Рішення № 92753434, 06.11.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6331/20

2/212/3151/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної О.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я в сумі 180000,00 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працюючи на підприємстві відповідача, його здоров`ю була заподіяна значна шкода від якої він переносив, переносить та буде переносити великі фізичні та моральні страждання, а причиною цього стало вплив на його організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на його робочому місці. Починаючи з 27.05.1985р. по 31.03.1998р. він працював підземним ектрослюсарем на ш. «Гігант» «Кривбасруда» на теперішній час правонаступник ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

За час його роботи у відповідача, підприємство не раз перейменовувалося та реорганізовувалося тож, ДВО «Кривбасруда» було створене у 1975 році згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року № 194 та наказу Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року № 430. Відповідно до пунктів і, 2 Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 ДВО «Кривбасруда» не було ліквідоване, а було перейменоване у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», а правонаступником перейменованого ДВО «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький залізорудний комбінат»

12.07.1999 року Державне підприємство «Криворізький залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький залізорудний комбінат», 30.07.2001 року Дочірнє підприємство було перетворено у ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат», а вже з 04.04.2011 року воно було перейменовано на ПАТ «Кривбасзалізорудком».

Відповідно до абз. 2 п. 1.1. розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізорудком» за 2011 рік, ПАТ «Кривбасзалізорудком» є правонаступниками ВАТ «Кривбасзалізорудком».

Отже, в результаті неодноразових перейменувань та реорганізацій. правонаступником прав та обов`язків після ДВО «Кривбасруда» є ПАТ «Кривбасзалізорудком».

Уже досить довгий час він переносить моральні страждання та переживання, а причиною того, є те, що на протязі своєї роботи у відповідача він отримував ушкодження свого здоров`я від чого й переносить вказані страждання.

Висновком лікувально-експертної комісії (Українським Науково- дослідницького інституту промислової медицини) від 2006р. йому були встановлені професійні захворювання:

- Радикулопатія попереково-крижова і шийна з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромом та периферичним нейросудинним синдромами з нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плече лопаткового пері артрозу ПФ другого ступеня, деформуючий артроз ліктьових суглобів ПФ першого ступеня;

- Хронічне обструктивне захворювання легенів першої стадії ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів, ПФ першого ст.

У зв`язку із появою професійних захворювань в нього змінився рівень життя: порушений був його звичний спосіб життя, він змушений був в останні роки перед встановленням профзахворювань лікуватися; неможливість працювати за своєю професією, через стан здоров`я; переживання за стан свого здоров`я.

Кожен рік по декілька разів він лікувався в клініках та інститутах, щоб повернути собі своє здоров`я, але всі спроби були майже безрезультатними, тож з часом обласна МСЕК первинно 22.11.2006р. встановила 6о% втрати працездатності за такими захворюваннями як: радикулопатія (50%) та Хронічний бронхіт (10%). Також мені було встановлено 3 групу інвалідності. При повторному огляді, 08.11.2007р. йому також було встановлено 6о% втрати професійної працездатності, а вже 09.11.2009р. йому безстроково встановили 6о% втрати професійної працездатності за його професійними захворюваннями та третю групу інвалідності. З часу його лікування пройшло багато часу, але хвороби не піддаються лікуванню. На даний момент він сподіваюсь щоб мені хоча б не стало ще гірше, не думаючи вже про покращення свого стану здоров`я. Професійні захворювання спричиняють йому і фізичні страждання: стійка біль та значне обмеження рухів у поперековому та шийному відділі хребта з віддачею в обидві ноги, відчуття заніміння ніг, сильний кашель, біль у грудній клітці, задишка при незначному фізичному навантаженні.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 27.05.1985 по 31.03.1998 працював підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на шахті "Гігант" та "Комунар" РУ ім. Дзержинського, та 31.03.1998 був звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України, в зв`язку з переводом на шахту "Гігант-Дренажна", що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту № 11 розслідування хронічного професійного захворювання від 24 жовтня 2006 року, складеного на підприємстві ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - Радикулопатія попереково-крижова і шийна з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим, м`язово-тонічним синдромом та периферичним нейросудинним синдромами з нейродистрофічними проявами у вигляді двостороннього плече лопаткового пері артрозу ПФ другого ступеня, деформуючий артроз ліктьових суглобів ПФ першого ступеня; Хронічне обструктивне захворювання легенів першої стадії ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів, ПФ першого ст., із зазначенням його причин - багаторічна робот (20 р. 10міс.) в умовах важкої праці, запиленості повітря робочої зони, несприятливого мікроклімату.

Згідно пункту 19 вказаного Акту визначено посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме:

Керівництво шахт "Гігант" і "Комурнар" РУ ім. Дзержинського, шахти "гігант-Дренажна" ДП "Кривбасреструктурізація" (до 2002р. ДУ "Кривбасгідрозахист"), "Гігант-Глибока" ВАТ "Центральний ГЗК" під час праці на них ОСОБА_1 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, позивач 22.11.2006 пройшов огляд медико-соціальною експертною, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 60% внаслідок професійного захворювання з 20.11.2006 з переоглядом 01.11.2007, що підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-02 №014206.

В подальшому ОСОБА_1 неодноразово проходив переогляди в ЛТЕК, і відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 09.11.2009 йому було встановлено повторно 60% втрати професійної працездатності: 50% по радікулопатії, 10% по ХОЗЛ, та третю групу інвалідності безстроково з 01.12.2009 року.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно і безстроково у розмірі 60%, встановлення 3 групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він відчуває стійку біль та значне обмеження рухів у поперековому та шийному відділі хребта з віддачею в обидві ноги, відчуття заніміння ніг, сильний кашель, біль у грудній клітці, задишка при незначному фізичному навантаженні.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання та втрати ним професійної працездатності, що об`єктивно призводить до моральних страждань та зменшення благ, які позивач мав до моменту втрати працездатності.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання. До такого висновку суд приходить з урахування доведеного факту роботи позивача в шкідливих умовах на шахтах «Родіна», «Октябрська», «Гвардійська», «Гігант», на яких саме відповідача зобов`язаний був створити безпечні та нешкідливі умови праці, однак не виконав даного обов`язку.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача, що відповідач не є правонаступником шахти «Гігант», на якій працював позивач в шкідливих умовах прохідником з 01.09.1986р. по 02.08.1993р., з 21.08.1997р. по 09.12.1997р., з огляду на наступне.

У частині першій статті 37 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року, що був чинним на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні», ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5, було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц.

На підставі викладеного, вбачається, що професійне захворювання виникло у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», новостворені з 20 січня 1998 року, у тому числі шахта «Гигант-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гигант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда».

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Кривбасзалізрудком», а працював у структурних підрозділах ВО «Кривбасруда», які ліквідовані без правонаступника, з огляду на наступне.

Криворізький гірничорудний трест «Кривбасруда» був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест «Кривбасруда» був розділений на два трести «Дзержинськруда» та «Ленінруда».

Криворізький трест «Дзержинськруда» з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в промислове об`єднання видобутку руд підземним способом «Кривбасруда».

З 1975 року до складу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» входило 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Гігант».

Згідно п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 07 жовтня 1997 року № 120 шахта «Гігант», як структурна одиниця була ліквідована.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».

У наказі ДАК «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» змінив найменування на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

На підставі викладеного, суд вважає, що правонаступником усіх прав та обов`язків Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у структурній одиниці якого на шахті «Гігант» працював позивач є ПАТ «Кривбасзалізрудком». Оскільки шахта «Гігант», як структурна одиниця не була виділена зі складу ДВО «Кривбасруда» у нову юридичну особу, а була ліквідована, то у даному випадку юридична особа ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступник ДВО «Кривбасруда» повинен нести перед позивачем, який працював у ліквідованій структурній одиниці ДВО «Кривбасруда», відповідальність за спричинену внаслідок ушкодження його здоров`я моральну шкоду.

Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року у справі №212/6988/17-ц.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково, що вказує на неможливість покращення стану здоров`я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 100 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч ) гривень 00 копійок без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт