Рішення № 92736637, 11.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року № 320/7963/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) в якому просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №103550002688 від 23.07.2020 щодо відмови позивачу в призначені пільгової пенсії відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період навчання в ПТУ № 28 м. Києва з 01.09.1982 по 21.03.1983 та періоди роботи з 27.07.1983 по 17.08.1983 на посаді електрозварника ручної дугової зварки в ТРЕСТ "Южтеплоенергомонтаж" Печерське монтажне управління; з 19.05.1986 по 04.07.1986, з 15.06.1987 по 15.08.1987, з 29.04.1989 по 17.10.2003 на посаді газоелектрозварника Держплемзавод "Бортничі"; з 08.10.1987 по 10.11.1987 на посаді електрозварювальника ручного зварювання на заводі "Ленінська кузня", з 17.10.2003 по 15.09.2004 на посаді електрозварника в Бориспільському районному підприємстві "Райтепломережа"; з 08.02.2005 по 12.09.2007 на посаді електрозварника ручного зварювання будівельно монтажне управління №3 Київметробуд (з яких пільгового 2 роки 2 місяці 24 дні); з 14 липня 2008 року по 05 грудня 2017 року на посаді електрозварника у АТ "Київводоканал" - 9 років 4 місяці;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу призначення та виплачувати пенсію за віком з 22.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 14 вересня 2020 року було відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання і запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

08 жовтня 2020 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ним правомірно було відмовлено позивачу в призначені пенсі за віком на пільгових умовах за Списком №2, та зазначив, що право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах останній набуде після досягнення ним 56 років.

16 жовтня 2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погодився з думкою відповідача, що викладена у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки Київського професійного енергетичного ліцею №063/21-238 від 07.08.2020, позивач дійсно навчався та закінчив технічне училище №28 м. Києва з 01 вересня 1982 року по 21 липня 1983 року. Також вказано, що наказом Київського міського управління професійно - технічної освіти №183 від 01.09.1983, технічне училище №28 перейменоване та реорганізоване в СПТУ №28 м. Києва, наказом Головного управління освіти м. Києва №451 від 19.12.1994 СПТУ №28 м. Києва перейменоване в ПТУ №28 м. Києва, а наказом Міністерства освіти і науки України №143 від 19.03.2003 ПТУ №28 м. Києва реорганізовано в Київський професійний енергетичний ліцей.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 27.07.1983 по 17.08.1983 працював на посаді електрозварника ручної дугової зварки в Трест «Южтеплоенергомонтаж» Печерське монтажне управління; з 19.05.1986 по 04.07.1986, з 15.06.1987 по 15.08.1987 та з 29.04.1989 по 17.10.2003 працював газоелектрозварником Держплемзавод «Бортничі»; з 08.10.1987 по 10.11.1987 працював електрозварником ручного зварювання на заводі «Ленінська кузня»; з 17.10.2003 по 15.09.2004 працював електрогазозварником в Бориспільському районному підприємстві «Райтепломережа»; з 08.02.2005 по 12.09.2007 працював на посаді електрозварника ручного зварювання будівельна монтажного управління №3 «Київметробуд»; з 14.07.2008 по 05.12.2017 працював на посаді електрогазозварника в Акціонерному товаристві «Київводоканал».

Також періоди роботи позивача в будівельно - монтажному управлінні №3 «Київметробуд» та Акціонерному товаристві «Київводоканал» підтверджуються довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте відповідач рішенням №103550002688 від 23.07.2020 відмовив позивачу в призначені пенсії та зазначив, що позивач право на пенсію за віком на пільгових умовах набуде після досягнення 56 річного віку.

Разом з цим, мотивів за яких відповідач дійшов до такого висновку, підстави не врахування наданих позивачем документів, періодів роботи оскаржуване рішення не містить.

Не містить також такої інформації і відзив на позовну заяву.

Судом встановлено, що як оскаржуване рішення так і відзив на позовну заяву містять лише цитування норм права та висновки про те, що позивач право на пенсію за віком на пільгових умовах набуде після досягнення 56 річного віку.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та порушуючи права позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 27 років у чоловіків (з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року), з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Судом встановлено, що позивач у період з 27.07.1983 по 17.08.1983 працював на посаді електрозварника ручної дугової зварки в Трест «Южтеплоенергомонтаж» Печерське монтажне управління; з 19.05.1986 по 04.07.1986, з 15.06.1987 по 15.08.1987 та з 29.04.1989 по 17.10.2003 працював газоелектрозварником Держплемзавод «Бортничі»; з 08.10.1987 по 10.11.1987 працював електрозварником ручного зварювання на заводі «Ленінська кузня»; з 17.10.2003 по 15.09.2004 працював електрогазозварником в Бориспільському районному підприємстві «Райтепломережа»; з 08.02.2005 по 12.09.2007 працював на посаді електрозварника ручного зварювання будівельна монтажного управління №3 «Київметробуд»; з 14.07.2008 по 05.12.2017 працював на посаді електрогазозварника в Акціонерному товаристві «Київводоканал».

Крім того, Будівельно - монтажне управління №3 «Київметробуд» та Акціонерне товариство «Київводоканал» де позивач працював у спірний період підтвердило, що виконувані роботи (посада) позивача відповідають списку №2, що підтверджується відповідними довідками, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №2.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 17.04.2019 у справі № 686/16852/16-а, 16.05.2019 у справі №132/2081/17, від 09.07.2019 у справі №204/2194/17

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, до пільгового стажу роботи включається період навчання в ПТУ №28 з 01.09.1982 по 21.07.1983.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 09.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

В силу вимог статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Позивач закінчив навчання в ПТУ 21.07.1983 та був зарахований на роботу за набутою професією електрозварник у Трест «Южтеплоенергомонтаж», тобто перерва між днем закінчення навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за набутою професією складає менше ніж один місяць.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період навчання в ПТУ №28 з 01.09.1982 по 21.07.1983 та періоди роботи позивача з 27.07.1983 по 17.08.1983 на посаді електрозварника ручної дугової зварки в Трест «Южтеплоенергомонтаж» Печерське монтажне управління; з 19.05.1986 по 04.07.1986, з 15.06.1987 по 15.08.1987 та з 29.04.1989 по 17.10.2003 на посаді газоелектрозварника Держплемзавод «Бортничі»; з 08.10.1987 по 10.11.1987 на посаді електрозварника ручного зварювання на заводі «Ленінська кузня»; з 17.10.2003 по 15.09.2004 на посаді електрогазозварника в Бориспільському районному підприємстві «Райтепломережа»; з 08.02.2005 по 12.09.2007 на посаді електрозварника ручного зварювання будівельна монтажного управління №3 «Київметробуд»; з 14.07.2008 по 05.12.2017 на посаді електрогазозварника в Акціонерному товаристві «Київводоканал» підлягає зарахуванню до трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, зазначене підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у зарахуванні стажу у пільговому обчисленні та призначенні пенсії, викладена у рішенні, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом четвертим частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки судом викладено висновки щодо необхідності зарахування позивачу пільгового стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і відповідач не може діяти в іншій спосіб, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №103550002688 від 23.07.2020 щодо відмови позивачу в призначені пільгової пенсії відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період навчання в ПТУ № 28 м. Києва з 01.09.1982 по 21.03.1983 та періоди роботи з 27.07.1983 по 17.08.1983 на посаді електрозварника ручної дугової зварки в ТРЕСТ "Южтеплоенергомонтаж" Печерське монтажне управління; з 19.05.1986 по 04.07.1986, з 15.06.1987 по 15.08.1987, з 29.04.1989 по 17.10.2003 на посад газоелектрозварника Держплемзавод "Бортничі"; з 08.10.1987 по 10.11.1987 на посаді електрозварювальника ручного зварювання на заводі "Ленінська кузня", з 17.10.2003 по 15.09.2004 на посаді електрозварника в Бориспільському районному підприємстві "Райтепломережа"; з 08.02.2005 по 12.09.2007 на посаді електрозварника ручного зварювання будівельно монтажне управління №3 Київметробуд; з 14 липня 2008 року по 05 грудня 2017 року на посаді електрозварника у АТ "Київводоканал" та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 22.07.2020.

Відносно атестації робочих місць суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідальність за своєчасність та якість її проведення, її документальне оформлення, покладається на керівника підприємства, організації.

За наведених обставин, відбулася ситуація за якої пенсійний орган фактично переклав відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації на працівника (позивача), що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), у зв`язку із чим, зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 04.09.2020 №0.0.1824716155.1.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №103550002688 від 23.07.2020 щодо відмови позивачу в призначені пільгової пенсії відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період навчання в ПТУ № 28 м. Києва з 01.09.1982 по 21.03.1983 та періоди роботи з 27.07.1983 по 17.08.1983 на посаді електрозварника ручної дугової зварки в ТРЕСТ "Южтеплоенергомонтаж" Печерське монтажне управління; з 19.05.1986 по 04.07.1986, з 15.06.1987 по 15.08.1987, з 29.04.1989 по 17.10.2003 на посаді газоелектрозварника Держплемзавод "Бортничі"; з 08.10.1987 по 10.11.1987 на посаді електрозварника ручного зварювання на заводі "Ленінська кузня", з 17.10.2003 по 15.09.2004 на посаді електрозварника в Бориспільському районному підприємстві "Райтепломережа"; з 08.02.2005 по 12.09.2007 на посаді електрозварника ручного зварювання будівельно монтажного управління №3 Київметробуд; з 14 липня 2008 року по 05 грудня 2017 року на посаді електрозварника у АТ "Київводоканал".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком з 22.07.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2020.

Суддя Панченко Н.Д.