Вирок № 92755287, 10.11.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/299/18

провадження №: 1-кп/398/68/20

ВИРОК

Іменем України

"10" листопада 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретарів судового засідання Величко Т.Г., Міщенко С.А.,

прокурорів Охотника І.М., Васильківа І.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Охріменка В.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Швеця С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017120000000204 від 20 листопада 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Недогарки Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2017 року близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «AUDI 80», державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (згідно з висновком №4210 від 28.11.2017 року судово-медичного дослідження крові в крові ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в кількості 1,49 г/дм3), ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5. ПДР України, яким передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. п. «б», «д» п. 2.3 ПДР України, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. п. «а» п. 2.9 ПДР України, яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проявив особисту безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, в темну пору доби, на 154 км + 350 автодороги Полтава - Олександрія, на території Олександрійського району Кіровоградської області, не впевнився в безпечності маневру, чим порушив вимоги п. 10.1 та п. 13.4 ПДР України, якими встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу, при виконанні об`їзду невстановленого автомобіля марки ЗІЛ, автопоїзда у складі автомобіля «MAN», номерний знак НОМЕР_2 з причепом «KRONE», державний номер НОМЕР_3 та автопоїзда у складі автомобіля «MAN», державний номер НОМЕР_4 з причепом «KRONE», державний номер НОМЕР_5 , які знаходились у нерухомому стані та розміщувались частково на правому по ходу руху автомобіля «AUDI 80», державний номер НОМЕР_1 , узбіччі, а частково на проїзній частині дороги, здійснив виїзд керованого автомобіля на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди:

- водій автомобіля ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи №394 від 03.01.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми тіла: переломів ребер справа по середньо-ключичній лінії 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, зліва по середньо-ключичній лінії 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9; розривів тканин правої та лівої легень; розриву тканини печінки; розриву тканини селезінки; крововиливу у брижу товстої кишки; загальної крововтрати понад 2150 мл.; перелому стегнової кістки у нижній третині; повних косо-поперечних переломів 2, 3, 4, 5-пястих кісток лівої стопи; синців по передній поверхні грудної клітини справа на рівні 5-7 ребер по середньо-ключичній лінії, по середньо-ключичній лінії зліва під реберною дугою справа, по середньо-ключичній лінії зліва на рівні 4-6 ребер; саден на правому стегні по внутрішній поверхні у нижній третині; ран по передній поверхні правого колінного суглобу та по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення та в даному випадку призвели до смерті останнього і знаходяться в прямому причинному зв`язку з її настанням;

- пасажир автомобіля «AUDI 80», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи №17 від 16.01.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням, рани чола справа, які в комплексі відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я понад 21 день;

- пасажир автомобіля ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_5 згідно з висновком судово-медичної експертизи №18 від 15.01.2018 року отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин грудної клітини зліва, забою м`яких тканин лівої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть одного потерпілого та заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження іншому потерпілому, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та додатково пояснив, що 19 листопада 2017 року в нього був вихідний день, а тому він випив 1-2 л пива. Потім він зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В цей час йому зателефонував ОСОБА_8 і попросив його забрати з площі Кірова в м. Олександрія. Вони всі разом поїхали до міста, де забрали ОСОБА_9 та поверталися до села. Він керував автомобілем, погода була погана, моросив дощ і місцями був туман. На трасі «Олександрія - Полтава», в напрямку м. Кременчук, на правому узбіччі він побачив фуру (вантажний автомобіль) та вважав, що вона стоїть на узбіччі. Рухався зі швидкістю до 100 км/год. Під`їхавши до фури, побачив, що вона стоїть половиною на проїзній частині дороги, а половиною - на узбіччі - він почав гальмувати аби не зіткнутися, а потім розпочав обгін. В зустрічному напрямку рухався транспортний засіб, але до нього було ще далеко та він розраховував, що встигне об`їхати фуру. Виїхавши на зустрічну смугу, він побачив, що за фурою в притик припаркована ще одна фура. Екстрене гальмування не застосовував. В цей час і відбулося зіткнення. Потім він нічого не пам`ятає, отямився наступного ранку в лікарні. Посвідчення водія має з 2012 року. Усвідомлює, що перед керуванням транспортним засобом вживав алкогольні напої, що заборонено ПДР України. Допомогу потерпілому ОСОБА_1 не надавав. Потерпілій ОСОБА_2 пропонував допомогу в розмір 20 000,00 грн., але вона відмовилася та наполягала на допомозі в розмірі 300 000,00 грн. Цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 визнає повністю. Свою вину також визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується дослідженими і перевіреними судом доказами.

Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:

- показаннях свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні повідомив, що 19 листопада 2017 року, у вечірній час, він перебував вдома, йому зателефонували друзі та запропонували зустрітися. До нього приїхали на автомобілі, за кермом якого був ОСОБА_3 , поряд на пасажирському сидінні був ОСОБА_6 , а він сів позаду нього. Далі вони поїхали в місто Олександрія, де забрали ОСОБА_1 та поїхали назад в село Недогарки. В автомобілі вони розміщувались наступним чином: ОСОБА_3 був за кермом, ОСОБА_6 - поряд з ним на пасажирському сидінні, він сидів позаду нього на задньому сидінні, а поряд з ним сидів ОСОБА_1 . Вони рухались зі швидкістю близько 100 км/год. На вулиці було темно, повітря трішки вологе, невеликий туман. Покриття на асфальті було вологе. По дорозі він бачив вантажні автомобілі, які стояли припарковані з правої сторони проїзної частини. Більша частина вантажного автомобіля стояла на проїзній частині, а менша - на узбіччі. Йому було видно увімкнену аварійну сигналізацію на зазначених вантажних автомобілях. Момент зіткнення він не бачив, оскільки сидів на задньому сидінні. Так само, як не пам`ятає, як він опинився позаду автомобіля та хто його витягнув. Після ДТП ОСОБА_3 йому пояснював, що вони виїхали на обгін і зіткнулися з іншим автомобілем;

- показаннях свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що точної дати події не пам`ятає. В день ДТП перебував в с. Недогарки, де зустрівся з ОСОБА_3 , а потім вони зустрілися з ОСОБА_7 . Їм зателефонував ОСОБА_1 і попросив забрати його з м. Олександрія. Вони сіли до автомобіля «AUDI», яким керував ОСОБА_3 . На площі Кірова в м. Олександрія вони забрали ОСОБА_1 та поїхали назад в с. Недогарки. Того дня була погана погода: моросив дощ, подекуди опускався туман. Була темна пора доби. Вони рухалися зі швидкістю близько 90 км/год, видимість була стільки, скільки видно світло фар - близько 90 м. Рухаючись по трасі, біля повороту на с. Недогарки, на правому узбіччі, по ходу руху їхнього автомобіля, була припаркована фура (вантажне авто). У фури була ввімкнена аварійна сигналізація, яку вони побачили вже під`їхавши до фури. Щоб об`їхати фуру потрібно було виїхати на смугу зустрічного руху. Коли почали обгін припаркованої фури, то виявилося, що в притик до неї припаркована ще одна фура. Коли вони починали обгін, то він бачив зустрічне авто, відстань до якого була близько 300 м. Зустрічне авто рухалося зі швидкістю 80 км/год. Аби уникнути зіткнення ОСОБА_3 пригальмував і притиснувся ближче до фури. Водій зустрічного авто рухався по середині дороги і не звернув ближче до узбіччя. Перед зіткненням було видно, що автомобіль «ВАЗ» завантажений і фари світили догори. Зіткнення відбулося лівими частинами автомобілів (не лоб в лоб). Їх авто було половиною на смузі зустрічного руху, а половиною - на їхній смузі. Якби не було припарковано притул другої фури ОСОБА_3 встиг би об`їхати фуру і звільнити зустрічну смугу руху. Екстреного гальмування ОСОБА_3 не застосовував. Дорога була пряма. Після зіткнення він побачив, що ОСОБА_3 лежав з розбитою головою на кермі. Він запитав хто як себе почуває, вийшов і намагався відчинити водійські двері. Біля машини вже стояли люди. Він ногою вибив водійські двері і витягнув ОСОБА_3 на узбіччя, а потім витягли інших осіб. Він підійшов до зустрічного транспортного засобу і побачив, що його водій заблокований, бо йому придавило ноги. Він попросив людей викликати швидку і МНС. Потім дізнався, що в зустрічному авто було два чоловіки. Приїхала швидка і МНС, водія «ВАЗ» вирізали з автомобіля. Їх погрузили до швидкої і повезли до лікарні;

- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20 листопада 2017 року з фототаблицею та схемою, відповідно до якого оглянуто місце зіткнення транспортних засобів «AUDI 80», державний номер НОМЕР_1 , та «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_6 , на а/д «Полтава-Олександрія» (т. 2 а. с. 72 - 82);

- протоколі огляду трупу від 20 листопада 2017 року, відповідно до якого оглянуто труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а. с. 83);

- виписці з акту №4210 від 28 листопада 2017 року, згідно з якою у крові ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в кількості 1,49 г/дм3 (т. 2 а. с. 86);

- висновку експерта №509 від 22 грудня 2017 року, відповідно до якого на момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_6 знаходилися в несправному та непрацездатному стані. На момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_6 , мають технічні несправності у вигляді: деформація валу рульового керування та ободу рульового колеса, лівої рульової тяги, зміщення з місця конструкційного встановлення передньої правої та лівої підвіски (в зборі), розгерметизація та пошкодження шини переднього лівого колеса, деформація педального вузла та зміщення головного гальмівного циліндру разом з живильним бачком. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. Дати відповідь на питання «Якщо несправності виникли до ДТП, то як це могло вплинути на керованість транспортним засобом?» немає технічного змісту, оскільки технічних несправностей, які могли вплинути на керованість автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_6 , до моменту ДТП, не виявлено (т. 2 а. с. 98 - 103);

- висновку експерта №508 від 22 грудня 2017 року, відповідно до якого на момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля Ауді 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися в несправному та непрацездатному стані. На момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля Ауді 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мають технічні несправності у вигляді: деформація валу рульового керування та ободу рульового колеса, зміщення з місця конструкційного встановлення передньої лівої амортизаційної стійки (в зборі), розгерметизація шини переднього лівого та правого колеса, пошкодження шини та деформація диску переднього лівого колеса, деформація педального вузла. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. Дати відповідь на питання «Якщо несправності виникли до ДТП, то як це могло вплинути на керованість транспортним засобом?» немає технічного змісту, оскільки технічних несправностей, які могли вплинути на керованість автомобіля Ауді 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до моменту ДТП, не виявлено (т. 2 а. с. 106 - 111);

- висновку експерта №510 від 18 грудня 2017 року, відповідно до якого в умовах розглянутої події автомобіль Ауді 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , первинно контактував передньою лівою частиною з передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_6 , кут перекриття складав до 65 см. В момент первинного входу в контакт кут між подовжніми вісями автомобілів Ауді 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_6 , складав близько 176° - 180°, що могло відповідати зустрічному напрямку руху транспортних засобів перед зіткненням (т. 2 а. с. 115 - 122);

- висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи №162/163/18-27 від 22 січня 2018 року, відповідно до якого в розглянутій дорожній обстановці належні дії водія автомобіля AUDI 80 ОСОБА_3 , що мали бути спрямовані на забезпечення безпеки та можливості уникнення ДТП, регламентувались вимогами п. п. 2.3 (б), 10.1 та 13.4 Правил дорожнього руху. Керуючись вимогами п. п. 10.1 та 13.4. Правил дорожнього руху, водій автомобіля AUDI 80 ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 21063. В розглянутій дорожній обстановці, з метою уникнення зіткнення з зустрічним автомобілем, дії водія автомобіля ВАЗ 21063 ОСОБА_4 формально регламентувались вимогами п. 12.3 ПДР. В розглянутій дорожній обстановці, водій автомобіля ВАЗ 21063 ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем AUDI 80. В причинному зв`язку з фактом зіткнення транспортних засобів знаходяться невідповідні вимогам п. п. 10.1 та 13.4. ПДР дії водія автомобіля AUDI 80 ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 124 - 128);

- висновку експерта №394 від 20 листопада 2017 року, відповідно до якого при дослідженні трупу ОСОБА_4 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої сполученої травним тіла: переломи ребер справа по середньо-ключичній лінії 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, зліва по середньо-ключичній лінії 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9; розриви тканин правої та лівої легень; розрив тканини печінки; розриву тканини селезінки; крововилив у брижу товстої кишки; загальної крововтрати понад 2150 мл.; перелом стегнової кістки у нижній третині; повні косо-поперечні переломи 2, 3, 4, 5 п`ясних кісток лівої стопи; синці по передній поверхні грудної клітини справа на рівні 5-7 ребер по середньо-ключичній лінії, по середньо-ключичній лінії під реберною дугою справа, по середньо-ключичній лінії зліва на рівні 4-6 ребер; садна на правому стегні по внутрішній поверхні у нижній третині; ран по передній поверхні правого колінного суглобу та по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу. Дані тілесні ушкодження утворились в наслідок дії тупого твердого предмету(ів) та у своїй сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеню. Враховуючи характер тілесних ушкоджень можна сказати, що вони були спричинені 19.11.2017 року незадовго до моменту смерті. Смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок комбінації геморагічного та травматичного шоку, що розвився внаслідок вищевказаних тілесних ушкоджень. В крові трупа спирти не виявлені. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні тіла ОСОБА_4 , можна сказати, що вони більш притаманні для водія автомобіля (т. 2 а. с. 130 - 133);

- висновку експерта №17 від 11 січня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: а) закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням (операція: відкрита репозиція, метало остеосинтез лівої ключиці пластиною 22.11.2017 року), утворився від дії тупого (их) предмету (ів), відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, так як спричинив тривалий розлад здоров`я більше 21 дня; б) рана чола справа, судити про механізм її утворення не представляється можливим через відсутність у наданих медичних документах опису її морфології, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я до 21 дня. Зазначені тілесні ушкодження за своєю давністю не суперечать даті ймовірного спричинення, зазначеній у описовій частині постанови про призначення даної експертизи, тобто 19.11.2017 року. За механізмом свого утворення зазначені тілесні ушкодження не суперечать обставинам, вказаним у постанові, тобто могли утворитися і у пасажира легкового автомобіля при зіткненні транспортних засобів (т. 2 а. с. 134 - 137);

- висновку експерта №18 від 11 січня 2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин грудної клітини зліва, забою м`яких тканин лівої гомілки, які утворилися від дії тупого (их) предмету (ів). Категорично судити про давність зазначених тілесних ушкоджень не представляється можливим, не виключена можливість їх утворення і 19.11.2017 року. Зазначені тілесні ушкодження, самі по собі, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю до 6 діб. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися і у пасажира легкового автомобіля при зіткненні транспортних засобів (т. 2 а. с. 138 - 139).

Також судом було досліджено: витяг з ЄРДР (т. 2 а. с. 71), постанова про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 20 листопада 2017 року (т. 2 а. с. 89), постанова про передачу речового доказу на зберігання від 21 січня 2018 року (т. 2 а. с. 90), розписка ОСОБА_11 від 24 листопада 2017 року про отримання речового доказу на зберігання (т. 2 а. с. 91), ухвали суду від 22 листопада 2017 року про накладення арештів на транспортні засоби (т. 2 а. с. 92, 93 - 94), докази наявності та розмір процесуальних витрат (т. 2 а. с. 95, 104, 112, 129), постанова про залучення захисника від 26 січня 2018 року (т. 2 а. с. 160), повідомлення про підозру від 25 січня 2018 року (т. 2 а. с. 161 - 165), протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29 січня 2018 року (т. 2 а. с. 166), повідомлення сторони захисту від 29 січня 2018 року в порядку ст. 290 КПК України (т. 2 а. с. 167). Зазначені докази, серед іншого, підтверджують достовірність, можливість використання та допустимість інших досліджених судом доказів.

Зазначені вище докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, так як отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні дані які б свідчили, що ці докази здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що досліджені судом докази прямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню та мають значення для даного кримінального провадження, показання обвинуваченого та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами, дослідженим судом.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК України, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки. При цьому у вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину.

Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами повністю підтверджується та є доведеною вина обвинуваченого у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть одного потерпілого та заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження іншому потерпілому, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обвинуваченим вчинений необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що він неодружений, не має утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших утриманців. На даний момент офіційно не працює. За місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Згідно з досудовою доповіддю від 11 червня 2018 року ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. На думку органу пробації з метою виправлення обвинуваченого необхідно застосувати заходи контролю, підтримки та допомоги, які можуть вплинути на фактори ризику та занизити ризик повторного кримінального правопорушення (т. 1 а. с. 87 - 89). Відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України при призначенні покарання обвинуваченому судом враховується зазначена досудова доповідь.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно з ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує: характер і тривалість злочинного посягання, наслідки, які завдані кримінальним правопорушенням потерпілим.

Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, даних про його особу, враховуючи його вік та стан здоров`я, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, пов`язане з позбавленням волі, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, ближче до нижчої межі санкції зазначеної статті, оскільки, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме цілям покарання.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.

Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, зважаючи на тяжкі наслідки, які настали внаслідок порушення обвинуваченим вимог ПДР України, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та з метою недопущення вчинення ним у майбутньому подібних правопорушень.

У цьому кримінальному провадженні потерпілими визнано ОСОБА_2 , яка було матір`ю загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 .

Потерпілою ОСОБА_2 подано цивільний позов до обвинуваченого про стягнення матеріальної та моральної шкоди. З урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_2 просила суд стягнути з обвинуваченого на її користь 114 774,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т. 1 а. с. 16 - 21, 70 - 76).

В ході судового розгляду цього кримінального провадження потерпіла ОСОБА_2 померла, що підтверджується копію актового запису про смерть №387 від 14 червня 2019 року (т. 2 а. с. 18).

На запит суду державна нотаріальна контора повідомила, що станом на 21 грудня 2019 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, що також підтверджується і витягами зі Спадкового реєстру (т. 2 а. с. 68 - 70).

Тобто, протягом шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, з моменту смерті ОСОБА_2 , жодна особа не подала заяву про прийняття спадщини. Крім того, після смерті потерпілої жодна особа не подала заяву до суду про визнання потерпілим. Отже, у суду відсутня можливість залучити нового потерпілого після смерті потерпілої ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе залишити цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 без розгляду.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі МКЛПЗ - МЛ №1 м. Олександрії, правонаступником якого є КП «ЦМЛ м. Олександрії», пред`явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 на загальну суму 3 128,46 грн. (т. 1 а. с. 22 - 25).

Згідно з довідкою МКЛПЗ - МЛ №1 м. Олександрії вартість витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 за період з 20 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року склала 3 128,46 грн. (т. 1 а. с. 26, т. 2 а. с. 145).

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Оскільки обвинуваченим визнано позов в повному обсязі та розмір заявлених вимог підтверджений документально, то цивільний позов, заявлений прокурором, підлягає задоволенню.

Потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов не заявлений.

З урахуванням належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, особи обвинуваченого, відсутності обґрунтованого клопотання прокурора з зазначенням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. Зазначення в промові прокурора про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час апеляційного оскарження з огляду на міру покарання не відповідає загальним вимогам КПК України щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання з метою направлення для відбування покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, буд. 15, код за ЄДРПОУ 05493838) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12017120000000204 від 20 листопада 2017 року за проведення експертиз в розмірі 4 051 (чотири тисячі п`ятдесят одна) грн. 18 коп.

Скасувати арешт, із забороною розпорядження та користування автомобілем, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2017 року на автомобіль Ауді 80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_12 .

Скасувати арешт, із забороною розпорядження та користування автомобілем, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2017 року на автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить на праві власності ОСОБА_13 .

Речові докази:

- автомобіль Ауді 80, державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_12 та переданий на зберігання ОСОБА_11 - передати ОСОБА_3 як законному володільцю;

- автомобіль ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_6 , який належить на праві власності ОСОБА_13 та зберігається на території Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 36 - повернути власнику ОСОБА_13 .

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Авраменко