Рішення № 92736580, 09.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2020 року Справа № 808/3999/16 СН/280/29/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (49600, м.Дніпро, вул.Володимира Антоновича, б.22, корп.2)

до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (70441, Запорізька область, с.Біленьке, вул. Запорізька, б.32)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - позивач) до Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» (далі - відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 220 730,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» за період з 01.01.2014 по 01.07.2016. В результаті перевірки позивачем виявлено порушення з боку відповідача п. І рішення Біленківської сільської ради від 27.12.2012 №27 в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений вказаним рішенням. Внаслідок встановленого порушення протягом 2014 - 2015 років та І півріччя 2016 року відповідачем з порушенням законодавства отримано доходу в сумі 220730,98 грн. Відповідачу направлялась вимога від 17.10.2016 № 08-08-14-14/5496 «Щодо усунення порушень законодавства» якою відповідача зобов`язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та інших документів надати до 18.11.2016. Проте, на теперішній час зазначене вище порушення відповідачем не усунуто. Вважає, що в даному випадку інтереси держави полягають саме у захисті економічних інтересів держави, оскільки отримані відповідачем з порушенням законодавства кошти в сумі 220730,98 грн. підлягають стягненню у дохід Державного бюджету України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки. Посилався на те, що неможливо стверджувати про порушення відповідачем законодавства, щодо завищення ціни виключно на підставі рішень сесії Біленьківської сільської ради яка, як орган місцевого самоврядування, не бажає брати на себе відповідальність за прийняті рішення щодо підвищення ціни, а також перевірити її обґрунтованість. Наголошував, що ціна, яка встановлена в договорах, згідно проведеній калькуляції навіть не покриває собівартості, постачання води - є збитковим. Однак, у випадку припинення постачання води, споживачі, з якими укладені договори залишаться взагалі без води, оскільки іншої альтернативи окрім водопроводу, який є власністю та перебуває на балансі відповідача в селі не має.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2017, яка залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08.04.2020 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа №808/3999/16, автоматизованою системою документообігу суду 07.05.2020 передана на новий розгляд судді Стрельніковій Н.В.

12.05.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 04.06.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020.

Протокольною ухвалою суду від 12.08.2020 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 11.09.2020.

08.09.2020 позивачем подано до суду клопотання за вх. №41248 від 08.09.2020 про зміну найменування відповідача з Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» на Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)”, у зв`язку зі змінами внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

У зв`язку зі зміною найменування відповідача, позивачем подано також заяву про уточнення позовних вимог за вх. №41249 від 08.09.2020, згідно якої позивач просить суд стягнути з Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” в дохід Державного бюджету 220730,98 грн.

Представник позивача подав до суду клопотання (вх.№42238 від 11.09.2020) у якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про дату , час та місце судового розгляду, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань до суду не направляв.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд з матеріалів справи встановив наступне.

На виконання п. 2.16 Плану контрольно-ревізійної роботи відповідача на ІІ квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2014 по 01.07.2016, за результатами якої складено акт від 16.05.2013 № 08-21/8.

В ході проведеної ревізії встановлено, що протягом 2014-2015 та 1 півріччя 2016 року відповідачем укладались договори на послуги водопостачання із сторонніми організаціями, а саме: КЗ "Запорізькій районний центр первинної медико-санітарної допомоги", Біленківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Запорізького району, КП "Біленьке", Біленківська сільська рада для Біленківського ДКУЗ "Веселка", ТОВ "Запоріжполімерторг", Біленківська виправна колонія №99.

Протягом періоду, за який проводиться ревізія Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)», в порушення ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 за №1775-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-УІІІ від 02.03.2015, відповідач провадив діяльність у сфері водопостачання та отримував за це доходи без наявності відповідної ліцензії.

Так, протягом періоду з 01.01.2014 по 01.07.2016 стороннім організаціям відпущено 158517.925 куб. м. води на загальну суму 829439,82 грн., у тому числі ПДВ 85055.00 грн.

При цьому, рішенням сесії Біленківської сільської ради від 27.12.2012 №27, відповідно до пп. 2 п. «а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, ст. 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 №2918-111. п.2 ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-1V, Державному підприємству «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» погоджено тариф на водопостачання з 01.01.2013 в розмірі 3,84 грн. за 1 куб.м.

Проте, протягом ревізуємого періоду відповідачем послуги з водопостачання надавались стороннім організаціям за тарифами 5,10 грн., 5,15 грн., 6,12 грн. та 7,62 грн. за 1 куб.м., що перевищують тариф, встановлений рішенням сесії Біленківської сільської ради від 27.12.2012 №27.

Загальна сума отриманого відповідачем доходу з порушенням законодавства в частині встановленого рішенням сесії Біленківської сільської ради від 27.12.2012 №27 тарифу склала 220730,98 грн.

На підставі Акту ревізії відповідачу була пред`явлена Вимога щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 17.10.2016 №08-08-14-14/65496, якою відповідача зобов`язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законом порядку та вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків із завіреними копіями та підтверджуючих первинних документів, розпорядчих та інших документів надати до 18.11.2016.

У зв`язку з тим, що п. 4 Вимоги відповідачем не виконано, позивач зазначаючи, що кошти у сумі 220730,98 грн. отримані відповідачем з порушенням законодавства як в частині встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, так і в частині відсутності ліцензії на провадження діяльності у сфері водопостачання, та відповідно, підлягають стягненню до Державного бюджету України, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 220730,98 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок №550), визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, позивачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.04.2014 №21-40а14, де зазначено про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Крім того, Верховним Судом наголошено, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Так, за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією у Запорізькій області перевірки було складено Акт № 08-21/8 від 12.09.2016.

Як слідує із даного акту позивач вказує, що підприємство відповідача провадило діяльність у сфері водопостачання та отримувало за це доходи без наявності відповідної ліцензії. При цьому, внаслідок неперерахування в дохід бюджету отриманого підприємством доходу призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в сумі 814 459,81 грн.

Відповідач не заперечує того, що на час проведення ревізії підприємство не мало ліцензії на водопостачання.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, Державним підприємством “Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)” укладено договір від 27.05.2015 № 45-15-02 на суму 26,0 тис грн. з ТОВ «Дніпроенергосталь» - (Про розрахунок - обґрунтування потреби у воді для ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№99)» з виведення індивідуальних балансових норм водопостачання та водовідведення. Погодження розроблених індивідуальних балансових норм водопостачання та водовідведення з Запорізьким регіональним управлінням водних ресурсів).

Підприємством було частково сплачено за даним договором 16 800,00 грн., що не заперечувалось і позивачем.

Крім того, позивач зазначає також, що з боку підприємства мало місце порушення п. 1 рішення Біленьківської сільської ради від 27.12.2012 № 27 в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений вказаним рішенням. Внаслідок встановленого порушення протягом 2014-2015 років та І півріччя 2016 року підприємством незаконно отримано доходу в сумі 220 730,98 грн.

Так, рішенням сесії Біленьківської сільської ради від 27.12.2012 № 27 погоджено тариф на водопостачання у розмірі 3,84 грн за 1 м3.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах, зокрема, відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Разом з тим, відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІV виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

При цьому, згідно ч.3 ст. 31 вказаного закону органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Позивач в акті перевірки вказує, що в ході ревізії було досліджено питання щодо правильності та законності встановлення тарифів на послугу водопостачання.

Однак, з матеріалів справи судом встановлено, що ціна, що встановлена в договорах, згідно проведеній калькуляції не покриває собівартості та її постачання для підприємства є збитковим.

Матеріали справи містять надану відповідачем калькуляцію вартості 1 куб.м води, здійсненої відповідно до постанови КМУ від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», відповідно до якої ціна з ПДВ за 1 куб.м води складає 5,15 грн.

Більш того, як слідує з матеріалів справи, зокрема, копій договорів з надання послуг з водопостачання, укладених Державним підприємством “Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)”, листів відповідача до підприємств-споживачів, підвищення відповідачем тарифів на послуги водопостачання було погоджено з підприємствами-споживачами послуг з водопостачання.

Державне підприємство “Підприємства Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)” неодноразово зверталось до Біленьківської сільської ради з метою погодження підвищення тарифу на послуги водопостачання, проте, з 2012 року рішень про затвердження нових тарифів, з урахуванням підвищення вартості електричної енергії, та мінімальної заробітної плати, які є складовими витратної частини при плануванні тарифів з водопостачання, Біленківською сільською радою не приймалося.

Тож, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 1 рішення Біленьківської сільської ради в частині відпуску послуг водопостачання за тарифом вищим, ніж затверджений, оскільки тарифи формувались відповідачем з урахуванням підвищення собівартості вказаних послуг, що була наслідком підвищення вартості електричної енергії, та мінімальної заробітної плати.

Суд також критично оцінює твердження позивача про отримання відповідачем незаконного отримання доходу в сумі 220730,98 грн., виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.240 Господарського кодексу України передбачено вилучення в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом прибутку (доход), одержаного суб`єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об`єкт оподаткування.

Виходячи з положень Податкового кодексу України прибуток - це скоригований фінансовий результат (прибуток або збиток) діяльності підприємства (скоригований валовий дохід) на суми валових витрат та суми амортизаційних відрахувань.

Отже, вилученню в дохід держави підлягає сума прибутку визначена за наведеним поняттям.

Так, матеріали справи свідчать, що встановлене позивачем порушення полягало у наданні суб`єктом господарювання послуг з водопостачання за тарифами, що перевищували тарифи, затверджені сільською радою.

При цьому, згідно матеріалів справи позивачем заявлена до стягнення в дохід Державного бюджету України сума прибутку у розмірі 220730,98 грн. визначена шляхом розрахунку різниці між отриманими сумами за надані у перевіряємий період послуги за встановленими відповідачем тарифами та сумами, які були б отримані за тарифом встановленим відповідним рішенням сесії сільської ради, що не відповідає наведеному вище поняттю прибутку.

Таким чином, з огляду на невідповідність здійсненого позивачем розрахунку нормам закону, заявлена до стягнення сума в розмірі 220730,98 грн. не може бути визначена як прибуток та, відповідно, вилучена в дохід держави на підставі ст.240 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (49600, м.Дніпро, вул. Володимира Антоновича, б.22, корп.2, код ЄДРПОУ 40477689) до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (70441, Запорізька область, с.Біленьке, вул. Запорізька, б.32, код ЄДРПОУ 08680106) про стягнення коштів, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.В. Стрельнікова