Ухвала суду № 92738151, 09.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

09 листопада 2020 р. Справа № 520/15498/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксікор" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом у якому просить суд наступне:

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксіор" строк на оскарження Наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 37-Л від 05.10.2015 в частині зупинення дії ліцензії серія АЕ № 639437;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 37-Л від 05.10.2015 в частині зупинення дії ліцензії серія АЕ № 639437, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Груп";

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вилучити з реєстру виданих ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформацію про зупинення дії ліцензії АЕ 639437.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, керуючись наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття "письмових доказів", якими, зокрема, є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.05.2019 р. по справі №160/7887/18 зазначено, що під час перевірки копій документів, що підтверджують повноваження представників, на предмет їх відповідності статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Згідно із пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів "Згідно з оригіналом", назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.

У відповідності до п. 8 підрозділу 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015р. - копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій". У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".

При цьому, у постанові від 08.05.2019 р. по справі №160/7887/18 Верховний Суд зауважив, що під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, тому відсутність на копії напису про її засвідчення "Згідно з оригіналом" чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Натомість, слід зазначити, що всупереч вимогам вищенаведених норм, додані до позовної заяви докази на підтвердження фактичних обставин справи не завірені належним чином.

Таким чином, для усунення зазначених недоліків позивачу необхідно надати до суду належним чином завірені докази (із зазначенням прізвища, ініціалів, підпису особи, якою такі докази завірено; дати та напису "Згідно з оригіналом" на кожній сторінці документу, якій засвідчується) на підтвердження фактичних обставин справи у відповідності до кількості учасників справи.

Предметом даного позову є вимоги щодо визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, що у свою чергу є немайновими вимогами.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Однак, Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 р. (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п`ятої статті 171-1 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Окрім того, 12.11.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/21330/18, адміністративне провадження № К/9901/28031/19 (ЄДРСРУ № 85613193) досліджував питання щодо особливостей сплати судового збору при "об`єднанні" декількох вимог немайнового характеру, а саме: "скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення" та "зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення" тощо.

В своєму рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.

Однак, позивачем заявлено ще одну вимогу - зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вилучити з реєстру виданих ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформацію про зупинення дії ліцензії АЕ 639437.

Зазначена вимога є окремою самостійною вимогою та підлягає обрахунку при сплаті судового збору .

Отже, із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду з двома вимогами немайнового характеру, заявленими юридичною особою, становить 2102,00 грн. (2102.00 грн.*2).

Враховуючи наведене, розмір ставки судового збору за подання даної позовної заяви складає 4204,00 грн.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність доплатити позивачу судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд наголошує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, для усунення недоліків позивачу необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 4204,00 грн. за наступними реквізитами: "населений пункт: Основ`янський; отримувач: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ): 37999628; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN):UA778999980313131206084020011, код бюджетної класифікації доходів бюджету: 22030101".

Окрім того, суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження наказу Державної архітертурно-будівельної інспекції України №37-Л від 05.10.2015 р. в частині зупинення дії ліцензії серія АЕ №639437. З цього приводу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість позивача звернутися до суду в межах строку встановленого КАС України.

Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивач мав звернутися до суду за захистом своїх прав в межах строку, передбаченого КАС України.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.

Таким чином, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.Водночас, позивачем не наведено жодної об`єктивної непереборної причини, труднощів, які не залежали від волі позивача, що унеможливили своєчасне звернення до суду та не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного.

Таким чином, позовна заява подана з порушенням вимог ст. 161 КАС України. На виконання приписів ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України. Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду:

- належним чином завірених доказів, які б підтверджували наявність непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 5, 44, 121, 132, 133, 160, 161, 167, 168, 169 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксікор" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачу термін – п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання до суду належним чином завірених доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) у відповідності до кількості учасників справи;

- надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у сумі 4204,00 грн.

- належним чином завірених доказів, які б підтверджували наявність непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Полях