Рішення № 92737193, 02.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6820/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження: бульв. Дружби Народів, 28, м.Київ, 01103; код ЄДРПОУ: 40381452), в якій просить:

-зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію ОСОБА_1 , подану 04.07.2020 року;

-стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Посилається на те, що 04.07.2020 заповнив декларацію як кандидата на посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Проте, розпорядженням Кабміну від 08.07.2020 Уповноваженим із захисту державної мови обрано іншу особу. Зважаючи на те, що позивач, як кандидат на посаду, не зайняв її, вважає, що його декларація має бути видалена із загальнодоступного доступу. При цьому посилається на те, що зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралась. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що наявність даних у Реєстрі щодо декларації позивача жодним чином не стосується його прав або інтересів, не встановлює жодних обов`язків, не має наслідком виникнення негативних наслідків, тому у відносинах між Національним агенством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення прав, які у свою чергу, призвели б до необхідності їх поновлення. Окрім того, зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями щодо видалення з Реєстру декларацій кандидатів на посаду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 04.07.2020 заповнив декларацію як кандидат на посаду Уповноваженого із захисту державної мови.

Розпорядженням Кабміну від 08.07.2020 Уповноваженим із захисту державної мови обрано іншу особу.

09.07.2020 позивач звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою про видалення із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування його декларації як кандидата на посаду Уповноваженого із захисту української мови.

Відповідач листом від 11.08.2020 за вих.№48-02/40387/20 відмовив позивачу у видаленні його декларації як кандидата на посаду, оскільки видалення такої законодавством не передбачено.

Позивач, вважає, що не є і не був особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому наявні підстави для виключення інформації про нього з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв`язку з наведеним звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в України, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII).

Згідно зі статтею 1 Закону №1700-VІI суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1700-VІI особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 (крім осіб, які балотуються кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посади сільських, селищних, міських голів) частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Статтею 47 Закону №1700-VІI визначено, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Зазначені в декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.

Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016року № 3 (далі - Порядок).

Підпунктом 4 пункту 5 розділу II Порядку передбачено, що суб`єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог: декларація суб`єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, у якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Пунктом 10 розділу II Порядку встановлено, що усі документи, які подав суб`єкт декларування, зберігаються в Реєстрі і автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині Реєстру відповідно до цього Порядку.

Документи, які суб`єкт декларування подав до Реєстру, зберігаються у Реєстрі упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково п. 10 розділу II Порядку).

Як встановлено судом, позивач не є та не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки йому було відмовлено у прийнятті на посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Тобто підстав для зберігання декларації ОСОБА_1 немає.

Суд звертає увагу на те, що Закон №1700-VІI, та Порядок не містять в собі положення щодо видалення інформації з Реєстру, а визначає лише загальне поняття - «ведення реєстру».

Разом з тим, приписами пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закону №2939-VI) визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Згідно з ч.4 ст.10 Закону №2939-VI зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Суд зазначає, що зберігання інформації в реєстрі відповідно особи повинно відбуватися на підставі Закону, що в даному випадку не дотримано, а наведені вище висновки спростовують твердження відповідача стосовно того, що останнього не наділено повноваженнями щодо видалення з Реєстру декларацій кандидатів на посаду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1300,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2 ст.16 КАС України).

Приписами частини 1 статті 132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (ч.3 ст.132 КАС України).

Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Отже, приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з укладеного між позивачем та адвокатом Яцишином І.В. договору-доручення про надання правової допомоги від 18.08.2020 сторони дійшли згоди, що при підписанні даного Договору замовник перераховує на рахунок адвоката суму авансу, що становить 1300,00 грн.

Відповідно до розрахунку та акту здавання-приймання робіт від 20.08.2020 адвокатом надано позивачу правничу допомогу, а саме:

- вивчення та правовий аналіз матеріалів, що є предметом позовної заяви - 1 год, вартість 325,00 грн;

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції - 1 год., вартість 325,00 грн;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява) - 2 год., вартість 650,00 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку та акту здавання-приймання робіт сума до оплати за виконану роботу становить 1300,00 грн.

Зазначені грошові кошти були сплачені позивачем згідно дублікату квитанції ПриватБанк №0.0.1808671184.1 від 20.08.2020 на суму 1300,00 грн.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд приходить до висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з Національного агентства з питань запобігання корупції суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1300,00 грн.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м.Київ, 01103; код ЄДРПОУ 40381452) видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), подану 04.07.2020 року.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м.Київ, 01103; код ЄДРПОУ 40381452) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м.Київ, 01103; код ЄДРПОУ 40381452) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2020 року

Суддя Братичак Уляна Володимирівна