Рішення № 92737428, 10.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7104/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, в якій просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно до укладеного ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» зовнішньоекономічного контракту Рег.№ 3/2020 від 30.04.2020 р. з продавцем «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» на митну територію України надійшов придбаний ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» товар - елементи живлення (58 артикулів торгівельних марок GP та Peak Power, виробництва GP BATTERY MARKETING (HK) Limited, Hong Kong). З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг, 14 липня 2020 року Позивачем через декларанта подано електрону митну декларацію № UA500020/2020/219544, разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). За результатами розгляду поданих документів, митний орган відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UA500020/2020/00349 з причин винесення згідно до 55 МКУ Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000079/2 від 15.07.2020 р. Зі змісту ж Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № UA500020/2020/000079/2 від 15.07.2020 р. прийнятого Відповідачем, відповідно до ст.55 МКУ, із застосуванням стосовно товару № 3 та № 4 було обрано резервний метод визначення митної вартості, вбачається як підстава його прийняття те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» не погоджується із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості № UA500020/2020/000079/2 від 15.07.2020 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам та нормам діючого законодавства України, що призвело до безпідставної надмірної сплати ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» митних платежів у вигляді мита та податку на додану вартість.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30.04.2020 року ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» уклало з компанією «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» зовнішньоекономічний контракт Рег. № 3/2020 на поставку товару в кількості та за ціною, що зазначена у рахунку-фактурі (п.п.1.1, 2.1, 3.1 Контракту). Поставка товару здійснюється на умовах: FOB, порти Китаю та HONG KONG, відповідно з Правилами Інкотермс 2020 (п.п.4.1 Контракту). Ціна на товар та загальна вартість кожної поставки вказуються Продавцем в Рахунку, виставленого Покупцеві (п.п.3.1 Контракту). Вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару (п.п.7.2 Контракту). Розрахунки здійснюються у доларах США (п.п.5.1 Контракту).

Згідно інвойсу № 4328032103/2020 від 25.05.2020 року, який є невід`ємною частиною контракту Рег. № 3/2020 від 30.04.2020 року, позивачу було поставлено товар за переліком на загальну суму 158763,44 доларів США. Умови оплати за товар визначені згідно п.п.5.3 контракту Рег. № 3/2020 від 30.04.2020 року та уточнюються в рахунку/проформі Продавця, згідно змісту інвойсу № 4328032103/2020 від 25.05.2020 року визначено, що оплата товару здійснюється на протязі 90 днів з моменту митного оформлення в Україні.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаного контракту товару (елементи живлення, 58 артикулів торгівельних марок GP та Peak Power, виробництва GP BATTERY MARKETING (HK) Limited, Hong Kong) ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» 14.07.2020 року було подано до митного органу митну декларацію № UA500020/2020/219554, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, а саме в розмірі 158763,44 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» подало Одеській митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: пакувальний лист (Packing list) № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р.; домашній коносамент (House bill of lading) № SZNLEG2005070 від 25.05.2020 р.; навантажувальний документ (Bordereau) № 140 від 25.05.2020 р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 61 від 23.06.2020 р; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) № б/н від 02.07.2020 р.; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 113/7 від 10.07.2020 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються Рег. № 3/2020 від 30.04.2020 р.; рахунки-фактури (інвойси) між нерезидентами, між виробником (Китай) та представником виробника (Польща), про поставку товарів, митна вартість яких визначається № 6128031224 YTT0 від 25.05.2020 р. та № 6128031225 YTT0 від 25.05.2020 р.; договір про надання послуг митного брокера № 15/05/2019 від 15.05.2019 р.; договір (контракт) на транспортно-експедиторське обслуговування № 0508/19-36/1 від 05.08.2019 р.; прайс-лист до інвойсу № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р.; специфікація до контейнеру MSCU6403421 від 25.05.2020 р.

Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що: відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.04.2020 р. № 3/2020 вартість тари, упаковки та маркування входить у ціну товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення надано рахунок на оплату від ТОВ «ЛП ГРУП», але відсутні умови поставки; також у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 28.05.2020 р. № 0A15IVESA00C5Y не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, також зазначена інша митна вартість, ніж вказана в інвойсі від 25.05.2020 № 4328032103/2020, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється; в наданих до митного оформлення інвойсах-проформах від 25.05.2020 р. № 6128031224 YTT0 та від 25.05.2020 р. № 6128031225 YTT0 відсутні підписи та печатки посадової особи, що видала документ.

На підставі зазначеного митним органом було запропоновано (за наявності) позивачу протягом 10 днів надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; переклад копії митної декларації країни відправлення.

На вимогу відповідача ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» надало до Одеської митниці Держмитслужби додаткові документи: офіційний переклад експортної декларації країни відправлення від 28.05.2020 року № 0A15IVESA00C5Y, повторно прайс-лист до інвойсу 4328032103/2020 та специфікацію від 25.05.2020 року до контракту 3/2020 від 30.04.2020 року до контейнеру MSCU6403421, а також заявою від 15.07.2020 р. декларант звернувся до митного органу з проханням про продовження оформлення митної декларації № UA500020/2020/219554 у зв`язку з неможливістю надати додаткові документи у продовж 10 діб, а саме виписки з бухгалтерської документації, так як на момент декларування вартість товару ще не було сплачено.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості по товару № 3 та № 4 у сторону збільшення із застосуванням резервного методу.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Як зазначає позивач, умовами Договору (контракту) купівлі-продажу товарів, що декларуються Рег. № 3/2020 від 30.04.2020 року, не передбачено здійснення декларантом платежів третім особам на користь продавця, в зв`язку з чим рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця не повинні були надаватися митному органу, а виписку з бухгалтерської документації надати на момент запиту не було можливим, так як оплата товару позивачем здійснюється на протязі 90 днів з моменту митного оформлення товару в Україні відповідно до умов визначених п.п.5.3 контракту Рег. № 3/2020 від 30.04.2020 р. та інвойсом № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р.

Суд встановив, що на момент декларування товару відповідачу був наданий позивачем пакувальний лист (packing list) № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р., який містить усі необхідні данні та складові щодо вартості пакування, а згідно п.7.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3/2020 від 30.04.2020 року вартість пакування товару було включено продавцем до ціни/вартості такого товару, а отже, додатковому підтвердженню з боку декларанта не підлягало.

Тобто, висновки відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як вартість пакування чи маркування товару є безпідставними.

Суд погоджується з позивачем, що в рахунку-фактурі № 61 від 23.06.2020 року від ТОВ «ЛП ГРУП» не потрібно зазначати умови поставки, оскільки цей документ підтверджує лише факт надання транспортно-експедиційних послуг відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 0508/19-36/1 від 05.08.2019 р., а умови поставки зазначені безпосередньо в договорі № 3/2020 від 30.04.2020 р. (пункт 4.1) та інвойсі № 4328032103/2020 від 25.05.2020 р.

Відповідно до декларації країни відправлення від 28.05.2020 р. № 0A15IVESA00C5Y відправником товару що декларується є GP Battery Marketing (HK) Limited (Hong Kong) та вартість товару складає 145532,23 доларів США, а згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) Рег. № 3/2020 від 30.04.2020 р. контрагентом-продавцем позивача є «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.». Відповідно до змісту інвойсу від 25.05.2020 р. № 4328032103/2020 виписаному «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» на адресу позивача вартість товару складає 158763,44 доларів США.

Позивачем було надано Відповідачу інвойс між нерезидентами від 25.05.2020 р. № 6128031224 YTT0 та від 25.05.2020 р. № 6128031225 YTT0, а саме між GP Battery Marketing (HK) Limited (Hong Kong) - продавець та «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» - покупець, згідно змісту якого вартість товару складає 145532,23 доларів США, тобто дорівнює вартості товару зазначеної в декларації країни відправлення від 28.05.2020 р. № 0A15IVESA00C5Y.

Декларація країни відправлення від 28.05.2020 р. № 0A15IVESA00C5Y містить інформацію про те, що позивач одержує товар від імені і за дорученням «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.».

Таким чином, позивачем було надано відповідачу документи, зі змісту яких вбачається, що товар який декларується придбавався позивачем у «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.», а «GP Battery (Poland) Sp.z.o.o.» придбав даний товар, за ціною меншою ніж ціна його подальшого продажу, у GP Battery Marketing (HK) Limited (Hong Kong) та постачання даного товару відбувалось на адресу позивача за маршрутом Hong Kong до митного кордону України (т/п Одеський морський торгівельний порт).

Тобто, посилання відповідача, що позивачем надано декларацію країни відправлення від 28.05.2020 р. № 0A15IVESA00C5Y із зазначенням вартості товару відмінної від зазначеної в інвойсі від 25.05.2020 р. № 4328032103/2020, як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, є безпідставним, оскільки вартість товару зазначена в декларації країни відправлення не могла дорівнювати вартості товару зазначеної в інвойсі від 25.05.2020 р. № 4328032103/2020 в зв`язку з тим, що відправник товару є контрагентом постачальника позивача, а не самого позивача. Також, вартість товару можна визначити за допомогою інвойсу, який містить усі необхідні дані та складові.

Суд встановив, що до митного оформлення позивачем було надано рахунок-фактуру № 61 від 23.06.2020 р., в графі якого відображено, що ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» повинен відшкодувати витрати за морське перевезення ТОВ «ЛП ГРУП», крім того до митного органу було надано довідку про транспортні витрати ТОВ «ЛП ГРУП» від 02 липня 2020 року б/н про те, що витрати з морського перевезення вантажу за маршрутом Hong Kong (Китай) до митного кордону Україна (т/п Одеський морський торгівельний порт) на адресу ТОВ «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» за коносаментом SZNLEG2005070 в контейнері MSCU6403421 складають 48052,40 грн.

Тобто, суд погоджується з позивачем, що у відповідача були відсутні підстави для висновку про відсутність документів для підтвердження витрат на транспортування морським транспортом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не ідентичного) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої позивачем митної вартості товару міститься лише посилання на іншу митну декларацію без визначення товару, якісних характеристик, умов поставки та інших обставин, які суттєво впливають на рівень митної вартості товару.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2, а також прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349 - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» (Адміральський просп., 33а, офіс 425а, м. Одеса, 65059, ідентифікаційний код 42135032) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2020 року № UA500020/2020/000079/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00349.

3. Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДІСТРІБ`ЮШН» (код ЄДРПОУ 42135032) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4999,24 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко