Ухвала суду № 92759337, 10.11.2020, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/614/20

провадження № 2-сз/624/6/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про повернення сплаченого судового збору,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звертався до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.08.2006 в розмірі 10009,28 грн. та судових витрат у розмірі 2102,00 грн.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 06.10.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.08.2006 в розмірі 10009 грн. та витрат на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

27.10.2020 до суду надійшла заява представника позивача АТ КБ «Приватбанк» про повернення з державного бюджету 50% судового збору, у розмірі 1051,00 грн. у зв`язку з визнанням позову відповідачем. В обґрунтування зазначеної заяви зазначив, що рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволені повністю. В мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, справу просила розглянути за її відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. На підтвердження підстави повернення 50 відсотків сплаченого судового збору заявник наводить практику суду вищої інстанції, зокрема позицію, викладену в постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17 червня 2020 року у справі № 755/6872/17, в якій зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 142 ЦПК України. Таким чином, відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України), але оскільки питання судових витрат вирішено у рішенні суду і посилання на цю статтю вичерпано, то позивачу надається законодавча можливість додаткового повернення 50 відсотків судового збору за ухвалою суду. На підставі цього заявник просить зобов`язати управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі Харківської області повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір, сплачений в сумі 1051 грн 00 коп.

Представник позивача та відповідач у судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі № 624/614/20, провадження № 2/624/271/20 за позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з останньої на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 31 серпня 2006 року у розмірі 10009 грн 28 коп та судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.

З вищезазначеного рішення вбачається, що при розгляді справи та ухваленні рішення судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Сплачений позивачем в дохід держави судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп, що підтверджено платіжним дорученням №BOJ66B31S7 від 06 серпня 2020 року, стягнуто з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Заява представника АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтована визнанням відповідачем позову до розгляду справи по суті, що в силу положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ст. 142 ЦПК України має наслідком повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, згідно з ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Представник зазначає, що ухвалення додаткового рішення неможливо, оскільки судом вже вирішено питання про судові витрати і посилається на ухвалу Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/6872/17, як на підставу компенсації 50 відсотків судового збору, пов`язаного з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Тому вважає, що законодавством надається можливість додатково повернути 50 відсотків судового збору за ухвалою суду.

Як вбачається з ухвали Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 червня 2020 року у цивільній справі № 755/6872/17, на стадії касаційного перегляду представником позивача надано до суду заяву про відмову від позову. З цих підстав провадження у справі закрито, визнано нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та вирішено питання щодо повернення на підставі ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні апеляційної та касаційної скарги.

У цьому випадку рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі № 624/614/20, провадження № 2/624/271/20 вирішено питання розподілу судових витрат, сума судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, стягнута за рішенням суду з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судового збору, суд, зважаючи на відсутність клопотання учасника судового процесу про повернення з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору у зв`язку з визнанням позову відповідачем, вирішив питання щодо стягнення судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України задля реалізації принципу процесуальної економії, що полягає у «розумному пом`якшенні процесуальних формальностей та прискоренні процесу». Відтак, питання розподілу судових витрат судом вирішено і повторне його вирішення судом цивільний процесуальний закон не передбачає. Тому, безпредметним є посилання представника АТ КБ «Приватбанк» на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловлену 17.06.2020 у справі № 755/6872/17, оскільки у вказані справі Верховний Суд вказав на необхідність вирішення відповідного питання про повернення 50% сплаченого судового збору в остаточній ухвалі чи рішенні суду по суті спору, а не після їх винесення.

Враховуючи, що суд вже вирішив питання розподілу судових витрат у своєму рішенні від 06.10.2020, норми ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» застосуванню не підлягають, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Також суд зазначає, що передбачене ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернення 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у разі визнання відповідачем позову, є правом, а не обов`язком суду, вирішується при постановлені ухвали або ухваленні рішення у справі, крім того, повернення АТ КБ «ПриватБанк» 50 відсотків судового збору з державного бюджету, з урахуванням стягнення з відповідача вже в повному обсязі судового збору може призвести до подвійного одержання позивачем частини судового збору.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 261 ЦПК України», суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про повернення сплаченого судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Крапівка