Рішення № 92751952, 06.11.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7811/19

Провадження №2/442/206/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

11.11.2019 адвокат позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2019, реєстраційний номер 1457, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтівною щодо квартири загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., розташованої за адресою : АДРЕСА_1 .

24.12.2019 адвокатом позивача ОСОБА_3 подано заяву про зміну підстав позову.

В обґрунтування позову ( з урахуванням заяви про зміну підстав позову) вказує на те, що 26.09.2012 між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №150102038788009, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 147 943 грн. з розрахунку 21,49 % річних на строк з 26.09.2012 по 26.09.2017. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між сторонами було укладеного 26.09.2012 Договір іпотеки №1797, відповідно до умов якого позивач передала ПАТ «Астра Банк» в іпотеку нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Монастирською М.М.

В межах слухання справи №442/5998/15 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у позовній заяві ПАТ « Дельта Банк» послався на укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 02.12.2013, укладений між ним та ПАТ « Астра Банк», не долучивши належних допустимих доказів в підтвердження зазначеного факту. При цьому щодо таких обставин ОСОБА_1 обізнана не була. Як і щодо апеляційного оскарження ПАТ «Дельта Банк» рішення суду першої інстанції у такій справі.

Через тривалий час, а саме 29.08.2019 у вхідних дверях її квартири були зламані замки та в самому житлі перебували невідомі особи, які вказали про факт продажу спірного нерухомого майна банком власнику. Зважаючи на таке, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до адвоката, який , в тому числі отримав довідку - Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №179018970, від 29.08.2019. З такої довідки вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_1 , відчужена за договором купівлі-продажу р. №1457 від 16.08.2019 ОСОБА_2 .

При цьому, запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису 24428650), від 26.09.2012 є актуальним і на дату отримання Довідки.

З отриманої копії вказаного Договору, є наявним, що вказане нерухоме майно вже належала продавцю - ПАТ « Дельта Банк» на праві приватної власності на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.08.2016 у справі №442/5998/15 та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №442/5998/15.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.08.2016 ( з урахуванням ухвали суду від 23.11.2017) у справі №442/5998/15 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.03.2016 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» до ОСОБА_1 за участю третьої особи Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на вищевказану квартиру, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» предмета іпотеки у власність відповідно до іпотечного договору від 26.09.2012, укладеного між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії реєстрації права власності на іпотечне майно.

Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Так як вказувалось вище, в якості забезпечення повернення кредиту був іпотечний договір від 26.09.2012, укладений між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .

В подальшому, згідно Постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №442/5998/15-ц (провадження №61-16755св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення апеляційного суду Львівської області від 25.08.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином рішення суду, на підставі якого фактично відповідач 1 зареєстрував своє право власності на спірне нерухоме майно, а в подальшому відчужив його відповідачу -2, скасовано.

ОСОБА_1 вважає, що така квартира, належна їй на праві власності, вибула з її незаконного володіння та є додаткові вказані обґрунтуванні законні підстави визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2019 р. №1457, за яким банком здійснене відчуження нерухомого майна відповідачу-2 по справі.

11.11.2019 подано заяву про забезпечення позову, а 12.11.2019 постановлено ухвалу про задоволення такої заяви.

17.12.2019 від адвоката Заставної О.В. - представника АТ « Дельта Банк» подано відзив на позов. В обґрунтування такого відзиву зазначено, що спірний договір купівлі-продажу квартири укладено з дотриманням всіх норм чинного законодавства та зокрема глави 16 ЦК України. На момент продажу даної квартири АТ «Дельта банк» перебував її власником, його право власності ніким не оспорювалось.

Обставини та доводи, викладені у позовній заяві жодним чином не стосуються предмету позову, а саме укладення договору купівлі-продажу від 16.08.2019 р. №1457, посвідченого приватним нотаріусом Шевченко Інною Леонтівною щодо квартири, загальною площею 45,5 кв.м., житловою 29,9 кв.м., що по АДРЕСА_3 , так як не наведено жодної обставини, згідно якої в розумінні чинного законодавства даний правочин може вважатися недійсним.

У позові просила відмовити.

17.12.2019 відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач не погоджується з правомірністю набуття ПАТ «Дельта Банк» права власності, між тим оспорює правочин, в якому він не є ані стороною, ані зацікавленою особою. Позивачем не обґрунтовано жодних підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК України, чи іншими законодавчими актами необхідних для визнання правочину недійсним.

Окрім того, позивач вводить в оману суд, щодо обставин справи, а саме стосовно його необізнаності щодо апеляційного оскарження ПАТ «Дельта Банк» рішення суду першої інстанції від 25.03.2016 у справі №442/5998/15. Ці твердження спростовуються рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.04.2018 у справі №442/6036/15, де зазначено, що «Крім того, в суді апеляційної інстанції посилається на наявність у даному випадку подвійного стягнення, так як 25.08.2016 Апеляційним судом Львівської області ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки квартири, котра належить позичальнику Особа-3, для погашення заборгованості за укладеним кредитним договором №150102038788009, від 26.09.2012. Вказане рішення набрало законної сили, а відтак, немає потреби у задоволені позовних вимог за даним позовом». Позивач була учасником розгляду цієї справи і брала участь у розгляді, зокрема, була присутня в судовому засіданні під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі №442/6035/15.

14.02.2020 подано заяву адвокатом позивача Коцан Р.М. про зупинення провадження.

14.02.2020 ухвалою суду провадження у справі зупинено.

06.03.2020 ухвалою суду поновлено провадження.

14.09.2020 представник позивача - адвокат Коцан Р.М. подав заяву про зміну предмета позову. В заяві вказує на те, що згідно роз`яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014р., якщо майно за виплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 вважає, що вищевказана квартира, належна їй на праві власності, вибула незаконно з її володіння та є обґрунтовані законні підстави витребувати це майно з чужого незаконного володіння.

Правовою позицією Верховного Суду України зроблено аналіз ч.3 ст.388 ЦК України, згідно якої майно, яке вибуло і володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо нього майна, але в подальшому скасованою, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно до вимог пункту 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої це майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

На даний час спірне нерухоме майно знаходиться у ОСОБА_2 (Відповідач 2 по справі).

Оскільки позов про витребування майна за своєю природою є речово-правовим, його об`єктом може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Індивідуально визначене майно - інвентарні об`єкти або групи інвентарних об`єктів та інше майно, що реалізується окремо як самостійний об`єкт продажу. Нерухоме майно, зокрема, квартира, відповідає таким ознакам та є індивідуально-визначеним майном.

Верховний Суд України в п. 10 Постанови №9 зазначив, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"). А тому, просить витребувати від ОСОБА_2 квартиру загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 29,9 розташовану за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказану квартиру.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Коцан Р.М. позовні вимоги підтримав та дав пояснення, які по суті і змісту відповідають викладеному у позовній заяв (остання редакція). Позов просив задоволити.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк», відповідач ОСОБА_2 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. в судове засідання повторно не з`явились (20.10.2020, 06.11.2020), хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд визнав їх неявку неповажною та вирішив завершити розгляд справи у їх відсутності.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задоволити.

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.03.2016 у цивільній справі №442/5998/15-ц у позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність квартири АДРЕСА_2 - відмовлено з тих підстав, що до матеріалів справи не долучено договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами від 02.12.2013, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ « Астра Банк»; відсутністю оцінки предмета іпотеки, порушенням процедури дострокового погашення заборгованості.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.08.2016 у справі №442/5998/15 ( з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 23.11.2017 ) вищевказане заочне рішення суду скасовано, позов задоволено - в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 150102038788009 від 26.09.2012 року, укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 на суму 147943 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_4 шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ:34047020)) предмета іпотеки у власність відповідно до іпотечного договору від 26.09.2012, укладеного між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії реєстрації права власності на іпотечне майно.

Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4 .

Постановою Верхового Суду від 27.11.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Коцаном Русланом Мар`яновичем, задоволено частково. Рішення апеляційного суду Львівської області від 25.08.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25.02.2020 у справі №442/5998/15-ц - заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.02.2016 - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено, однак з підстав того, що застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони врегульовують самостійно.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 179018970, від 29.08.2019 квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер :1457, виданого 16.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Шевченко І.Л.

Номер запису про іпотеку : 24418650 від 26.09.2012, іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель : ПАТ « Дельта Банк».

Так, 16.08.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Шевченко І.Л., за яким ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м.

Разом з тим, у п. 1.2. зазначено, що така квартира належить Продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.08.2016 у справі №442/5998/15 та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23.11.2017 у справі №442/5998/15. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.01.2018, номер запису про право власності :244228626, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

При цьому адвокат позивача як на підставу позовних вимог застосовує ч. 3 ст. 388 ЦК України, згідно якої майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння поза його волею.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Отже, зі скасуванням рішення суду втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають. У даному випадку втрачається право ПАТ «Дельта Банк» на відчуження квартири.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що «за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18). Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Таким чином, заявлений віндикаційний позов ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, так як у позов задоволено з відповідачів в рівних частинах слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Витребувати від ОСОБА_2 квартиру загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 29,9 розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463865346106 на користь ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 29,9 розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1463865346106.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.11.2020.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідачі:

-Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Код ЄДРПОУ: 34047020, адреса: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ;

- ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, адреса: вул. Рибальська, 8, прим. 49, м. Київ.

Суддя: Хомик А.П.