Рішення № 92737680, 26.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2020 року м. Рівне №460/7015/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови у виплаті при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягала оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має спеціальний стаж роботи у сфері "освіта" 25 років, набула право на пенсію за віком. Однак, відповідачем всупереч пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" після призначення позивачу пенсії за віком не прийнято рішення про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення. На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/7015/20. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що заклади де працювала позивач не є структурними підрозділами відділу освіти, а є музичним навчальним закладом системи позашкільної освіти в галузі культури. Таким чином, періоди роботи у вказаних закладах не зараховуються до страхового стажу, що визначає право позивача на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи викладене відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 19.07.2020 та отримує пенсію за віком.

Позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 10.09.2020 за №7568-7567/К-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати грошової допомоги. Зазначив, що посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Оскільки заклад "Квасилівська дитяча музична школа" є музичним навчальним закладом системи позашкілької освіти в галузі культури та не є структурними підрозділами відділу освіти, то періоди роботи позивача у таких закладах не зараховуються до страхового стажу, що визначає право на виплату спірної грошової допомоги (а.с.16).

Вважаючи відмову у виплаті грошової допомоги протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV), відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень якого, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1788-XII), закріплено перелік окремих категорій працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, до яких віднесено працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців (пункт "е").

За правилами статті 2 Закону №1788-XII пенсія за вислугу років відноситься до трудових пенсій.

Статтею 3 Закону №1788-XII передбачено, що право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до положень статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років надається і гарантується особі за виконання особливого роду трудової діяльності, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність. Виплата пенсії за вислугу років безпосередньо пов`язана з важким та шкідливим характером роботи, виконання якої може спричинити втрату професійної працездатності до досягнення загального пенсійного віку, тому законодавець надав можливість окремим категоріям спеціалістів за своїм бажанням припинити таку роботу за наявності достатнього спеціального стажу та отримувати пенсію за вислугу років.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, яка в силу приписів статті 48 Кодексу законів про працю України та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є основним документом, що підтверджує, стаж роботи, позивач працювала на наступних посадах:

- 01.08.1980 прийнята на роботу викладачем по класу теоретичних дисциплін Корнинської дитячої музичної школи;

- 17.02.1997 у зв`язку із зміною статусу школи переведена з Корнинської ДМШ в Квасилівську ДМШ (а.с.12).

Відповідно до довідки Квасилівської дитячої музичної школи відділу культури молоді і спорту Рівненської районної державної адміністрації №1 від 11.06.2020, ОСОБА_1 з 01.08.1980 прийнята на роботу в Корнинську дитячу музичну школу. Відповідно до розпорядження №454 від 27.06.1996 Корнинську ДМШ перейменовано в Квасилівську ДМШ. У зв`язку з зміною статусу школи 17.02.1997 ОСОБА_1 була переведена в Квасилівську ДМШ на посаду викладача по класу теоретичних дисциплін. На даний час ОСОБА_1 продовжує працювати (а.с.13).

Зі змісту листа від 10.09.2020 №7568-7567/К-02/8-1700/20 та відзиву на позовну заяву судом встановлено, що позивачу відмовлено у виплаті вказаної допомоги, оскільки вона працювала у Корнинській дитячій музичній школі та продовжує працювати в Квасилівській дитячій музичній школі, які не передбачені у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не передбачені вказаним Переліком.

Вказані аргументи пенсійного органу, на переконання суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII, позашкільна освіта є невід`ємними складниками системи освіти.

22.06.2000 прийнято Закон України "Про позашкільну освіту" №1841-III, статтею 4 якого встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно з частиною четвертою статті 21 цього Закону права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до таких віднесено, зокрема, музичні школи - посади: учителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

В примітках до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Постановою Кабінет Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників до яких віднесено, зокрема, посаду викладача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 (зі змінами) "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів до яких віднесено музичні школи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналізуючи наведені норми законодавства Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 30.01.2019 у справі 442/456/17, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Вказані висновки відображені й у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №758/14312/16-а, від 19.02.2019 у справі №127/159/17-а, від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 24.12.2019 у справі №462/2743/17.

Таким чином, спірні періоди роботи позивача на посаді викладача дитячих музичних шкіл безпідставно не зараховані пенсійним органом до спеціального страхового стажу роботи, а тому суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача зарахувати відповідні періоди до спеціального стажу.

Вихід на пенсію саме з посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не заперечується та не є спірним у справі.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача загалом понад 39 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України №1058.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наведеного у сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 840,80 грн. сплачений відповідно до квитанції №11 від 23.09.2020 (оригінал якої знаходиться в матеріалах справи).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у виплаті ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягала оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладену у листі від 10.09.2020 №7568-7567/К-02/8-1700/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 26 жовтня 2020 року.

Суддя Н.В. Друзенко