарних днів від дня підписання актів.

Кожного місяця поміж позивачем та ТОВ «Українська ливарна компанія» в особі генерального директора Захарова О.М. складались акти прийому-передачі наданих послуг з зазначенням суми коштів, які підлягали сплаті позивачу. Так за договором від 12.11.2019 р. позивачу мало бути сплачено 6667 грн. (акт від 29.11.2019 р.), за договором від 02.12.2019 р. ( акт без дати) мало бути сплачено 10180 грн., за договором від 08.01.2020 р. мало бути сплачено 6600 грн.( акт від 31.01.2020 р.), за договором від 03.02.2020 року мало бути сплачено 8000 грн.( акт від 28.02.2020 р.).

Загальна заборгованість по укладеним цивільно-правовим договорам, згідно актів виконаних робіт становить 31447 грн. Ці кошти також не сплачені позивачу на час ухвалення рішення.

Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі за №122 від 27.05.2020 року, наданої відповідачем на запит позивача, підприємство має заборгованість перед позивачем по виплатам заробітної плати за період з 01.09.2019 року по 30.03.2020 року на загальну суму 57154 грн. 29 коп.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, позовна вимога про стягнення належних позивачу на день звільнення від підприємства сум підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі встановленому судом, в сумі 49988 грн. 77 коп. (51188 грн. 77 коп. – 1200,00 грн.)

Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. В постанові від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Зазначений висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16 та від 13 березня 2017 року по справі № 6-259цс17.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних при звільненні сум, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з вказаним позовом до ТОВ «Українська ливарна компанія», ОСОБА_1 просив суд стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 12 листопада 2019 року по липень 2020 року, тобто за сім з половиною місяців, у сумі 99937 грн. 23 коп. При цьому позивачем включено до даної суми і розмір компенсації за невикористану відпустку у сумі 17935,05 коп.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки остаточного розрахунку при звільненні працівника , є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до наданих позивачем розрахункових листів за вересень та жовтень 2019 року, які передували місяцю у якому було звільнено позивача, заробітна плата ОСОБА_1 складала 19 724 грн. 07 коп. (9202 грн. 91 коп. +10521 грн. 16 коп.) грн.

Середньоденна заробітна плата за вказаний період складала 19724,07 /36 робочі дні = 547,89 грн.

Період затримки розрахунку відповідачем з позивачем по заробітній платі за період з 12 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення - 02 листопада 2020 року, складає 356 днів.

За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв`язку з цим, суд обмежений кількістю днів прострочки виплати заробітної плати при звільненні періодом з 12 листопада 2019 року по липень 2020 року, який вказав позивач у позовній заяві тобто 231 днем, тому для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі суд бере вказаний період.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі складає 231 день х 547,89 грн=126562, 59 грн.

Разом з цим, суд також обмежений і розміром компенсації за затримку розрахунку при звільненні, визначеного позивачем у сумі 99937 грн. 23 коп.

При визначенні розміру компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування передбаченого статтею 117 КЗпП України, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, з огляду на наступне.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Судом встановлено, що ТОВ «Українська ливарна компанія», на час ухвалення рішення, має заборгованість по виплаті належних ОСОБА_1 при звільненні сум у розмірі 49988 грн. 77 коп.

Суд враховує, що заборгованість із невиплати вказаної суми є значно меншою ніж визначена позивачем сума компенсації за несвоєчасну виплату належних позивачу при звільненні сум при звільненні (99937 грн. 23 коп.).

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд зазначає, що обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо невиплати належних при звільненні сум у розмірі 51188 грн. 77 коп.

Суд вважає, що стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (99937 грн. 23 коп.) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі існуючої заборгованості на час ухвалення рішення 49988 грн. 77 коп.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

Тому позовна вимога про стягнення за статтею 117 КЗпП України, за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування підлягає частковому задоволенню у сумі 49988 грн. 77 коп.

Щодо стягнення заборгованості підприємства перед позивачем за цивільно-правовими договорами суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зазначені у вказаній статті.

Положеннями частини першої-другої статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідачем по справі зобов`язання за вказаними вище цивільно-правовими договорами про надання послуг у повному обсязі не виконані, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості за ними у загальній сумі 31447 грн. підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення з відповідача витрат на відправку поштової кореспонденції пов`язаної із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та для підготовки до її розгляду в сумі 89, 00 грн., та витрат на професійну правовничу допомогу в сумі 2500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України - до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Встановлено, що документально підтверджені витрати позивача за послуги пошти пов`язані з підготовкою справи до розгляду становлять 39,00 грн.(запит на отримання інформації щодо розміру середньої заробітної плати та заборгованості по ній), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи та належні докази на підтвердження дійсних витрат на професійну правничу допомогу, перелік яких зазначений у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, а тому дані витрати не підлягають відшкодуванню.

Розподіл судових витрат в частині судового збору, суд вирішує у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за позовну вимогу про стягнення заробітної плати у розмірі 840 грн. 80 коп., за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заборгованості за цивільно-правовими договорами підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволенних позовних вимог у розмірі 1141,00 грн. (задоволено 62% від суми вказаних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, стягнення заборгованості за цивільно-правовими договорами надання послуг – задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Українська ливарна компанія (код ЄДРПОУ 32759676), юридична адреса: м. Харків, проспект Московський, 277 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в сумі 49988 грн. 77 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 49988 грн. 77 коп.; заборгованість за цивільно-правовими договорами про надання послуг в сумі 31447,00 грн. Вказані суми зазначені без урахування податків і зборів, передбачених чинним законодавством при їх виплаті.

Допустити негане виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ТОВ «Українська ливарна компанія ( код ЄДРПОУ 32759676), юридична адреса: м. Харків, проспект Московський, 277 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 витрати пов`язані з відправкою поштової кореспонденції у сумі 39,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1141,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Українська ливарна компанія ( код ЄДРПОУ 32759676), юридична адреса: м. Харків, проспект Московський, 277 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) за подання позовної заяви у розмірі 840 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Повне судове рішення складено 06.11.2020 року.

Суддя: А. К. Сітало