Постанова № 9273960, 26.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 р. Справа № 2-а-5473/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Катрич П.С.

відповідача : Рибак Ю.І. представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім"

до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла з Верховного суду України адміністративна справа за позовом Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (далі ВАТ "Калинівський Агрохім") до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (далі Держцінінспекція) про визнання протиправним та скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи у серпні 2006 року ВАТ "Калинівський Агрохім" звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Держцінінспекції від 18 жовтня 2005 року №ІЦ 02-12/60ш, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 431619 грн. за порушення вимог Закону України від 17.06.1999 №758-ХІV "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (далі - Закон №758) постанов Кабінету Міністрів України від 02.06.2000 №868 та від 04.02.2004 №117 "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" (далі Постанова КМУ №868, Постанова КМУ №117).

Господарський суд Вінницької області постановою від 27.10.2006 року позов задовольнив. При цьому суд виходив з того, що позивач є виробником цукру, а операції виробника з реалізації цукру іншим господарюючим субєктам не відносяться до операцій оптової та роздрібної торгівлі. Також зроблено висновок про те, що оскільки позивачем реалізовано продукт власного виробництва, то підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій немає.

Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 19.06.2007 року рішення суду першої інстанції частково скасував, рішення Держцінінспекції скасував у частині застосування до ВАТ "Калинівський Агрохім" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 198759 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.06.2009 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України ВАТ "Калинівський Агрохім" порушило питання про перегляд за винятковими обставинами зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги, у звязку з чим, вирішила ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.06.2009 року, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року, постанову Господарського суду Вінницької області від 27.10.2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 28.12.2009 року адміністративна справа №2-а-5473/09/0270 прийнята до провадження Вінницького окружного адміністративного суду та призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 06.09.2005 року по 12.09.2005 року, Держцінінспекцією була проведена перевірка ВАТ "Калинівський Агрохім" з питань дотримання мінімальних цін на цукровий буряк та цукор при їх реалізації. Перевіркою встановлено, що за період з 30.09.2004 року по 15.03.2005 року ВАТ "Калинівський Агрохім" реалізовано цукор з порушенням чинного законодавства за цінами нижчими від встановлених мінімальних в кількості 96459 кг на загальну суму 215809 грн. 90 коп.

Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій від 18.10.2005 №ІЦ 02-12/60ш було винесено на підставі акту, який був складений, як вважає позивач, з порушенням норм Закону №758. До того ж, позивач зазначив, що акт перевірки від 12.09.2005 року відповідачем було складено без урахування заперечень керівника ВАТ "Калинівський Агрохім". Акт перевірки на підпис керівнику ВАТ "Калинівський Агрохім" відповідачем через канцелярію не надавався. В змісті акту перевірки відповідачем не зазначено, що до ВАТ "Калинівський Агрохім" не доведено на 2004 рік обсяги вирощування цукрових буряків базисної цукристості для виробництва цукру квоти "А". Таким чином відповідачем не доведено факту порушення позивачем норм Закону №758, оскільки ст. 6 Закону №758 визначає, що мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивач також пояснив суду, що в травні 2006 року незалежною аудиторською фірмою "Служба аудиту", на підстав договору №27-06 від 26.04.2006 року, відповідно до Законів України "Про аудиторську діяльність" та "Про ціни та ціноутворення", було здійснено перевірку дотримання дисципліни цін з реалізації цукру ВАТ "Калинівський Агрохім" за період з 01.09.2004 року по 01.10.2005 року, за результатами якої було встановлено, що реалізація цукру в кількості 9427550 кг наступним покупцям: СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2, фізичним особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11., здійснена за мінімальною ціною 2.37 грн. за 1 кг.

Поряд з цим зазначив, що ВАТ "Калинівський Агрохім" являється виробником та власником цукру, який він отримав від цукрових заводів за давальницькою схемою. Таким чином, позивач реалізував цукор власного виробництва, операції з якими не відносяться до категорії оптової та роздрібної торгівлі, які регулюються Законом №758. Також, позивач сплатив ПДВ з усіх операцій по реалізації цукру із звичайної ціни 2.37 грн. за 1 кг. Збитки державі не були нанесені, оскільки в період з 02.09.2005 року по 08.09.2005 року різницю до ціни 2.37 грн. за 1 кг доплачено субєктами підприємницької діяльності, які придбавали цукор в повному обсязі. Отже позивач вжив всі заходи щодо недопущення порушень господарського законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Посилаючись на свої заперечення, суду пояснив, що Держцінінспекцією в період з 06.09.2005 року по 12.09.2005 року проведена в ВАТ "Калинівський Агрохім" перевірка державної дисципліни цін на предмет дотримання мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, що встановлені постановою №117 у відповідності до Закону №758 та Постанови №868.

Так, пунктом Постанови №117 затверджені мінімальні ціни на цукрові буряки, які поставлятимуться починаючи з 01.09.2004 року по 01.09.2005 року для виробництва цукру в межах квоти "А", та на цукор квоти "А" (2.37 грн. за 1 кг) на зазначений період. Матеріалами перевірки встановлена загальна реалізація ВАТ "Калинівський Агрохім" у період з 01.09.2004 року по 01.09.2005 року (по Постанові №117) 153969 кг цукру на суму 352702 грн. із цукрових буряків врожаю 2004 року, в тому числі в кількості 96459 кг на суму 215809 грн. 90 коп. по цінам від 2.16 грн. за 1 кг. до 2.27 грн. за 1 кг, що є порушенням встановленої мінімальної ціни.

Реалізація цукру з порушенням підтверджена, як документами первинного бухгалтерського обліку накладними, податковими накладними, прибутково касовими ордерами, в окремих випадках договорами, так і довідками позивача - ВАТ "Калинівський Агрохім" про реалізацію цукру піску врожаю 2004 року.

Результати перевірки ВАТ "Калинівський Агрохім" оформлені актом від 12.09.2005 року. Відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами затвердженої наказом міністерства економіки та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 №298/519, Держцінінспекція один примірник акта перевірки від 12.09.2005 року передала для розгляду головному бухгалтеру підприємства Л.М. Рибак, крім того, 23.09.2005 року акт перевірки разом із супровідним листом надсилався на адресу ВАТ "Калинівський Агрохім" рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом.

В свою чергу, рішення про застосування штрафних санкцій від 18.10.2005 №ІЦ 02-12/60ш винесено Держцінінспекцією на підставі акту перевірки оформленого у відповідності до законодавства, з додатково прикладеними документами бухгалтерського обліку.

Також, відповідач не погоджувався з твердженням позивача про те, що останній реалізував цукор власного виробництва, операції з якими не відносяться до категорії оптової та роздрібної торгівлі, які регулюються Законом №758, оскільки вказаний закон відповідно до преамбули, визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром. При цьому, ст.1 Закону №758 визначено бурякоцукровий комплекс, як сукупність господарюючих субєктів усіх форм власності, які вирощують цукрові буряки, займаються їх переробкою на цукор і здійснюють його реалізацію.

Згідно з договорами оренди земельних ділянок ВАТ "Калинівський Агрохім" вирощував цукрові буряки та переробляв їх за давальницькою схемою на ВАТ "Бродецький цукровий завод" та ТОВ Агрофірма "Вікторія" згідно договорів. Вказаними договорами, позивач зобовязувався посіяти, виростити та доставити цукровий буряк для виробництва цукру в межах обсягів розподілених та доведених до цукрових заводів, при цьому сировина яка надійшла на заводи і вироблена з них продукція: цукор, жом, меляса є власністю позивача. Замовнику (виробнику цукру безпосередньо) виділяється 38 % та 40% від обсягу сировини, яка надійшла на завод.

Таким чином, ВАТ "Калинівський Агрохім" входив до бурякоцукрового комплексу та реалізовував цукор, що входи до обсягів квоти "А".

Відповідно до ст. 4 Закону 758 визначено, що заходи виробництва і реалізації цукру визначає Кабінет Міністрів України. На виконання Закону №758 Кабінет Міністрів України постановою №868 затвердив Положення про порядок формування квот поставки цукру та Порядок визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор. Пунктом 6 Порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор передбачено, що затверджені мінімальні ціни на цукор є обовязковими для всіх субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності для визначення ціни на цукор під час укладання угод купівлі продажу.

Тобто, весь цукор незалежно від того, ким він реалізовується (цукровими заводами, торгівельним підприємствами, субєктами підприємницької діяльності, що не є виробниками цукру, і, які отримали його за договорами купівлі продажу, переробку давальницької сировини, по бартеру) входить в загальний обсяг цукру квоти "А", і в усіх випадках повинен реалізовуватись за ціною не нижчої мінімальної, що встановлюється урядом України.

З огляду на викладене, представник відповідача адміністративний позов не визнав та стверджував, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі - Положення №1819). Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Згідно з п. 11 Положення №1819, Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Таким чином, Держана інспекція по контролю за цінами у Вінницькій області у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктами владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що згідно з п. 11 Положення №1819 - Держцінінспекція, має права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, а саме:

- проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін;

- одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо;

- обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів

- проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджено державне регулювання;

- приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Статтею 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990 №507-XII (у редакції, чинній на момент здійснення перевірки) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області 06 - 12 вересня 2005 року в межах наданих повноважень, здійснила перевірку додержання дисципліни цін, щодо встановлених постановами Кабінету Міністрів України (від 02.06.2000 №868, від 20.02.2006 №171) мінімальних цін на цукор, згідно вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" у ВАТ "Калинівський Агрохім".

За результатами перевірки був складений акт від 12.09.2005 №№4-04-41.

Проведеною Держцінінспекція перевіркою ВАТ «Калинівський Агрохім» встановлено, що предметом діяльності підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції, відгодівля свиней, ВРХ, розвиток молочного тваринництва, товарів народного споживання, їх реалізація, переробка продукції тваринництва та рослинництва, постачання с/г та іншим підприємствам мінеральних добрив, хімічних та біологічних засобів захисту рослин, меліорантів ґрунту, кормових добавок, інших хімічних речовин, товарно матеріальних цінностей та запасних частин.

ВАТ "Калинівський Агрохім" в 2004 році займалось вирощуванням цукрових буряків на підпорядкованих та орендованих сільськогосподарських угіддях та їх переробкою на цукор на ВАТ "Бродецький цукровий завод" та ТОВ Агрофірма "Вікторія" на основі договорів.

Також в акті від 12 вересня 2005 року зазначено, що реалізацію цукру урожаю 2004 року здійснювалась ВАТ "Калинівський Агрохім" протягом 2004 2005 років субєктам господарювання по цінам від 2.37 грн. (з ПДВ) за 1 кг (що відповідає затвердженій постановою КМУ №117 мінімальній ціні) до 2.16 грн. (з ПДВ) за 1 кг (що є нижчою від затвердженої постановою КМУ №117 мінімальної ціни).

Так відповідно довідки про реалізацію цукру виробництва 2004 року, накладних на відпуск товару за готівку, податкових накладних, прибуткових касових ордерів, за період з вересня 2004 року по січень 2005 року та з лютого по березень 2005 року позивачем реалізовано цукру в кількості 96.459 тонн на загальну суму 215809 грн. 90 коп. по цінам від 2.16 грн. за 1 кг (з ПДВ) до 2.36 грн. за 1 кг (з ПДВ), що нижчі від затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни 2.37 грн. за 1 кг (з врахуванням ПДВ).

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін передбачена ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 №507-XII, де зазначено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішення суду.

Відповідно до пункту 5 Положення №1819, Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. На підставі п. 3 ст. 9 Закону №758 у разі реалізації цукру за цінами нижче визначеної мінімальної ціни, з порушника - суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізацію якого здійснено з порушенням установленого порядку.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів від 03.12.2001 № 268/519 затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (далі - Інструкція), яка зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за № 1047/6238 (далі Інструкція № 268/519).

Пунктом 1.4 Інструкції №268/519 встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.1.5 Інструкції №268/519 підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних. Згідно з п.1.6. Інструкції №268/519 необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

18 жовтня 2005 року Держцінінспекція винесла рішення № ІЦ-02-12/60ш про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення, в частині додержання державної дисципліни цін ВАТ "Калинівський Агрохім" про вилучення у останнього штрафних санкцій в дохід державного бюджету 431619 гривень. Вказане рішення винесено на підставі акту Держцінінспекції, складеного 12.09.2005 року головним державним інспектором Бондарчук Р.Б. за результатами перевірки додержання дисципліни цін ВАТ "Калинівський Агрохім" за період з 01.09.2004 року по 12.09.2005 року.

Назване рішення прийнято відповідачем лише на підставі даних акту перевірки, незважаючи на те, що присутні представники позивача при проведенні перевірки відмовились від підписання акту.

Водночас, пункт 3.2 Інструкції №268/519 встановлює, що в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення, визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

Проте, в рішенні відповідача відсутнє посилання на те, які конкретно норми Закону України від 17.06.1999 №758-ХІV "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та постанов Кабінету Міністрів України від 02.06.2000 №868 та від 04.02.2004 №117 "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру" порушені позивачем.

Статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990 №507-XII встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів; при цьому встановлюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 9 Закону №758 за порушення норм цього Закону, у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлено квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку, і такий штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, винного в порушенні цього Закону.

Штраф, розмір якого встановлений у викладеній нормі Закону №758, стягується за рішенням суду за позовами органів, які за дорученням Кабінету міністрів України здійснюють контроль за виконанням Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", саме до місцевого бюджету за місцем знаходження суб'єкта підприємницької діяльності, яким здійснено правопорушення.

За рішенням Держцінінспекції з контролю за цінами від 18.10.2005 №ІЦ-02-12/60ш штраф (штрафні санкції) підлягає вилученню в дохід Державного бюджету.

Однак, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно до п.16 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", йдеться про встановлення того, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утворених ними в установленому порядку адміністративними комісіями), а також за рішеннями судів, прийнятими за зверненнями Державної автомобільної інспекції України; штрафних санкцій, отриманих внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів державного бюджету.

Норма п. 16 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" не стосується штрафу, про який йдеться у ст. 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру". Крім того, норма ст. 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" не змінена і не зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України (далі ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, встановлені виключно законами, види та порядок застосування яких визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 239 ГК України застосована штрафна санкція є різновидом адміністративно господарських санкцій.

За визначенням, що міститься у ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності; перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Строки застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій визначені у ст. 250 ГК України - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначене вище, відповідач провів перевірку позивача у вересні 2005 року, склавши за її результатами акт від 12.09.2005 №4-04-41, в якому були зафіксовані встановлені ним порушення позивачем вимог Закону №758, постанов КМУ №868 та №117. На підставі висновків, викладених у зазначеному акті перевірки, відповідачем 18.10.2005 року прийнято рішення № ІЦ-02-12/60ш від 18.10.2005 року про стягнення з позивача в дохід Державного бюджету штрафних санкцій у розмірі 431619 гривень.

Вивчивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що при прийнятті відповідачем зазначеного рішення ним порушені встановлені у ст. 250 ГК України терміни застосування до позивача адміністративно господарські санкції за порушення положень Закону №758, постанов КМУ №868 та №117.

Контролюючим органом відповідачем - факт наявності порушень позивачем правил здійснення господарської діяльності був встановлений під час перевірки, проте відповідач, як вбачається з акту перевірки від 12.09.2005 року визначив розмір штрафної санкції за продаж цукру, в тому числі з урахуванням накладних №1275 від 30.09.2004 року та №1306 від 14.10.2004 року, а саме рішення про застосування штрафних санкцій прийняв 18.10.2005 року, тобто після спливу строку, який перевішує один рік з дня порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, вказані накладні не можуть прийматись до уваги при визначенні розміру штрафної санкції відповідно до ч.3 ст.9 Закону №758.

Оскільки позивачем реалізовано цукру на суму 215809 грн. 90 коп., то без врахування накладної №1275 від 30.09.2004 року та №1306 від 14.10.2004 року сума реалізації цукру за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни становитиме 116430 грн. 14 коп. (215809 грн. 90 коп. 221 грн. 36 коп. 99158 грн. 40 коп.). Сума штрафної санкції у цьому разі становитиме 232860 грн. 28 коп. (116430 грн. 14 коп./2). Отже, відповідачем безпідставно завищено розмір застосованих до позивача штрафних санкцій на суму 198759 грн. За таких обставин суд вважає, що при прийнятті рішення № ІЦ-02-12/60ш від 18.10.2005 року відповідач діяв у спосіб, що непередбачений чинним законодавством України.

При вирішенні даної справи суд керувався наступним.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що перевірка Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" з питань додержання дисципліни цін, щодо встановлених постановами Кабінету Міністрів України (від 02.06.2000 №868, від 20.02.2006 №171) мінімальних цін на цукровий буряк та цукор при їх реалізації проведена, однак рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено:

-не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. (ст. 19 Конституції України передбачає обовязок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами);

-не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

-не своєчасно.

А тому, рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи та сукупністю доказів по справі, відповідачем не спростовані, а тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією № 187001/в19 від 25.07.2006 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, а тому сума в розмірі 3,40 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Вінницькій області № ІЦ-02-12/60ш від 18.10.2005 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" (вул. Чкалова, 1А, м. Калинівка, Вінницька область, р/р 26005055300292 у Вінницькій філії ПриватБанку МФО 302689, код ЗКПО 05487478) 3,40 грн. витрат по сплаті Державного мита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 01.04.10

СуддяЧернюк Алла Юріївна