Рішення № 92740119, 10.11.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/5667/20

Номер провадження: 2/225/972/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

судді Мигалевича В.В.

за участі

секретаря - Голубової О.О.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області (Донецька обл., м.Торецьк, вул. Руднична, 35, ЄДРПОУ 24812139) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_2 є матір`ю, а відповідач ОСОБА_3 , батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача вказує, що відповідач ОСОБА_3 не проживає разом з дитиною, своїх обов`язків щодо виховання та утримання доньки не виконує, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами у навчанні, станом здоров`я, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини. Дитина весь час проживає з позивачем у справі, оточена увагою та турботою з боку матері, має всі необхідні умови для належного проживання, виховання та навчання.

Таким чином, у зв`язку із вище зазначеними обставинами, позивач змушена звернутися до суду з вимогами про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки вважає, що факти, викладені в позові суперечать інтересам дитини.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області про позбавлення батьківських прав, було відкрито та призначене підготовче засідання у справі (а.с. 16-17).

В підготовче засідання позивач та її уповноважений представник не прибули, представником позивача надано до суду заяву з проханням справу розглядати за відсутністю сторони позивача. Разом з цим, в заяві також зазначено, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням справу розглядати без його участі, не заперечував проти задоволення вимог.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області, в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням справу розглядати без його участі, просив задовольнити вимоги позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об`єктивності, справедливості та розумності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого:

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками неповнолітньої ОСОБА_4 згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.6).

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 02 жовтня 2015 року шлюб між сторонами у справі було розірвано (а.с.8).

У судовому засіданні встановлено, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю, яка повністю займається її утриманням та вихованням.

Відповідач ОСОБА_3 не проживає разом з дитиною, своїх обов`язків щодо виховання та утримання доньки не виконує, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами у навчанні, станом здоров`я, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини.

Судом не встановлено обставин того, що таке ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків зумовлено поважними причинами.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4 весь час проживає разом з матір`ю, де має всі необхідні умови для проживання, розвитку, навчання.

Згідно заяви відповідача від 02.07.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Рижковим О.О. та зареєстрованої в реєстрі за № 1761, ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до його малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Згідно зі ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилається на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області від 12.08.2020 року № 34, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним, оскільки відповідач без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки, вихованням дитини не займається, належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, фінансово доньку не підтримує. (а.с.10).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його неповнолітньої доньки.

Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача аліментів на утримання дитини, тож в даному випадку, ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд не приймає рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 50, 200, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 161, 164, 165, 180 Сімейного Кодексу України, ст. 60 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області (Донецька обл., м.Торецьк, вул. Руднична, 35 ЄДРПОУ 24812139) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: