Рішення № 92743347, 05.11.2020, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

смт Зарічне

05 листопада 2020 року Справа № 561/670/20

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

за участю секретаря судового засідання Расевич Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Зарічненської селищної ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Зарічненська селищна рада Рівненської області звернулась до суду із позовною заявою з вимогою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що у відповідачки з 24 квітня 2015 року перебуває у приватній власності набуте за договором купівлі продажу № 623 від 24 квітня 2015 року приміщення будівлі магазину, яке знаходиться по АДРЕСА_1 (далі по тексту - будівля, магазин), розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5622255100:03:011:0143, що перебуває у комунальній власності та використовується нею без правовстановлюючих документів на земельну ділянку (далі - земельна ділянка).

20 грудня 2019 року Зарічненською селищною радою здійснювалось обстеження земельної ділянки за результатом якого складено акт обстеження земельної ділянки НОМЕР_2 з якого вбачається, що на ній знаходиться будівля магазину, належна на праві власності ОСОБА_1 , а земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів та без укладення договору оренди. На обстеження земельної ділянки відповідачка не з`явилась хоча була належним чином повідомлена про це.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 на теперішній час використовує земельну ділянку, на якій розміщене належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, без оформлення належним чином права користування землею та його державної реєстрації, чим порушує вимоги положень ЦК України, ГК України, ЗК України та Закону України "Про оренду землі". Окрім того, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідач збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача - Зарічненської селищної ради Рівненської області.

Оскільки ОСОБА_1 використовує вказану земельну ділянку загальною площею 0,0570 га, що є комунальною власністю, без укладення договору оренди землі та не сплачує орендну плату, чим порушує вимоги ст. ст. 93, 116, 125, 126, 206 Земельного Кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про безпідставне збереження нею коштів у вигляді орендної плати, яка має надходити до місцевого бюджету, а тому з урахуванням проведеного Зарічненською селищною радою розрахунку, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми загальний розмір збережених коштів орендної плати становить 17 970,20 грн., яку позивач просить суд стягнути.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить стягнути з відповідача цю суму, а також 2 102,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 07 вересня 2020 року (а. с. 28) відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання, призначене на 06 жовтня 2020 року відкладалось з підстав неотримання судом доказів належного повідомлення відповідачки про дату, час та місце судового засідання, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з повісткою - повідомленням повернулось на адресу суду з відміткою "Укрпошти" 12 жовтня 2020 року "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 38). У судове засідання, призначене на 22 жовтня 2020 року відповідачка не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. У судове засідання, призначене на 05 листопада 2020 року, відповідачка повідомлялась шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (а. с. 41), проте повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, як і не подала заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подав на адресу суду письмове клопотання від 05 листопада 2020 року (а. с. 43) про розгляд справи за його відсутності та погодився на ухвалення заочного рішення у справі за наявності усіх передумов, визначених ст. 280 ЦПК України. Крім того долучив до клопотання докази у підтвердження підставності та сплати витрат з професійної правничої допомоги на суму 3000,00 грн., які просив стягнути з відповідачки.

З урахуванням вищенаведеного наявні підстави для проведення заочного розгляду справи.

Суд, всебічно, повно об`єктивно дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини дійшов наступного висновку.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у довідці № 192030217 від 09 грудня 2019 року (а. с. 8) право власності на будівлю магазину, загальною площею 116,8 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 9) № НВ-5601439872015 (а. с. 9) від 22 квітня 2015 року земельна ділянка, кадастровий №5622255100:03:011:0143, площею 0,0570 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 з видом використання для обслуговування будівлі магазину, перебуває у комунальній власності земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Зарічненському районі Рівненської області Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 10 січня 2020 року (а. с. 21) вартість нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5622255100:03:011:0143, площею 0,0570 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 за 2015 рік становила 114414,27 грн.; за 2016 рік становила - 163 955,65 грн.; за 2017 рік становила - 173792,99 грн.; за 2018 рік - 173792,99 грн.; та за 2019 рік - 173792,99 грн.

З 24 квітня 2015 року по даний час відповідачка використовує земельну ділянку без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю, як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82, 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Як вже зазначалось, предметом спору у даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпіставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

За змістом ч. 1 ст. 120 ЗК України право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому, згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17,від 04 лютого 2019 р. у справі № 922/3409/17.

За змістом статей 116, 122-126 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Сільські, селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

16 грудня 2019 року відповідачкою до позивача подавалась заява (а. с. 19) про укладення договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування магазину, кадастровий № 5622255100:03:011:0143 по АДРЕСА_1 .

20 грудня 2019 року спеціалістом-землевпорядником Зарічненської селищної ради здійснювалось обстеження земельної ділянки, за результатом якого було складено акт обстеження земельної ділянки НОМЕР_2 (а. с. 16) з якого вбачається, що на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля магазину, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 згідно із відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно інформаційної довідки № 194039825 від 20 грудня 2019 року та дана земельна ділянка використовується власником магазину без правовстановлюючих документів, договору оренди земельної ділянки нею не укладався.

Як вбачається з дослідженої довідки ГУ ДПС у Рівненській області № 1510/10/17-00-51-05 від 10 лютого 2020 року (а. с. 20) згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата за землю в 2017 році - 17379,30 грн.; в 2018 році - 17 380,00 грн.; в 2019 році - не сплачувалась.

У відповідності із п. 288.5 ст. 288 ПК України (розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.1) та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2).

Згідно додатку 3 до рішення Зарічненської селищної ради від 13 липня 2016 року №263/8-2016 (а. с. 23-24) встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Зарічненськї селищної ради у 2019 році - 10% нормативної грошової оцінки. Отже за 2019 рік ОСОБА_1 повинна була сплатити 173792,99 грн. * 10% = 17 379,30 грн. за користування земельною ділянкою.

Вирішуючи частину вимоги щодо стягнення з відповідачки 3% річних та суму безпідставно збережених коштів з урахуванням індексу інфляції необхідно зазначити наступне:

Так з норми ч. 2 ст. 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу положень ч. 2 ст. 1214 ЦК України випливає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

Оскільки кондиційні зобов`язання належать до позадоговірних, а також, що проценти нараховуються згідно договору чи на підставі закону, тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідачки 3% річних за період з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року, тобто за 244 календарних дні, що розраховуються наступним чином: 3% х 17379,30 х 244 дні / 365 днів = 347,59 грн.

Крім того, з відповідачки підлягають до стягнення витрати індексу інфляції за період з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року, який у середньому за цей період складає 101,4%, та розраховується за формулою: (17379,30 грн. х 101,4%) - 17379,30 грн. = 243,31 грн.

Згідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17 зазначив термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК. Тому, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК проценти підлягають до стягнення виходячи з суми простроченого грошового зобов`язання.

Таким чином загальний розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 становить 17379,30 грн., 3% річних з цієї суми складають 347,59 грн., а також інфляційні витрати становлять 243,31 грн., як про це зазначив представник позивача, повинні бути стягнуті з відповідачки, отже позовні вимоги підлягаєть задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити наступне: Представник позивача заявив клопотання від 05 листопада 2020 року (а. с. 43) про відшкодування позивачеві витрат з надання професійної правничої допомоги та долучив до справи договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2020 року (а. с. 33-34), акт про надання правової допомоги №4 від 19 жовтня 2020 року (а. с. 44) на суму 3000,00 грн., платіжне доручення від 27 жовтня 2020 року № 264 про сплату платником Зарічненською селищною радою отримувачеві Адвокатське бюро "Полюховича Романа Миколайовича" суми 3000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за послуги з підготовки позовної заяви по справі № 561/670/20. Акт надання правов. Допомоги № 4 від 19 жовтня 2020 року, дог. № 97 від 05 серпня 2020 року".

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що 05 серпня 2020 року між адвокатським бюро Полюховича Романа Миколайовича та Зарічненською селищною радою укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат бере на себе обов`язок надання правової допомоги по захисту інтересів клієнта в обсязі та на умовах передбачених цим договором.

На виконання умов Договору про надання правничої допомоги від 05 серпня 2020 року, позивачем надано суду ордер серії ВК № 1008761 від 05 серпня 2020 року (а. с. 35).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що долучені до матеріалів заяви копії документів підтверджують надання адвокатом Полюховичем Р. М. правової допомоги позивачу при розгляді цієї справи, погоджується з розміром витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 000, 00 грн., оскільки такі є співмірні з складністю справи в якій представник здійснював підготовку позовної заяви, витребовував докази.

Зокрема, відповідно до акту наданих послуг адвокатом Полюховичем Р. М. клієнту Зарічненській селищній раді (а. с. 44), згідно договору про надання правової допомоги від 05 серпня 2020 року, суд стягує з відповідача на користь позивача наступні кошти за підготовку цієї позовної заяви у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 12 - 19, 141, 265 - 268, 279, 280-284, 354 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. 206 ЗК України, ст. 14 ПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Зарічненської селищної ради Рівненської області (місцезнаходження вул. Фестивальна, 22, смт Зарічне Рівненської області, ЄДРПОУ 04385632) до ОСОБА_1 (проживаючої та зареєстровної по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Зарічненської селищної ради Рівненської області безпідставно збережені кошти орендної плати у сумі 17 970 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Зарічненської селищної ради Рівненської області сплачену суму судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Зарічненської селищної ради Рівненської області 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. у відшкодування витрат з надання професійної правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуто Зарічненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 10 листопада 2020 року.

Суддя А. В. Дідик