Ухвала суду № 92737296, 10.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11971/20

УХВАЛА

10 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеського апеляційного суду (вул. Івана та Юрія Лип, 24-А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування п.1, п.5 розпорядження голови суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування в частині п.1, п.5 розпорядження голови Одеського апеляційного суду «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» від 20.10.2020 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначеними пунктами розпорядження голови суду на підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16.10.2020 року, відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тимчасово, на час установлення на території м.Одеси рівня епідемічної небезпеки "помаранчевий" або "червоний", зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань (пункт1); апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1, 2 ст.369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Заявник вважає, що фактично розпорядженням голови суду здійснено втручання в положення ЦПК України, оскільки всупереч порядку розгляду судових справ, визначених статтею 369 ЦПК України, судом вирішено розглядати всі без виключення справи, що призначені до розгляду на відкритих судових засіданнях за участю сторін, без допуску сторони до зали судового засідання.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як зазначено вище, позивач звернувся до суду з позовом, у якому оскаржив розпорядження голови Одеського апеляційного суду «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» від 20.10.2020 року, частково в частині п.1, п.5 розпорядження.

Оскаржуваний наказ голови Одеського апеляційного суду прийнятий на підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16.10.2020 року.

Статтею 130-1 Конституції України визначено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Відповідно до положень частин першої та четвертої статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі за текстом - Закон № 1402-VIII) для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; 5) призначення суддів Конституційного Суду України; 6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.

Згідно із частинами другою та третьою статті 127 Закону № 1402-VIII суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду; 2) Раду суддів України; 3) з`їзд суддів України.

Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.

Частинами першою та п`ятою статті 128 Закону № 1402-VIII визначено, що збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів: 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду; 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов`язків; 4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; 5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; 6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.

Згідно ч.12 ст.128 Закону № 1402-VIII виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.

Положеннями ч.1 ст.29 Закону № 1402-VIII визначено повноваження голови апеляційного суду, до яких, зокрема, віднесено забезпечення виконання рішень зборів суддів апеляційного суду (пункт 6 ч.1 ст.29 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону № 1402-VIII голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що збори суддів як орган суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС.

Встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду спорів щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому, оскільки оскаржуване розпорядження голови Одеського апеляційного суду «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» від 20.10.2020 року прийняте на підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16.10.2020 року та забезпечує виконання цього рішення, вказаний позов не може розглядатися в судах.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із Законом № 1402-VIII та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 804/4177/17, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.09.2020 року по справі № 640/9733/20.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 640/9733/20, касаційну скаргу вмотивовано тим, що у касаційній скарзі порушено фундаментальне питання розмежування адміністративної юрисдикції: чи може бути оскаржене розпорядження голови суду, якщо воно видано із посиланням на рішення органу суддівського самоврядування (п.6 постанови). У цій справі предметом позову є друге речення третього абзацу пункту 2.3.10 «Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Печерського районного суду м. Києва», затверджених Рішенням зборів суддів Печерського районного суду міста Києва 25 вересня 2019 року (далі - Засади) та наказ голови Печерського районного суду міста Києва № 590-3/2019 від 19 листопада 2019 року (п.21 постанови). Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ця вимога про визнання протиправним та скасування наказу голови Печерського районного суду міста Києва №590-з/2019 від 19 листопада 2019 року, яким затверджено графік чергувань слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва з розгляду всіх видів клопотань органів досудового розслідування та інших учасників кримінального провадження є похідною вимогою від вимоги щодо скасування рішення зборів суддів Печерського районного суду міста Києва 25 вересня 2019 року, оскільки його фактично прийнято на виконання вимог таких Засад. В даному випадку голова суду не здійснював відносно позивача владні управлінські функції. (п.51 постанови). Відповідно до п.60 вказаної постанови Верховного Суду, колегія суддів вважала правильним висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, положення розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року, які оскаржує позивач у даній справі, стосуються внутрішньої організаційної діяльності суду, оскільки визначають особливості роботи суду під час запровадженого Урядом України карантину з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду.

Даним розпорядженням, серед іншого, рекомендовано учасникам судових процесів брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у порядку, передбаченому ч.4 ст.212 ЦПК України, на підставі відповідної заяви (п.6 розпорядження).

Як вже зазначалося вище, оскаржуване розпорядження голови Одеського апеляційного суду видане на підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду, відповідно до ч.2 ст.29 Закону № 1402-VIII.

Згідно зі статтею 133 Закону № 1402-VIII Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з`їзду суддів України.

Рішення Ради суддів України від 30.10.2020 року № 63 також регулює питання внутрішньої організаційної діяльності судів України під час пандемії коронавірусу, з наданням судам та суддям відповідних рекомендацій щодо форм участі учасників справи та ЗМІ у судовому розгляді справ.

Прийняття вищим органом суддівського самоврядування вказаного рішення підтверджує висновки суду про те, що дане питання належить до внутрішньої організаційної діяльності судів України.

Суд звертає увагу, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку ж правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Також суд зауважує, що питання форми участі учасників справи № 520/5464/19, в якій ОСОБА_1 представляє інтереси відповідача, вирішуються колегією суддів Одеського апеляційного суду, в провадженні якої перебуває вказана цивільна справа.

Вчинені судом процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення, якщо сторона вважатиме, що такі дії чи рішення призвели до порушення судом норм матеріального чи процесуального права, можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування розпорядження голови суду, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.170 КАС України, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 19, п.1 ч.1 ст.170, ст.ст. 248, 256, 293 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування в частині п.1, п.5 розпорядження голови Одеського апеляційного суду «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» від 20.10.2020 року - відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів