Рішення № 92750773, 06.11.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4049/20

2/310/1717/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 листопада 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Білоусової О.М.,

за участі секретаря судового засідання - Кальченко-Зубак К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2020 р. представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 132356,90 грн., посилаючись на наступні обставини.

08.01.2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 08.01.2013 року про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачу відкрито кредитний рахунок.

Договір про надання банківських послуг складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, на що відповідач надав свою згоду, що підтверджується підписом у заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит, в подальшому збільшивши його ліміт до 6600 грн.

В порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 31.03.2020 року має заборгованість в загальній сумі 291031,19 грн., яка складається з наступного: 6600,00 грн. - заборгованість за тілом кредита; 281578,10 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2853,09 грн. - нарахована пеня. Позивач звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості і кредитодавець на свій розсуд вимагає від боржника лише частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 132359,90 грн., яка складається з наступного: 6600,00 - заборгованість за кредитом; 125756,90 грн - заборгованість по процентам за період з 08.01.2013 по 29.03.2019 року.

Посилаючись на ст.526,527,530,1050,1054 ЦК України, представник банку просив стягнути з відповідача вказану вище заборгованість та понесені судові витрати.

Представник відповідача адвокат Амельченко М.Д. 06.07.2020 подав відзив на позов та зазначив, що посилання представника позивача на Заяву-приєднання як на договір приєднання є необґрунтованим, оскільки, зазначена заява не містить всіх необхідним умов договору. Також, вказує про невідповідність завірених представником позивача копій документів, які додано до позовної заяви, вимогам законодавства. Звертає увагу, що позивачем неправомірно підвищено процентну ставку з 36 відсотків до 72 відсотків (при простроченій заборгованості). Зазначає на відсутність належних підтверджень щодо суми заборгованості відповідачки та яким чином вона виникла.

Також, представник відповідачки заявив клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Представником позивача надано відповідь на відзив де зазначено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, тобто, кредитний договір зафіксовано в декількох документах, що не суперечить вимогам законодавства. Про умови кредитування позивач ознайомлений належним чином, підписавши заяву-приєднання відповідно до якої зобов`язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Крім того, згідно виписки по рахунку, відповідач активно користувався кредитними коштами (знімав готівку, оплачував товари у торгівельній мережі, поповнював кредитний рахунок).

Щодо пропуску строку позовної давності, то відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Оскільки, строк дії перевипущеної кредитної картки відповідача закінчувався в останній день 08.2016 року, а позов подано 11.06.2020 року, то пропущення строку позовної давності не відбулося.

Представник позивача Гребенюк О.С. (за довіреністю) у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, в якому у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 63, 65).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Амельченко М.Д. у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 126).

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 підписав вищевказану анкету № б/н від 08.01.2013 року про отримання кредиту, отримував в АТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку, а також користувався нею, отримуючи від банку кредитні кошти, тобто те, що він отримав від АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 300 грн., який в подальшому цього ж дня було збільшено до 6600 грн.

Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» надав копію Анкети - Заяви від 08.01.2013 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка є складовою частиною кредитного договору та яку підписано позичальником, а також розрахунок заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про застосування наслідків спливу позовної давності, про що просить представник відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається із матеріалів справи 29 травня 2017 року відповідачем було здійснено останнє погашення заборгованості по кредитному договору на суму 46, 91 грн. (а.с. 15). Після зазначеної дати будь-які дії відповідачем спрямовані на сплату заборгованості по кредиту не вчинялися.

Наявність фактів автоматичного списання банком заборгованості не може вважатися визнання боргових зобов`язань відповідачем (постанова ВС від 13.01.2020 року № 442/549816-ц).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , згідно кредитного договору від 08.01.2013 року № б/н отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 06.2016 року.

Представник позивача звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08 січня 2013 року лише 16 червня 2020 року.

Таким чином, позов подано з порушенням строку позовної давності як по стягненню періодичних платежів так і по стягненню всієї суми заборгованості.

Посилання представника відповідача про збільшення строку позовної давності до 50 років, що передбачено п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, є необґрунтованими з підстав того, що як зазначалося судом вище, згадані Правила та Умови відповідачкою не підписувались, окремий письмовий документ про збільшення строку позовної давності до 50 років між позивачем та відповідачкою не укладався.

Таким чином, належні та допустимі докази збільшення строку позовної давності за вимогами по договору № б/н від 08.01.2013 року суду не надані.

За таких умов, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.01.2013 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Білоусова