Рішення № 92737536, 15.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4096/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №634 від 25.05.2020 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком за Списком №1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку та в зв`язку з відсутністю у органу, що призначає пенсію обґрунтованості видачі пільгової довідки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV за Списком №1 з дня подання заяви про призначення пільгової пенсії з 22.05.2020 із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періодів роботи: з 01.08.1986 по 19.08.1986, з 15.10.1986 по 31.05.1986, з 19.08.1986 по 17.02.1996, з 07.07.2009 по 28.02.2010.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

03.08.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 25.05.2020 №634 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку та в зв`язку з відсутністю в органу, що призначає пенсію, обґрунтованості видачі пільгових довідок. Позивач стверджує, що за період трудової діяльності він набув стаж, достатній для призначення пенсії на пільгових умовах.

14.09.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, або їх номери, куди включаються ці періоди. За доводами відповідача, трудової книжки недостатньо для підтвердження спеціального стажу. Зазначив, що аналіз поданих позивачем документів свідчить про відсутність у гр. ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із недостатністю необхідного страхового стажу та непідтвердженням в установленому законодавством порядку пільгового стажу за Списком №1.

23.09.2020 та 28.09.2020 до суду від позивача надійшли відповідь на відзив та доповнення на відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 вказував, що підставами для відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії відповідачем вказано відсутність пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку та відсутність в органу, що призначає пенсію, обґрунтованості видачі пільгових довідок. Однак у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про недостатність необхідного страхового стажу для призначення позивачу пільгової пенсії. На переконання позивача, при зарахуванні набутого ним за період його трудової діяльності пільгового стажу, страховий стаж буде становити понад 28 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Долученою до матеріалів справи копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 підтверджено наступні періоди роботи ОСОБА_1 :

1. На шахті "Бежановська" Виробничого об`єднання "Стахановвугілля":

- 14.07.1983 прийнято учнем поверхневого гірника (запис №1);

- 03.05.1984 звільнено у зв`язку з проходженням служби у рядах Радянської армії (запис №2);

- 01.08.1986 прийнято учнем підземного гірника з повним робочим днем в шахті (запис №3);

- 15.10.1986 переведено підземним гірником з повним робочим днем в шахті (запис №4);

- 27.07.1987 переведено учнем підземного гірника з повним робочим днем в шахті (запис №5);

- 11.09.1987 переведено підземним гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем в шахті (запис №6);

- 10.07.1989 прийнято учнем підземного гірника очисного забою з повним робочим днем в шахті (запис №7);

- 19.08.1989 переведено підземним гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті (запис №8);

- 17.02.1996 звільнений за власним бажанням (запис №9);

2. З 01.03.1996 по 05.05.1997 проходив службу в органах внутрішніх справ України (запис №10);

3. З 18.05.2000 по 31.07.2000 працював на посаді водія на Кіровському комбінаті комунальних послуг (записи №№11, 12);

4. З 04.01.2005 по 15.03.2005 працював на посаді адміністратора в кафе-барі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на підставі трудового договору №6 від 04.01.2005, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_2 (записи №№13, 14);

5. З 03.04.2006 по 31.07.2006 працював барменом в кафе-барі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на підставі трудового договору №51 від 03.04.2006, укладеного з приватним підприємцем ОСОБА_3 (записи №№18, 19);

6. З 07.07.2009 по 28.02.2010 працював гірником очисного забою з повним робочим днем під землею на шахті Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілля" (записи №№20, 24);

7. З 05.02.2016 по 01.01.2020 працював на посаді продавця у приватного підприємця ОСОБА_4 (записи №№25, 26).

За результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (наказ №4 від 18.02.2004).

Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи.

22.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До вказаної заяви додав копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Рішенням відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області №634 від 25.05.2020 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи підтвердженого в установленому законодавством порядку та у зв`язку з відсутністю у органу, що призначає пенсію обґрунтованості видачі пільгової довідки.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункті 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною); порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…".

При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 і №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Висновки щодо правозастосування

Суд враховує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є: 1) зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та проведення атестації робочих місць; 2) досягнення 50 років; 3) наявність страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, позивачу 01.02.2020 виповнилось 54 роки, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 17.05.2011 Кіровським МВ УМВС в Луганській області.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку та у зв`язку з відсутністю у органу, що призначає пенсію, обґрунтованості видачі пільгової довідки.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд виходить із наступне.

Як вже було зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Дослідивши залучену до матеріалів справи копію трудової книжки, суд встановив, що у ній у хронологічному порядку містяться записи про трудову діяльність позивача із зазначенням дат прийняття на роботу, присвоєння розрядів та категорій, переміщення в межах підприємства, а також звільнення з роботи з посиланням на розпорядчі документи.

Так, відповідно до записів трудової книжки вбачається, що позивач у період: з 14.07.1983 по 17.02.1996 працював на шахті "Бежановська" Виробничого об`єднання "Стахановвугілля"; з 01.03.1996 по 05.05.1997 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 18.05.2000 по 31.07.2000 працював на Кіровському комбінаті комунальних послуг; з 04.01.2005 по 15.03.2005 працював найманим працівником у приватного підприємця ОСОБА_2 ; з 03.04.2006 по 31.07.2006 працював найманим працівником у приватного підприємця ОСОБА_3 ; з 07.07.2009 по 28.02.2010 працював на шахті Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілля"; з 05.02.2016 по 01.01.2020 працював найманим працівником у приватного підприємця ОСОБА_4 .

Однак, відповідачем ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов жодним чином не обґрунтовано, з яких підстав пенсійним органом при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах не прийнято у якості доказу надану ним трудову книжку та причин, з яких відповідач вважав за необхідне отримати додаткові відомості про зайнятість повний робочий день і т.п.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.03.2020 у справі №705/4946/16-а зазначив, що підставою для призначення пільгових пенсій є не тільки запис у трудовій книжці щодо роботи на підприємстві, а і довідка підприємства, яка уточнює характер роботи з зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, яка оцінюється управлінням Пенсійного фонду з урахуванням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім відповідних записів у трудовій книжці, стаж роботи позивача також підтверджується: довідкою від 29.02.2016 №22, виданою Державним унітарним підприємством ЛНР "Центруголь" - за періоди роботи з 14.07.1983 по 03.05.1984, з 01.08.1986 по 20.08.1986, з 15.10.1986 по 27.07.1987, з 27.07.1987 по 11.09.1987, з 11.09.1987 по 10.09.1987, з 01.06.1989 по 19.08.1989, з 19.08.1989 по 17.02.1996; довідками від 29.02.2016 №№24, 25, виданими Державним унітарним підприємством ЛНР "Центруголь" про заробітну плату для обчислення пенсії.

Водночас у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах було додано довідки, видані підприємством з печаткою ЛНР, а тому в силу положень статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є недійсними та такими, що не створюють правових наслідків.

Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно зі частиною першою статті 18 вищезазначеного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини другої статті 9 вищезазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною третьою статті 9 вищезазначеного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З огляду на загальні принципи ("намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Резюмуючи, суд дійшов висновку, що неврахування довідок №№22, 24, 25, 26, виданих Державним унітарним підприємством ЛНР "Центруголь", при обчисленні страхового та пільгового стажу позивача є протиправним, оскільки це призводить до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до спеціального (пільгового) трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи позивача з 14.07.1983 по 03.05.1984, з 01.08.1986 по 20.08.1986, з 15.10.1986 по 27.07.1987, з 27.07.1987 по 11.09.1987, з 11.09.1987 по 10.09.1987, з 01.06.1989 по 19.08.1989, з 19.08.1989 по 17.02.1996, з 07.07.2009 по 28.02.2010.

Обставини для відмови позивачу, наведені у спірному рішенні, судом не беруться до уваги, оскільки факт роботи за професією, що надає право на призначення пенсії за списком №1, підтверджено записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , довідками підприємства та відомостями про проведення атестації робочих місць.

Також суд визнає необґрунтованими посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність у органу, що призначає пенсію обґрунтованості видачі пільгової довідки як на одну з підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

За змістом пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

При цьому суд виходить з того, що відповідач ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов належним чином не обґрунтував доцільність проведення такої перевірки та неможливість вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі поданих ним разом із заявою від 22.05.2020 документів.

Доводи відповідача про те, що загальний стаж роботи позивача не підтверджений в установленому законодавством порядку та в органу, що призначає пенсії, відсутні акти перевірки обґрунтованості видачі довідок, є безпідставними, оскільки надання таких документів є необхідним лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Суд також дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до спеціального (пільгового) трудового стажу ОСОБА_1 період служби в армії з 10.05.1984 по 09.06.1986, з огляду на наступне.

Так, статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно зі копією свідоцтва № НОМЕР_3 , позивач з вересня 1981 по травень 1983 пройшов навчання у Міжшкільному учбово-виробничому комбінаті м. Кіровська Ворошоловградської області по програмі "гірнича справа".

Залученою до матеріалів справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач на момент призову на строкову військову службу, зокрема, з 14.07.1983 по 03.05.1984 працював за професією, а саме: учнем поверхневого гірничого; у період з 10.05.1984 по 09.06.1986 проходив службу в рядах Радянської армії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що період строкової служби з 10.05.1984 по 09.06.1986 повинен бути зарахований до пільгового стажу ОСОБА_1 .

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, аналізуючи надані документи, пенсійний орган має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.

У ході розгляду цієї справи судом проаналізовано всі доводи сторін та встановлено, що рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки таке рішення не містить достатніх мотивів, з урахуванням яких відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.

Так, у порушення вимог пункту 4.7 Порядку №22-1 відповідач належним чином, всебічно, повно і об`єктивно не розглянув подану ОСОБА_1 заяву разом з доданими до неї документами, внаслідок чого прийняв передчасне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Наведене вище у своїй сукупності свідчить про протиправність рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.05.2020 №634, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим таке рішення слід скасувати, а позов у цій частині - задовольнити.

Щодо позовних вимог призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV за Списком №1 з дня подання заяви про призначення пільгової пенсії з 22.05.2020 - суд не знаходить можливості для їх задоволення.

Ці позовні вимоги є передчасними і можуть бути задоволені тільки після фактичного виконання дій щодо задоволеної позовної вимоги - включення певних періодів роботи до пільгового стажу.

Тому суд вважає належним способом захисту зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2020 із зарахуванням до його пільгового стажу періоду роботи з 14.07.1983 по 03.05.1984; з 10.05.1984 по 09.06.1986; з 01.08.1986 по 20.08.1986; з 15.10.1986 по 27.07.1987; з 27.07.1987 по 11.09.1987; з 11.09.1987 по 10.09.1987; з 01.06.1989 по 19.08.1989; з 19.08.1989 по 17.02.1996; з 07.07.2009 по 28.02.2010.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №634 від 25.05.2020 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком за Списком №1 в зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку та в зв`язку з відсутністю у органу, що призначає пенсію обґрунтованості видачі пільгової довідки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) від 22.05.2020 із зарахуванням до пільгового стажу роботи за списком №1 періодів роботи: з 14.07.1983 по 03.05.1984; з 10.05.1984 по 09.06.1986; з 01.08.1986 по 20.08.1986; з 15.10.1986 по 27.07.1987; з 27.07.1987 по 11.09.1987; з 11.09.1987 по 10.09.1987; з 01.06.1989 по 19.08.1989; з 19.08.1989 по 17.02.1996; з 07.07.2009 по 28.02.2010.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков