Рішення № 92744614, 09.11.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 листопада 2020 р. Справа № 120/5449/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з незарахуванням до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах податкової служби;

- скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 16.09.2020 за №905130147409;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах податкової служби та перевести її на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" з 07.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності (ІІІ - група) з 2007 року. На звернення позивача про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця, відповідачем було відмовлено, оскільки відсутнє право на пенсію як державного службовця (в зв`язку з недостатністю стажу державного службовця). Позивачка вважає таку відмову безпідставною та протиправною, оскільки записами в її трудовій книжці підтверджується стаж роботи позивачки на посадах державного службовця понад 20 років, що дає їй підстави для переведення на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Ухвалою суду від 09.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.

26.10.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ГУ ПФУ у Вінницькій області перевірено матеріали пенсійної справи за заявою позивачки про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та встановлено, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ є дотримання сукупності вимог, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, та встановлено відсутність у позивачки необхідного стажу державної служби, у зв`язку з чим відповідачем прийнято рішення від 16.09.2020 за №905130147409 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності (ІІІ - група) з 2007 року.

07.09.2020 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця.

До вказаної заяви було додано наступні документи: Диплом про навчання № НОМЕР_1 ; Довідку про заробітну плату №74, №01-1-31/1712, №75; Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, Документ про місце проживання (реєстрації) особи № НОМЕР_2 ; заява про призначення/перерахунок пенсії №1645; Паспорт № НОМЕР_3 , Свідоцтво про шлюб № НОМЕР_4 ; Трудова книжка НОМЕР_5 .

Проте, рішенням від 16.09.2020 за №905130147409 "Про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу"" відповідач, посилаючись на ст. 25 Закону України від 16.12.1993 за № 3723 "Про державну службу" дійшов висновку про відсутність підстав для переводу позивача на пенсію державного службовця.

Не погодившись із діями та рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що жінки мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону № 1058-IV.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Разом з тим, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачці вказується відсутність права на пенсію по державній службі, а також, що за посадами контролюючих органів згідно з п. 343.1 ст. 343 ПК України присвоюються спеціальні звання, а відтак ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_5 від 25.06.1979 позивачка працювала на посадах державної служби в періоди:

з 11.02.1987 по 17.05.1990 - вибрана на посаду заступника голови виконкому Нижнє-Кринської селищної ради народних депутатів Совєтського району Донецької області (3 р. 3 м.);

з 02.07.1990 по 02.06.2015 - призначена на посаду начальника відділу обліку та звітності - головного бухгалтера, в.о. головного бухгалтера, начальника відділу бухгалтерії - головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера фінансового відділу, відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, головного спеціаліста, головного державного інспектора відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку в податкових інспекціях Совєтського, Центрально-Міського районів м. Макііїки та Об`єднаній державній податковій інспекції м. Макіївки Донецької області (24 р. 9 м.):

з 03.06.2015 по 14.03.2016 - на посаді головного державного ревізора - інспектора Вінницького відділення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (9 м..11 д.);

з 15.03.2016 по 28.02.2020 - на посаді начальника відділу економіки Барської районної державної адміністрації (1 м. 15 д.).

Крім того за даними трудової книжки ОСОБА_1 :

- 23.11.1992 - присвоєно звання інспектора податкової служби І рангу (наказ №12 від 23.11.1992);

- 12.04.1994 - прийнята присяга державного службовця (ст.17 Закону України "Про державну службу";

27.01.1997 - присвоєно спеціальне звання Радник податкової служби III рангу (нак.№3-к від 27.01.1997);

01.04.1997 - присвоєно 11 ранг державного службовця (нак. №07.05.97 №138 ДПА в Донецькій області);

31.12.2013 - присвоєне спеціальне звання "Радник податкової та митної справи III рангу" (нак. №83-о від 31.02.2013);

01.05.2016 - присвоєно 6 ранг державного службовця категорії "Б";

15.03.2019 - присвоєно 5 ранг державного службовця категорії "Б".

Отже, за даними трудової книжки, яка є основним документу для визначення стажу працівника, станом на 01.05.2016 стаж державної служби ОСОБА_1 становив 28 років, 10 місяців, 26 днів. При цьому, суд враховує, що відповідачем не ставиться під сумнів достовірність наведеної в трудовій книжці позивачки інформація. Проте, відповідач заперечує саму можливість зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в органах податкової служби до стажу державної служби, оскільки відсутні відомості про присвоєння позивачці у відповідний період її роботи рангу державного службовця, в той час, як наявні відомості про присвоєння спеціального звання.

За наведених обставин суд зазначає, що загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, до 01.05.2016 визначав Закон № 3723-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною 2 статті 9 Закону № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Тобто, правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

За правилами ст. 15 Закону № 509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації.

Зазначеною статтею Закону № 509-XII також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону № 3723-ХІІ, зокрема стаття 37.

Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі № 21-340а13 стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, оскільки позивачка має стаж роботи на посадах державної служби більше 20 років, досягла віку, що надає право на призначення пенсії державного службовця, то, відповідно до п. 12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 889-VIII, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, а тому, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», є протиправною.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Беручи до уваги, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» 07.09.2020, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачці у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» діяв всупереч закону, тому суд вважає, що позивачка, в даному випадку, має усі законні права на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою до пенсійного органу було надано всі необхідні документи щодо переведення її на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із чим, суд вважає за необхідне саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 07.09.2020 та здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2020 за №905130147409.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах податкової служби та перевести її на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" з 07.09.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення суду складено 09.11.2020

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна