Ухвала суду № 92741689, 09.11.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4673/16-ц

4-с/357/51/20

Категорія

У Х В А Л А

іменем України

09 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківська Анна Вікторівна, на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2020 року скаржник товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківська Анна Вікторівна звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що ТОВ «НФС» пред`явив до примусового виконання до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) виконавчий лист, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 22.09.2016 р. по справі 357/4673/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» суму заборгованості за кредитним договором № Р24.232.70913 від 20.10.2014 року в розмірі 37 818,13 гривень та судові витрати в розмірі 1 798 гривень. 24.06.2020 року на адресу ТОВ «НФС» надійшло повідомлення державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківської Анни Вікторівни № 78861 від 14.05.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що у виконавчому листі не вказано дати народження боржника. Вважають, таке повідомлення є незаконним, так як відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, про що зроблено відповідні висновки ВС у своїх постановах, тому повернення виконавчого документу через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Просили суд визнати неправомірним повідомлення державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківської Анни Вікторівни № 78861 від 14.05.2020 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області по справі № 357/4673/16-ц та зобов`язати державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) ОСОБА_2 усунути порушення ( поновити порушене право заявника ) та прийняти до примусового виконання виконавчий лист, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області по справі № 357/4673/16-ц ( а. с. 1-5 ).

Ухвалою судді від 14 липня 2020 року скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківська Анна Вікторівна, на дії державного виконавця була залишена без руху ( а. с. 20-21 ).

Ухвалою судді від 29 липня 2020 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження за вищевказаною скаргою ( а. с. 28 ).

07 серпня 2020 року за вх. № 30341 судом отримано заперечення на скаргу на дії державного виконавця за підписом державного виконавця Піонтківської Анни, яка діє на підставі довіреності та в якій остання просила відмовити у задоволенні скарги, так як у відповідності до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі, зокрема, зазначається повне найменування ( для юридичних осіб ) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові ( для фізичних осіб ) стягувача та боржника, їх місцезнаходження ( для юридичних осіб ) або адреса місце проживання чи перебування ( для фізичних осіб ), дата народження боржника – фізичної особи. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4, або стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» ( а. с. 32-34 ).

В судове засідання скаржник ТОВ «НФС» свого представника не направив, 09.11.2020 року за вх. № 42909 судом отримано заяву про розгляд заяви без участі представника стягувача.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення ( а. с. 54 ).

Заінтересована особа державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківська Анна Вікторівна в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Частиною 2 статті 450 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні документи суд приходить до висновку, що з боку скаржника десяти денний строк для звернення до суду не було пропущено, оскільки повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання стягувачам отримало лише 24.06.2020 року, а зі скаргою скаржник звернувся до суду 02.07.2020 року, про що в матеріалах справи свідчить конверт та опис вкладення у цінний лист ( а. с. 13, 14-15 ).

В спростування зазначеному, з боку державного виконавця доказів не надано.

Судом встановлені наступні обставини.

Встановлено, що ТОВ «НФС» пред`явив до примусового виконання до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) виконавчий лист, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 22.09.2016 р. по справі 357/4673/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» суму заборгованості за кредитним договором № Р24.232.70913 від 20.10.2014 року в розмірі 37 818,13 гривень та судові витрати в розмірі 1 798 гривень ( а. с. 8-9 ).

Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.06.2020 року, яке було винесено державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківською Анною Вікторівною слугувало відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника, керуючись п. 6 частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» ( а. с. 10 ).

Звертаючись до суду з скаргою, скаржник ТОВ «НФС» вважає, що відповідні дії державного виконавця є неправомірним, а порушене право заявника повинно бути поновлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно наявного в матеріалах справи виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 22.09.2016 року убачається, що в ньому зазначено боржника, місце проживання та ідентифікаційний номер.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Завданням державної виконавчої служби, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Згідно з даним Законом примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, якими є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України ( ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 2016 року ).

Посилання державного виконавця у повідомленні про повернення виконавчого документу на п. 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», редакція 2016 року, в якій зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання у зв`язку з відсутністю дати народження боржника не можуть бути прийняти до уваги судом виходячи з наступного.

Відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є обов`язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18 ).

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.

Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Саме тому судова практика складається таким чином, щоб судове рішення було виконано якомога швидше.

Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 цього Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, сам Закон України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного виконавця вживати усіх необхідних дій щодо належного примусового виконання виконавчого провадження.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарги на, рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У рішенні ЄСПЛ «Іванов проти України» зазначено, що відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6, передбачає не лише право звернутися до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишилось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та норми закону суд приходить до висновку, що скарга ТОВ «НФС» є цілком обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 5, 18, 26, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 18, 81, 130, 263, 448-451 ЦПК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківська Анна Вікторівна, на дії державного виконавця, - задовольнити.

Визнати неправомірним повідомлення державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківської Анни Вікторівни № 78861 від 14.05.2020 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області по справі № 357/4673/16-ц.

Зобов`язати державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) Піонтківську Анну Вікторівну усунути порушення ( поновити порушене право заявника ) та прийняти до примусового виконання виконавчий лист, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області по справі № 357/4673/16-ц.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення ( враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України ). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов