Рішення № 92737100, 03.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6157/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Семенюк С.Я.

представника відповідача - Козоріз О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" (далі - позивач, ТОВ "Віденська кав`ярня") до Головного управління ДПС України в Львівській області (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0019775104 від 21.05.2020, яким ТОВ "Віденська кав`ярня" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 373 122 грн та застосовано штрафні санкції на підставі ст. 123 ПК України – 93 280 грн штрафу та 5 630,56 грн пені., та зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести зміни в облікову (інтегровану) картку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" по податку на прибуток приватних підприємств, - шляхом виключення з облікових даних помилково сформованої переплати по даному податку в сумі 362 801,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем 10.02.2017 подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, у якій було нараховано 19980 грн податку на прибуток. За результатами самоперевірки у 2019 році товариством були виявлено помилки, що містяться у податковій декларації на прибуток за 2016 рік, а саме не відображено витрат, що пов`язані з курсовою різницею, нарахованою на нетоварну заборгованість нерезиденту на суму 2 183 902,45 грн. (два мільйони сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот дві гривні 45 коп.). Виявивши дану помилку в частині не відображення витрат за курсовою різницею товариство 27.01.2020 подало уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, в якій допущено механічну (технічну) помилку, а саме в рядку № 26 розділу «Виправлення помилок» - замість «-19980 грн.» - вказано «-393 102» грн. як суму переплати податку на прибуток. Арифметична помилка повинна була виявитись з боку ДПС при прийнятті чи занесенні даних в інтегровану картку платника податку, оскільки рядок 26 може містити цифру, яка є різницею двох інших рядків : р.19 уточнюючої декларації – р.19 декларації що уточнюється, а не довільно зазначену суму. Тобто, цю помилку можна трактувати і як технічну помилку ДПС. В подальшому вказаний недолік усунуто шляхом подання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2017, 2018, 2019 роки, які прийняті контролюючим органом 14.04.2020 о 13:13, де скориговано рядок 03 РІ до податкових декларацій з податку на прибуток на суму «- 2 015 143 грн.», але самостійно виправити помилку в уточнюючій декларації за 2016р. (рядок 26) не вдалося через закінчення граничного терміну подання (1095 днів) і терміну давності (1095 днів). Внаслідок помилки в інтегрованій картці платника податків ТОВ "Віденська кав`ярня" неправомірно сформувалась переплата в сумі 362 801,49 грн. (триста шістдесят дві тисячі вісімсот одна гривня 49 коп.) по податку на прибуток за 2016 рік. Позивач вважає, що дану обставину контролюючий орган намагався виправити вказаним неправомірним податковим повідомленням-рішенням. Позивач наголошує, що ним не допущено заниження суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, а лише допущено технічну (механічну) помилку під час заповнення декларації з податку на прибуток за 2016 рік, що за своїм наслідком не вплинуло на розрахунки з бюджетом. Вважає протиправним збільшення Головним управлінням ДПС у Львівській області ТОВ "Віденська кав`ярня" суми грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням №0019775104 від 21.05.2020. З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести зміни в інтегровану картку ТОВ "Віденська кав`ярня" по податку на прибуток приватних підприємств шляхом виключення з облікових даних помилково сформованої переплати по даному податку в сумі 362 801,49 грн. (триста шістдесят дві тисячі вісімсот одна гривня 49 коп.)

Ухвалою суду від 05.08.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою Позивачем судового збору.

07.08.2020 Позивач подав заяву про усунення недоліків та долучив до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №591 від 07.08.2020 про сплату судового збору у розмірі 9182,49 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13.10.2020.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він позову не визнав та зазначив, що позивач невірно заповнив уточнюючу декларацію. Вказане неправильне заповнення уточнюючої декларації призвело до неправомірного заниження позивачем податку не прибуток.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Зокрема, вказав, що жодного порядку заповнення звітної чи уточнюючої декларації немає, а зазначення неіснуючої суми в рядку 26 уточнюючої декларації за 2016 рік є технічною помилкою бухгалтера.

Додатково вказав, що в уточнюючих деклараціях за 2017-2019 роки позивач вказав всі числові значенні, які відповідали дійсності, а тому, при співставленні звітних і уточнюючих декларацій не виникає жодних незрозумілостей. Крім цього, в поясненнях до уточнюючої декларації та в запереченні на акт перевірки позивачем детально описано суть допущеної описки, а тому, сумніву у тому, що вказана переплата зазначена у звітній декларації помилково у контролюючого органу не могло виникати. Разом з тим, вказані зауваження не взято до уваги і прийнято податкове повідомлення-рішення.

На думку представника позивача на підставі уточнюючих декларації за 2017-2019 роки відповідач повинен був внести відповідні зміни в інтегровану картку позивача та виключити суму помилково задекларованої переплати.

Щодо застосування штрафних санкцій, представник позивача зазначив, що будь-якого неправомірного зменшення податкового зобов`язання з боку позивача по податку на прибуток у звітному періоді не відбулось (приховування відомостей, невірність розрахунків і.т. інше), що підтверджується також поданою позивачем фінансовою звітністю, а відтак, у контролюючого органу були відсутні підстави самостійно визначати суму грошових зобов`язань по даному податку, і відповідно, відсутні підстави застосовувати до нього штраф, визначений п.123.1 ст.123 Податкового кодексу.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Віденська кав`ярня" (код ЄДРПОУ 23957387) є суб`єктом господарювання, 01.10.2004 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру (номер запису 14151200000001116). Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 90.01 Театральна та концертна діяльність.

Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Віденська кав`ярня" з податку на прибуток за 2016 рік.

Внаслідок проведеної перевірки відповідачем складено акт №932/51.04/23957387 від 15.04.2020 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток підприємства, яким встановлено заниження позивачем суми податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2016 рік.

В акті зазначено, що камеральною перевіркою встановлено неправомірне зменшення податкового зобов`язання в сумі 373 122 грн., це призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток та виникнення нереальної переплати в інтегрованій картці платника в сумі 373 122 грн. чим порушено п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками позивач подав заперечення на акт, які отримано відповідачем 27.04.2020. У запереченні, зокрема вказано, що позивачем не занижено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2016 рік, а допущено технічну помилку під час заповнення звітної декларації, і це не вплинуло на розрахунки з бюджетом.

Листом Головного управління ДПС в Львівській області від12.05.2020 за вих. № 19743/10/51.04 повідомлено ТОВ "Віденська кав`ярня" про те, що відповідачем прийнято рішення залишити висновки до акту камеральної перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Головним управління ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0019775104 від 21.05.2020, яким ТОВ "Віденська кав`ярня" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 373 122 грн. та застосовано штрафні санкції (в т.ч. нараховано пеню) на підставі ст. 123 ПКУ – 93 280 грн. штрафу та 5 630,56 грн. пені.

За результатами адміністративного оскарження Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0019775104 від 21.05.2020, що підтверджується скаргою на податкове повідомлення-рішення від 02.06.2020 та рішенням про результати розгляду скарги від 21.07.2020 за вих.№ 23348/6/99-00-06-02-02-06.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 15.1. ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1. статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За змістом п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Статтею 50 ПК України встановлено порядок внесення змін до податкової звітності.

Зокрема, згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає обов`язок сплатити штраф лише у разі уточнення таких помилок, які призвели до заниження податкового зобов`язання, тобто до виникнення недоплати відповідного податку до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.02.2017 ТОВ «Віденська кав`ярня» подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 2016 року, якою задекларовано:

у рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності) – « 3 312 680 грн»

у рядку 02 (фінансовий результат до оподаткування) – « 168 759 грн»;

у рядку 03 РІ (різниці, які виникають відповідно до ПК України) - «-»;

у рядку 06 (податок на прибуток) – « 30 377 грн»;

у рядку 16 (зменшення нарахованої суми податку за рахунок податку на нерухомість) –

«-10397грн»

у рядку 17 (податок на прибуток за звітний (податковий) період) – « 19980 грн»;

у рядку 19 (податок на прибуток, нарахований за результатами останнього звітного (податкового) періоду) - « 19980 грн»;

у рядку 26 (виправлення помилок: збільшення (зменшення) податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду) - 0 грн.

У строк до 03.03.2017 Позивач повністю оплатив податок на прибуток за 2016 рік в розмірі 19980 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2759 від 23.12.2016 на суму 4000,00 грн, № 2834 від 27.01.2017 на суму 3000,00 грн, № 2842 від 31.01.2017 на суму 1000,00 грн, №2887 від 21.02.2017 на суму 6000,00 грн, № 2906 від 03.03.2017на суму 6000,00 грн.

27.01.2020 Позивач подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, якою задекларовано:

у рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності) – « 3 312 680 грн» ;

у рядку 02 (фінансовий результат до оподаткування) – «- 2 015 143 грн»;

у рядку 03 РІ (різниці, які виникають відповідно до ПК України) - «-»;

у рядку 06 (податок на прибуток) – « 0 грн»;

у рядку 16 (зменшення нарахованої суми податку на прибуток за рахунок податку на нерухомість) – « 10397грн.»

у рядку 17 (податок на прибуток за звітний (податковий) період) – «-10397грн»;

у рядку 19 (податок на прибуток, нарахований за результатами останнього звітного (податкового) періоду) - «-10397грн»;

у рядку 26 (виправлення помилок: збільшення (зменшення) податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду) – «-393 102» грн.

Одночасно з подачею уточнюючої декларації Позивач подав пояснення до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік від 27.01.2020 за вих. № 1/27.01.

Як зазначає позивач, шляхом подання уточнюючої декларації за 2016 рік він виправив помилку у раніше поданій звітній податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік, пов`язану з не відображенням витрат, що пов`язані з курсовою різницею, нарахованою на нетоварну заборгованість нерезиденту на суму 2 183 902,45 грн (два мільйони сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот дві гривні 45 коп).

Проте, при подачі 27.01.2020 уточнюючої декларації за 2016 рік товариство допустило арифметичну помилку, а саме в рядку № 26 розділу «Виправлення помилок» - замість «-19980 грн.» - вказано «-393 102» грн як суму переплати податку на прибуток.

Оскільки, через відображення курсової різниці у витратах, фінансовий результат до оподаткування товариства за 2016 рік з « 168 759 грн» став « 0,00 грн» то відповідно і податок на прибуток з 19 980 грн став теж « 0,00 грн».

Розрахунок податку на прибуток згідно первинної декларації за 2016 рік:

168 759 грн.*18% = 30377 грн (податок на прибуток) – 10397 грн. (податок на нерухомість) = 19 980 грн.

Розрахунок податку на прибуток згідно уточнюючої декларації за 2016 рік:

0,00 грн.*18% = 0,00грн. (податок на прибуток) – 10397 грн. (податок на нерухомість) = - 10397 грн.

Таким чином, у товариства переплата податку на прибуток за 2016 рік на суму 19 980 грн, тому у рядку 26 повинно бути відображено «- 19 980 грн», а не «-393 102 грн».

Крім того, арифметична помилка повинна була виявитись ДПС при прийнятті чи занесенні даних в інтегровану картку платника податку, оскільки рядок 26 може містити цифру, яка є різницею двох рядків : р.19 уточнюючої декларації – р.19 декларації що уточняється, а не довільно зазначену суму.

Відсутність у товариства фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2016 рік є баланс товариства (фінансова звітність малого підприємства) за 2016 рік, згідно з якого слідує, що дохід 3 312 680 грн мінус витрати 5 327 800 грн, складає «- 2 015 143 грн». Також, фінансова звітність малого підприємства за 2017 рік і квитанція №2 від 12.02.2018 року про отримання фінансової звітності малого підприємства за 2017 рік ДПС підтверджує відсутність у товариства фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2016 рік, згідно якого вбачається, що в графі «за аналогічний період попереднього року» (тобто 2016 рік) дохід 3 312 680 грн мінус витрати 5 327 800 грн, складає «- 2 015 143 грн».

Отже, чисельний показник, який помилково відображений в рядку 26 звітної уточнюючої декларації за 2016 рік не базується на даних звітності по фінансових результатах, поданої ТОВ "Віденська кав`ярня" за цей же період, що свідчить про допущення позивачем описки у звітній декларації.

В подальшому вказаний недолік усунуто шляхом подання уточнюючих податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за 2017, 2018, 2019 роки, які прийняті контролюючим органом 14.04.2020 о 13:13, де скориговано рядок 03 РІ до податкових декларацій з податку на прибуток на суму «- 2 015 143 грн», але самостійно виправити помилку в уточнюючій декларації за 2016 (рядок 26) не вдалося через закінчення граничного терміну подання (1095 днів) і терміну давності (1095 днів).

Суд зазначає, що допущення позивачем технічної помилка під час заповнення уточнюючої декларації не можна вважати неправомірним заниженням ТОВ "Віденська кав`ярня" податку на прибуток, оскільки полягала виключно у неправильному заповненні рядку декларації та не стосувалася зміни бази та об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов`язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв`язку з виявленням факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів.

Відповідно, якщо арифметичні помилки не призвели до заниження податкових зобов`язань, то це не може слугувати підставою для донарахування податкових зобов`язань. Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 05.04.2016р. у справі №826/953/15 (№ К/800/43 537/15).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання на підставах, визначених пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Водночас, праву платника податку подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов`язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії. Після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі № 815/4013/14 та від 04.09.2018 у справі № 813/1977/14.

Суд встановив, що до закінчення камеральної перевірки (акт від 15.04.2020) 14.04.2020 Позивачем подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2017, 2018, 2019 роки, які прийняті контролюючим органом 14.04.2020 о 13:13, де скориговано рядок 03 РІ «різниці, які виникають відповідно до ПКУ» до податкових декларацій з податку на прибуток на суму «- 2 015 143 грн» за рахунок збільшення витратної частини і скоригування за рахунок цього об`єкту до оподаткування.

Таким, чином Позивач усунув помилку в деклараціях за 2017-2019, що виникла в 2016 році, так як помилку в уточнюючій декларації за 2016р. (рядок 26) до закінчення камеральної перевірки не вдалося через закінчення граничного терміну подання (1095 днів) і терміну давності (1095 днів).

Водночас, за приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

У свою чергу, дотримання встановлених податковим законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання процедурних вимог ПК України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 826/13195/16, від 28.05.2019 у справі №826/19473/14.

Під час проведення камеральної перевірки податковим органом було встановлено заниження податкового зобов`язання (порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України) та збільшено зобов`язання по оплаті податку на прибуток на суму 373 122 грн. та застосовано штрафні санкції (в т.ч. нараховано пеню) на підставі ст. 123 ПК України – 93 280 грн штрафу та 5 630,56 грн пені.

Таким чином, оскільки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України достовірність, повнота нарахування та сплати, в тому числі податку на прибуток, є предметом документальної перевірки, а не камеральної перевірки, при збільшенні позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов`язання з податку на прибуток відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.

Виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та звітах про фінансовий результат, не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі №804/6286/17.

Судом встановлено, що Позивачем сплачено до Державного бюджету в повному обсязі задекларований у 2017 році податок на прибуток за 2016 рік (рядок 19) у сумі 19 980,00 грн.

Враховуючи, що по податкових зобов`язання з податку на прибуток за 2016 року є переплата з боку товариства у розмірі 19 9820 грн, відсутній будь-який умисел в діях Позивача щодо не сплати задекларованих зобов`язань, а неправильне відображення в рядку 26 суми зменшення податкового зобов`язання звітного періоду, що уточнюється (замість «-19980 грн» - вказано «-393 102» грн) носить технічний характер, який не вплинув на надходження до бюджету податків, у зв`язку з чим у контролюючого органу відсутні підстави для збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отже, оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у Львівській області неправомірно збільшено податок на прибуток на суму 373 122 грн. на підставі технічної помилки (-393 102 + 19 980 грн = 373 122 грн.) і неправомірно нараховано штраф та пеню.

За визначенням пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, при прийнятті рішень за результатами виявлення помилок (у тому числі технічних), які призвели у тому числі і до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку контролюючому органу слід об`єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов`язань із врахуванням розмірів заниження об`єкта оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 у справі № 818/1507/17, від 03.05.2018 у справі № 820/4177/17.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов до висновку, що у діях товариства відсутній склад податкового правопорушення. Суд вважає, що відсутність складу податкового правопорушення, покладеного контролюючим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції контролюючого органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести зміни в облікову (інтегровану) картку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" по податку на прибуток приватних підприємств, - шляхом виключення з облікових даних помилково сформованої переплати по даному податку в сумі 362 801,49 грн. (триста шістдесят дві тисячі вісімсот одна гривня 49 коп) суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в інтегрованій картці платника податків ТОВ "Віденська кав`ярня" неправомірно сформувалась переплата в сумі 362 801,49 грн (триста шістдесят дві тисячі вісімсот одна гривня 49 коп) по податку на прибуток за 2016 рік.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

Згідно з п. 2 Розділу І Порядку № 422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Так пунктом 9 Розділу IV визначено порядок відображення в ІКП нарахованих сум податків за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до п.п. 2 п. 9 Розділу IV Порядку №422 інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

У разі якщо за результатами адміністративного оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в адміністративному порядку»), в ІКП відображення облікових показників не проводиться.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №825/3211/15-а.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно обліковуваного податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положення статті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду зазначеному у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17 належним способом захисту, що відновить порушені права товариства, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податків безпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правових підстав у контролюючого органу для здійснення відповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.

Визнання податкового повідомлення-рішення скасованим, з однієї сторони, нівелює обов`язок платника податків зі сплати донарахованих таким податковим повідомленням-рішенням грошових зобов`язань, а з іншої - виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.

Суд наголошує увагу на тому, що повноваження щодо внесення змін до інформаційних систем для цілей розгляду цієї справи за своєю сутністю не є дискреційними повноваженнями, як помилково вважає відповідач.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

З урахуванням вищенаведеного та з метою ефективного захисту прав, свобод Позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести зміни в інтегровану картку ТОВ "Віденська кав`ярня" по податку на прибуток приватних підприємств шляхом виключення з облікових даних помилково сформованої переплати по даному податку в сумі 362 801,49 грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 9182,49 грн, що підтверджено платіжним дорученням від №591 від 07.08.2020.

Таким чином, відповідно до статті 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 9182,49 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицького управління Головного управління ДПС у Львівській області №0019775104 від 21.05.2020.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести зміни в облікову (інтегровану) картку Товариства з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" по податку на прибуток приватних підприємств, - шляхом виключення з облікових даних помилково сформованої переплати по даному податку в сумі 362 801,49 грн. (триста шістдесят дві тисячі вісімсот одна гривня 49 коп.).

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок її бюджетних асигнувань 9182 (дев`ять тисяча сто вісімдесят дві) грн 49 коп судового збору на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Віденська кав`ярня" (79008, місто Львів, пр. Свободи, будинок 12, код ЄРДПОУ 23957387).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020

Суддя Р.М. Брильовський