Рішення № 92759877, 04.11.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/21758/19

Провадження № 2/643/1760/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 року м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді – Горбунової Я.М., при секретарі Сургай Я.С., за участі представника позивача та третьої особи – Назарової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Московського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання припиненими Договору про надання споживчого кредиту, Договору іпотеки, припинення обтяження нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання припиненими Договору про надання споживчого кредиту, Договору іпотеки, припинення обтяження нерухомого майна.

В позовній заяві позивач просить визнати припиненим у зв`язку з виконанням Договір про надання споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», визнати припиненим Договір іпотеки (нерухомого майна), укладений 04.03.2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», право вимоги за якими 13.02.2012 року на підставі Договору факторингу № 2 та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», припинити обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» витрати зі сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в момент сплати ним грошових коштів, стягнутих за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року у справі № 2-1289/11, кредит вважається повернутим, а зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року припиненими у зв`язку з їх виконанням.

Позивач вказує, що виконання зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року у національній валюті України було погоджено з банком, прийнято їм та не оскаржувалося ані на стадії ухвалення Московським районним судом м. Харкова рішення про стягнення заборгованості, ані на стадії закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням позивачем рішення суду в повному обсязі.

На думку позивача, припинення Договору про надання споживчого кредиту є підставою для припинення Договору іпотеки, який носить похідний характер та був укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту, а, відтак, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, Договір іпотеки припинено, що є підставою для зняття обтяжень з квартири АДРЕСА_2 (сімдесят).

Відповідачем ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з аргументами, викладеними у позовній заяві, позов не визнає, проти його задоволення заперечує та зазначає, що не отримував жодних грошових коштів по виконавчому провадженню ВЛ №2-1289/11, підтвердженням чого є Довідка-розрахунок залишку заборгованості № 735672/1 від 10.02.2020 року.

Крім того, на думку відповідача, позов не підлягає задоволенню з огляду на невиконання позивачем зобов`язання за договором споживчого кредиту, а саме невиплату позивачем суми курсової різниці, яка утворилась внаслідок зміни курсу гривні у відношенні до долару США з моменту постановлення судового рішення до моменту його виконання.

Відповідач також зазначає, що він не просто стягує курсову різницю у вигляді упущеної вигоди, а стягує грошові кошти в валюті зобов`язання, яка була узгоджена сторонами на момент отримання позивачем позики.

Відповідач вказує, що 13.02.2020 року звернувся із запитом про надання інформації до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова та 18.02.2020 року отримав відповідь, згідно якої грошові кошти були повернуті у зв`язку із переуступленням прав вимоги сторін боргу, згідно платіжного доручення № 2144 від 27.10.2017 року грошові кошти у розмірі 196 807, 50 грн. перераховані на рахунок держави.

Відповідач також зазначає, 27.02.2020 року звернувся до Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова щодо переказу грошових коштів на рахунок ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», але поки зобов`язання ОСОБА_1 не виконані належним чином не бачить законних підстав для припинення кредитного договору №11307735000 та Договору іпотеки від 04.03.2008 року

У судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , у судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про дату, місце і час судового засідання повідомлявся належним чином, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно зі ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що «04» березня 2008 року між Позивачем, ОСОБА_1 і Відповідачем, Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11307735000, надалі також – «Договір про надання споживчого кредиту» (копія Договору про надання споживчого кредиту додана Позивачем до позовної заяви та міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1 Договору про надання споживчого кредиту Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті долар США (USD), в сумі 28 000, 00 (двадцять вісім тисяч доларів США 00 центів), що дорівнює еквіваленту 141 400, 00 (сто сорок одна тисяча чотириста гривень 00 копійок), за курсом НБУ на день укладення Договору, а Позичальник ( ОСОБА_1 ) зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору виконання зобов`язань Позичальника за Договором про надання споживчого кредиту забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника Банком приймається застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: квартири, що складається з двох кімнат, загальною площею 47,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю ОСОБА_1 та власністю ОСОБА_2 та порука, а саме: порука ОСОБА_2 .

04.03.2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено Договір іпотеки (нерухомого майна), надалі також – «Договір іпотеки», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О.Б. «04» березня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 942.

Згідно п. 1.1 Договору іпотеки Іпотекодавець ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) передає в іпотеку Іпотекодержателю (Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк») наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу Предмету іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є. «30» жовтня 2001 року за реєстровим № 8513, зареєстрований КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» «23» листопада 2001 року за реєстровим № П-5-6209.

Предмет Іпотеки складається з двох житлових кімнат, загальна площа квартири становить – 47,3 кв.м.

Згідно п. 6.1 Договору іпотеки цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов`язань за договором, що обумовлюють основне зобов`язання.

04.03.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О.Б., на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку з посвідченням Договору іпотеки було накладено заборону відчуження, зазначеного в Договорі іпотеки нерухомого майна до припинення Договору іпотеки; заборона відчуження зареєстрована в реєстрі за № 943.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості в розмірі 196 807, 50 грн. 50 коп.

16.03.2012 року постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області за заявою стягувача (ПАТ «УкрСиббанк») на підставі виконавчого листа від 13.07.2011 № 2-1289/11, виданого Московським районним судом м. Харкова, було відкрито виконавче провадження № 31725453 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу у загальному розмірі 196 807, 50 грн.

30.03.2016 року ОСОБА_1 було виконано заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року в повному обсязі та сплачено суму боргу у розмірі 197 717, 50 грн.

30.09.2016 року постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1289/11, виданого 13.07.2011 року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу у загальному розмірі 196 807, 50 грн. було закінчено.

Виконавче провадження було закінчено у зв`язку з виконанням боржником ( ОСОБА_1 ) рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року в добровільному порядку в повному обсязі.

13.02.2012 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені Договір факторингу № 2 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчені Саєнко Е.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області «13» лютого 2012 року за реєстровим № 649-650, згідно яких право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту та Договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ».

03.04.2014 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/4530/14-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про заміну сторони виконавчого провадження було замінено сторону виконавчого провадження по цивільній справі № 2-1289/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».

23.05. 2019 року Московським районним судом м. Харкова у справі № 643/11533/16-ц було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа – ТОВ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ», про визнання неправомірними дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зазначеним рішенням позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ТОВ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ» було зареєстровано право власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2 .

Станом на момент подання позову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про наявність обтяження квартири АДРЕСА_2 .

З метою зняття обтяження з квартири позивач звернулася до АТ «УкрСиббанк» із заявою про надання документів, що підтверджують факт погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту, та документів, що підтверджують повноваження для вилучення записів про обтяження з державних реєстрів.

20.08.2019 року АТ «УкрСиббанк» надало відповідь, у якій зазначено, що у зв`язку з укладенням Договору факторингу № 2 від 13.02.2012 року та відступленням права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту банк наразі не є кредитором за Договором про надання споживчого кредиту. Для вирішення питання стосовно зняття обтяження з квартири запропоновано звернутися до нового кредитора – ТОВ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ».

03.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання документів, що підтверджують факт погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту, та документів, що підтверджують повноваження для вилучення записів про обтяження з державних реєстрів.

04.10.2019 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ» надало відповідь (вих. № 04/10/19/735672 від 04.10.2019 року), з якої вбачається, що відповідач вважає, що зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту не виконані належним чином.

Так, у відповіді ТОВ «КЕЙ-КОЛЛЕКТ» зазначає, що прийняло виконання зобов`язання, яке було виражено в іноземній валюті, з коригуванням відповідно до курсу валют на момент його виконання. Станом на 09.09.2019 року за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 8 923 долари США 63 центи, що за курсом НБУ станом на 09.09.2019 року складає 223 858 гривень 58 копійок, з яких заборгованість по основній сумі кредиту – 4 043 долари США 47 центів, що за курсом НБУ станом на 09.09.2019 року складає 101 434 гривні 72 копійки; заборгованість по процентам – 4 880 доларів США 16 центів, що за курсом НБУ станом на 09.09.2019 року складає 122 423 гривні 86 копійок.

Довідка-розрахунок залишку заборгованості № 735672/1 від 10.02.2020 року, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, або її копія відповідачем суду не надана, в матеріалах справи відсутня.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у наданні листа про зняття обтяження із квартири, оскільки нею виконані в повному обсязі зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року, що є підставою для припинення Договору іпотеки, який носить похідний характер та був укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту. Відтак, у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, Договір іпотеки є припиненим, що є підставою для зняття обтяжень з квартири, а коригування відповідачем зобов`язання, розмір якого був встановлений рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року, відповідно до курсу валют на момент його виконання є неправомірним та незаконним, позбавленим будь-яких правових підстав.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит – вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відтак, у випадку пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повне повернення позики (кредиту) та належних кредитору процентів вважається, що строк виконання договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику (кредит) у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно пп. 6.1.2 п. 6.1 Договору про надання споживчого кредиту Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п. 1.2.2 Договору про надання споживчого кредиту та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Такий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, згідно якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від «28» березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від «04» липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

У 2011 році позивач припустилася прострочення виконання зобов`язань, які виникли за Договором про надання споживчого кредиту, скориставшись правом, наданим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також пп. 6.1.2 п. 6.1 Договору про надання споживчого кредиту, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та вимагало дострокового повернення кредиту, що залишився, та сплати процентів.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, в момент зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, грошова позика вважається повернутою, а зобов`язання вважаються припиненими.

Враховуючи виконання позивачем свого зобов`язання в рамках виконавчого провадження, грошові кошти належать до перерахування на відповідний рахунок Державної виконавчої служби.

Поданням у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів позивач довів факт перерахування ним 197 717, 50 грн. на рахунок Московського ВДВС ГТУЮ.

У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 308/10886/15 зазначено, що якщо позичальник та поручитель належним чином виконали свої зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з позичальника та поручителя всієї суми заборгованості за цим договором, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від «06» липня 2016 року у справі № 6-118цс16.

Таким чином, позика була повернута, а зобов`язання Позивача за договором споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року вважаються припиненими.

Твердження відповідача про невиконання зобов`язання за договором споживчого кредиту через фактичне неотримання грошових коштів, сплачених позивачем, та посилання на те, що Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» не було замінено правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно п. 2.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції, яка була чинна на момент сплати позивачем суми боргу), надалі також – «Інструкція № 512/5», на підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пп. 13.1, 13.2 Інструкції № 512/5 органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Згідно п. 13.15 Інструкції № 512/5 підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги обліку депозитних сум, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

Відповідно до п. 13.12 Інструкції № 512/5 у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Грошові кошти, які були стягнуті у виконавчому провадженні, були перераховані позивачем не на рахунок конкретного стягувача, а на депозитний рахунок органу ДВС у порядку, встановленому законодавством.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2014 року у справі № 643/4530/14-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про заміну сторони виконавчого провадження було замінено сторону виконавчого провадження по цивільній справі № 2-1289/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з первісного стягувача, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ»

Суд зазначає, що заміна стягувача у виконавчому провадженні, повідомлення відповідача про наявність на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби стягнутих на його користь грошових коштів належить до обов`язків державного виконавця, а не позивача, і за їх виконання позивач відповідати не може.

Крім того, непогодження відповідача з діями державного виконавця не має значення для вирішення даної справи, а неправомірні на думку відповідача дії, бездіяльність державного виконавця не є предметом даного судового розгляду та можуть бути оскаржені ним у порядку, встановленому законодавством.

Стосовно твердження відповідача про стягнення курсової різниці внаслідок коригування розміру зобов`язання позивача суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24.07.2001 року № 126, іноземна валюта – валюта інша, ніж валюта звітності.

Курсова різниця – різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.

Монетарні статті – статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.

Виходячи з поняття «курсова різниця», можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між: датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків; датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період; датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку; датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

Курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. У зв`язку з чим курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.

В даній справі Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» погодилося із рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року у справі № 2-1289/11, яким із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 була стягнута заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту, визначена у національній валюті України – гривні, у загальному розмірі 196 807, 50 грн. Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» не оскаржувало рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2011 року.

30 вересня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1289/11, виданого 13.07.2011 року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу у загальному розмірі 196 807, 50 грн., було закінчено у зв`язку з виконанням в повному обсязі рішення Московського районного суду м. Харкова в добровільному порядку.

Відповідачем було прийнято виконання зобов`язання та не було оскаржено дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження.

У справі № 750/8676/15-ц (Постанова від 30 травня 2018 року) Велика Палата Верховного Суду розглянула питання – «чи є суми, нараховані банком, виходячи із курсової різниці між валютою кредитування та валютою погашення заборгованості (внаслідок знецінення національної валюти), за період невиконання судового рішення про стягнення в національній валюті з позичальника на користь кредитора заборгованості, збитками, завданими кредитору у зв`язку із несвоєчасним виконанням боржником свого грошового зобов`язання, вираженого в іноземній валюті».

Оскільки правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 750/8676/15-ц, є подібними до правовідносин у даній справі, то висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, суд враховує при вирішенні даної справи.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Кредитор повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії боржника стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16. Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постановах від «27» червня 2018 року у справі № 347/1561/15, від 13 березня 2018 року у справі № 357/16594/15-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 361/1936/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 357/16594/15-ц, 30 січня 2019 року у справі № 727/1657/16-ц.

Таким чином, у справі № 750/8676/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

З огляду на вищезазначене, відповідач не має права нараховувати позивачу заборгованість у вигляді курсової різниці та обґрунтовувати її понесеними збитками.

Щодо позовних вимог про визнання припиненим Договору іпотеки, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» 05.06.2003 року № 898-IV, надалі також – «Закон № 898-IV», іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до абз. 5 ст. 1 Закону № 898-IV основне зобов`язання – зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону № 898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону № 898-IV іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно п. 6.1 Договору іпотеки цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов`язань за договором (-и), що обумовлюють основне зобов`язання.

В даній справі основним зобов`язанням є зобов`язання позивача ( ОСОБА_1 ) за Договором про надання споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За висновком Великої Палати Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06.07.2016 року у справі №6-118цс16, іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.

Як було вказано Великою палатою, при цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється.

Відтак, належне виконання Позивачем зобов`язання за договором споживчого кредиту призвело до його припинення як основного зобов`язання, так і до припинення акцесорного зобов`язання – договору іпотеки.

Таким чином, припинення договору іпотеки є підставою для зняття заборони відчуження квартири, яка була накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О.Б.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи наведені докази, суд приходить до висновку про припинення зобов`язання позивача за договором споживчого кредиту внаслідок його виконання, що призвело до припинення й додаткового зобов`язання – договору іпотеки.

При цьому припинення договору іпотеки є підставою для зняття обтяжень з квартири АДРЕСА_2 .

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати припиненим у зв`язку з виконанням Договір про надання споживчого кредиту № 11307735000 від 04.03.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», право вимоги за яким 13.02.2012 року на підставі Договору факторингу № 2 та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим № 649-650, укладених між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Визнати припиненим Договір іпотеки (нерухомого майна), укладений 04.03.2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`яновою О.Б. 04.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 942, право вимоги за яким 13.02.2012 року на підставі Договору факторингу № 2 та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим № 649-650, укладених між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Припинити обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження – номер запису про обтяження: 109471672; Державний реєстратор: приватний нотаріус Суперфін Борис Михайлович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; підстава виникнення обтяження: Договір іпотеки, серія та номер: 942, виданий 04.03.2008, видавник: ПН ХМНО Лук`янова О.Б.; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23961872 від 27.08.2015 15:31:50, приватний нотаріус Суперфін Борис Михайлович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р.: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 6722351, 04.03.2008 17:24:43, реєстратор: Харківський міський нотаріальний округ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 305 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ідентифікаційний номер 37825968, адреса: м. Київ, вул. Іонна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Я.М.Горбунова