Рішення № 92741449, 04.11.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2974/20

провадження у справі № 2/0285/957/20

04 листопада 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Заполовської Т.Г.

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

сторони по справі: позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , відповідач військова частин А 3814,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський

за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3814 про визнання незаконним рішення про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирній черзі,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А3814 та просив визнати рішення житлової комісії військової частини А3814 від 30 травня 2019 року, оформлене протоколом № 6 щодо зняття його з квартирного обліку таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та зобов`язати житлову комісію військової частини А3814 поновити його на квартирному обліку з 28 вересня 2005 року в загальній черзі на отримання житла, з 30 липня 2015 року у позачерговій черзі як учасника бойових дій, з 30 липня 2015 року у першочерговій черзі як військовослужбовця із вислугою 24 календарні роки для отримання житла за рахунок МО України зі складом сім`ї одна особа.

Свої вимоги мотивував тим, що протягом 24 календарних років проходив військову службу у Збройних Силах України, є ветераном військової служби, учасником бойових дій. З 2005 року він перебував на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов у військовій частині А3814, з 2015 року у позачерговій черзі як учасник бойових дій. Наказом командира військової частини А3814 від 07 квітня 2017 року № 16-РС його було звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту з календарною вислугою років військової служби 24 роки 03 місяці. 30 травня 2019 року проколом № 6 засідання житлової комісії військової частини А3814 його було знято з квартирного обліку по військовій частині А3814. Зазначав, що вказане рішення прийнято військовою частиною з порушенням вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року. З метою захисту своїх житлових прав змушений звернутись до суду.

У відзиві військова частина А3814 просили відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Зазначали, що положеннями Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та їх сімей жилими приміщеннями (чинній на теперішній час) не передбачено можливості залишення військовослужбовця на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду після закінчення строку контракту.

Відповіді на відзив до суду не надійшло.

В судове засідання 04.11.2020 року сторони не прибули. В заявах просили судове засідання провести без присутності позивача та представників сторін.

Позивач в заяві наполягав на задоволенні позову. Від військової частини не надійшло клопотань, відомостей про причини неявки представника в судове засідання.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з витягу із наказу № 16-РС від 07 квітня 2017 року старший прапорщик ОСОБА_1 був звільнений з військової служби на підставі підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону).

Також з 11 квітня 2017 року він був виключений із списків особового складу військової частини А3814 та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становила 24 роки 3 місяці, є учасником бойових дій з 24.06.2015 року. Постійним або службовим житлом не забезпечувався (а.с. 11, 23, 25).

Згідно протоколу засідання житлової комісії військової частини А3814 № 6 від 30 травня 2019 року старшого прапорщика ОСОБА_1 , зарахованого на квартирний облік з 28.09.2005 року та у першочергову (УБД) з 30.07.2015 року зі складом сім`ї 1 особа, знято з квартирного обліку військової частини А3814 відповідно до вимог п. 9 ст. 12 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який звільнений у запас у зв`язку із закінченням строку контракту (а.с. 24).

На заяву з вимогою усунути порушення вимог закону ОСОБА_1 у липні 2020 року отримав повідомлення, у військової частини А3814 відсутні підстави щодо поновлення його на квартирному обліку (а.с. 26-27).

При вирішенні справи по суті суд аналізує наступні норми права.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 цього Закону військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (Порядок).

Відповідно до положень пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Також, пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені також і в пункті 29 Порядку.

Положеннями пункту 30 цього Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, аналіз зазначених норм закону дає підстави зробити висновок про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Як вбачається із матеріалів справи, на час зарахування ОСОБА_1 у вересні 2005 року на квартирний облік діяв наказ Міністерства оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006 року, відповідно до пункту 13 якого військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.

Позивач проходив військову службу та потребував поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.

Згідно з витягу з наказу командира військової частини № А3814 від 11 квітня 2017 року № 73 ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та його вислуга складає 24 років 3 місяців, що свідчить про те, що позивач набув право на забезпечення постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України.

Також ОСОБА_1 був звільнений з військової служби на підставі підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону).

Разом з тим, частиною першою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Системний аналіз зазначених норм закону дає підстави дійти висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі умови як вік і стан здоров`я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».

Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17 та від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19).

Отже, звільнення військовослужбовця, який перебуває на квартирному обліку, у запас за закінченням строку контракту за наявності у нього відповідної вислуги і є підставою для залишення його на такому обліку відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, підстави для зняття позивача з квартирного обліку на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.

Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, а саме 24 років і 3 місяці, останній перебував на квартирному обліку з 2005 року і знятий з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас (закінчення строку контракту), суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.

Вказане узгоджується також із правовими висновками, викладеним Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року по справі № 636/1424/19 (провадження № 61-449св20).

Відтак судом встановлені підстави для визнання рішення житлової комісії військової частини А3814 від 30 травня 2019 року, оформленого протоколом № 6, щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та зобов`язання житлової комісії військової частини А3814 поновити його на квартирному обліку з 28 вересня 2005 року в загальній черзі на отримання житла, з 30 липня 2015 року у першочерговій черзі як учасника бойових дій, військовослужбовця із вислугою 24 календарні роки для отримання житла за рахунок МО України зі складом сім`ї одна особа.

Вимоги ж про поновлення ОСОБА_1 з 30 липня 2015 року на квартирному обліку військової частини А3814 поза чергою не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів про перебування та зняття його з такої черги.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Відтак наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за дві немайнові вимоги у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись статтями 4, 10-13, 76-82, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А 3814 (місце знаходження: 11703, вул. Житомирська, 150, м. Новоград-Волинський, Житомирська область; код ЄДРПОУ 08173042) задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення житлової комісії військової частини А 3814, оформлене протоколом № 6 від 30.05.2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку.

Зобов`язати військову частину А 3814 поновити на квартирному обліку громадян на отримання житла ОСОБА_1 з 28 вересня 2005 року в загальній черзі на отримання житла при військовій частині А 3814, з 30 липня 2015 року у першочерговій черзі як учасника бойових дій, військовослужбовця з вислугою 24 календарні роки для отримання житла за рахунок МО України зі складом сім`ї одна особа.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з військової частини А 3814 в дохід держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 09.11.2020 року.

Головуюча суддя Т.Г. Заполовська