Рішення № 92742866, 29.10.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1870/20

Провадження №2/541/993/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2020 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді: Куцин В.М.,

секретаря судових засідань Олешко Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.09.2011року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу є неповнолітня дитина син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причинами розірвання шлюбу позивач зазначає відсутність взаємної любові, взаємодопомоги, а також постійні суперечки, непорозуміння, несумісність поглядів по влаштуванню спільного побуту та розподілу сімейних прав та обов`язків. Дитина знаходиться на її утриманні, відповідач ОСОБА_2 який є батьком дитини, має можливість надавати матеріальну допомогу, тому що має задовільний стан здоров`я, є працездатним,працює, інших утриманців не має.

Ухвалою судді від 30 вересня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні підтримуючи позовні вимоги з підстав викладених у позові вказувала, що збереження шлюбу є неможливим, оскільки в сім`ї відсутня повага та взаєморозуміння. Раніше подружні відносини припиняли, потім знову відновлювали, але на даний збереження сім`ї суперечить її інтересам на інтересам дитини. Син проживає разом з нею, однак відповідач добровільно систематично не надає матеріальної допомоги на його утримання. Просила стягувати аліменти в розмірі ј частини всіх видів з доходу відповідача щомісячно оскільки батько дитини працює, регулярний заробіток.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу, вважав що збереження сім`ї неможливе, оскільки цього не бажає дружина. Проти стягнення аліментів не заперечував, хоча зазначав, що не мав наміру ухилятися від утримання дитини добровільно, однак згоди з позивачем з приводу порядку виплати аліментів не було досягнуто.

Заслухавши сторони, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Миргород Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 345 (а.с.7).

Від шлюбу є неповнолітня дитина, син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шо підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане 22.05.2019 (а.с. 8). Дитина знаходиться на утриманні позивача ,що не заперечує відповідач . Позивач наполягає на задоволенні судом заявлених позовних вимог, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме її інтересам та інтересам дитини.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів щодо стану здоров`я та матеріального становища дитини, доказів стану здоров`я та матеріального становища відповідача по справі ОСОБА_2 як платника аліментів, та позивача по справі ОСОБА_1 як стягувача, а також доказів перебування на утриманні у відповідача непрацездатних осіб та інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів - сторони суду не надали та не повідомили.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 1989 року та ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько( -ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 180 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до положень частини 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до положень статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам дружини, інтересам їхньої дитини, тому вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню .

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не заявила, яким вона бажає після розірвання шлюбу іменуватися прізвищем, тому суд вважає за необхідне залишити позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».

Зважаючи, що між сторонами добровільно не досягнуто умов матеріального забезпечення дітини та визнання позову відповідачем, вимоги позивача про стягнення аліментів ґрунтуються на законі і тому підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2020 року, до повноліття дитини.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог - що зумовлює стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави 840 гривень 80 копійок судового збору пропорційно до задоволення заявлених позовних вимог.

В зв`язку з визнанням позову відповідачем необхідно стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420 гривень 40 копійок судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду та зобов`язати Головне управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути ОСОБА_1 50% сплаченої суми судового збору в розмірі 420 гривень 40 копійок (а.с.1).

Відповідно до п.1. ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273,354, 430 ЦПК України, cт. 110, 112, 113,114, 180,182 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 вересня 2011 року між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем міста Куйбишев Новосибірської області Російської Федерації та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою м. Саки, Автономна республіка Крим, у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Миргород Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 345 - розірвати.

Шлюб припиняється у день набрання рішенням суду законної сили.

При реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2020 року, до повноліття дитини.

Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420 (чотириста ) гривень 40 копійок судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок по квитанції № 0.0.1846988565.1 23.09.2020 року у АТ КБ Приватбанк на рахунок UA218999980313131206000016012,отримувач платежу УК Миргородськ.р-н/м.Миргород/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37845125, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стягнути із ОСОБА_2 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. п. 15 п. 1 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд з моменту проголошення.

Учасники справи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженць міста Куйбишев Новосибірської області, Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , працює ГПУ Полтавагазвидобування, майстер з видобування нафти та газу, м. Полтава вулиця Європейська,173, рнокпп НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Саки Автономна республіка Крим, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 .

Суддя: В. М. Куцин