Постанова № 9275899, 19.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.04.10 м. СевастопольСправа №2а-353/10/2770

о 15 год. 59 хв.

каб. № 3

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.

при секретарі Францевіній Н.А.,

за участю представників:

позивача –Кудінова Віталія Миколайовича, довіреність б/н від 15.05.2009;

Крічуна Марка Михайловича, довіреність б/н від 13.01.2010;

відповідача –Лінніка Олексія Вікторовича, довіреність № 3888/9/10-0 від 02.12.2009;

Ксенз Олексія Миколайовича, довіреність № 80/9/10-0 від 19.01.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверфь»

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверфь»(далі –ТОВ «Севморверфь») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м.Севастополя (далі –ДПІ в Нахімовському районі м.Севастополя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242340/0 від 18.09.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при винесені зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем помилково застосовані норми чинного законодавства України.

В ході судового розгляду позивач на задоволені позовних вимогах наполягав.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих. №964/09/10-0 від 18.03.2010, вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог діючого законодавства України (а.с.37-38).

Поряд з іншими мотивами своїх заперечень, відповідач наполягав на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з посиланням на положення частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою від 19.02.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 04.03.2010, з’ясував відсутність можливості регулювання спору між сторонами, справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.03.2010 по 12.04.2010, з 12.04.2010 по 19.04.2010.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -

встановив

В період з 12.09.2007 по 18.09.2007 співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2007 року, за результатами якої складений акт №612/10/23-423/23664754/76 від 18.09.2007 (а.с. 5-12).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 13.04.1997 (далі –Закон), що виразилося у завищенні суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України у розмірі 20 000,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242340/0 від 18.09.2007 про зменшення ТОВ «Севморверфь»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20000,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Севморверфь»в порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 2181) не оскаржено.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2007 між ТОВ «Севморверфь»та ТОВ «СРК «Севморсудноремонт»укладений договір № 402007/1, відповідно до умов якого ТОВ «СРК «Севморсудноремонт»зобов’язувався виконати роботи для ТОВ «Севморверфь»по виготовленню та монтажу труб.

На виконання умов цього договору, позивач перерахував ТОВ «СРК «Севморсудноремонт»частину оплати у сумі 120000,00 грн.

Як вбачається з податкової накладної № 211 від 30.05.2007 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ –20 000,00 грн., яка видана позивачу ТОВ «СРК «Севморсудноремонт», вона містить усі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону.

Згідно п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

20.07.2007 ТОВ «Севморверфь»надало до ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року (вх. № 19825), згідно з якою заявлена сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 116030,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону, об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7 ст. 1 Закону № 168).

П. 1.8 ст. 1 Закону встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя вважає, що позивач неправомірно в реєстр заявлених сум до бюджетного відшкодування у червні 2007 року включив суму 120000,00 грн. (у тому числі ПДВ –20000,00 грн.) фактично сплачених, але не включених до складу податкового кредиту за травень 2007 року.

Проте, з таким висновком суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, суд вважає правомірним відображення 20000,00 грн. у складі податкового кредиту ТОВ «Севморверфь»за червень 2007 року, оскільки податкова накладна № 211 від 30.05.2007 отримана позивачем 05.06.2007.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у попередньому періоді.

Отже, при визначені суми бюджетного відшкодування визначальною є не сума податкового кредиту попереднього звітного періоду, а фактично сплачена сума податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) постачальником таких товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.01.2008.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що право ТОВ «Севморверфь» на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року у сумі 20000,00 грн. дійсно порушені відповідачем.

Проте, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Преамбулою Закону № 2181 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

При цьому апеляційне узгодження - це узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, як визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження, що передбачено п. 1.20 ст.1 Закону № 2181.

П.5.2 ст.5 Закону № 2181 визначено процедуру апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Водночас п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При цьому, слід зазначити, що ст.15 Закону № 2181 врегульовано порядок застосування строків давності та визначені строки давності, які пов'язані із самостійним визначенням податковим органом податкових зобов'язань платника у випадках, визначених Законом, граничними строками стягнення податкового боргу та граничними строками для подання заяв на повернення надмірно сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, суд вважає помилковим посилання позивача на положення п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, ст. 15 Закону № 2181 щодо строків судового оскарження рішення податкового органу щодо податкового зобов’язання у кількості 1095 днів, тому що дані строки стосуються лише податкового зобов’язання. При цьому, слід зазначити, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000242340/0 від 18.09.2007 позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Севморверф” отримало податкове повідомлення-рішення від 18.09.2007 № 0000242340/0 та не оскаржувало його за процедурою адміністративного оскарження, передбаченою п.п. 5.2.1-5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181, останнім днем строку для звернення до адміністративного суду з відповідним позовом є 18.09.2008.

Проте, позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2007 № 0000242340/0 лише 18.02.2010 року, тобто за межами річного строку. При цьому про прийняття спірного податкового повідомлення-рішення позивачу було відомо своєчасно, про що свідчить підпис уповноваженої особи ТОВ “Севморверф” на корінці податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої та другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки відповідач наполягав на застосуванні судом правових наслідків пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом, а позивач клопотання про поновлення пропущеного строку, доказів поважної причини пропуску строку суду не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ “Севморверф” задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 квітня 2010 року о 17-30.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                         О.О.Єфременко