Рішення № 92748494, 02.11.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9805/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Сіренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 755/9805/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути ОСОБА_1 у відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 223 324 грн. 57 коп. та судовий збір в сумі 3 349 грн. 87 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.10.2017 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування на транспорті № 245003/4093/0000517, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб Фольксваген, д.р.н. НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що 01.01.2018 року о 16 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Васильківська, 130 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Фольксваген, д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобіля Шкода, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Такими діями останній порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху.

Позивач вказує, що згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2018 року по справі № 752/1169/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім».

Позивач зазначає, що відповідно до рахунку-фактури № 123033817 від 02.01.2018 р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген, д.р.н. НОМЕР_1 , склала 330 270,26 грн. Згідно Звіту № 19С/01/01 від 22.01.2018 р. про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику колісного транспортного засобу складає 335 038,63 грн.

Вказує, що ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 323 324,57 грн., відповідно страхового акту № 00247241 від 07.02.2018 р. та платіжного доручення № 006073 від 08.02.2018 р. За зверненням позивача до ПрАТ «Київський страховий дім» останнє відшкодувало ПрАТ «СК «Уніка» 100 000 грн., як це передбачено страховим полісом (лімітом). На адресу відповідача 03.04.2020 р. було направлено претензію № 21581, але відповідач її проігнорував.

Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію шкоди у розмірі 223 324,57 грн., що становить різницю між виплаченим страхувальнику страховим відшкодуванням 323 324,57 грн. та лімітом відповідальності за полісом відповідача 100 000 грн., з посиланням на ст. ст. 11, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2020 р. відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (а.с. 55, 56).

В судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у прохальній частині позову представник ПрАТ «СК «Уніка» просить розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами, зазначив, що проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до норми ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, судом 02.11.2020 р. постановлена ухвала про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2018 року у справі № 752/1169/18, ОСОБА_1 01.01.2018 року о 16 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Васильківська, 130, керуючи автомобілем Шкода, н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у крайній лівій смузі руху, по якій рух дозволено лише ліворуч, здійснив рух прямо, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д.р.н. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху (а.с. 12).

Зазначеною постановою суду відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу 340 грн.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є відшкодування заподіювачем шкоди сплаченого страховиком страхового відшкодування в частині.

За нормою частини 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За матеріалами справи встановлено, що 12.10.2017 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245003/4093/0000517, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Фольксваген, д.р.н. НОМЕР_1 (а.с. 13, 14).

Договором визначено розмір страхової суми транспортного засобу 1 389 178 грн., розмір франшизи за ризиками - 0,5 %, строк дії договору з 16.10.2017 р. по 15.10.2018 року (а.с. 9-15).

02.01.2018 р. ОСОБА_2 подала до ПрАТ «СК «Уніка» заяву при виплату страхового відшкодування та письмові пояснення стосовно події дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 01.01.2018 р. (а.с. 17, 18).

Відповідно до рахунку№ 123033817 від 02.01.2018 р. складеного ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген, р.н. НОМЕР_1 , становить 330 270,46 грн. (а.с. 16).

Згідно Звіту № 19С/01/18 про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику колісного транспортного засобу від 22.01.2018 р. складеного СПД ОСОБА_4 , матеріальний збиток заподіяний власнику КТЗ «Фольксваген», д.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження складає 335 038,63 грн. (а.с. 21-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій ст. 990 ЦК України.

Позивачем на виконання умов договору страхування на підставі страхового акту № 00247241 від 07.02.2018 року, наказу № 00247241 від 07.02.2018 р. про виплату страхового відшкодування гр. ОСОБА_2 здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 323 324,57 грн. на рахунок ФОП, що підтверджується платіжним дорученням № 006073 від 08.02.2018 р. (а.с. 42-44).

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - на 01.01.2018 р. цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Шкода, н.з. НОМЕР_2 ,була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім», згідно полісу № АМ1781442 (а.с. 11).

За повідомленням позивача страховик відповідача ОСОБА_1 ПрАТ «Київський страховий дім» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування шкоди кошти у розмірі 223 324 грн. 57 коп., що становить різницю між виплаченим страхувальнику страховим відшкодуванням 323 324,57 грн. та лімітом відповідальності страховика відповідача за полісом 100 000 грн.

За нормою ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до наведених положень до страховика, в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, ЦК України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме: особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Вирішуючи спір суд також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 755/9320/15-ц, у якій викладено розмежування понять щодо права регресу та суброгації за договорами страхування.

Таким чином, до ПрАТ «СК «Уніка» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» - в порядку суброгації.

ПрАТ «СК «Уніка» 13.04.2020 р. на адресу ОСОБА_1 надсилало претензію № 21581 про відшкодування шкоди у розмірі 223 324 грн., яка відповідачем виконана не була (а.с. 45, 46).

У спростування вище викладеного будь яких доказів відповідачем надано не було.

Отже, беручи до уваги наведене, позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягає задоволенню, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» необхідно стягнути кошти в сумі 223 324 грн. 57 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в дохід держави в сумі 3 349 грн. 87 коп. (а.с. 6).

Керуючись ст. ст. 4, 25, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 16, 22, 256, 257, 260, 980, 990, 993, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у відшкодування страхової виплати суму 223 324 (двісті двадцять три тисячі триста двадцять чотири) грн. 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір в сумі 3 349 (три тисячі триста сорок дев`ять) грн. 87 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20033533.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 09.11.2020 року.

Суддя