Рішення № 92754502, 29.10.2020, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/406/20

Провадження № 2/938/189/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Фурманюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни,

-Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників сторін:

від позивача: Атаманюка Р.І.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни, Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з поданням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 21.02.2019 за реєстровим номером №455, до вирішення згаданої цивільної справи.

Ухвалою від 21.08.2020 суд задовольнив заяву позивача та вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №62583783 від 17.07.2020 відкритому на підставі виконавчого напису №445, вчиненого 21.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною до вирішення справи по суті.

Ухвалою від 25.08.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 10.09.2020.

У зв`язку із неявкою представників сторін, підготовчі судові засідання 10.09.2020 та 24.09.2020 відкладались.

Ухвалою від 10.09.2020 суд витребував у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни документи на підставі яких було видано виконавчий напис № 445 від 21.02.2019.

Ухвалою від 13.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 29.10.2020.

В судове засідання 29.10.2020 позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце проведення судового засіданння. Однак забезпечив явку свого представника - адвоката Атаманюка Р.І., який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги №43/20 від 19.08.2020.

Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав письмовий відзив на позовну заяву та просив суд розглядати справу без участі представника банку.

Треті особи також не забезпечили явки уповноважених представників в судове засідання, направили на адресу суду заяви в яких просили розглядати справу без участі їх представників.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що із постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 17.07.2020 головним державним виконавцем Стефураком Р.М. йому стало відомо про те, що 21.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №445 про звернення стягнення на належне йому нерухоме майно, що передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» (договір іпотеки, посвідчений 24.10.2007 приватним нотаріусом Верховинського нотаріального округу Івасиком Ю.Ю. за реєстровим №283), а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100030010012, що знаходяться за адресою: селище Верховина, присілок Підобіч Верховинського району Івано-Франківської області, шляхом перерахування на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна на загальну суму 233356 доларів США 73 центи (6567321,82 грн), з яких 24178,27 доларів США -заборгованість за кредитом; 45 712,49 доларів США заборгованість за відсотками; 5 640,00 доларів США комісія, 157 825,97 доларів США пеня, в рахунок нібито безспірної заборгованості за кредитним договором. Із вказаною заборгованістю позивач категорично не згоден, оскільки вважає, що зазначений виконавчий напис приватним нотаріусом вчинений із порушенням чинного законодавства, зокрема, нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості чи взагалі її наявності перед АТ КБ «ПриватБанк» та не врахував пропуску банком строку позовної давності.

При цьому позивач не заперечив факту існування у нього заборгованості перед банком за кредитним договором № IFVWGA00000112 від 22.10.2007, термін дії якого закінчився 29.11.2017, однак ствердив, що дана заборгованість вже двічі стягувалась з нього на підставі рішень судів, які набрали законної сили, шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, зазначені у виконавчому написі. У самому ж оскаржуваному виконавчому написі, взагалі не вказано з яких підстав та на підставі якого договору у нього виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк», однак однією із складових суми коштів, які вказані у виконавчому написі, є заборгованість за кредитом -24178,27 доларів США, яка вже повністю стягнута з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення Верховинського районного суду від 12.07.2013, із змінами внесеними до нього рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2013. Крім цього, складовими заборгованості згідно виконавчого напису також є заборгованість за відсотками, комісія, пеня частина суми яких також стягнута з нього вказаним рішенням суду від 12.07.2013, із змінами внесеними до нього рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 та рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.12.2015. Зазначені рішення судів набрали законної сили.

Також позивач посилається на те, що згідно виконавчого напису розмір пені становить 157825,97 доларів США, а строк за який провадиться стягнення -десять років одинадцять місяців п`ять днів, а саме з 22.10.2007 по 27.09.2018. Однак відповідно до ч.2 ст.158 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а тому стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що він не отримував від відповідача жодних вимог щодо погашення заборгованості на суму 233 356 доларів США 73 центи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Атаманюк Р.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Заперечення відповідача.

Відповідач АТ КБ "ПриватБанк" явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Істамовою І.В. надано суду відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні даного позову. Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача вказує на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого надано кредитні кошти. Через неналежне виконання умов кредитного договору у позивача утворилася заборгованість перед відповідачем. В той же час, представник банку звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не оскаржує наявність заборгованості перед банком, не надає до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором. З приводу відсутності безспірності представник відповідача вказує на те, що відповідно до розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» переліку документів, з якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року, в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінали кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Таким чином, банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи.

Просить звернути увагу на те, що безспірність в розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" є не доведення саме суми боргу, це вже є елементом судового процесу. Безспірність у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" є саме факт існування між кредитором та боржником правовідносин, а також наявність заборгованості, яка підтверджується документами, згідно з переліком затвердженим Кабінетом Міністрів України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Банком були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість.

Зазначає, що відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 ЗУ "Про нотаріат" та п. 3.1 гл. 16 Розділу ІІ "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 22.02.2012 вчинив виконавчий напис, а тому просила в задоволенні даного позову відмовити, а справу розглянути без участі представника АТ КБ "ПриватБанк"

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна, в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі. Пояснення щодо позову до суду не надіслала.

Представник Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився. Від начальника Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Фроанківстк) Мартищук Г.Ф. до суду надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи проводити без участі їх представника. Також, вказаною заявою заперечила щодо задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № IFVWGA00000112 від 22.10.2007 за умовами якого позивач отримав кредит в розмірі 30000,00 доларів США на завершення будівництва житлового будинку, а також 3750,00 доларів США страхових платежів на строк з 22.10.2007 по 28.10.2017 (а.с.80-83).

Окрім того, 24.10.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк ) та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 24.10.2007 приватним нотаріусом Верховинського нотаріального округу Івасиком Ю.Ю. за реєстровим №283, за умовами якого ОСОБА_1 , з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором№ IFVWGA00000112 від 22.10.2007, надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100030010012, що знаходяться за адресою: селище Верховина, присілок Підобіч Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.77-79).

Заочним рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 12.07.2020 частково задоволено позов ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме звернено стягнення заборгованості за кредитним договором № IFVWGA00000112 від 22.10.2007 в сумі 452510,33 грн, що еквівалентно 56634,54 доларам США шляхом надання права іпотекодержателю - ПАТ КБ «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки будь якій особі покупцю. Початкова ціна предмета іпотеки встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. (а.с. 15-17).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 вказане рішення суду від 12.07.2013 в частині задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» змінено. Зокрема, звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №IFVWGF00000112 від 22.10.2007, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в сумі 452510 грн. 33 коп., що еквівалентно 56634,58 дол. США, на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №IFVWGF00000112 від 22.10.2007 - на земельну ділянку, площею 0.122 га., яка розташована за адресою селище Верховина, Верховинського району Івано-Франківської області шляхом надання права іпотекодержателю - ПАТ КБ «ПриватБанк» укладання від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В решті рішення Верховинського районного суду від 12.07.2013 року залишено без змін (а.с. 13-14).

Крім цього, встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.12.2015, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFVWGA00000112 від 22.10.2007 року, укладеним між Приватбанком та ОСОБА_1 , в розмірі: 10 688,52 доларів США, що за курсом 11,65 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.07.2014 року становить 124 521,26 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 124 521,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 1355,81 доларів США, що еквівалентно 15 795,19 грн. штрафу (процентної складової) звернуто стягнення на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 139,4 кв.м, що належить ОСОБА_1 і знаходиться по АДРЕСА_1 , та 1/2 частину житлового будинку загальною площею 139,4 кв.м, що належить ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», та встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки в розмірі 227 250 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, наданням всіх необхідних повноважень щодо предмету іпотеки в органах державної реєстраційної служби, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки (а.с.18-25).

18.02.2019 представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с.68).

21.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №445, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100030010012, що знаходяться за адресою: селище Верховина, присілок Підобіч Верховинського району Івано-Франківської області, власником яких є ОСОБА_1 , що передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» (договір іпотеки, посвідчений 24.10.2007 приватним нотаріусом Верховинського нотаріального округу Івасиком Ю.Ю. за реєстровим №283), шляхом перерахування на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна на загальну суму 233356 доларів США 73 центти (6567321,82 грн), з яких 24178,27 доларів США -заборгованість за кредитом; 45712,49 доларів США заборгованість за відсотками; 5640,00 доларів США - комісія; 157825,97 доларів США - пеня.

Як зазначено у виконавчому написі - стягнення здійснюється за період з 22.10.2007 по 27.09.2018 (а.с.67).

Верховинським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.07.2020 було відкрите виконавче провадження ВП №62583783 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису (а.с. 27).

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №445, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100030010012, що знаходяться за адресою: селище Верховина, присілок Підобіч Верховинського району Івано-Франківської області, власником яких є ОСОБА_1 .

Відповідні правовідносини врегульовано положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів даної норми нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається із матеріалів справи, наявність спору в зазначених правовідносинах підтверджується рішеннями судів винесеними за позовами ПАТ КБ ПриватБанк про звернення стягнення за кредитним договором №IFVWGF00000112 від 22.10.2007, відповідно до якого й вчинено виконавчий напис нотаріусом.

Так, відповідно до рішення суду від 12.07.2013 у справі №340/231/13 звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором №IFVWGF00000112 від 22.10.2007 в рахунок погашення за вищезазначеними кредитним та іпотечним договорами заборгованості у розмірі 452510 грн. 33 коп., що еквівалентно 56634,58 дол. США, а саме на земельну ділянку, площею 0,122 га, розташовану в селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області. Зазначене рішення суду першої інстанції було частково змінено рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.09.2013 в частині задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зокрема, як вбачається із даних рішень судів, предметом спору у справі №340/231/13 було стягнення заборгованості за кредитним договором №IFVWGF00000112 від 22.10.2007 в сумі 56 634,58 дол.США, яка існувала станом на 13.02.2013року та до якої входила зокрема заборгованість за кредитом в сумі 26 244,49 дол. США, заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 9 605,49 дол. США, та пеня в сумі 15837,92 дол. США.

Окрім того, рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.12.2015, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFVWGA00000112 від 22.10.2007 року, укладеним між Приватбанком та ОСОБА_1 , в розмірі: 10 688,52 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, що за курсом 11,65 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.07.2014 року становить 124 521,26 грн., 124 521,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 1355,81 доларів США штрафу (процентної складової), що еквівалентно 15 795,19 грн., звернуто стягнення на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 139,4 кв.м, що належить ОСОБА_1 і знаходиться по АДРЕСА_1 та 1/2 частину житлового будинку загальною площею 139,4 кв.м, що належить ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_1 .

Системний аналіз даного рішення апеляційного суду, свідчить, що за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, було погашено 10 688,52 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом, яка виникла за період з 14.02.2013 до 21.07.2014 та пені в сумі 124 521,26грн нарахованої за період з липня 2013 до 21.07.2014

Вказані рішення суду набрали законної сили.

Натомість, згідно оскаржуваного виконавчого напису, приватним нотаріусом звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 24178,27 доларів США ; заборгованість за відсотками в сумі 45712,49 доларів США; комісії в сумі 5640,00 доларів США ; пені в сумі 157825,97 доларів США. Строк за який проведено стягнення з 22.10.2007 по 27.09.2018.

Отже банк, діючи на власний розсуд, ще у 2013 році реалізував своє право на захист порушеного права у судовому порядку, та суд його захистив у передбачений законом спосіб, а відтак вчинення виконавчого напису за вимогами, які вже були предметом судового розгляду, та рішення за якими набрало законної сили, не відповідає принципу правової визначеності і є по суті подвійним стягненням, що суперечить статті 61 Конституції України та загальним засадам притягнення особи до юридичної відповідальності.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, використав своє право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором.

Своїми діями відповідач на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, пені та штрафів, із чим погодився суд, який задовольнив позовні вимоги банку.

Отже встановлені судом обставини свідчать про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено за вимогами, які не є безспірними, а відтак вимоги позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та доведеними.

Окрім того, слід також зазначити, що приватним нотаріусом не було враховано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», в якій зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як вже було встановлено судом, відповідач АТ КБ "ПриватБанк" звернувшись в 2013 році з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за результатами розгляду якого було ухвалено 12.07.2013 рішення, змінив строк повернення кредиту. Із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки відповідач звернувся лише 18.02.2019, тобто після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Також, суд звертає увагу, що частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, в порушення вищезазначеної норми, встановлено, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і розмір пені, який відповідачем нарахований поза межами річного строку спеціальної позовної давності (з 22.10.2007 по 27.09.2018).

Позивач у позовній заяві ствердив, що жодних вимог про погашення заборгованості із зазначенням суми боргу в розмірі 233 356 доларів США 73 центи (6567321,82 грн) від відповідача він не отримував. Як вбачається із документів наданих суду приватним нотаріусом, на підставі яких ним вчинено виконавчий напис, АТ КБ «ПриватБанк» надано нотаріусу вимогу від 19.12.2018 адресовану ОСОБА_1 , згідно якої заборгованість за кредитним договором №IFVWGF00000112 від 22.10.2007 становить 245 024,57 дол. США. В даній вимозі банк зазначив, що термін повернення кредиту, сплати процентів та інших обов`язкових платежів за кредитним договором, вважаються такими що настали та підлягають до сплати протягом 30 календарних днів з дати відправлення відповідної вимоги. Однак така вимоги була направлена тільки 18.01.2019, що підтверджується поштовим описом вкладення з відміткою пошти датованою 18.01.2019 та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 18.01.2019. В той же час, доказів отримання ОСОБА_1 відповідної вимоги суду не надано, та невідомо чи була така отримана ним станом на дату вчинення виконавчого напису, а відтак відсутні підстави вважати, що станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису, позивачу було відомо про вимогу банку та суму боргу, яка виставлалась банком, що свідчить про відсутність узгодження боржником суми боргу.

Виходячи з викладеного, встановивши, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, приймаючи до уваги, що нотаріус, при вчиненні виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема, доказів підтвердження отримання боржником вимоги про погашення заборгованості, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником щодо розміру заборгованості, та вчинив виконавчий напис поза межами встановленого законодавством строку для вчинення відповідних дій, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та визнання виконавчого напису № 445, вчиненого 21.02.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М про звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100030010012, що знаходяться за адресою: селище Верховина, присілок Підобіч Верховинського району Івано-Франківської області, шляхом перерахування на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна на загальну суму 233356 доларів США 73 центи (6567321,82 грн.), таким, що не підлягає виконанню.

Судові витрати.

Згідно із ч.1,п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк Р.І. надав суду докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень, що підтверджується Актом (Опис) робіт (наданих послуг) та витрат робочого часу та квитанцією.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути, понесені ним судові витрати у справі, що складаються з: судового збору у розмірі 1261 гривні 20 копійок та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 гривень 00, а всього у розмірі 3261 гривня 00 копійок.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 21.02.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № №445, про звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 2620855100030010012, що знаходяться за адресою: селище Верховина, присілок Підобіч Верховинського району Івано-Франківської області, шляхом перерахування на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна на загальну суму 233356 доларів США 73 центи (6567321,82 грн.), таким, що не підлягає виконанню.

3.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати у справі, що складаються з: судового збору у розмірі 1261 гривні 20 копійок (однієї тисячі двохсот шістдесяти однієї гривні двадцяти копійок) та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 гривень 00 копійок (двох тисяч гривень нуль копійок), а всього у розмірі 3261 гривня 00 копійок (трьох тисяч двохсот шістдесяти однієї гривні нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського , 1Д; код ЄДРПОУ14360570.

Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2020 року.

Суддя Джус Р.В.