Рішення № 92737030, 10.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3748/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся представник позивача Солодкий Володимир Іванович (далі також - представник позивача) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі також - відповідач, УПФУ в Попаснянському районі), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Попаснянському районі від 19.09.2020 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати УПФУ в Попаснянському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.09.2020, зарахувавши до її страхового стажу роботи періоди роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 вона досягла віку 59 років 06 місяців.

09.09.2020 позивач звернулася до УПФУ в Попаснянському районі із заявою про призначення пенсії за віком, надавши усі необхідні документи, у тому числі й архівну довідку про період її роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994, яка не була прийнята працівниками відповідача.

Рішенням УПФУ в Попаснянському районі від 15.09.2020 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, посилаючись на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж роботи.

У рішенні відповідача зазначено про страховий стаж роботи тільки строком 18 років 09 місяців 04 дня, тобто тільки той стаж роботи, про який вказано у її трудовій книжки.

Щодо страхового стажу за період її роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994 (12 років 02 місяця 11 днів) на Первомайському машинобудівельному заводі, відносно якого надавалася архівна довідка від 17.08.2015 № 247, видана адміністрацією міста Первомайська, то у відмові про призначення пенсії про цей період її роботи та чому саме він не визнається відповідачем взагалі нічого не вказано.

Окремим листом від 02.10.2020 відповідач надав ОСОБА_1 відповідь щодо цієї довідки, вказавши, що взяти її до уваги при розгляді заяві про призначення пенсії немає можливості, оскільки вона була видана на території, яка зараз не контролюється українською владою, та що відповідно до статті 9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь який акт рішення, документ), виданий органами, та/або особами, на окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків. Перевірити факт роботи ОСОБА_1 на Первомайському машинобудівному заводі з 02.03.1982 по 12.05.1994 буде можливим лише після проведення зазначеної території під контроль органів державної влади України.

Стосовно питання підтвердження стажу позивача за період з 02.03.1982 по 12.05.1994 на підставі показань двох свідків, відповідач повідомив, що на сьогодні питання підтвердження стажу роботи за період з 02.03.1982 по 12.05.1994 ще не врегульовано.

Тобто, відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком не був врахований до її страхового стажу період роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994 та було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що у неї відсутній необхідній страховій стаж роботи строком 27 років.

Позивачем зазначено, що у період з 02.03.1982 по 12.05.1994, тобто 12 років 02 місяця 11 днів, вона працювала на Первомайському машинобудівельному заводі, але трудова книжка за цей період у неї не зберіглася. Цей період роботи ОСОБА_1 підтверджується архівною довідкою.

У період з 10.11.1999 по 11.01.2005, тобто 05 років 02 місяця 02 дня, позивач працювала у державному відкритому акціонерному товаристві шахтоуправління «Золоте» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Первомайськвугілля».

У період з 03.05.2005 по 27.01.2006, тобто 0 років 08 місяців 25 днів, перебувала на обліку у Первомайському міському центрі зайнятості населення та отримувала допомогу по безробіттю.

У період з 25.05.2006 по 05.04.2012, тобто 05 років 10 місяців 11 днів, працювала у Закритому акціонерному товаристві «Первомайський механічний завод».

У період з 01.06.2012 по 15.05.2019, тобто 06 років 11 місяців 15 днів, працювала у акціонерному товаристві «Мотор Січ» м. Запоріжжя.

У період з 19.06.2019 по 13.06.2020, тобто 0 років 11 місяців 25 днів, перебувала на обліку у Попаснянському районному центрі зайнятості населення та отримувала допомогу по безробіттю.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 та архівної довідки про період роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994 позивач має страховий стаж роботи більше 31 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем визнається страховий стаж роботи ОСОБА_1 строком 18 років 09 місяців 04 днів, з урахуванням до цього стажу ще спірного періоду роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994, страховий стаж роботи ОСОБА_1 станом на 09.09.2020 складає більше 30 років, і цього стажу достатньо для набуття нею станом на 09.09.2020, коли вона досягла віку 59 років 06 місяців, права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач вважає рішення відповідача щодо не зарахування їй частки страхового стажу та відмову в призначенні їй пенсії за віком протиправними, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду для захисту своїх прав.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 45-47), в якому зазначив таке.

09.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до УПФУ в Попаснянському районі із заявою щодо призначення пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивач надала трудову книжку НОМЕР_1 від 10.11.1999.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років 6 місяців та наявності страхового стажу не менше 27 років при зверненні з 01.01.2020 по 31.12.2020.

ОСОБА_1 на момент звернення за розрахунком управління має страховий стаж роботи 18 років 09 місяців 04 дня.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 10.11.1999 та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК5) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зараховано періоди: з 10.11.1999 по 29.09.2004 з 01.10.2004 по 18.01.2005, з 03.05.2005 по 27.01.2006 - безробіття, з 01.05.2006 по 07.05.2006, з 01.06.2006 по 17.08.2006, з 01.09.2006 по 24.12.2006, з 01.01.2007 по 18.04.2007, з 01.05.2007 по 23.06.2007, з 01.07.2007 по 14.07.2007, з 01.08.2007 по 26.12.2008, з 01.01.2009 по 25.01.2009, з 01.02.2009 по 29.05.2009, з 01.06.2009 по 29.01.2010, з 01.02.2010 по 29.12.2010, з 01.01.2011 по 30.04.2012, з 01.06.2012 по 23.08.2014, з 01.07.2015 по 11.02.2016, з 01.03.2016 по 31.05.2019, з 19.06.2019 по 12.06.2020 - безробіття, що склало 18 років 09 місяців 04 дня.

Враховуючи вищевикладене, через відсутність у позивача необхідних 27 років страхового стажу, управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області 15.09.2020 року було прийняте рішення «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Щодо вимоги позивача визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 15.09.2020 року та скасувати його зазначили, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Територіальні управління фонду, в тому числі і управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та Кабінету Міністрів України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, іншими актами законодавства України.

Умови призначення пенсії за віком визначені законодавством та обумовлені наявністю необхідної кількості страхового стажу та досягненням особою встановленого пенсійного віку.

ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, тому рішення управління «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » - цілком правомірне.

Щодо вимоги позивача зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.09.2020, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994 зазначили, що з практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. Уразі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. До його повноважень належить питання зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій, у тому числі і на пільгових умовах на підставі документів, встановлених законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

До заяви про призначення пенсії від 09.09.2020 ОСОБА_1 , додала трудову книжку НОМЕР_1 від 10.11.199, записи в якій починаються з 10.11.1999. Тобто, запис щодо періоду роботи позивача з 02.03.1982 по 12.05.1994 в трудовій книжці не значиться.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Архівна довідка № 247 від 17.08.2015 щодо роботи ОСОБА_1 на Первомайському машинобудівному заводі у період з 02.03.1982 по 12.05.1994 видана адміністрацією м. Первомайська (територіальне місце розташування якої знаходиться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження) згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085- р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань (Закон України від 16.09.2014 №1680-VІІ) «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»).

Відповідно до статті 9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Перевірити факт роботи ОСОБА_1 на Первомайському машинобудівному заводі буде можливим лише після проведення зазначеної території під контроль органів державної влади України.

Враховуючи вищевикладене, взяти до уваги зазначену довідку у управління немає можливості.

До того ж, УПФУ в Попаснянському районі вже розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, здійснено розрахунок страхового стажу і прийняте відповідне рішення.

Щодо вимоги позивача стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в Попаснянському районі на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір просять врахувати, що відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та використовується на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Згідно з частиною другою статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, сторони надали заяви про розгляд справи без участі позивача, його представника та представника УПФУ в Попаснянському районі (арк. спр. 43, 58).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 36-38).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 7-8).

09.09.2020 позивач звернулась до УПФУ в Попаснянському районі із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої було додано трудову книжку НОМЕР_1 від 10.11.1999 (арк. спр. 10-13, 52).

Відповідно до рішення УПФУ в Попаснянському районі від 15.09.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, а саме: 27 років. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 10.11.1999 та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК5) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зараховано періоди: з 10.11.1999 по 29.09.2004 з 01.10.2004 по 18.01.2005, з 03.05.2005 по 27.01.2006 - безробіття, з 01.05.2006 по 07.05.2006, з 01.06.2006 по 17.08.2006, з 01.09.2006 по 24.12.2006, з 01.01.2007 по 18.04.2007, з 01.05.2007 по 23.06.2007, з 01.07.2007 по 14.07.2007, з 01.08.2007 по 26.12.2008, з 01.01.2009 по 25.01.2009, з 01.02.2009 по 29.05.2009, з 01.06.2009 по 29.01.2010, з 01.02.2010 по 29.12.2010, з 01.01.2011 по 30.04.2012, з 01.06.2012 по 23.08.2014, з 01.07.2015 по 11.02.2016, з 01.03.2016 по 31.05.2019, з 19.06.2019 по 12.06.2020 - безробіття, що склало 18 років 09 місяців 04 дня (арк. спр. 17, 49).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, та довідкою про наявний страховий стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком станом на 15.09.2020 складає 18 років 09 місяців 04 дня (страховий стаж до 01.01.2004 - 04 роки 01 місяць 22 дня, страховий стаж після 01.01.2004 - 14 років 07 місяців 12 днів) (арк. спр. 50).

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1999 ОСОБА_1 зазначено, що позивач з 10.11.1999 по 11.01.2005 працювала у державному відкритому акціонерному товаристві шахтоуправління «Золоте» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Первомайськвугілля», з 03.05.2005 по 27.01.2006 перебувала на обліку у Первомайському міському центрі зайнятості населення та отримувала допомогу по безробіттю, з 25.05.2006 по 05.04.2012 працювала у Закритому акціонерному товаристві «Первомайський механічний завод», з 01.06.2012 по 15.05.2019 працювала у акціонерному товаристві «Мотор Січ» м. Запоріжжя, з 19.06.2019 по 13.06.2020 перебувала на обліку у Попаснянському районному центрі зайнятості населення та отримувала допомогу по безробіттю (арк. спр.10-13), що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК5) (арк. спр. 52 зв. бік - 55).

18.09.2020 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про врахування документів при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, до заяви додав: архівну довідку адміністрації м. Первомайська від 17.08.2015 № 247 про роботу ОСОБА_1 на Первомайському машинобудівельному заводі з 02.03.1982 по 12.05.1994 та архівну довідку адміністрації м. Первомайська від 17.08.2015 № 248 про роботу та зміну назви Первомайського машинобудівельного заводу (арк. спр. 14, 15, 16).

В архівній довідці від 17.08.2015 № 247, яка видана адміністрацією м. Первомайська, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала на Первомайському машинобудівельному заводі 02.03.1982 прийнята контролером верстатних та слюсарних робіт (наказ від 02.03.1982 № 84/ок), 23.03.1983 присвоєний 4 розряд контролера верстатних та слюсарних робіт (записка про переведення від 23.03.1985), 18.10.1985 присвоєний 5 розряд контролера верстатних та слюсарних робіт (записка про переведення від 18.10.1985), 12.05.1994 звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпПУ, скорочення штату (наказ від 12.05.1994 № 507/ок) (арк. спр. 15).

Листом від 02.10.2020 № 43-52/С-01/8-1229/20 УПФУ в Попаснянському районі зазначило, що звернення від 18.09.2020 розглянуто. Серед іншого зазначено, що взяти до уваги додану до звернення довідку від 17.08.2015 № 247 немає можливості відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Перевірити факт роботи ОСОБА_1 на Первомайському машинобудівельному заводі з 02.03.1982 по 12.05.1994 буде можливим лише після проведення зазначеної території під контроль органів державної влади України (арк. спр. 18-20).

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).

Статтею 26 Закону № 1058 визначені умови призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, серед іншого:

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, серед іншого, такого віку:

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.

З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів (пункт 24 Порядку № 637).

Позивачем на підтвердження трудового стажу надано архівну довідку адміністрації м. Первомайська від 17.08.2015 № 247 про роботу ОСОБА_1 на Первомайському машинобудівельному заводі з 02.03.1982 по 12.05.1994 та архівну довідку адміністрації м. Первомайська від 17.08.2015 № 248 про роботу та зміну назви Первомайського машинобудівельного заводу (арк. спр. 15-16).

Разом з тим, такі довідки відповідачем, на думку суду, безпідставно не враховані.

Стосовно наданих позивачем архівних довідок від 17.08.2015 № 247, від 17.08.2015 № 248, виданих адміністрацією м. Первомайська, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, які були надана відповідачу для призначення пенсії, але не були прийняті, щодо трудового стажу позивача за період з 02.03.1982 по 12.05.1994 на Первомайському машинобудівельному заводі (арк. спр. 15, 16), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область зазначено м. Первомайськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено м. Первомайськ.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки архівних довідок від 17.08.2015 № 247, від 17.08.2015 № 248, виданих закладом, територіальне місце розташування якої знаходиться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Первомайська, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неповно дослідив наявні документи та не дослідив показання свідків для визначення та зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.03.1982 по 12.05.1994 на Первомайському машинобудівельному заводі.

Як наслідок, в наявності підстави для скасування судом рішення відповідача від 15.09.2020 № б/н про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 45 вказаного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як прийняття рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням положень Порядку № 22-1 та Порядку № 637, надавши оцінку усім наданим позивачем документам, а також архівним довідкам від 17.08.2015 № 247, від 17.08.2015 № 248.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень .

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зазначені норми процесуального законодавства спростовують позицію відповідача стосовно того, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії, а також у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тобто дискреційними.

Суд не втручається до таких повноважень і не підміняє собою територіальний орган Пенсійного фонду, оскільки на підставі норм КАС України перевіряє законність вчинення дії пенсійним органом стосовно розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію на підставі наданих документів не підлягають задоволенню внаслідок передчасності їх заявлення.

Позиція відповідача стосовно того, що спірну ситуацію можливо вирішити виключно після повернення під контроль українською владою тимчасово окупованої території, в тому числі й м. Первомайська, є хибною, оскільки порядок вирішення спірних правовідносин прямо визначений положеннями Порядку № 22-1 та Порядку № 637, приписи яких в повному обсязі не були виконані відповідачем, про що зазначено вище за текстом.

Позиція відповідача стосовно вимоги позивача стягнути за рахунок асигнувань УПФУ в Попаснянському районі сплаченого позивачем судового збору та відсутність, на його думку, правових підстав для такого стягнення з урахуванням положень частин першої та другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є хибною з огляду на таке.

Судовий збір є видом судових витрат, питання розподілу якого врегульовано главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України та нормами Закону України «Про судовий збір». Питання стягнення судового збору не є позовними вимогами, а в обов`язковому порядку вирішується судом при вирішенні справи по суті.

Як наслідок, посилання відповідача на положення статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при вирішенні питання про розподіл судового збору є безпідставним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 6).

Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код: 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 15.09.2020 № б/н щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.09.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця