Постанова № 9274196, 07.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-2090/10/0570

час прийняття постанови: 15-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Горюновій Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу № Ю-14 від 01 січня 2010 року та № Ю-366 від 01 січня 2010 року,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Сирватка С.І. за дов від 05.01.2010 р.

В С Т А Н О В И В:          

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу № Ю-14 від 01 січня 2010 року та № Ю-366 від 01 січня 2010 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 01 січня 2010 року Начальником Управління Пенсійного фонду в місті Сніжне Донецької області на підставі статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсіонного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, були винесені вимога про сплату боргу за №Ю-14 до державного підприємства «Сніжнеантрацит» та вимога про сплату боргу за №Ю-366 до відокремленого підрозділу «Санаторій-профілакторій Ударник» Державного підприємства «Сніжнеантрацит», якими вимагається сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 53927076,10 грн. та 119148,76 грн. відповідно. Відповідно до Вимоги про сплату боргу №Ю-14, станом на 01 січня 2010 року за позивачем значиться заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 53927076,10 грн. Проте, згідно з повідомленням №2 від 08 січня 2010 року станом на 29 грудня 2009 року за позивачем значиться загальна сума боргу, що залишилась несплаченою, у розмірі 51820027,58 грн., у тому числі: недоїмки по страховим внескам – у розмірі 44579235,45 грн., пені – у розмірі 2706207,41 грн. та фінансових санкцій – у розмірі 4534584,72 грн. Таким чином, сумує позивач, вбачається наявність розбіжностей між розміром суми заборгованості зі сплати страхових внесків, зазначеної у вимозі про сплату боргу та розміром суми заборгованості, зазначеної у повідомленні. Окрім того позивач зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 01 січня 2010 року становить 23203211,86 грн. Згідно з Вимогою про сплату боргу №Ю-366, станом на 01 січня 2010 року за Відокремленим підрозділом «Санаторій-профілакторій «Ударник» Державного підприємства «Сніжнеантрацит» числиться заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 119148,76 грн. Проте відповідно до даних бухгалтерського обліку та акту звірення розрахунків, заборгованість зі сплати страхових внесків станом на 01 січня 2010 року становить 95150,49 грн. Позивач вважає, що відповідачем відбувалося зарахування поточних платежів в рахунок погашення штрафних санкцій та пені, які були скасовані судом на підставі визнання у судовому порядку рішень (№145-151 та №152-160 від 27 лютого 2009 року), згідно яких ці санкції були застосовані, недійсними. Позивачем до суду 19 березня 2010 року була надана заява про змінення предмету позову, в якій просить суд визнати недійсною та скасувати вимоги про сплату боргу №Ю-14 та Ю-366 від 01 січня 2010 року (арк. справи 4-7, 89).

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розгляну справу за його відсутності (арк. справи 105).

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на наступне. 01 грудня 2009 року позивачем була узгоджена вимога про сплату боргу від 01 грудня 2009 №Ю-14 на суму 50889726,61 грн. Вимога не була оскаржена боржником у встановленому законом порядку. Відповідачем 01 січня 2010 року направлено вимогу про сплату боргу за №Ю-14 від 01 січня 2009 року на суму 53927076,10 грн., тобто сума приросту заборгованості склала 3037349,49 грн., що підтверджується карткою особового розрахунку позивача. У зв’язку з цим, представник позивача вважає, що спірні вимоги прийняті правомірно та просить у задоволенні позову відмовити (арк. справи 61).

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» зареєстроване виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 02 вересня 2003 року (код ЄДРПОУ 31906124), про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 49), знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області як платник страхових внесків.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно зі статтею 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 (надалі Закон № 1058) відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування відповідно до Конституції України та Основ законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Статтею 5 цього Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначаються, зокрема платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Частиною першою наведеної статті зазначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальник зобов’язаний сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного базового періоду, за який вони нараховані (частина 6 статті 20 Закону №1058).

Відповідно до статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсіонного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи).

Відповідно до додатку 9 Інструкції, Управління пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті, повинне вимагати сплати недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до норм статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, рішень відповідача, із зазначенням їх номеру та дати прийняття. Однак, спірні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області сформовані без урахування приписів зазначеної Інструкції, а саме не зазначені рішення, які увійшли до формування вимоги.

У зв’язку з цим неможливо встановити з яких саме сум сформовані спірні вимоги.

Відповідно до картки особового рахунку страхувальника станом на 01 січня 2010 року Державне підприємство «Сніжнеантрацит» має загальний борг у розмірі 53726841,72 грн. (арк. справи 72-73). Крім того, відповідно до повідомлення від 08 січня 2010 року №2 сума боргу, що залишилася несплаченою станом на 29 грудня 2009 року складає 51820027,58 грн. (арк. справи 11).

Таким чином, зазначені суми не відповідають сумі боргу та є меншими, ніж зазначено у вимозі про сплату боргу від 01 січня 2010 року №Ю-14.

Представник позивача, в адміністративному позові посилається на те, що вимоги про сплату боргу від 01 січня 2010 року №Ю-14 та №Ю-366 містять у собі рішення про застосування фінансових санкцій за несплату (неперерахування), або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 27 лютого 2009 року №№145-151 та №№152-160 відповідно, які в судовому порядку були скасовані (арк. справи 15-21, 28-36).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року, якою визнані недійсними рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області від 27 лютого 2009 року №№145-151, у зв’язку з тим, що вказане рішення не набрало законної сили.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року було винесено рішення, яким визнані недійсними рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області від 27 лютого 2009 року №152-160, яке Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року була залишена без змін.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо правомірності свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

Невиконання обов’язку відповідача щодо доведення правомірності спірних вимог про сплату боргу не звільняє суд від обов’язку ухвалити справедливе і правосудне рішення, але презумпція винуватості відповідача позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з власної ініціативи може витребувати додаткові докази. Так 24 березня 2010 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було винесено рішення про витребування доказів з відповідача за ініціативою суду, однак відповідач зазначену ухвалу не виконав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідачем обґрунтування своєї позиції у суді не було доведено. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність формування спірних вимог про сплату боргу.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд дійшов що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач під час подачі адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією (арк. справи 2).

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог про сплату боргу № Ю-14 від 01 січня 2010 року та № Ю-366 від 01 січня 2010 року – задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Сніжне Донецької області про сплату боргу № Ю-14 від 01 січня 2010 року та № Ю-366 від 01 січня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні, 40 коп.).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 07 квітня 2010 року в присутності представника відповідача.

Повний текст постанови складений та підписаний 12 квітня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Шинкарьова І.В.